Ухвала

від 11.10.2017 по справі 815/5089/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/5089/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року у справі за позовом приватного підприємства Полімер-Трейд до Одеської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство Полімер-Трейд звернулося з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № 500060702/2016/000110/2 від 23.08.2016 року та картки відмови № 500060702/2016/00203 від 23.08.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант подав документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, а також підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Претензій до достовірності і об'єктивності наданих декларантом документів у відповідача не було, тому відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу.

Позивач також вказував на те, що митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України.

Разом з тим, позивач посилався на те, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких обставин, позивач вважає, що Одеська митниця безпідставно здійснила перерахунок митної вартості товарів, не надала жодних належних та допустимих доказів того, що подані ПП Полімер-Трейд основні документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Представник відповідача, Одеської митниці ДФС, заявлені позовні вимоги не визнав, в задоволенні їх просив відмовити з тих підстав, що Одеська митниця ДФС під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією № 500060702/2016/011270 від 23.08.2016 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу ПП Полімет-Трейд та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № 500060702/2016/011270 від 23.08.2016 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За таких обставин, та з урахуванням листа від 23.08.2016 № 65, яким декларант повідомив про неможливість надання витребуваних відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-УІ додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, то, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МК України від 13.03.2012 № 4495-УІ, були підстави для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Також представник відповідача зазначив, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що рівень митної вартості товарів (застосовано обґрунтовану гнучкість у застосуванні резервного методу), митне оформлення яких вже здійснено, є більшим: товар №1 (митна декларація від 10.06.2016 №508050001/2016/002308), тому митну вартість визнано на рівні - 3,17 дол. США за 1 кг ваги нетто.

Разом з тим, у рішенні про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000110/2 від 23.08.2016 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю із зазначенням митної декларації від 10.06.2016 № 508050001/2016/002308.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 500060702/2016/000110/2 від 23.08.2016 року. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060702/2016/00203 від 23.08.2016 року. Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства (код ЄДРПОУ 34907120) судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

На вказану постанову Одеською митницею ДФС подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову від 16.12.2016 р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПП Полімер-Трейд у повному обсязі, а також стягнути з ПП Полімер-Трейд на користь Одеської митниці ДФС всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що 23.08.2016 р. декларантом позивача ТОВ Ламан Шипінг Ейдженсі була подана до митного оформлення митна декларація № 500060702/2016/011270 від 23.08.2016 р. із додатками: коносамент EURFL16705371ODS від 16.07.2016 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару № 2328 від 06.07.2016 р.; рахунок-фактура (інвойс) № 20162906 від 10.06.2016 р.; пакувальний лист б/н від 10.06.2016 р.; навантажувальний документ № 2399 від 19.08.2016 р.; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 10.06.2016 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СН 10-06-16 від 10.06.2016 р.; договір про надання послуг митного брокера № 7450 від 28.04.2016 р.; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2761 від 16.07.2016 р.; сертифікат про походження товару № 15С4403А1328/001561Х від 10.06.2016 р.; сертифікат якості від 10.06.2016 року; копія митної декларації країни відправлення № 223120160818879062 від 02.07.2016 р.

23 серпня 2016 р. декларантом отримано повідомлення від митного органу щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів, у зв'язку із спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками 105-2 щодо можливого заниження митної вартості.

Підставою для витребування документів зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності: - відповідно інвойсу від 10.06.2016 р. № 20162906 поставка товару здійснюється на умовах СРТ Odessa, проте, в документах відсутні відомості щодо страхування товару; - у платіжному документі від 06.07.2016 р. № 2328 відсутнє посилання на комерційний інвойс відповідно до якого здійснюється поставка даного товару, що унеможливлює прив'язання наданого платіжного документа до дано партії товару; - в рахунку-фактурі від 10.06.2016 р. № 20162906 зазначено умову сплати - 100% авансовий платіж, однак до митного оформлення надано платіжний документ (на суму 2793,03 дол. США), який перевищує суму, вказану в рахунку-фактурі від 10.06.2016 р. № 20162906 (1115,48 дол. США).

Листом від 23.08.2016 р. № 65 ПП Полімер-Трейд повідомило митний орган про те, що додаткових документів надано не буде, та просило завершити митне оформлення.

За результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № 500060702/2016/00203 від 23.08.2016 р. та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 23.08.2016 р. № 500060702/2016/000110/2, відповідно до якого аналізом ПІК Інспектор та ЄЄАІС ДФС встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (МД від 10.06.2016 р. № 50805001/2016/002308), тому митну вартість визначено на рівні 3,17 дол. США/кг нетто.

Товар було випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами 5, 6 ст. 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у вказаній статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою І декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності І обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі; 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або І відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на наявну у нього інформацію про вартість товару, яка відрізняється від задекларованої митної вартості, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом її визначення.

Крім того, доводи апелянта про відсутність відомостей про страхування товару є необґрунтованими, оскільки товар був поставлений на умовах CPT, які не передбачають обов'язку покупця здійснювати страхування товару. Термін CPT зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення. При цьому страхування передбачається умовами поставки CIF, які в даному випадку не діяли.

Колегією суддів встановлено, що 10 червня 2016 року між позивачем та компанією Haining Longtime Industry Co. Ltd , Китай було укладено контракт № СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. про поставку плівки гарячого тиснення/плівки ПВХ на загальну суму 40000 дол. США за асортиментом та кількістю, які обумовлюються у додатках до контракту. Умовами поставки визначено СРТ Одеса, України (Інкотермс 2010). Продавець зобов'язаний відвантажити товар після зарахування на банківський рахунок 100% вартості обумовленої партії товару (п.3.6). Порядок оплати визначений п.4.2 контракту та передбачає: покупець направляє заявку продавцю по факсу або електронною поштою; після отримання заявки продавець виставляє покупцю рахунок-фактуру/інвойс, відповідно до якого покупець оплачує 100% передоплати від вартості товару; після отримання передоплати продавець здійснює відвантаження товару згідно п.3.6.

Відповідно до додаткової угоди № 2 до контракту № СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. сторони домовились про поставку товару на суму 1115,48 грн. (47 рулонів (12394,20 кв.м.)), що також відображено у комерційному інвойсі № 20162906 від 10.06.2016 р., пакувальному листі (47 рулонів; 320 кг - вага нетто, 420 кг - вага брутто), коносаменті.

У платіжному дорученні від 06.07.2016 р. № 2328 на суму 2793,03 дол. США в п.70 зазначено: передоплата за контрактом СН 10-06-14 від 10.06.2016 р.

Згідно експортної декларації країни відправлення вказано ціну за товар на рівні 2,93 дол. США/кг на загальну суму 115,48 дол. США.

При цьому, згідно проформи-інвойс № 20160600 до контракту СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. сторони погодили поставку на суму 2793,03 дол. США (31033,60 кв.м. плівки вартістю 0,09 дол. США/кв.м.).

Згідно до листа ПП Полімер-Трейд від 22.07.2016 р. № 49/1 до директора Haining Longtime Industry Co., LTD , кошти в розмірі 2793,03 дол. США були перераховані на виконання контракту СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. та проформи-інвойс № 20160600 від 25.05.2016 р., проте 22.07.2016 р. за МД № 500060702/2016/009465 від 22.07.2016 р. товар було отримано на суму 921,72 дол.США, у зв'язку із чим позивач просив допоставити товар на суму 1871,31 дол. США.

Відповідно до листа ПП Полімер-Трейд від 25.08.2016 р. № 56/1 до директора Haining Longtime Industry Co., LTD , кошти в розмірі 2793,03 дол. США були перераховані на виконання контракту СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. та проформи-інвойс № 20160600 від 25.05.2016 р., проте 22.07.2016 р. за МД № 500060702/2016/009465 від 22.07.2016 р. товар було отримано на суму 921,72 дол. США та 24.08.2016 року за МД № 500060702/2016/0011319 від 24.08.2016 р. товар було отримано на суму 1115,48 дол. США, у зв'язку із чим позивач просив допоставити товар на суму 755,83 дол. США.

Таким чином, з вищевказаного вбачається, що товар позивачеві був поставлений декількома партіями на суму передплати, що не було враховано апелянтом.

Разом з тим, митним органом безпідставно зазначено і про відсутність у банківському документі призначення платежу, оскільки в п.70 платіжного доручення № 2328 від 06.07.2016 р. є посилання на контракт СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. із позначкою передоплата .

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів апелянта про те, що розбіжності в сумі переказу, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі) та платіжному дорученні свідчать про неавтентичність документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості, які виключали можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно ч.1 ст.54 МК України.

Оскільки відповідно до проформи-інвойсу № 20160600 до контракту СН 10-06-16 від 10.06.2016 р. сторонами узгоджено суму поставки в розмірі 2793,03 дол. США та проведення її повної передоплати, також є хибними посилання апелянта на перевищення суми в платіжному дорученні (2793,03 дол. США) над вказаною в інвойсі від 10.06.2016 р. № 20162906 (1115,48 дол. США), яка стосується часткового постачання товару за контрактом.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені апелянтом відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, вказаних позивачем у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Верховний Суд України у постановах від 15.10.2013 р. у справі N 21-270а13 та від 22.10.2013 р. у справі № 21-342а13 зазначає, що підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів. Такої самої позиції тримається і Вищий адміністративний суд України під час перегляду справ про скасування рішень про коригування митної вартості, прийнятих вже на підставі норм Митного кодексу України 2012 року.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах від 30.01.2014 р. у справі № К/800/41272/13 та від 17.12.2013 р. у справі № К/800/28635/13, в яких Вищий адміністративний суд України вказує на те, що аналіз норм Митного кодексу України 2012 року дає підстави вважати, що контроль правильності обчислення декларантом митної вартості може здійснюватися, в тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням ЄАС, яка містить відповідну інформацію.

При цьому, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Так, митний орган фактично залишив поза увагою документи надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судами документи, які наявні в матеріалах справи, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, що не було спростовано апелянтом у судовому засіданні.

Крім того, Верховний Суд України у постанові від 31.03.2015 р. по справі № 21-127а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до положень статей 59 і 60 МК України, у разі неможливості визначення митної вартості товарів за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

В даному випадку митним органом використано МД № 508050001/2016/002308 від 10.06.2016 р., за якою ТОВ Полімер-Трейд здійснено митну процедуру товару, отриманого від Jiashan industry park, Yuanhua Town,Haining, Zhejiang China , що не відповідає вищевказаним нормативним приписам Митного кодексу України.

При цьому митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України.

Апелянт не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом першої інстанції вірно визначено, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.11.2014 р. по справі № 826/18065/13-а.

Надані позивачем документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору, що свідчить про порушення митним органом передбаченого ст.57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими і судом першої інстанції зроблено вірний висновок про необхідність задоволення адміністративного позову ТОВ Полімер-Трейд .

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 17.10.2017 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян