Ухвала

від 11.10.2017 по справі 393/10/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/630/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

законного представника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кропивницький кримінальне провадження № 12016120210000295 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_8 , законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_9 , та прокурора у кримінальному провадженні на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2017 року.

Цим вироком

Неповнолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, учня 9 класу Верблюзького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад центр позашкільної освіти» Новгородківської районної ради Кіровоградської області, не одруженого, раніше не судимого,

визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та на нього покладені обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_10 визнаний винуватим і засуджений за те, що вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло. Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

01.06.2016 року, у вечірній час, ОСОБА_10 , попередньо знаючи, що власника ОСОБА_11 немає вдома, прийшов до території його домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , з метою вчинення крадіжки. В подальшому реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що за ним ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження віконного скла, проник до житлового будинку, звідки таємно викрав майно потерпілого на загальну суму 2050 грн.

Звикраденим майном ОСОБА_10 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вказану суму.

Не погоджуючись із вказаним вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, від якої, до початку апеляційного розгляду кримінального провадження по суті, в порядку ст. 403 КПК України, відмовився.

В апеляційних скаргах, які є аналогічними за своїми вимогами та доводами, обвинувачений ОСОБА_10 , його законний представник ОСОБА_9 та захисник адвокат ОСОБА_8 просять скасувати вирок суду першої інстанції і закрити кримінального провадження.

В обґрунтування вимог зазначають, що судом першої інстанції неправильно дана правова оцінка обставинам події і винесено обвинувальний вирок. Судом не добуто доказів причетності ОСОБА_10 до викрадення вказаних речей з будинку потерпілого. Показання ОСОБА_10 з приводу того, що він речі знайшов у бур`янах поблизу подвір`я потерпілого і, що знайдені речі були крадені, йому не було відомо, судом не спростовані.

Жоден із свідків, ні сам потерпілий не вказали на те, що ОСОБА_10 викрав речі з будинку потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_10 , його законного представника ОСОБА_9 та захисника адвоката ОСОБА_8 , які просили вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого, його законного представника та захисника - адвоката, задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ґрунтується на сукупності достовірних, належних та допустимих доказів, які зібрані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку та наведені у вироку суду.

ОСОБА_10 свою у вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, не визнав та в судовому засіданні суду першої інстанції надав пояснення, згідно яких він влітку 2016 року коли випасав коров побачив в бур`янах за 20 метрів від подвір`я ОСОБА_11 зварювальний апарат, акумулятор та тюнер. ДВД - програвача не було. Кому належали ці речі та хто їх там залишив йому не було відомо. Пізніше він забрав дані речі за допомогою велосипеда та котив по березі додому, і по дорозі зустрів знайомого ОСОБА_12 який йшов йому на зустріч. В цей час потерпілий в стані алкогольного сп`яніння спав на подвір`ї. Всі речі відвіз до дядька ОСОБА_13 , та повідомив останнього, що дані речі знайшов. ОСОБА_14 дав йому 100 гривень за сварку, які він витратив на продукти харчування. Акумулятор продав незнайомому чоловікові, який купував акумулятори в селі. В будинку ОСОБА_11 ніколи не був. Крадіжку речей не вчиняв, а лише забрав те що знайшов.

Незважаючи на повне не визнання своєї вини, вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України в повному обсязі доведена сукупністю здобутих під час досудового розслідування та в суді першої інстанції доказів, а саме:

- Показаннямипотерпілого ОСОБА_11 , наданими суду першої інстанції, з якихвбачається, що наприкінці весни на початку літа 2016 року він перебував на лікуванні в м. Кропивницькому. На початку липня 2016 року він повернувся додому в с. Верблюжка, та в будинку, в якому він проживав помітив розбите вікно. Зайшовши в середину приміщення він помітив, що зник зварювальний апарат, DVD-програвач, тюнер від супутникової антени та акумуляторна батарея «Істок». Після того як виявив відсутність речей повідомив це дільничному інспектору. Хто викрав ці речі він дізнався від працівників поліції по результатах досудового розслідування;

- Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що він співмешкає з сестрою обвинуваченого та в червні 2016 ОСОБА_10 приніс до нього додому тюнер, DVD-магнітофон, акумуляторну батарею для автомобіля та зварювальний апарат червоного кольору розміром 60х60 см., без коліщат з ручкою, та запропонував їх купити. Зварювальний апарат він купив, але потім продав чоловікові з Черкаської області на ринку. ОСОБА_10 інші речі: тюнер, DVD-магнітофон, акумуляторну батарею для автомобіля залишив зберігати на території його домоволодіння близько двох-трьох місяців. Ближче до осені 2016 року ОСОБА_10 акумуляторну батарею для автомобіля продав чоловікові, який їздив на білій Газелі та скуповував металобрухт. Тюнер, DVD - магнітофон ОСОБА_10 забрав з собою, та як в подальшому ними розпорядився йому невідомо;

- Свідок ОСОБА_12 надав суду першої інстанції показання, з якихвбачається, що з обвинуваченим та потерпілим односельці. Влітку 2016 року близько 19:00 години, за 10 метрів від подвір`я ОСОБА_11 він побачив як ОСОБА_10 виходив з даного подвір`я та виніс з собою зварювальний апарат з ручкою, акумулятор, тюнер. ДВД-програвача він не бачив. Коли запитав що це за речі, він відповів що його особисті. Чи був в цей час ОСОБА_11 вдома йому не відомо. ОСОБА_16 попросив перевезти на велосипеді його з речами до місця його проживання, він погодився та допоміг;

- Свідок ОСОБА_17 суду першої інстанції повідомив, що по факту крадіжки у ОСОБА_11 йому стало відомо зі мешканців с. Верблюжка близько 1-2 тижнів тому. Більше нічого по факту крадіжки йому не відомо.

Окрім того, вина обвинуваченого ОСОБА_10 доводиться збіраними у даному кримінальному провадженні письмовими доказами, а саме:

- Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.10.2016 року, згідно якого ОСОБА_11 повідомив, що в період з травня по червень 2016 року невідома особа шляхом пошкодження віконного скла в його будинку в АДРЕСА_2 скоїла крадіжку акумуляторної батареї, зварювального апарату, тюнеру супутникової антени, DVD-програвача;

- Протоколом огляду місця події від 27.10.2016 року домоволодіння ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_2 (з фототаблицями);

- Висновком експерта № 1842 судової товарознавчої експертизи складеної 22.11.2016 року, згідно якої середня ринкова вартість не представленого на експертизу зварювального агрегату TESLA ММА 201 IGBT, придбаного у 2008 році бувшому у використанні, у справному стані, станом цін на 1 червня 2016 року, складала: 840 гривень; Середня ринкова вартість не представленого на експертизу DVD-програвача LG DGK777 придбаного у 2009 році, бувшому у використанні у справному стані, станом цін на 1 червня 2016 року, складала: 270 гривень; Середня ринкова вартість не представленого на експертизу тюнера від супутникової антени «Голден Інтерстар» придбаного у 2005 році, бувшого у використанні, у справному стані, станом цін на 1 червня 2016 року, складала: 300 грн.;

- Висновком експерта № 1841 судової автотоварознавчої експертизи складеного 24.11.2016 року, згідно якого ринкова вартість акумуляторної батареї Істок 6 СТ 55 АЗЕ виготовлення 2010 року, станом на 01.06.2016 року, не розраховується по причині її фактичного експлуатаційного зносу по строку експлуатації. Вартість акумуляторної батареї визначена через вартість її утилізації. Вартість утилізації акумуляторної батареї Істок 6 СТ 55 АЗЕ виготовлення 2010 року, станом на 01.06.2016 року складає 250 гривень;

- Протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 25.12.2016 року, згідно якого свідок ОСОБА_18 впізнав за фотознімком № 3 особу, в якого він купив акумуляторну батарею «Істок», яка була у використанні.

Аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності, колегія суддів вважає доведеною вину ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та вважає, що його дії правильно кваліфіковані за вказаною статтею, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.

Колегія суддів не приймає до уваги показання обвинуваченого з приводу того, що крадіжку речей потерпілого він не вчиняв, а лише знайшов їх біля подвір`я ОСОБА_11 , так як такі показання не узгоджуються із здобутими по справі доказами, взагалі не підтверджені належними доказами, а тому слід вважати, що вони надані з метою ухилення від відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Разом з цим, здобуті в ході досудового слідства та судового розгляду докази прямо вказують на те, що саме ОСОБА_10 проник до домоволодіння потерпілого та викрав речі останнього. На зазначений факт вказують показання свідка ОСОБА_12 , який бачив як обвинувачений виходив саме з двору потерпілого та виносив звідти викрадені речі. При цьому, колегія суддів не має жодних підстав ставити під сумнів такі показання свідка та вважає їх правдивими, оскільки вони повністю узгоджуються із іншими доказами по справі.

Що стосується посилання сторони захисту в своїх апеляційних скаргах щодо відсутності прямих доказів, які б вказували на причетність саме обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у зв`язку із чим кримінальне провадження слід закрити, то такі ствердження є надуманими, адже матеріали провадження містять достатню кількість доказів, які в повному обсязі доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Будь-яких порушень вимог кримінального процесуального законодавства під час проведення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, які б давали підстави для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів встановлено не було.

Також слід зазначити, що кримінальним процесуальним законом визначено принцип змагальності у кримінальному провадженні, який відповідно до ст. 22 КПК України надає сторонам кримінального провадження рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Окрім цього, частиною 1 даної статті встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

У даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення було зібрано та надано до суду сукупність належних та допустимих доказів, які доводять вину ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, натомість стороною захисту не було надано до суду доказів, які б спростовували позицію сторони обвинувачення. При цьому всі доводи сторони захисту з приводу непричетності ОСОБА_10 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, ґрунтуються виключно на припущеннях та взагалі не підтверджуються будь-якими доказами.

За таких обставин, апеляційні скарги обвинуваченого, його законного представника та захисника адвоката, слід залишити без задоволення.

При призначенні покарання, суд у відповідності із вимогами ст. 65 КК України, належним чином врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують і прийшов до правильного висновку з приводу необхідності призначення ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. Такий висновок суду першої інстанції не був оскаржений жодним учасником провадження в апеляційному порядку.

Разом з цим, враховуючи те, що ОСОБА_10 вперше притягується до кримінальної відповідальності, злочин вчинено ним у неповнолітньому віці, протягом 2016-2017 років він значно покращив свою поведінку під час навчання, та з урахуванням думки потерпілого, який просив не позбавляти волі ОСОБА_10 , суд першої інстанції, на переконання судової колегії, правильно дійшов до висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбуття ним призначеного покарання з випробуванням у встановлений судом іспитовий строк.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає вирок районного суду від 09.06.2017 року стосовно неповнолітнього ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 185 КК України законним та обґрунтованим, у зв`язку із чим залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 , в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_8 та законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2017 року стосовно неповнолітнього ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 185 КК України, без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4