Постанова

від 13.03.2018 по справі 815/5089/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 березня 2018 року

м. Київ

справа №815/5089/16

адміністративне провадження №К/9901/34962/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 (суддя - Левчук О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (судді - Джабурія О.В., Вербицька Н.В., Крусян А.В.) у справі за позовом Приватного підприємства "Полімер-Трейд" (далі - ПП "Полімер-Трейд") до Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ПП "Полімер-Трейд" звернулося до суду з позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 23.08.2016 № 500060702/2016/000110/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.08.2016 № 500060702/2016/00203.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного договору. Митниця витребувала у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, як і прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та оформила картку відмови, за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 16.12.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, адміністративний позов ПП "Полімер-Трейд" задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 23.08.2016 № 500060702/2016/000110/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.08.2016 № 500060702/2016/00203.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що: під час митного оформлення товару ПП "Полімер-Трейд" надало Митниці всі передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України необхідні та достатні документи, які не місять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору; у Митниці не було підстав для сумніву щодо правильності заявленої митної вартості товару, а тому вона має бути визначена за ціною контракту. Під час ухвалення судового рішення суди попередніх інстанцій також врахували правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 № 21-270а13, від 22.10.2013 № 21-342а13, від 01.01.2013 № 21-354а13, від 31.03.2015 № 21-127а15 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 № К/800/41272/13, від 17.12.2013 № К/800/28635/13, від 11.11.2014 № К/800/17296/14 щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Одеська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги митний орган зазначає, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган встановив, що у поданих на митне документах містяться розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Товариство не надало на вимогу Митниці додаткові документи, які б підтверджували заявлену вартість товару, що унеможливило митний орган застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору. Отже, враховуючи право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, що обумовлено статтею 55 Митного кодексу України, Митниця, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмову, діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування її рішення та картки відмови, немає.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.03.2018 касаційну скаргу Одеської митниці ДФС прийняв до провадження та визнав за можливе попередній розгляд справи.

У відзиві на касаційну скаргу, обґрунтовуючи заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги, позивач посилається на обставини, що були наведені у позовній заяві.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що між позивачем (Покупець) та компанією Haining Longtime Industry Co. Ltd, Китай (Продавець) був укладений контракт від 10.06.2016 № СН 10-06-16, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує та сплачує поставку плівки гарячого тиснення/плівки ПВХ на загальну суму 40000 дол. США за асортиментом та кількістю, які обумовлюються у додатках до контракту. Умовами поставки визначено СРТ Одеса, України (Інкотермс 2010). Продавець зобов'язаний відвантажити товар після зарахування на банківський рахунок 100% вартості обумовленої партії товару (п. 3.6). Порядок оплати визначений п. 4.2 контракту та передбачає: покупець направляє заявку продавцю по факсу або електронною поштою; після отримання заявки продавець виставляє покупцю рахунок-фактуру/інвойс, відповідно до якого покупець оплачує 100% передоплати від вартості товару; після отримання передоплати продавець здійснює відвантаження товару згідно п. 3.6. (а.с. 13-21 т. 1).

Додатковою угодою № 2 до контракту від 10.06.2016 № СН 10-06-16 сторони домовились про поставку товару на суму 1115,48 грн. (47 рулонів (12394,20 кв.м.)), що також відображено у комерційному інвойсі від 10.06.2016 № 20162906, пакувальному листі (47 рулонів; 320 кг вага нетто; 420 кг вага брутто), коносаменті (а.с. 22-33 т. 1).

У платіжному дорученні від 06.07.2016 № 2328 на суму 2793,03 дол. США в п.70 зазначено "передоплата за контрактом СН 10-06-14 від 10.06.2016" (а.с. 37 т. 1).

Відповідно до експортної декларації країни відправлення вказано ціну за товар на рівні 2,93 дол. США/кг на загальну суму 115,48 дол. США (а.с. 36).

Разом з тим, згідно проформи-інвойс № 20160600 до контракту від 10.06.2016 СН 10-06-16 сторони погодили поставку на суму 2793,03 дол. США (31033,60 кв.м. плівки вартістю 0,09 дол.США/кв.м).

