Ухвала

від 12.10.2017 по справі 404/7143/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1583/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О. В.

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

Іменем України

12.10.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Кіселика С.А., Єгорової С.М.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.06.2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення порушення права власності шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення порушення права власності шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що є власником нежитлового приміщення, що розташоване по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28.07.2010 року.

У серпні 2012 року відповідач набув у власність за договором дарування від 16.08.2012 року нежитлову будівлю, що розташована у АДРЕСА_1.

Придбана відповідачем нежитлова будівля являла собою приміщення для охорони площею 12,9 кв.м. та знаходилась поруч із належним позивачу нежитловим приміщенням на відстані приблизно 5 м. від стіни.

У 2014 році відповідач розпочав нове будівництво на земельній ділянці, на якій до цього часу знаходилось набуте ним у власність приміщення, площею 12,9 кв.м.

Позивач зазначив, що з початку в нього не виникало будь-яких претензій до відповідача, оскільки своїм будівництвом він не порушував його прав та охоронюваних законом інтересів, однак у серпні-вересні 2015 року позивач побачив, що відповідачем збудовано новий об'єкт нерухомого майна впритул до існуючої стіни належного позивачу нежитлового приміщення, що призводить до руйнування останньої та унеможливлює доступу до нерухомого майна для його обслуговування. Крім того, відповідачем перекрито доступ до газової труби, яка розташована уздовж стіни належного позивачу нежитлового приміщення.

Позивач зазначив, що право оренди земельної ділянки у відповідача відсутнє, оскільки незареєстроване, проект будівництва відсутній, декларація про початок будівельних робіт не подавався , акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами не підписаний позивачем.

Відповідачем здійснено самочинне будівництво, яке порушує його права власності в частині обмеження можливостей щодо користування належним йому нерухомим майном . Також відповідачем при будівництві порушені правила протипожежної безпеки , що є загрозою для його майна.

Просив суд усунути порушення права власності позивача шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна, що розташоване у АДРЕСА_1.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд зобов'язати ОСОБА_2 знести (демонтувати) самочинно збудоване нерухоме майно, що розташоване у АДРЕСА_1.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.06.2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначається , що під час судового розгляду справи були порушені права осіб, які взагалі не були залучені до участі у справі в якості сторони судового процесу, зокрема це дружина відповідача, оскільки вона також витрачала кошти разом з відповідачем на реконструкцію та будівництво офісу. Також зазначається, що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи та не дав належної оцінки доказам наданих відповідачем по справі в частині законності проведення будівельних робіт по реконструкції спірного приміщення.

Крім того вказується, що суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам, на які посилався відповідач зокрема в частині, що позивач проводив незаконне будівництво та реконструкцію будівлі за адресою АДРЕСА_1 і зазначене будівництво порушує права відповідача оскільки зведене в притул з нерухомістю, яка належить відповідачу і яка є предметом спору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що позивач на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.07.2010 р. (т.1 а.с. 7-8 ) є власником нежитлового приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1.

Відповідач, на підставі договору дарування від 16.08.2012 р. ( т.1 а.с. 9-11) набув право власності на нежитлову будівлю площею 12,9 кв.м., що розташована у АДРЕСА_1.

Вказані будівлі розташовані поряд.

Згідно договору оренди земельної ділянки №105 від 04.09.2015 р. ( т.1 а.с. 92-97) відповідач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

15.09.2015 року управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради відповідачу надано містобудівні умови та обмеження забудови вказаної вище земельної ділянки .

Проте, рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №238 від 12 квітня 2016 року, скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із недотриманням вимог ДБН 360-92** під час проведення будівельних робіт, що порушує п. 6 містобудівних умов та обмежень ( т.1 а.с. 232).

На час розгляду справи судом, відповідач не завершив будівельні роботи на об'єкті нерухомого майна, що розташований у АДРЕСА_1 та не отримав документів, що свідчать про прийняття новозбудованого об'єкту в експлуатацію.

Суд першої інстанції зазначив, що між сторонами по справі виник спір стосовно будівництва відповідачем будівлі, яка знаходиться поруч із будівлею належною позивачу.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1, 4, 7 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У правовій позиції Верховного Суду України викладеній в Постанові від 17.12.2014 року (справа №6-137 цс14) зазначено, що з урахуванням змісту статті 376 ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Суд першої інстанції зазначив , що з метою встановлення наявності чи відсутності порушень будівельних норм і правил, порушень прав позивача при будівництві відповідачем спірного нерухомого майна , а також можливості чи неможливості перебудови нерухомості відповідно до норм і правил , ухвалою суду від 19.04.2016 року призначено судову будівельно -технічну та земельно-технічну експертизи.

Згідно з висновком судового експерта №43 від 19 10.2016 року ( т.1 а.с. 235-249а) встановлено невідповідність будівлі, яка розташовується за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її будівництва, вимогам ч. 1 ст. 376 ЦК України; п. 3.25* та Додатку 3.1 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ; п. 4.1, п. 4.5 ДБН В.2.6-14-97 Покриття будинків і споруд .

Судовим експертом встановлено, що за фактичного розташування будівель, що належать позивачу та відповідачу, повноцінне поточне та /або капітальне обслуговування зовнішньої стіни будинку будівлі, що належить позивачу є неможливим.

На питання щодо відповідності фактичного розташування будівлі яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за межами земельної ділянки за цією адресою судовим експертом відповіді не надано через відсутність доступу до ізольованої прибудинкової території будівлі відповідача. .

Встановлено, що будівництво відповідачем будівлі, яка розташовується за адресою: АДРЕСА_1, здійснюється з порушенням норм і правил в частині відстані від вже існуючої будівлі позивача, оскільки будівельними нормами передбачено відстань не менше 8 метрів, а загальна ширина земельної ділянки відповідача становить лише 5.34 м, відтак протипожежна відстань між зовнішньою стіною будівлею позивача та зовнішньою стіною відповідача у будь якому випадку є значно меншою ніж 8 м. Точна відстань судовим експертом не встановлена через відсутність доступу до ізольованої прибудинкової території будівлі відповідача.

Також встановлено порушення будівельних норм в частині влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що перешкоджають стоку атмосферних опадів з покрівлі будівлі відповідача на територію суміжних ділянок, внаслідок чого відбувається зволоження стіни та руйнування вимощення цокольної частини зовнішньої стіни будівлі позивача.

Вказані порушення будівельних норм і правил, відповідно до висновку судового експерта є істотними.

Встановлено, що перебудова будівлі, що розташовується за адресою АДРЕСА_1 з метою усунення порушень будівельних норм і правил, без її попереднього знесення (демонтажу) неможлива.

Суд першої інстанції зазначив, що надана відповідачем копія висновку комплексної судової будівельно - технічної та земельно - технічної експертизи №17-235. 136 від 19.06.2017 року не спростовує висновків судового експерта у цивільному провадженні.

Суд роз'яснив відповідачу про можливість використати своє право у відповідному клопотанні до суду про призначення додаткової, повторної , комісійної , тощо судових експертиз. Однак , відповідач не побажав скористатись зазначеним правом.

Суд першої інстанції також зазначив, що доводи відповідача по справі, що саме будівля позивача збудована із порушенням будівельних норм і правил не знайшла свого підтвердження оскільки зазначені обставини були предметом розгляду в іншому судовому проваджені і по даним обставинам постановлене рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.01.20017 р. по справі №404/8750/15-ц, яким доводи позивача в цій частині були спростовані. Зазначене рішення набрало законної сили.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що належними та допустимими доказами встановлено наявність обставин на які посилається позивач , а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

Доводи викладені в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції не вирішив питання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача по справі - ОСОБА_4, яка є дружиною відповідача по справі є необґрунтованими.

Відповідно до статті 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу, як співвідповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач відповідно до статті 3 ЦПК України звернувся в суд з позовом за захистом свого порушеного права. В якості відповідача зазначив власника нежитлового приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1.- ОСОБА_2.

Будь яких заяв до суду від позивача в частині про залучення до участі у справі особи в якості співвідповідача не надходило.

Суд першої інстанції діяв в межах діючого законодавства.

В частині доводів апеляційної скарги , що суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи та не дав належної оцінки доказам наданих відповідачем по справі в частині законності проведення будівельних робіт по реконструкції спірного приміщення, колегія судів дійшла висновку, що зазначені обставини не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд першої інстанції розглядаючи справу виходив з доказів наданих сторонами по справі на підтвердження позовних вимог або заперечень проти позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі надано на підтвердження своїх заперечень проти позову копію договору оренди земельної ділянки №105 від 04.09.2015 року відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.0112 га, земель промисловості, для розміщення офісу, місце розташування земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Також надано копію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки надану ОСОБА_2 на реконструкцію нежитлової будівлі по АДРЕСА_1.

