Ухвала

від 13.10.2017 по справі 346/1164/17

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/1164/17

Провадження № 2/346/877/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2017 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі

головуючого судді - Веселова В.М.

секретаря - Максим`юк М.А.

представників відповідачів - ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ТзОВ Фінанс ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

9 березня 2017 року позивач звернувся з даним позовом до суду в якому зазначив, що 10 жовтня 2007 р. між Банком Ерсте Банк та з відповідачкою ОСОБА_5, було укладено кредитний договір, відповідно до якого позичальники,відповідачі по справі, отримали у банку кредитні кошти у розмірі 100 000,00 дол. США, зі строком користування кредитними коштами до 9 жовтня 2017 року та зі сплатою 12,5 % процентів річних. В подальшому правонаступником ВАТ Ерсте Банк став ПуАТ Фідобанк , який відступив право вимоги за даним кредитним договором ТОВ Фінансова компанія Вендор , які в подальшому були відступлені ТзОВ Фінанс ОСОБА_4 .

Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечується фінансовою порукою відповідно до укладених договорів поруки з ОСОБА_8,ОСОБА_7,ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які зобов'язалися у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачкою ОСОБА_5 зобов'язань, що випливають з основного Кредитного договору та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в тому числі, зобов'язань щодо повернення у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту, сплати в порядку та строки, визначені Кредитним договором, процентів за користування Кредитом та/або комісій, можливої неустойки (пені, штрафів).

Оскільки відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов'язань, то позивач просить суд стягнути в солідарному порядку з боржників- відповідачів по справі заборгованість за кредитним договором в розмірі 1826776,61 грн.

Дана справа слухалась суддею Хільчуком І.І., однак після його звільнення у відставку була розподілена автоматизованою системою на слухання до судді Веселова В.М.

В судовому засіданні від представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 поступило письмова заява про відвід судді.Таку позицію відповідач мотивує тим,що суддя 27 квітня 2016 року виніс рішення по цивільній справі за участі відповідача за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні горищем та стягнення моральної шкоди та зустрічну позовну заяву ОСОБА_10 до ОСОБА_3, ОСОБА_11 про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням частиною горища, яке стосується спірного будинку по цьому спору, суддя до нього відносився упереджено, має свою власну думку і відповідно може вирішити даний спір необ`єктивно та упереджено. При цьому зустрічний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_3, ОСОБА_11 про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням частиною горища апеляційною інстанцією було скасовано. В подальшому суддя задовольнив відвід в справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_12 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди саме за цих обставин, а також по справі публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" до ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про стягнення заборгованості.

Представники інших відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечили подану заяву про відвід,вважають що саме суддя Веселов В.М. зможе неупереджено розглянути даний спір і винести по справі законне рішення.

Згідно з п.4 ст.20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

У відповідності до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.1996 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ст.8 ЦПК України - суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України,застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.1 ЗУ Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на ім'я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

П.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, ст.8 ЦПК України та ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Так у відповідності до п.п. 49-54 рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, яке є остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції:

49. Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

50. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

53. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "ОСОБА_15 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "ОСОБА_16 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, має визначатись за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (вісник ВСУ № 4/2008 стор. 31).

Крім цього, в п.п.66,67,69,70 Рішення ЄСПЛ Справа Мироненко та Мартенко проти України від 10.12.2009 року № N 4785/02, зазначено,що: …п.66. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції , за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи

забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United

Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

67.Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

69. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та

Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

70. У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі "ОСОБА_15 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "ОСОБА_17 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності , про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України від 10.12.2009 року.

У відповідності до розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду, на розгляд судді Веселова В.М. поступила справа за позовом ТзОВ Фінанс ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки .

Однак, дійсно 27 квітня 2016 року мною було винесено рішення по справі № 346/5193/2015 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні горищем та стягнення моральної шкоди та зустрічну позовну заяву ОСОБА_10 до ОСОБА_3, ОСОБА_11 про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням частиною горища , яким зобов`язано відповідача ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні в житловому будинку №6 по вул.Пекарська в м.Коломия, Івано-Франківської області. В подальшому в цій частині рішення було скасоване Апеляційним судом Івано-Франківської області. В подальшому мною було задоволено відвід в справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_3 ,третя особа ОСОБА_12 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди саме за цих обставин,а також по справі за позовом публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" до ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_14 про стягнення заборгованості.

Так, в своїй заяві про відвід представник відповідача ОСОБА_3 вказує на те,що має сумнів в моїй неупередженості та об`єктивності при вирішенні даної справи по суті.

Вищенаведені дані дають мені підстави і право керуючись ст.ст.20,21,23 ЦПК України задовольнити заявлений мені відвід по даній справі, оскільки подальший розгляд справи , враховуючи те,що мною вже приймалось рішення щодо відповідача та його представника по іншій справі, яке в подальшому було скасоване Апеляційним судом Івано-Франківської області,може викликати сумнів в моїй об'єктивності та неупередженості саме щодо представника відповідача,а також перешкодить бути об'єктивним і неупередженим під час безпосереднього розгляду даної справи. Адже наявність заявленого відводу по даній справі вже в майбутньому поставить під сумнів винесене мною рішення і може стати однією з підстав для його скасування.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що для забезпечення умов, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом (чи безсторонності судді при розгляді даного позову) , слід заявлений відповідачем відвід задовольнити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.126 Конституціії України, ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів , Рішення Конституційного Суду № 19-рп/2004 від 01.12.2004 , п.4 ст. 20, ст. ст.23,24,25 ЦПК України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.1996 року, ст.1 ЗУ Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, Справа Мироненко та Мартенко проти України від 10.12.2009 року № N 4785/02,-

ухвалив:

Письмову заяву про відвід судді Веселову В.М., подану представником відповідача ОСОБА_3 у справі за позовом ТзОВ Фінанс ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про солідарне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Справу подати до канцелярії суду на повторний розподіл.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Веселов В. М.