Постанова

від 17.10.2017 по справі 923/1283/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 923/1283/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Карабаня В.Я.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р. (судді: Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Таран С.В.) у справі№923/1283/16 господарського суду Херсонської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Херсонська міська рада провизнання права власності за участю представників: від скаржникаСеменова І.К., свідоцтво НОМЕР_1 від 12.06.2002 р., договір про надання правової допомоги б/н від 13.10.2017 р. від позивачане з'явились від відповідачане з'явились від третьої особине з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.02.2017 р. у справі №923/1283/16 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок". Визнано за товариством право власності на підвальні приміщення площею 84,1 м. кв. під літ. "А", розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничник" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило заучити його до участі у справі в якості третьої особи, скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 16.02.2017 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Наведена апеляційна скарга обґрунтована тим, що за твердженнями скаржника підвальне приміщення, на яке визнано право власності рішенням місцевого господарського суду, не є окремим приміщенням, а становить частину підвалу, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Залізничник".

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р. у справі №923/1283/16 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" на рішення господарського суду Херсонської області від 16.02.2017 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана ухвала мотивована тим, що судом у даній справі не вирішувалось питання про права та обов'язки заявника апеляційної скарги, оскільки, останнім не доведено, що підвал площею 84,1 м. кв. є частиною належного йому об'єкта нерухомості.

Посилаючить на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничник" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р. та передати справу №923/1283/16 на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.10.2017 р., касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 17.10.2017 р.

Скаржником також подано клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Херсонської області від 16.02.2017 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 1 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

З огляду на зміст заявленого скаржником клопотання та враховуючи, що у даному випадку рішення місцевого господарського суду в касаційному порядку не оскаржується, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.

Крім того, представником скаржника було подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

В свою чергу, до початку судового розгляду представник позивача, керуючись приписами ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

В судове засідання 17.10.2017 р. з'явився представник скаржника. Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь в судовому засіданні це право, а не обов'язок сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників сторін та третьої особи.

Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу від 16.07.2008 р., позивач придбав магазин продовольчих товарів літ. "А", загальною площею 212,2 м. кв., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Як зазначено в висновку судової будівельно-технічної експертизи №4 від 26.01.2017 р., підвальні приміщення загальною площею 84,1 м. кв. є невід'ємною частиною будівлі магазину літ. "А", загальною площею приміщень надземного поверху 212,2 м. кв., розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Загальна площа приміщень магазину складає 296,3 м. кв. Відокремлення конструктивних елементів підвального поверху від конструктивних елементів надземного поверху будівлі магазину без їх пошкодження та істотного знецінення неможливе.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що підвальні приміщення загальною площею 84,1 м. кв. є складовою частиною магазину та утворюють єдине ціле, що дає змогу їх використання за призначенням.

Вказане стало підставою для задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права власності на відповідні приміщення.

За приписами ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

На підставі приписів наведеної статті Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничник" подало апеляційну скаргу, як особа, яка не брала участь у справі, але щодо якої господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.

Так, скаржник стверджує, що підвальне приміщення, на яке визнано право власності рішенням місцевого господарського суду, не є окремим приміщенням, а становить частину підвалу, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Залізничник".

Крім того, за твердженнями заявника, відповідне підвальне приміщення не має окремого входу, а єдиним входом до нього є спроектовані та збудовані Товариством з обмеженою відповідальністю "Залізничник" сходи, що знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні скаржника.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необґрунтованість позиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" та наявність підстав для припинення апеляційного провадження, оскільки судовим рішенням у даній справі не вирішувалось питання про права та обов'язки заявника апеляційної скарги.

В оскаржуваній ухвалі апеляційного господарського суду зазначено, що об'єкт нерухомості, який належить позивачу (АДРЕСА_1) та об'єкт нерухомості, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Залізничник" (АДРЕСА_2), є двома окремо розташованими одноповерховими будівлями, з'єднаними між собою аркою.

Господарським судом апеляційної інстанції досліджено, що Товариство покупців членів трудового колективу підприємства роздрібної торгівлі "Залізничник" придбало за договором купівлі-продажу державного майна від 19.01.1996 р. цілісний майновий комплекс підприємства роздрібної торгівлі №4 "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташований по АДРЕСА_2, у тому числі нежитлове приміщення магазину з підвалом загальною площею 823,4 м. кв. (І поверх - 437,5 м. кв., підвал - 385,9 м. кв.).

Належність цілісного майнового комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" на праві власності товариству покупців підтверджується Свідоцтвом НОМЕР_2 від 20.03.1996 р.

В свою чергу, правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності скаржника на об'єкт нерухомого майна, розташований по АДРЕСА_2, є Свідоцтво від 20.08.2002 р., видане на підставі рішення Виконкому Херсонської міськради №266 від 20.08.2002 р.

При цьому, за висновками апеляційного господарського суду в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких можливо встановити, що входило до складу об'єкта нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_2 (магазин, загальною площею 1209,3 кв. м.) на дату оформлення Свідоцтва про право власності від 20.08.2002 р.

За таких обставин, господарським судом апеляційної інстанції визнано, що заявником апеляційної скарги не доведена наявність у нього будь-яких прав на спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим прийняте судове рішення про визнання за позивачем права власності не може вплинути на права та охоронювані інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник".

Згідно з п. 5 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011 р. у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених Господарським процесуальним кодексом України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу, оскільки, у такому випадку, не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки апеляційного господарського суду передчасним, оскільки судом в повній мірі не досліджено питання співвідношення спірного підвального приміщення із нерухомим майном, що належить на праві власності скаржнику, зокрема, не зроблено висновку щодо всіх наявних в матеріалах справи документів, якими апелянт підтверджує належність йому спірного майна, а, отже судом не встановлено наявності чи відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" речових прав на спірний об'єкт нерухомості.

Відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Таким чином, ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р. у справі №923/1283/16 підлягає скасуванню, а справа передачі на розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 13 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р. у справі №923/1283/16 скасувати.

Справу №923/1283/16 направити на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: В.Я. Карабань

Ж.О. Корнілова