Відповідно до п.10 зазначених умов. основні техніко - економічні показники об'єкта будівництва реконструкції підлягає нежитлова будівля площею 12.9 кв.м. (до реконструкції) .

Реконструкцією передбачено добудова та надбудова мансардного поверху для збільшення загальної площі будівлі - до 99,31 кв.м. площею забудови - до 60.0 кв.м., будівельний об'єм -129.64 кв.м. Остаточно техніко- економічні показники об'єкта містобудування визначити робочим проектом.

В розділі , містобудівні умови та обмеження в п. 6 зазначено, мінімальні допустимі відстані від об'єктів які проектуються , до існуючих будинків і споруд згідно з вимогами ДБН 360-92 **.

Також позивачем надано копію декларації про початок виконання будівельних робіт за адресою АДРЕСА_1.

В зазначеній декларації в розділі основні показники об'єкта будівництва вказано, що корисна площа об'єкта 40.60 м. кв. робочих місць 5, кількість поверхів - один з мансардою.

Вбачається, що відповідачем по справі не було надано до суду проектну документацію на проведення будівельних робіт, мотивуючи свою відмову тим , що зазначена документація знаходиться в матеріалах кримінальної справи.

Однак в матеріалах справи знаходиться копія висновку експерта №17-135,136 комплексної судової будівельно - технічної експертизи та земельно- технічної експертизи від 19.06.2017 року зробленого на підставі постанови від 05.01.2017 року слідчого Берестовенко М.О. про призначення комплексної судової будівельно - технічної експертизи та земельно - технічної експертизи по кримінальному провадженню №12016120020014395.

З даного висновку вбачається, що для проведення реконструкції нежитлової будівлі яка розташована за адресою АДРЕСА_1 було виготовлено ЧП АЮ-ДАГ-А робочий проект Реконструкція нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 під офіс з добудовою та надбудовою мансардного поверху . Основні техніко - економічні показники об'єкта будівництва , які передбачені реконструкцією згідно робочого проекту: загальна площа будівлі 98,11 кв.м., площа забудови 62.24 кв. м, будівельний об'єм 248,32 куб. м.

Відповідно до висновку експерта - відстань між зовнішньою стіною будівлі, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та зовнішньою стіною будівлі яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , становить 2.45 м, що не відповідає вимогам ДБН 360-92** Містобудування Планування і забудови міських і сільських поселень , а саме відстань між вищезазначеними будівлями повинна становити не менше 8 м. у відповідності з протипожежними та санітарними нормами.

Відсутній водовідвід з покрівлі нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, що є порушенням п. 3, 25 * ДБН 360-92** Містобудування Планування і забудови міських і сільських поселень . Конструкція ганку , який розташований на головному фасаді нежитлової будівлі по АДРЕСА_1, по розмірах та конфігурації не відповідає робочому проекту та частково виходить за межі відведеної земельної ділянки, а саме по фасадній частині загальна довжина ганку становить 5,62 м. що на 0,28 м. більше чим довжина фасадної межі, що є порушенням ст.. 26 Закону України По регулювання містобудівної діяльності

Ширина нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 становить 5.05, а ширина земельної ділянки згідно кадастрового плану становить 5.34, відповідно , для обслуговування зовнішньої стіни залишається відстань 0,29 м., що не відповідає ДБН 360-92** Містобудування Планування і забудови міських і сільських поселень , яка повинна становити не менше 1.0 м.

Встановлені обставини свідчать , що висновок експерта №17-135,136 комплексної судової будівельно - технічної експертизи та земельно- технічної експертизи від 19.06.2017 року зробленого на підставі постанови від 05.01.2017 року слідчого Берестовенко М.О. про призначення комплексної судової будівельно - технічної експертизи та земельно - технічної експертизи по кримінальному провадженню №12016120020014395 підтверджує висновки судового експерта №43 від 19 10.2016 року ( т.1 а.с. 235-249а) яким встановлено невідповідність будівлі, яка розташовується за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її будівництва, вимогам ч. 1 ст. 376 ЦК України; п. 3.25* та Додатку 3.1 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ; п. 4.1, п. 4.5 ДБН В.2.6-14-97 Покриття будинків і споруд .

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви та наданих сторонами доказів і дійшов правильного висновку задовольнивши позов, оскільки діями відповідача при здійсненні перебудови нежитлового приміщення порушуються законі інтереси позивача по справі.

Не дотримання відповідачем норм та правил при будівництві визначених діючим законодавством, зокрема в частині протипожежної безпеки, може привести до непередбачуваних наслідків.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23.06.2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: