Ухвала
від 02.05.2018 по справі 826/3094/17
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 травня 2018 року

Київ

справа №826/3094/17

касаційне провадження №К/9901/39078/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техно-Консалт" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у м. Києві 15.03.2018 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017.

Верховний Суд ухвалою від 26.03.2018 касаційну скаргу залишив касаційну скаргу без руху, оскільки скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а заявлена клопотання про поновлення строку є необґрунтованим; не додано до скарги документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

У строк, встановлений судом, скаржник надав клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, в якому зазначив, що 27.10.2017 податковий орган звернувся з первинною касаційною скаргою, одночасно відповідач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору та надав докази стосовно обставин, які не дають можливості оплати судових витрат. Проте Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.11.2017 касаційну скаргу залишив без руху, а Верховний Суд ухвалою від 02.01.2018 повернув на підставі статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, податковий орган судовий збір не сплатив, проте заявив клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, обґрунтоване посиланням на неможливість проведення платежів по КЕКВ 2800 Інші поточні видатки через відсутність кошторису на 2018 рік, не надаючи доказів на підтвердження таких доводів.

Суд вважає, що вказані підстави пропуску строку касаційного оскарження є неповажними, а наведені доводи на обґрунтування підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода для вчинення процесуальної дії у заздалегідь встановлений судом строк та, відповідно, підставою для продовження зазначеного строку, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

У статті 5 цього Закону також встановлено перелік суб'єктів, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні.

Водночас, суд звертає увагу на те, що органи Державної фіскальної служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погашення коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватися принципу належного урядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити Головного управління ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення02.05.2018
Оприлюднено04.05.2018
Номер документу73736998
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/3094/17

Ухвала від 02.05.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 26.03.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 19.02.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Гончарова І.А.

Ухвала від 02.01.2018

Адміністративне

Верховний Суд

Васильєва І.А.

Ухвала від 31.10.2017

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бившева Л.І.

Постанова від 24.10.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Федотов І.В.

Постанова від 03.10.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Федотов І.В.

Ухвала від 03.10.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Федотов І.В.

Ухвала від 08.08.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Федотов І.В.

Ухвала від 28.07.2017

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Федотов І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні