Постанова
Іменем України
12 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 404/7143/15-ц
провадження № 61-30962св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), ШтеликС. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 червня 2017 року у складі судді Бершадської О. В. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Черненко В. В., Єгорової С. М., Кіселика С. А. ,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення порушення права власності шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, щоОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення на АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 28 липня 2010 року. Відповідач за договором дарування від 16 серпня 2012 року набув у власність нежитлову будівлю площею 12,9 кв. м, що розташована на АДРЕСА_2, поруч із належним позивачу нежитловим приміщенням. У 2014 році відповідач розпочав нове будівництво та у серпні-вересні 2015 року позивач побачив, що збудовано новий об'єкт нерухомого майна впритул до існуючої стіни належного йому нежитлового приміщення, що призводить до її руйнування та унеможливлює доступ до нерухомого майна для його обслуговування. Крім того, відповідач перекрив доступ до газової труби, яка розташована уздовж стіни належного позивачу нежитлового приміщення. Права оренди земельної ділянки відповідач не має, проект будівництва відсутній, декларації про початок будівельних робіт він не подавав, акт погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами позивач не підписував. Відповідач здійснив самочинне будівництво, яке порушує право власності ОСОБА_2 в частині обмеження можливостей щодо користування належним йому нерухомим майном. Також відповідач при будівництві порушив правила протипожежної безпеки.
На підставі викладеного ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов'язати ОСОБА_3 знести (демонтувати) самочинно збудоване нерухоме майно на АДРЕСА_2.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 червня
2017 року позов задоволено. Зобов'язано усунути порушення права власності ОСОБА_2 шляхом знесення (демонтування) ОСОБА_3 самочинно збудованого нерухомого майна на АДРЕСА_2. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 551,20 грн судового збору .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що будівництво відповідачем спірної будівлі здійснюється з порушенням будівельних норм і правил. Також встановлено порушення будівельних норм в частині влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що перешкоджають стоку атмосферних опадів з покрівлі будівлі відповідача на територію суміжних ділянок, внаслідок чого відбувається зволоження стіни та руйнування вимощення цокольної частини зовнішньої стіни будівлі позивача. Неправомірними діями відповідач порушив права позивача, оскільки фізично позбавив можливості доступу до зовнішньої стіни належної позивачу будівлі; а також позивач не має можливості здійснювати поточне та/або капітальне обслуговування вказаної стіни будівлі. Усунення виявлених порушень без знесення (демонтажу) спірної будівлі неможливе.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що згідно з висновком судового експерта від 19 жовтня 2016 року встановлено невідповідність спірної будівлі вимогам частини першої статті 376 ЦК України, пункту 3.25 та додатку 3.1 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ; пунктам 4.1, 4.5 ДБН В.2.6-14-97 Покриття будинків і споруд . Судовий експерт встановив, що за фактичного розташування будівель, що належать позивачу та відповідачу, повноцінне поточне та/або капітальне обслуговування зовнішньої стіни будинку, що належить позивачу, є неможливим. Перебудова будівлі на АДРЕСА_2 з метою усунення порушень будівельних норм і правил без її попереднього знесення (демонтажу) неможлива.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не вирішили питання про склад осіб, інтереси яких можуть бути порушені ухваленим у справі судовим рішенням. В основу рішення покладено неправомірний висновок експерта, який не відповідає фактичним обставинам, оскільки щодо експерта порушено кримінальне провадження. Суди залишили поза увагою, що спірний об'єкт нерухомості зведено як реконструйований, а не новий. Будівництво та реконструкція належного відповідачу офісу відбувалося виключно в межах наданої у користування земельної ділянки, яка не межує із земельною ділянкою позивача. Відповідач має всі дозвільні документи щодо проведення та реконструкції вищевказаної нежитлової будівлі. Будівництво та реконструкція проведені виключно в межах фундаменту раніше збудованої будівлі. Під час перевірок будівлі органами архітектурного контролю та пожежної безпеки, іншими службами будь-яких порушень на АДРЕСА_2 не виявлено. Разом з тим, поставною Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 липня 2017 року, яка набрала законної сили, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про скасування містобудівних умов та обмежень від 12 квітня 2016 року щодо спірного нерухомого майна. Також суди, зобов'язуючи відповідача знести самочинно збудоване нерухоме майно, залишили поза увагою опис цього об'єкта, не вказали, які саме приміщення необхідно знести, їх площу, площу самої будівлі.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
29 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Суди встановили, що позивач на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 липня 2010 року є власником нежитлового приміщення на АДРЕСА_1.
Відповідач, на підставі договору дарування від 16 серпня 2012 року набув право власності на нежитлову будівлю площею 12,9 кв. м на АДРЕСА_2.
Вказані будівлі розташовані поряд.
Згідно з договором оренди земельної ділянки від 04 вересня 2015 року відповідач є орендарем земельної ділянки на АДРЕСА_2
15 вересня 2015 року управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради надало відповідачу містобудівні умови та обмеження забудови вказаної вище земельної ділянки.
Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 квітня 2016 року скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_2.
На час розгляду справи судом відповідач не завершив будівельні роботи на об'єкті нерухомого майна, що розташований на АДРЕСА_2, та не отримав документів, що свідчать про прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію.
Згідно з висновком судового експерта від 19 жовтня 2016 року встановлено невідповідність будівлі на АДРЕСА_2 вимогам частини першої статті 376 ЦК України, пункту 3.25 та додатку 3.1 ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ; пунктам 4.1, 4.5 ДБН В.2.6-14-97 Покриття будинків і споруд .
Судовий експерт не надав відповідь на запитання щодо відповідності фактичного розташування будівлі на АДРЕСА_2 через відсутність доступу до ізольованої прибудинкової території будівлі відповідача.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач 23 червня 2017 року подав до суду клопотання про виклик в судове засідання експерта ОСОБА_4 для надання роз'яснення щодо висновку та вирішення питання про призначення повторної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи з урахуванням додаткової документації на об'єкт нерухомості позивача і долучених до справи письмових доказів. До вказаного клопотання відповідач додав висновок комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 19 червня 2017 року.
Відповідно до цього висновку на дослідження не було надано документацію на будівлю, що розташована на АДРЕСА_1 (м. Кропивницькому), також не проводився огляд цієї будівлі, тому на час проведення експертизи не має можливості відповісти, чи можлива перебудова указаної будівлі відповідно до будівельних норм і правил. Враховуючи, що на дослідження була надана тільки технічна документація на земельну ділянку, що знаходиться у користуванні ОСОБА_3, на АДРЕСА_2 (м. Кропивницькому), а щодо будівлі та земельної ділянки на АДРЕСА_1 (м. Кропивницькому) на дослідження документів надано не було та не було надано для огляду цей об'єкт дослідження, до того ж між вищевказаними земельними ділянками немає фізичної межі та межових знаків, тому встановити накладення земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3 (з розташованою на ній будівлею), на земельну ділянку ОСОБА_2 на час проведення експертизи неможливо.
Проте у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.
Апеляційний суд на зазначені доводи відповідача та наданий ним експертний висновок уваги не звернув, не спростував їх належними та допустимими доказами, не мотивував відмови у призначенні повторної експертизи, отже, не усунув суперечностей, які виникли у справі.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва.
Позивач заявив вимоги про знесення (демонтаж) самочинно збудованого нерухомого майна на АДРЕСА_2, оскільки воно побудоване з порушенням будівельних норм.
Разом з тим постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 липня 2017 року у справі № 405/4329/16-а визнано незаконним рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про скасування містобудівних умов та обмежень від 12 квітня 2016 року щодо забудови нерухомого майна на АДРЕСА_2.
Апеляційний суд не врахував вказану постанову та не вирішив питання про зупинення розгляду справи, оскільки правовідносини є взаємопов'язаними, та не звернув уваги на об'єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи (№ 405/4329/16-а) в порядку адміністративного судочинства - до набрання законної сили судовим рішенням у зазначеній справі.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 липня 2017 року залишено без змін.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Отже, апеляційний суд залишив поза увагою постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 14 липня 2017 року та дійшов помилкового висновку про чинність рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 квітня 2016 року, яким скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_2.
Крім того, зобов'язуючи відповідача вчинити дії щодо знесення об'єкта будівництва, місцевий суд у рішенні не зазначив, які саме об'єкти будівництва підлягають знесенню за рахунок ОСОБА_3
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі судам роз'яснено, що резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215-217 ЦПК України, в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. У ній, зокрема, має бути зазначено конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.
Таким чином, апеляційний суд вказаних вимог не врахував та залишив поза увагою, що суд першої інстанції не конкретизував у резолютивній частині рішення, які саме об'єкти будівництва слід знести відповідачу, що унеможливить процес примусового виконання судового рішення для органів державної виконавчої служби.
Відповідно до частини четвертої статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, доказування, а отже, і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов передчасного висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами, що спірною самочинною будівлею, яка знаходиться на сусідній з його земельною ділянкою, порушено його права, а також наявність правових підстав для застосування такої крайньої міри, як знесення самочинного будівництва. При цьому суд не встановив, чи використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, та не перевірив можливість перебудови спірної будівлі.
Згідно з частиною першою статті 304 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.
Отже, немає правових підстав вважати ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою.
Перевірка доводів заявника, пов'язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, знаходиться поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
Оскільки суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, зокрема не дослідив зібрані у справі докази, а суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.
Таким чином, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді С. Ю. Мартєв
В. В. Пророк
І. М. Фаловська
С. П. Штелик
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 12.09.2018 |
Оприлюднено | 27.09.2018 |
Номер документу | 76715686 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Фаловська Ірина Миколаївна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Коротун Вадим Михайлович
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Коротун Вадим Михайлович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні