Постанова

від 03.10.2017 по справі 826/3094/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3094/17 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Чаку Є.В.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 07.11.2016р. №0005511401, №0005521401, №1315140303, №1313140303, №0021831406, №0021811406, №0021751404, №0021801406, №1314140309.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2017 року адміністративний позов було задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, відповідачем проведено перевірку ТОВ Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт за результатами якої 16.09.2016 р. складено Акт №289/26-15-14-01-01/33542963 Про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.03.2016р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.03.2016р. (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення:

- п.п. 14.1.11 статті 14, п. 44.1 статті 44, п.п. 134.1.1 статті 134, п. 135.1, п.п. 135.5.4 статті 135, п.п. 138.3.1, 138.3.2, п.п. 138.10.2 статті 138, п. 144.3 статті 144 ПК України, п. 2 п. 9.1, 9.2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.1, 2.4 статті 2 наказу Мінфіну Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995р. №88, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда , затвердженого наказом Мінфіну від 28.07.2000р. №181 Про затвердження Положення (стандарт) бухгалтерського обліку , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати в результаті чого в перевіряємому періоді занижено податок на прибуток всього на суму 15 336 308,00грн., в тому числі по періодам: 2013 рік - 137 663грн., 2014 рік - 9 843 326грн., 2015 рік - 5 355 319,00грн.;

- п. 198.3, 198.6 статті 198, п. 201.4, 201.6 статті 201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 344 649,00грн., в тому числі за періоди: липень 2013 року - 7333грн., січень 2014 року - 3333грн., липень 2014 року - 650грн., листопад 2015 року - 333333 грн.;

- п.п. й п. 160.1, 160.2 статті 160 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у 2013 році на суму 4 842 559,00грн.;

- статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994р. №185/94-ВР (зі змінами), а саме несвоєчасне надходження валютної виручки: за договором №30/01/14 від 30.01.2014р. з нерезидентом ЧУП Аман Трейдинг (Республіка Білорусь) в сумі 1600,00 доларів США (еквівалент 18796,95грн.); за договором №09/04 від 09.04.2013р. з компанією Вілар Фуд (Республіка Вірменія) в сумі 1200,00 доларів США (еквівалент 9588грн.); за договором №05/п/14 від 12.03.2014р. з нерезидентом ПТУП ВСТ-Логистика (Республіка Білорусь) в сумі 900,00 євро (еквівалент 14507,17грн.); за договором №316 від 28.01.2014р. з нерезидентом Евро-Саксєс (Республіка Білорусь) в сумі 1200,00 доларів США (еквівалент 11989,50грн.); за договором №060Р-2013 від 13.02.2013р. з нерезидентом Платінум Він Транс (Республіка Білорусь) в сумі 1450,00 євро (еквівалент 15048,26грн.); за договором №16/10/2015 від 16.10.2015р. з компанією Скантек (Британські Віргінські Острови) на суму 1200,00 євро (еквівалент 33162,46грн.);

- п. 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю , а саме: порушено строки декларування валютних цінностей станом на 01.07.2013р., 01.10.2013р., 01.07.2014р., 01.10.2014р., 01.01.2015р. та 01.04.2015р.;

- п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р. в частині ліміту залишку готівки в касі у розмірі 303 259,00грн.;

- пп. е 164.2.17 статті 164, п. 164.5 статті 164, п. 167.1 статті 167, п.п. 170.9.1 статті 170, п. 171.2 а статті 171, п.п. 168.1.1статті 168, п.п. 168.1.4 статті 168 ПК України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 1 287 258,88грн.;

- п.п. 168.1.1 статті 168, п.п. 168.4.4 статті 168 ПК України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету на суму 88 577,93грн.;

- п.п. 49.18.2 статті 49, п. 51.1 статті 51, п.п. 176.2 б статті 176 ПК України в результаті чого встановлено подання не в повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за 1 квартал 2013 року, 3 квартал 2013 року, 1 квартал 2014 року, 3 квартал 2014 року та 2 квартал 2015 року;

- п. 1 ч. 2 статті 6 та абз. 1 п. 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та п. 6 ч. 3 розділу ІV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , затвердженої наказом Мінфіну №449 від 20.04.2015р.

На підставі встановлених порушень відповідачем 07.11.2016р. прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №005511401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 421 645,00грн., у тому числі основний платіж - 337 316грн. та штрафні санкції - 84 329грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0021751404, яким за порушення п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р., до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 606517,84грн.;

- податкове повідомлення - рішення №1314140303, яким за порушення п.п. 49.18.2 статті 49, п. 51.1 статті 51, п.п. 176.2 б статті 176 ПК України, до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 510,00грн.;

- податкове повідомлення - рішення №1313140303, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 153 370,88грн., у тому числі основний платіж - 88 577,93грн. та штрафні санкції - 64 792,95грн.;

- податкове повідомлення - рішення №1315140303, яким позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 2 250 279,82грн., у тому числі основний платіж - 1 287 258,88грн. та штрафні санкції - 963 020,94грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0005521401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 17 831 555,00грн., у тому числі основний платіж - 15 336 308грн. та штрафні санкції - 2 495 247грн.;

- податкове повідомлення - рішення №00021831406, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток юридичних осіб на суму 6 053 199,00грн., у тому числі основний платіж - 4 842 559,00грн. та штрафні санкції - 1 210 640,00грн.;

-податкове повідомлення - рішення №0021811406, яким позивачу за порушення п. 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю застосовано суму штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 850,00грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0021801406, яким до позивача за порушення статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994р. №185/94-ВР, застосовано суму штрафних санкцій, пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 26417,89грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 07.11.2016р. протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1-198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ Квітень (код ЄДРПОУ 30701378) (Виконавець) укладено договір №754 від 28.12.2012р. на виконання робіт, згідно якого, Виконавець на свій ризик зобов'язується за завданням (дорученням Замовника) в залежності від його потреб виконувати роботи та надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів Замовника, а Замовник - приймати та оплачувати Виконавцеві їх вартість на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з п. 3.1 вказаного Договору, на момент укладення Договору загальна вартість робіт (послуг) узгоджена Сторонами у розмірі 1 440 000,00грн., у тому числі ПДВ. Остаточно вказана вартість визначається Актами виконаних робіт (наданих послуг), підписаними обома сторонами.

На виконання умов вказаного договору сторонами були складені та підписані акти надання послуг №1-R від 31.01.2013р., №2-В від 28.02.2013р., №3-S від 29.03.2013р., №4- S від 30.04.2013р., №5- S від 31.05.2013р., №6-В від 28.06.2013р., №7-В від 31.07.2013р., №8- S від 30.08.2013р., №9- S від 30.09.2013р., №10-В від 31.10.2013р., №11-В від 30.11.2013р., №12-В від 31.12.2013р.

Крім того, як свідчать матеріали справи, між позивачем, ОСОБА_3 та ТОВ Квітень було укладено Договір №57 від 08.01.2014р. про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1 вказаного Договору Первісний кредитор (ТОВ Квітень ) передає, а Новий кредитор (ФОП ОСОБА_3.) приймає на себе право вимоги виконання зобов'язання Боржником (Позивач) на суму 1 440 000,00грн., що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором від 28.12.2012р. №754 на виконання робіт, укладеним між Первісним кредитором, як виконавцем і Боржником, як замовником.

Відповідно до п. 2 Договору №57, за цим Договором з моменту його укладення Новий кредитор одержує в повному обсязі всі права Первісного кредитора щодо зобов'язання Боржника, зазначеного у цьому Договорі, у тому числі як право вимагати належного виконання зобов'язання згідно з умовами Основного Договору, так і сплати неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків та додаткових витрат, спричинених порушенням цього зобов'язання, а також право застосовувати до Боржника оперативно-господарські санкції відповідно до основного Договору та чинного законодавства.

Пунктом 8 вказаного Договору визначено, що строк виконання Боржником зазначеного зобов'язання на користь Нового Кредитора становить до 31 грудня 2018 року з дати підписання цього Договору.

Таким чином, є вірним твердження суду першої інстанції про те, що вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 1 440 000,00грн. не є безнадійною заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав.

Також, представником позивача до матеріалів справи було надано копії листа ТОВ Квітень від 03.01.2014р. №25 про погодження пропозиції щодо відступлення права вимоги; копію листа ТОВ Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт від 08.01.2014р. Щодо погодження пропозиції стосовно відступлення права вимоги ; копії замовлень (доручень) щодо виконання умов договору №754 від 28.12.2012р., від 09.01.2013р., 07.02.2013р., 04.03.2013р., 01.04.2013р., 06.05.2013р., 03.06.2013р., 03.07.2013р., 01.08.2013р., 03.09.2013р., 01.10.2013р., 01.11.2013р., 02.12.2013р.; копії актів приймання-передачі №1 від 10.01.2013р., №2 від 08.02.2013р., №3 від 05.03.2013р., №4 від 05.04.2013р., №5 від 07.05.2013р., №6 від 04.06.2013р., №7 від 04.07.2013р., №8 від 02.08.2013р., №9 від 10.09.2013р., №10 від 02.10.2013р., №11 від 04.11.2013р., №12 від 02.12.2013р.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що первинна документація ТОВ Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт по взаємовідносинам з ТОВ Квітень відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , а тому висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо заниження позивачем доходу на суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 1 440 000,00грн. за 2014 рік не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено Окружним адміністративним судом м. Києва, 27.12.2012р. між позивачем (Замовник) та ТОВ Євробуд Донбас-8 (Експедитор) укладено Договір №675 на надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якого Експедитор на свій ризик від свого імені та за рахунок Замовника надає останньому послуги із організації і забезпечення здійснення перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполучені на території України, а Замовник - приймає та оплачує надані Експедитором послуги на умовах, передбачених даним Договором (п. 1.1 Договору).

Експедитор в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: узгодження маршруту перевезення; пошук перевізника, транспортних засобів; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням (п. 1.2 Договору).

Експедитор організовує перевезення вантажів номенклатура, рід, кількість, яких, а також відстань перевезення, маршрут перевезення, строк доставки вантажу, інші умови узгоджуються на підставі заявок, які надаються замовником експедитору у спосіб визначений домовленістю сторін (п. 2.1 Договору).

Договір викладений: на момент укладення договору загальна вартість послуг узгоджена сторонами у розмірі 27 360 000грн. з урахуванням ПДВ (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 13.3 Договору, сторони домовилися не передавати своїх прав та обов'язків за договором третім особам без попередньої письмової згоди контрагента.

На виконання умов вказаного договору сторонами були складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №16 від 31.01.2013р., №37 від 28.02.2013р., №47 від 31.03.2013р., №57 від 30.04.2013р., №67 від 31.05.2013р., №77 від 28.06.2013р., №87 від 31.07.2013р., №97 від 30.08.2013р., №107 від 30.09.2013р., №117 від 31.10.2013р., №127 від 29.11.2013р., №137 від 30.12.2013р.

Крім того, як свідчать матеріали справи, між позивачем, ФОП ОСОБА_5 та ТОВ ЄвробудДонбас-8 , було укладено Договір №15 від 10.02.2014р. про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1 вказаного Договору Первісний кредитор (ТОВ ЄвробудДонбас-8 ) передає, а Новий кредитор (ФОП ОСОБА_5.) приймає на себе право вимоги виконання зобов'язання Боржником (Позивач) на суму 27 360 000,00 грн., що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором від 27.12.2012р. №675 на виконання робіт, укладеним між Первісним кредитором як виконавцем, і Боржником як замовником.

Відповідно до п. 2 Договору №15, за цим Договором з моменту його укладення Новий кредитор одержує в повному обсязі всі права Первісного кредитора щодо зобов'язання Боржника, зазначеного у цьому Договорі, у тому числі як право вимагати належного виконання зобов'язання згідно з умовами Основного Договору, так і сплати неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків та додаткових витрат, спричинених порушенням цього зобов'язання, а також право застосовувати до Боржника оперативно-господарські санкції відповідно до основного Договору та чинного законодавства.

Пунктом 8 вказаного Договору визначено, що строк виконання Боржником зазначеного зобов'язання на користь Нового Кредитора становить до 31 грудня 2018 року з дати підписання цього Договору.

Таким чином, є вірним твердження суду першої інстанції, що вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 27 360 000,00грн. не є безнадійною заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав.

Також, представником позивача до матеріалів справи було надано копії товарно - транспортних накладних №№19-19, 19-42, 19-44, 19-55, 19-21, 19-88, 19-34, 19-35, 19-77, 19-87, 19-86, 19-21, 19-35, 19-40, 19-36, 19-76, 15-76, 15-45, 19-46, 19-23, 19-24, 19-22, 19-21, 19-21 від 28.06.2013р.; копії рахунків на оплату №107 від 30.09.2013р., №117 від 31.10.2013р., №127 від 29.11.2013р., №97 від 30.08.2013р., №47 від 31.03.2013р., №57 від 30.04.2013р., №67 від 31.05.2013р., №87 від 31.07.2013р., №37 від 28.02.2013р., №16 від 31.01.2013р., №137 від 30.12.2013р., а також копія листа ТОВ ЄвробудДонбас-8 від 03.02.2014р. №3 щодо погодження пропозиції щодо відступлення права вимоги; лист ТОВ Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт від 05.02.2014р. щодо погодження пропозиції стосовно відступлення права вимоги; копії Додатків до актів прийому - здачі робіт (надання послуг); копії замовлень (доручення) щодо виконання умов договору №675 Щодо необхідності здійснення перевезення , від 14.01.2013р., 01.02.2013р., 04.03.2013р., 01.04.2013р., 13.05.2013р., 03.06.2013р., 01.07.2013р., 01.08.2013р., 09.09.2013р., 01.10.2013р., 04.11.2013р., 02.12.2013р.

З огляду на наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що первинна документація ТОВ Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт по взаємовідносинам з ТОВ ЄвробудДонбас-8 відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , а тому висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо заниження позивачем доходу на суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 27 360 000,00грн. за 2014 рік не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.

Також, судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ Універсал-Люкс (Експедитор) 01 січня 2013 року укладено договір №524 на надання транспортно-еспедиційних послуг, згідно якого Експедитор на свій ризик від свого імені та за рахунок Замовника надає останньому послуги із організації і забезпечення здійснення перевезення вантажів Замовника вантажним автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні на території України - приймає та оплачує надані Експедитором послуги на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1 Договору).

Експедитор в інтересах Замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: узгодження маршруту перевезення; пошук перевізника, транспортних засобів; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням (п. 1.2 Договору).

Експедитор організовує перевезення вантажів, номенклатура, рід, кількість, яких, а також відстань перевезення, маршрут перевезення (пункти відправлення та призначення, вантажовідправник та вантажоодержувач), строк доставки вантажу, інші умови узгоджуються на підставі заявок, які надаються Замовником Експедитору у спосіб, визначений домовленістю Сторін (п. 2.1 Договору).

На момент укладення Договору загальна вартість послуг узгоджена Сторонами у розмірі 25 200 000,00грн. з урахуванням ПДВ (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 13.3 Договору, Сторони домовились не передавати своїх прав та/або обов'язків за Договором третім особам без попередньої письмової згоди контрагента.

На виконання умов вказаного договору сторонами були складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №25 від 31.01.2013р., №35 від 28.08.2013р., №45 від 29.03.2013р., №55 від 30.04.2013р., №65 від 31.05.2013р., №75 від 28.06.2013р., №85 від 31.07.2013р., №95 від 30.08.2013р., №105 від 30.09.2013р., №115 від 31.10.2013р., №125 від 29.11.2013р.

Крім того, як свідчать матеріали справи, між позивачем, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ Універсал-Люкс було укладено Договір №27 від 03.01.2014р. про відступлення права вимоги.

Згідно п. 1 вказаного Договору Первісний кредитор (ТОВ Універсал-Люкс ) передає, а Новий кредитор (ФОП ОСОБА_6.) приймає на себе право вимоги виконання зобов'язання Боржником (Позивач) на суму 25 200 000,00грн., що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором від 01.01.2013р. №524 на виконання робіт, укладеним між Первісним кредитором як виконавцем, і Боржником як замовником.

Відповідно до п. 2 Договору №27, за цим Договором з моменту його укладення Новий кредитор одержує в повному обсязі всі права Первісного кредитора щодо зобов'язання Боржника, зазначеного у цьому Договорі, у тому числі як право вимагати належного виконання зобов'язання згідно з умовами Основного Договору, так і сплати неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків та додаткових витрат, спричинених порушенням цього зобов'язання, а також право застосовувати до Боржника оперативно-господарські санкції відповідно до основного Договору та чинного законодавства.

Пунктом 8 вказаного Договору визначено, що строк виконання Боржником зазначеного зобов'язання на користь Нового Кредитора становить до 31 грудня 2018 року з дати підписання цього Договору.

Таким чином, є вірним твердження суду першої інстанції, що вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 25 200 000,00грн. не є безнадійною заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав.

Також, представником позивача до матеріалів справи було надано копії замовлень (доручення) щодо виконання умов договору №524 від 14.01.2013р., 04.02.2013р., 04.03.2013р., 01.04.2013р., 13.05.2013р., 03.06.2013р., 01.07.2013р., 01.08.2013р., 09.09.2013р., 01.10.2013р., 01.11.2013р., 01.12.2013р., Додатки до актів прийому - здачі робіт (надання послуг); лист від 02.01.2014р. Щодо погодження пропозиції стосовно відступлення права вимоги ; лист №44 від 27.12.2013р. ТОВ Універсал-Люкс погодження пропозиції щодо відступлення права вимоги; рахунки на оплату №25 від 31.01.2013р., №35 від 28.02.2013р., №45 від 29.03.2013р., №55 від 30.04.2013р., №65 від 31.05.2013р., №75 від 28.06.2013р., №85 від 31.07.2013р., №95 від 30.08.2013р., №105 від 30.09.2013р., №115 від 31.10.2013р., №125 від 29.11.2013р., №135 від 30.12.2013р.; товарно-транспортні накладні №№19-38, 19-25, 19-54, 19-45, 19-55, 19-54, 19-47, 19-12, 19-136 від 31.01.2013р., №№19-475, 19-36, 19-153, 19-1345, 19-254, 19-21247, 19-53, 19-145, 19-224, 19-28, 19-43, 18-47 від 31.07.2013р., №№19354, 19846, 19-215, 19-21530, 19-330, 19-2112, 19-211125, 19-12126, 19-2112, 19-2113, 19-2118, 19-2185, 19-2185, 19-4315, 19-2845, 19-2130, 19-2117, 19-8715, 19-726 від 31.01.2013р.

Отже, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що первинна документація ТОВ Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт по взаємовідносинам з ТОВ Універсал-Люкс відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , а тому висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо заниження позивачем доходу на суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 25 200 000,00грн. за 2014 рік не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (Замовник) та ПП Полтава-Проект-Монтаж (код ЄДРПОУ 35295110) 31.01.2013р. укладено договір №31/01-13 транспортно-експедиційного обслуговування, згідно якого Експедитор приймає на себе обов'язок зі сплати і за рахунок Замовника надати транспортно-експедиційні послуги відповідно з діючим законодавством України і держав, на території яких транспортується вантаж відповідно з переліком послуг визначених у правилах здійснення транспортно-експедиційної діяльності та даним договором.

На виконання умов вказаного договору між сторонами виписані та підписані акти надання послуг №1653, 1654 від 01.02.2013р., №№1655, 1656 від 02.02.2013р., №№1657, 1658 від 04.02.2013р., №1659 від 05.02.2013р.

Представником позивача до матеріалів справи було надано копії Додатків до актів надання послуг; копії замовлень (доручення) щодо виконання умов договору №31/01-13; від 24.02.2013р., 22.02.2013р., 17.02.2013р., 12.02.2013р., 09.02.2013р., 04.02.2013р., 01.02.2013р., 31.01.2013р.; звіт по договору взаємних розрахунків.

В той же час, як вірно встановлено судом першої інстанції, про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП Полтава-Проект-Монтаж контролюючий орган зазначає те, що основний вид діяльності підприємства: 46.19-діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Крім того, стан платника - припинено, але не знято з обліку (кор не пусті). Остання декларація по ПДВ подана за березень 2013 року.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість таких тверджень контролюючого органу, оскільки в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Видами діяльності підприємства є: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); Код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Код КВЕД 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Крім того, колегією суддів з матеріалів справи, зокрема, банківської виписки по особовому рахунку позивача, встановлено, що оплата за надані послуги ПП Полтава-Проект-Монтаж здійснена 05.02.2013 р. на суму 400 000 грн.

Також, як вбачається з наданих до Акту перевірки документів, а саме: відомостей по рахунку 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками ТОВ Техно - Консалт відображено оплату по взаємовідносинам ПП Полтава-Проект-Монтаж на загальну суму 400000 грн.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки відповідача щодо завищення позивачем витрат на загальну суму 333333,33грн. за 2013 рік по взаємовідносинам з ПП Полтава-Проект-Монтаж не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.

При цьому, посилання апелянта на те, що позивачем не включено до податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ПП Полтава-Проект-Монтаж , про що було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2013 року № 9029707170 від 22.05.2013 року, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в цій частині.

Також, як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_7 (Виконавець) 30 грудня 2014 року укладено Договір №987 на виконання робіт, згідно якого Виконавець на свій ризик зобов'язується за завданням (дорученням Замовника) в залежності від його потреб виконувати роботи та надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів Замовника, а Замовник - приймати та оплачувати Виконавцеві їх вартість на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до Додаткової угоди до договору виконання робіт № 987 від 30.12.2014, п.п. 1.3. Договору викладено в наступній редакції Послуги, які надаються Виконавцем, здійснюються його засобами за домовленістю сторін за адресою: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 4, корпус А .

На момент укладення Договору загальна вартість робіт (послуг) узгоджена сторонами у розмірі 4 550 000,00грн. (п. 3.1 Договору).

Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним за наявністю підписів обох сторін, діє з 01.01.2015р. по 31.12.2018р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.

Відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією зі сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною (п. 7.4 Договору).

На виконання умов вказаного договору між сторонами складені та підписані акти приймання - передачі від 04.06.2015р., 04.05.2015р.; лист від 26.06.2015р. щодо погодження пропозиції стосовно відступлення права вимоги; лист №17 від 25.06.2015р. щодо погодження пропозиції про відступлення права вимоги; рахунки на оплату №1-6 від 30.06.2015р., №1-5-2015 від 29.05.2015р.; акти надання послуг №1-6-2015 від 30.06.2015р., №1-5-2015 від 29.05.2015р., додатки до актів виконаних робіт.

Крім того, на підтвердження наявності перелічених у зазначених вище актах автотранспортних засобів на балансі ТОВ НВП Техно-Консалт , позивачем до суду надані оборотно - сальдові відомості за рахунком 105.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7 контролюючий орган зазначає те, що на момент проведення перевірки у позивача наявна кредиторська заборгованість перед контрагентом у розмірі 4 550 000,00грн., оскільки ФОП ОСОБА_7 є таким, що його діяльність припинена з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення від 02.07.2015р. №22380070001002260.

Однак, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про необґрунтованість таких доводів відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься копія Договору №74 від 30.06.2015р. про відступлення права вимоги, який укладений між позивачем, ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8.

Згідно п. 1 вказаного Договору Первісний кредитор (ФОП ОСОБА_7.) передає, а Новий кредитор (ФОП ОСОБА_9.) приймає на себе право вимоги виконання зобов'язання Боржником (Позивач) на суму 4 550 000,00грн., що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором від 30.12.2014р. №987 на виконання робіт, укладеним між Первісним кредитором як виконавцем, і Боржником як замовником.

Відповідно до п. 2 Договору №74, за цим Договором з моменту його укладення Новий кредитор одержує в повному обсязі всі права Первісного кредитора щодо зобов'язання Боржника, зазначеного у цьому Договорі, у тому числі як право вимагати належного виконання зобов'язання згідно з умовами Основного Договору, так і сплати неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків та додаткових витрат, спричинених порушенням цього зобов'язання, а також право застосовувати до Боржника оперативно-господарські санкції відповідно до основного Договору та чинного законодавства.

Пунктом 8 вказаного Договору визначено, що строк виконання Боржником зазначеного зобов'язання на користь Нового Кредитора становить не пізніше 31 грудня 2017 року з правом на дострокове виконання.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 4 550 000,00грн. не є безнадійною заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав.

Отже, первинна документація ТОВ Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_7 відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , а тому, колегія суддів підтримує твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про те, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо заниження позивачем доходу на суму безнадійної кредиторської заборгованості в розмірі 4 550 000,00грн. за 2015 рік не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_10 (Виконавець) 29 грудня 2014 року укладено Договір №324 на виконання робіт, згідно якого Виконавець на свій ризик зобов'язується за завданням (дорученням Замовника) в залежності від його потреб виконувати роботи та надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів Замовника, а Замовник - приймати та оплачувати Виконавцеві їх вартість на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до Додаткової угоди до договору виконання робіт № 324 від 29.12.2014, п.п. 1.3. Договору викладено в наступній редакції Послуги, які надаються Виконавцем, здійснюються його засобами за домовленістю сторін за адресою: 50025, м. Кривий ріг, вул. Окружна, 9А .

На момент укладення Договору загальна вартість робіт (послуг) узгоджена сторонами у розмірі 8 000 000,00грн. (п. 3.1 Договору).

Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним за наявністю підписів обох сторін, діє з 01.01.2015р. по 31.12.2018р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.

Відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією зі сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною (п. 7.4 Договору).

На виконання умов вказаного договору між сторонами складені та підписані акти надання послуг №1-3-2015 від 31.03.2015р., №1-4-2015 від 31.04.2015р., №1-8-2015 від 31.08.2015р., №1-9-2015 від 30.09.2015р., №1-2-2015 від 27.02.2015р., №1-7-2015 від 30.07.2015р., додатки до актів надання послуг; рахунки на оплату; замовлення (доручення) щодо виконання умов договору №324 від 01.09.2015р., 04.08.2015р., 28.07.2015р., 01.04.2015р., 02.03.2015р., 02.02.2015р.

Крім того, на підтвердження наявності перелічених у зазначених вище актах автотранспортних засобів на балансі ТОВ НВП Техно-Консалт , позивачем до суду надані оборотно - сальдові відомості за рахунком 105.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_10 контролюючий орган зазначає те, що на момент проведення перевірки у позивача наявна кредиторська заборгованість перед контрагентом у розмірі 3 000 000,00грн., оскільки ФОП ОСОБА_10 є таким, що його діяльність припинена з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення від 13.03.2003р.

Однак, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про необґрунтованість таких доводів відповідача, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_10 в стані припинення не перебуває.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 3 000 000,00 грн. не є кредиторською заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав. Отже, первинна документація ТОВ Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_10 відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні .

Також, як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_11 (Виконавець) 30 грудня 2014 року укладено Договір №458 на виконання робіт, згідно якого Виконавець на свій ризик зобов'язується за завданням (дорученням Замовника) в залежності від його потреб виконувати роботи та надавати послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів Замовника, а Замовник - приймати та оплачувати Виконавцеві їх вартість на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до Додаткової угоди до договору виконання робіт № 458 від 30.12.2014, п.п. 1.3. Договору викладено в наступній редакції Послуги, які надаються Виконавцем, здійснюються його засобами за домовленістю сторін за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Урицького,90А .

На момент укладення Договору загальна вартість робіт (послуг) узгоджена сторонами у розмірі 17 350 000,00грн. (п. 3.1 Договору).

Пунктом 6.1 Договору визначено, що цей Договір вважається укладеним за наявністю підписів обох сторін, діє з 01.01.2015р. по 31.12.2018р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання.

Відступлення права вимоги та (або) переведення боргу за цим Договором однією зі сторін до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження цього із іншою стороною (п. 7.4 Договору).

На виконання умов вказаного договору між сторонами складені та підписані рахунки на оплату №1-6 від 30.10.2015р., акт надання послуг №1-6 від 30.10.2015р., замовлення (доручення) щодо виконання умов договору від 01.10.2015р., акт приймання - передачі; додатки до договору №458.

Крім того, на підтвердження наявності перелічених у зазначених вище актах автотранспортних засобів на балансі ТОВ НВП Техно-Консалт , позивачем до суду надані оборотно - сальдові відомості за рахунком 105.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_11 контролюючий орган зазначає те, що на момент проведення перевірки у позивача наявна кредиторська заборгованість перед контрагентом у розмірі 17 350 000,00грн., оскільки останній є таким, що його діяльність припинена з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про його припинення від 14.01.2001р.

Однак, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про необґрунтованість таких доводів відповідача, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_11 в стані припинення не перебуває та зареєстрований як ФОП 18.01.2013р.

Таким чином, вказана контролюючим органом заборгованість позивача на суму 17 350 000,00грн. не є кредиторською заборгованістю, оскільки строк виконання зобов'язань ще не настав.

Отже, первинна документація ТОВ Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_11 відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , а тому, колегія суддів підтримує твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про те, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки щодо завищення собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) за 2015 рік на загальну суму 20 350 000,00грн. по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_10 не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ Бакто Груп (Експедитор) 15.10.2015р. укладено Договір №1510 транспортно-експедиційних обслуговування, відповідно до якого Експедитор приймає на себе зобов'язання за сплату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиційні послуги у відповідності до чинного законодавства України та держав, на території яких транспортується товар, у відповідності з переліком зазначених в правилах здійснення товарно-експедиційної діяльності та даним Договором.

На виконання умов вказаного договору сторонами виписані та підписані додатки до договору від 30.10.2015р., акти надання послуг №3011/516 від 30.11.2015р., №3011/517 від 30.11.2015р., №3011/518 від 30.11.2015р., замовлення (доручення) щодо виконання умов договору №1510 щодо необхідності здійснення перевезення від 31.10.2015р., 03.11.2015р., 07.11.2015р., лист №06-33-9 від 23.05.2016р. щодо погодження пропозиції щодо відступлення права вимоги; лист від 26.05.2016р. щодо погодження пропозиції стосовно відступлення права вимоги.

Також, представником позивача до матеріалів справи надано копію Договору №06-33 від 01.06.2016р. про відступлення права вимоги, який складений та підписаний між позивачем (Боржник), ТОВ Бакто Груп (Первісний кредитор) та ТОВ Алаверто (Новий кредитор).

Згідно з п. 1 Договору, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги виконання зобов'язання на суму 2 000 000,00грн., що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором №1510 від 15.10.2015р., укладеним між Первісним кредитором та Боржником.

Відповідно до акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.06.2016р., який складений між позивачем та ТОВ Алаверто , останній має передати позивачу непогашене грошове зобов'язання у сумі 667500грн., яке виникло на підставі договору про переведення боргу №06-39 від 01.06.2016р. (п. 1 акту).

Згідно з п. 2 акту, позивач має перед ТОВ Алаверто непогашене грошове зобов'язання у сумі 2 000 000,00грн., яке виникло на підставі договору про відступлення права вимоги №06-33 від 01.06.2016р.

Відповідно до п. 5 акту, керуючись ст. 601 ЦК України сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов'язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього Акта, у сумі 667 500грн., і таким чином з моменту підписання цього акта вважатимуть: - зобов'язання ТОВ Алаверто (п.1) таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості ТОВ Алаверто перед позивачем, що визначена у п. 1, не має; - зобов'язання позивача (п.2) таким, що припинено частково, залишкова заборгованість позивача перед ТОВ Алаверто , що визначена у п. 2 становить 1 332 500,00грн.

Про порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Бакто Груп контролюючий орган зазначає те, що згідно протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_12 (директор ТОВ Бакто Груп ), остання повідомила про свою непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства; вказане підприємство зареєструвала з грошову винагороду у розмірі 1000грн.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи відповідача, оскільки сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства та у підписанні товариством від його імені первинних облікових та бухгалтерських документів, за умови, що на час встановлення фактичних взаємовідносин сторін керівником цього товариства в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України значився саме цей директор, не може бути, на думку суду, свідченням безтоварності спірних операцій, за умови скасування щодо нього постанови про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України ( Фіктивне підприємництво ).

Вказана правова позиція також викладена в рішенні Верховного суду України від 5 липня 2016 року у справі № 21-1793а16.

При цьому, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первинна документація ТОВ Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт по взаємовідносинам з ТОВ Бакто Груп відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , а тому висновки відповідача викладені в Акті перевірки щодо завищення собівартості придбаних послуг за 2015 рік на загальну суму 1 666 666,67грн. по взаємовідносинам з ТОВ Бакто Груп та формування податкового кредиту на суму 333 333,00грн. не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, під час перевірки відповідачем встановлено, що на балансі позивача (рах. 10 Основні засоби ) обліковувався: генетичний аналізатор, кабінет біологічної безпеки, камера для горизонтального електрофореза, центрифуга лабораторна, бакс стерильний, столи медичні.