Відповідно до листа ПП Полімер-Трейд від 22.07.2016 № 49/1 до директора Haining Longtime Industry Co., LTD, кошти в розмірі 2793,03 дол. США були перераховані на виконання контракту від 10.06.2016 СН 10-06-16 та проформи-інвойс від 25.05.2016 № 20160600, проте 22.07.2016 за від 22.07.2016 МД № 500060702/2016/009465 товар було отримано на суму 921,72 дол.США, у зв'язку із чим позивач просив допоставити товар на суму 1871,31 дол. США (а.с. 183-184 т. 1).

23.08.2016 декларант позивача ТОВ "Ламан Шипінг Ейдженсі" з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов на митну територію України за умовами зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2016 № СН 10-06-16, надав до митного органу декларацію від 23.08.2016 № 500060702/2016/011270. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було також подано такі документи: коносамент від 16.07.2016 EURFL16705371ODS; банківський платіжний документ від 06.07.2016 № 2328; рахунок-фактура (інвойс) від 10.06.2016 № 20162906; пакувальний лист від 10.06.2016 б/н; навантажувальний документ від 19.08.2016 № 2399; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 10.06.2016 № 2; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 10.06.2016 № СН 10-06-16; договір про надання послуг митного брокера від 28.04.2016 № 7450; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 16.07.2016 № 2761; сертифікат про походження товару від 10.06.2016 № 15С4403А1328/001561Х; сертифікат якості від 10.06.2016; копія митної декларації країни відправлення від 02.07.2016 № 223120160818879062. Митну вартість позивач визначив на рівні 28 211,78 грн. (за курсом Національного банку України 25,29 грн. за 1 долар США) за першим методом визначення митної вартості.

У зв'язку із сформованими програмним комплексом системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості 23.08.2016 митний органом повідомив декларанта про необхідність надання додаткових документів. В якості підстави зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності: відповідно інвойсу від 10.06.2016 № 20162906 поставка товару здійснюється на умовах СРТ Odessa, проте в документах відсутні відомості щодо страхування товару; у платіжному документі від 06.07.2016 № 2328 відсутнє посилання на комерційний інвойс відповідно до якого здійснюється поставка даного товару, що унеможливлює прив'язання наданого платіжного документа до дано партії товару; в рахунку-фактурі від 10.06.2016 № 20162906 зазначено умову сплати 100% авансовий платіж, однак до митного оформлення надано платіжний документ (2793,03 дол. США), який перевищує суму, вказану в рахунку-фактурі від 10.06.2016 № 20162906 (1115,48 дол. США). (а.с. 38 т. 1). Проте надати додаткові документи декларант позивача відмовився, надавши до Митниці лист від 23.08.2016 № 65, у якому наголосив на тому, що надані декларантом документи є повними, та пропонував першому митному органу виконати обов'язок та завершити митне оформлення товару (а.с. 39 т. 1).

За результатами опрацювання поданої ЕМД, аналізу баз даних ПІК "Інспектор" та ЄЄАІС ДФС, яким встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим (МД від 10.06.2016 № 50805001/2016/002308), проведених консультацій Митниця прийняла рішення та картку відмову, з приводу правомірності яких виник спір, визначивши митну вартість товару визначено на рівні 3,17 дол. США/кг нетто.

У подальшому товар випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як встановили суди, позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Крім того, суди встановили, що відповідно до листа ПП Полімер-Трейд від 25.08.2016 № 56/1 до директора Haining Longtime Industry Co., LTD за МД від 24.08.2016 № 500060702/2016/0011319 товар було отримано на суму 1115,48 дол. США, у зв'язку із чим позивач просив допоставити товар на суму 755,83 дол. США і 83 центи. (а.с. 185-186 т. 1). Тобто, товар був поставлений декількома партіями на суму передплати, що не було взято митним органом до уваги. У судовому процесі також спростовані доводи відповідача про обов'язок декларанта надати докази страхування товару з огляду на відсутність такого обов'язку за правилами СРТ, за якими поставлявся товар згідно з контрактом від 10.06.2016 № СН 10-06-16, та відсутність у банківському документі призначення платежу, оскільки в платіжному дорученні в іноземній валюті від 06.07.2016 № 2323 є посилання на контракт від 10.06.2016 № СН 10-06-16.

Наведені в касаційній скарги доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів, які були предметом оцінки судами у ході розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст наведених правових норм саме на митні органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення особою митних правил класифікації товарів.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини з дослідженням у судовому процесі доказів на їх підтвердження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про протиправність рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 04.09.2016 № 500060702/2016/000125/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.09.2016 № 500060702/2016/00227.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна