Ухвала

від 25.09.2017 по справі 373/2814/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УхвалА

іменем україни

25 вересня 2017 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про визнання кредитного договору недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі - ПАТ Райффайзен Банк Аваль ) звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 26 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 тис. доларів США, зі сплатою 14 % річних, строком до 25 жовтня 2026 року.

Відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, на вимоги не реагував, унаслідок чого станом на 25 вересня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 19 174 долари 04 центи США, що еквівалентно 411 560 грн 59 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 17 500 доларів США, що еквівалентно 375 628 грн 21 коп.; заборгованість по сплаті процентів у розмірі 1 674 долари 04 центи США, що еквівалентно 35 932 грн 38 коп.

З урахуванням наведеного ПАТ РайффайзенБанк Аваль просило суд стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року у розмірі 19 174 долари 04 центи США, що еквівалентно 411 560 грн 59 коп.

У грудні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ Райффайзен Банк Аваль про визнання кредитного договору від 26 жовтня 2006 року недійсним, посилаючись на те, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать законодавству, принципу добросовісності, унаслідок чого наявний істотний дисбаланс договірних прав, обов'язків та погіршення її становища, як споживача фінансових послуг. Кредитний договір не містить необхідних істотних умов договору споживчого кредитування, а саме інформацію про сукупну вартість кредиту, графіка платежів, дату видачі кредиту, порядок припинення дії кредитного договору, порядок повернення кредиту та порядок плати за кредит, проте містить несправедливі умови.

Вважала, що вказаний кредитний договір укладено із застосуванням нечесної підприємницької практики, оскільки до цього договору буди укладені додаткові угоди № 1 та № 2 від 26 жовтня 2006 року, які нею не підписувались та істотно змінили умови кредитного договору.

Ураховуючи викладене , ОСОБА_5 просила суд визнати кредитний договір від 26 жовтня 2006 року, укладений між нею та ПАТ Райффайзен Банк Аваль , недійсним та застосувати наслідки недійсності правочину.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 грудня 2015 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_5, про визнання кредитного договору від 26 жовтня 2006 року недійсним, до спільного розгляду з позовом ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 6 лютого 2017 року у задоволенні позову ПАТ Райффайзен Банк Аваль відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано кредитний договір від 26 жовтня 2006 року, укладений між ПАТ Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_5, недійсним. Зобов'язано ПАТ РайффайзенБанк Аваль повернути ОСОБА_5 39 425 доларів 57 центів США, сплачених ОСОБА_5 у рахунок погашення кредитного зобов'язання за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року. Зобов'язано ОСОБА_5 повернути ПАТ Райффайзен Банк Аваль 30 тис. доларів США, отриманих від банку на виконання умов кредитного договору від 26 жовтня 2006 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ПАТ РайффайзенБанк Аваль задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором від 26 жовтня 2006 року у розмірі 19 174 долари 04 коп. США, що еквівалентно 411 560 грн 59 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 17 500 доларів США, що еквівалентно 375 628 грн 21 коп.; заборгованість по сплаті процентів у розмірі 1 674 долари 04 центів США, що еквівалентно 35 932 грн 38 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль , відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 11, 18 Закону України Про захист прав споживачів , ст. 638 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що укладений між сторонами договір не є несправедливим, не суперечить принципу добросовісності, немає істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища ОСОБА_5 як споживача кредитних послуг. Посилання ОСОБА_5 на те, що спірний кредитний договір укладено між сторонами з використанням банком нечесної підприємницької практики щодо істотних умов кредитного договору, є безпідставними та нею не доведені, що є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що відповідно до положень ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України при укладенні спірного правочину сторони погодили його умови, ОСОБА_5, підписуючи вказані договори, засвідчила, що надана їй банком інформація є повною, доступною, достовірною. ОСОБА_5 питання щодо розірвання кредитного договору не порушувала, виконувала його умови та сплачувала кредитні кошти, тобто визнала умови договору.

Апеляційний суд, дійшов вірного висновку про те, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 14 вересня 2016 року підпис від імені ОСОБА_5 у додаткових угодах до спірного кредитного договору № 1 та № 2 від 26 жовтня 2006 року виконано не нею, а іншою особою з наслідуванням її підпису. Проте такими додатковими угодами обсяг відповідальності позичальника збільшено не було, унаслідок чого сам по собі факт непідписання цих додаткових угод ОСОБА_5 не є підставою для визнання недійсним спірного основного кредитного договору, у тому числі зважаючи на презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та тривале виконання цього договору позичальником.

Крім того, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що банк надав кредит в іноземній валюті відповідно до положень ст. 192 ЦК України, так як згідно із Законом України Про захист прав споживачів , чинним на момент укладення спірного правочину, не заборонялося надання та отримання споживчого кредиту в іноземній валюті на території України, банк мав ліцензію.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 20 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

В.І. Журавель

С.Ф.Хопта