Позивач нараховував та включав до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) амортизацію вищезазначених основних засобів за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., а саме: генетичний аналізатор за 2013 рік на суму 366527,77грн., 2014 рік - 628333,32грн.; кабінет біологічної безпеки за 2013 рік - 14052,10грн., 2014 рік - 33725,04грн.; камера для горизонтального електрофореза за 2013 рік на суму 925,92грн., 2014 рік - 1851,84грн.; центрифуга лабораторна за 2013 рік - 4995,75грн. та 2014 рік - 11989,80грн.; бокс стерильний за 2013 рік - 1715,85грн. та 2014 рік - 4118,04грн. та столи медичні за 2013 рік - 2991,94грн. та 2014 рік - 5129,04грн., всього на суму 1076356,00грн.

В податковому обліку відображена сума амортизаційних нарахувань за 2013 рік у розмірі 4 440 692,00грн. за 2014 рік у розмірі 8 120 889,00грн., а в регістрах бухгалтерського обліку та звіті про фінансовий результат за 2013 рік у розмірі 590 560грн., за 2014 рік у розмірі 9 402 000грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2013р. між позивачем та ПП Лабораторія молекулярної генетики Геноміка укладено Договір оренди №01-05/13, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове оплатне володіння і користування, медичне обладнання, яке є об'єктом права власності Орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з актом приймання - передачі майна в оренду за вказаним договором, передано майно (генетичний аналізатор, бокс стерильний, кабінет біологічної безпеки, камера для горизонтального електрофорезу, стіл медичний, центрифуга) ПП Лабораторія молекулярної генетики Геноміка .

На виконання умов вказаного договору між сторонами складено акт надання послуг №206 від 21.09.2016р. (оренда медичного обладнання) на загальну суму з ПДВ 300 000,00грн.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, у звіті про фінансові результати (форма 32) такий дохід відображається у рядку 060 Інші операційні доходи . При цьому витрати орендодавця з укладення угоди про операційну оренду (юридичні послуги, комісійні винагороди) визнаються іншими операційними витратами такого звітного періоду, у якому вони мали місце (п. 18 ПБО 14).

Таким чином, на думку контролюючого органу дохід від операційної оренди визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду, та перевіркою не підтверджено фактичне надання послуг з оренди медичного обладнання, а отже зазначені основні засоби мають статус невиробничих.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі висновки відповідача, з наступних підстав.

Відповідно до п. 26 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Основні засоби амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації може здійснюватися з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).

Згідно з п. 28 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку Основні засоби метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням Окружного адміністративного суду м. Києва про те, що останній самостійно має право обирати метод амортизації, які передбачені п. 26 даного Положення, а тому висновки відповідача про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму нарахованої амортизації невиробничих основних засобів у розмірі 1076356грн. є неправомірними та безпідставними.

Щодо заниження позивачу податку на прибуток іноземних юридичних осіб у 2013 році на суму 4 842 559,00грн., судова колегія враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та компанією ELZAS MANAGEMENT LLP (Великобританія) (Виконавець) 17.05.2012р. укладено зовнішньоекономічний контракт №17/05 про забезпечення перевезень залізничним транспортом вантажів замовника шляхом укладення відповідних договорів від свого імені, а також проведення та організацію пов'язаних з перевезенням додаткових послуг.

На виконання умов вказаного контракту позивач здійснював виплати компанії ELZAS MANAGEMENT LLP (Великобританія) доходу джерелом походження з України, а саме у вигляді інших доходів у розмірі 4039000,00доларів США (еквівалент 32283727,00грн.).

Згідно з п. 1.1 вказаного контракту Експедитор зобов'язався за комісійну винагороду та за рахунок Замовника, шляхом укладення від свого імені відповідних договорів залізничного перевезення експортних, імпортних та транзитних вантажів замовника, як на території України, так і за її межами, а також організувати виконання пов'язаних з перевезенням вантажів додаткових послуг.

Пунктом 3.2 контракту передбачено, що Замовник здійснює оплату транспортно-експедиційного обслуговування протягом 180 днів з дати надання послуг. Із цього випливає наявність первинних документів, якими би підтверджувалося фактичне надання послуг за контрактом, а також платіжних документів щодо перерахування коштів виконавцю послуг.

Відповідно до п. 160.1 статті 160 ПК України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Аналіз вказаної норми свідчить, що оподаткуванню підлягають всі виплати доходів на користь нерезидента, перелічені у п. 160.1 статті 160 ПК України, які не пов'язані з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг. Відповідно, виплати, що здійснені платником податку у зв'язку з компенсацією вартості товарів, виконаних робіт, послуг іноземній юридичній особі не підпадають під дію статей 160 - 161 ПК України і тому позивач, під час здійснення виплат вартості послуг, наданих компанією ELZAS MANAGEMENT LLP правомірно не обчислив податок на прибуток з цих виплат, оскільки передбачене п.п. й) п. 160.1 статті 160 ПК України звільнення від оподаткування застосовується незалежно від наявності відповідної довідки.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2017 року у справі № 810/2181/13-а.

Таким чином, є вірним твердження суду першої інстанції про те, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем п.п. й п. 160.1, 160.2 статті 160 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у 2013 році на суму 4 842 559,00грн. є неправомірними та безпідставними.

Щодо порушення п.п. е 164.2.17 статті 164, п. 164.5 статті 164, п. 167.1 статті 167, п.п. 170.9.1 статті 170, п. 171.2 а статті 171, п.п. 168.1.1 статті 168, п.п. 168.1.4 статті 168 ПК України в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 1 287 258,88грн., колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в ході перевірки позивача контролюючим органом встановлено не утримання податку на доходи фізичних осіб із суми доходу у вигляді додаткового блага, утвореного при реалізації позивачем легкових автомобілів марки Volksvagen та Tayota фізичним особам в кількості 33 автомобілів.

На думку відповідача, вказані автомобілі продані фізичним особам за ціною нижче середньоринкової вартості у зв'язку з тим, що позивачем під час перевірки не надано актів оцінки легкових автомобілів.

Однак, представником позивача до матеріалів справи були надані копії Звіту оцінки транспортних засобів №16/11/15-1, №16/11/15-2 від 10.11.2015р., №1/04/14-1 від 01.04.2014р., №2/04/15-1 від 02.04.2015р., №2/04/15-2 від 02.04.2015р., №2/04/15-3 від 02.04.2015р., №2/04/15-4 від 02.04.2015р., №2/04/15-5 від 02.04.2015р.

Також, представником позивача до матеріалів справи було надано копії прибуткових касових ордерів №32 від 31.03.2015р. на суму 149900,00грн., №б/н від 31.03.2015р. на суму 149900,00грн. на ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 які є засновниками; копії наказів про відрядження до м. Свалява №45-В від 26.11.2015р., №10-В від 25.11.2014р., №11-В від 05.12.2014р., №1-В від 13.01.2015р., акти надання послуг №18 від 04.12.2015р., №16 від 22.01.2015р., №10 від 06.12.2014р., №11 від 30.12.2014р., №15 від 12.01.2016р.

Отже, первинна документація ТОВ Науково-виробниче підприємство Техно-Консалт відповідає вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні , а тому колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що висновки відповідача викладені в Акті перевірки не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.

Щодо суми визначеного грошового зобов'язання з військового збору на суму 153 370,88грн., у тому числі основний платіж - 88 577,93грн. та штрафні санкції - 64 792,95грн., колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п.п. 11 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України платниками військового збору є особи, визначені п. 162.1 статті 62 ПК України, зокрема фізичні особи - резиденти та фізичні особи - нерезиденти.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України.

Відповідно до п. 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування військовим збором резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи, перелік яких визначено п.п. 164.2.1-164.2.20 статті 164 ПК України.

Витрати на відрядження засновника, працівників підприємства не є об'єктами для нарахування військового збору, у зв'язку з тим, що згідно норм ПК України додаткове благо має інше зовсім тлумачення. Крім того, відповідачем безпідставно нараховано військовий збір з операцій продажу автомобілів фізичним особам, оскільки ціна продажу автомобілів є договірною, звичайною ціною, тому база для нарахування вказаного збору відсутня.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, на підставі яких останній здійснював розрахунок військового збору, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що висновки відповідача в даній частині, викладені в Акті перевірки не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними та неправомірними.

Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно Акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р. в частині ліміту залишку готівки в касі у розмірі 303 259,00грн.

Згідно з п. 2.8 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від15.12.2004 року №637, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

За правилами п. 3.5 гл. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно з п. 7.24 гл. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

У ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Разом з тим, колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що видаткові касові ордери були оформлені належним чином та містили підписи одержувачів виданої за ними готівки.

При цьому, судова колегія вважає доводи апелянта про перевищення ліміту залишку готівки в касі ТОВ НВП Техно-Консалт необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами, а навпаки спростовуються матеріалами справи.

Також, судом першої інстанції встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з нерезидентом ЧУП Аман Трейдинг (Республіка Білорусь) по договору транспортного перевезення №30/01/14 від 30.01.2014р.; з компанією Вілар Фуд (Республіка Вірменія) по договору транспортно-експедиційних послуг №09/04 від 09.04.2013р.; з нерезидентом Птуп ВСТ-Логистика (республіка Білорусь) по договору транспортно-експедиційних послуг №05/п/14 від 12.03.2014р.; з нерезидентом Евро-Саксєс (Республіка Білорусь) по договору транспортної експедиції та перевезення вантажів автотранспортом №316 від 28.01.2014р.; з компанією Платінум Він Транс (Республіка Білорусь) по договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 13.02.2013р. №060Р-2013 та з компанією Скантек (Британські Віргінські Острови) по договору про транспортно-експедиційні послуги від 16.10.2015р. №16/10/15.

Відповідачем за результатами перевірки позивачу по взаємовідносинам з вказаними вище контрагентами було донараховано суми штрафних санкцій у сумі 26417,89грн. та 850,00грн.

Водночас, здійснивши системний аналіз правових норм викладених у ст. 218 ГК України, ст.ст. 1, 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті п. 1 постанови Правління НБ України від 14.11.2013р. №453, від 12.05.2014р. №270, від 20.08.2014р. №515, від 20.11.2014р. №734 та від 01.12.2014р. №758 Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютних ринках України , а також дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем п. 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 Про систему валютного регулювання та валютного контролю та статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

В той же час, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині суд першої інстанції помилково визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення відповідача від 07.11.2016 р. №0021811406. Натомість, дійшовши обґрунтованого висновку про безпідставність збільшення позивачу контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, Окружний адміністративний суд м. Києва не вирішив питання в частині податкового повідомлення-рішення від 07.11.2016 р. №1314140303, що у відповідності до ст. 201 КАС України є підставою для зміни судового рішення.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - зміні у другому абзаці резолютивної частини; в інший частині залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2017 року змінити виклавши абзац другий її резолютивної частини у наступній редакції:

"Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.11.2016р. №0005511401, №0005521401, №1315140303, №1313140303, №0021831406, №0021751404, №1314140303".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 09.10.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Чаку Є.В.