Постанова

від 22.05.2018 по справі 923/1283/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/1283/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду (головуючий - Бєляновський В.В., судді: Величко Т.А., Поліщук Л.В.) від 06.03.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок"

до Фізичної особи-підприємця Карамалікової Ірини Вікторівни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Херсонської міської ради

та за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник"

про визнання права власності.

Учасники справи:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився,

представник третьої особи - не з'явився,

представник ТОВ "Залізничник" - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 29.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Струмок" (далі - Позивач) подало позовну заяву про визнання права власності на будівлю магазину, яка складається з магазину продовольчих товарів літ. А, загальною площею 212,2 кв. м та підвальних приміщень загальною площею 90 кв. м, що розташована за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 13.

2. Позовна заява мотивована тим, що Позивач придбав спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 16.07.2008, який зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 06.08.2008 під № 1883186. Придбана будівля магазину розташована на земельній ділянці, якою Позивач користується на підстав Державного акту на право постійного користування землею № 447 з цільовим призначенням під службові та складські приміщення, будівля складається з двох рівнів: підвального приміщення площею 90 кв. м, яке призначене для обслуговування основного приміщення, що розташоване на другому рівні - провідні приміщення магазину площею 212, 2 кв. м., і ці приміщення пов'язані між собою функціонально та мають єдині потреби, однак у вказаному договорі купівлі-продажу помилково не було включене вказане підвальне приміщення. При цьому Позивач вказує, що з моменту укладення договору купівлі-продажу будівлі магазину Позивач використовував обидва рівні будівлі магазину.

3. 05.01.2017 Позивач подав заяву про уточнення, в якій просить визнати право власності на підвальні приміщення загальною площею 90 кв. м, які є невід'ємною частиною будівлі магазину продовольчих товарів літ. А загальною площею 212, 2 кв. м, що розташований за адресою: місто Херсон, Миколаївське шосе, 13.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. 03.01.2017 у судовому засіданні Господарський суд Херсонської області виключив Фізичну особу-підприємця Карамалікову Ірину Вікторівну із суб'єктного складу учасників господарського процесу як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача і залучив до участі у справі у якості відповідача; виключив Херсонську міську раду (далі - Третя особа) як неналежного відповідача і залучив до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

5. 16.02.2017 Господарський суд Херсонської області вирішив позов задовольнити: визнати за Позивачем право власності на підвальні приміщення загальною площею 84, 1 м кв. під літ. А., розташовані у м. Херсоні, Миколаївське шосе, буд. 13. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Позивачем на законних підставах згідно з укладеним між ним та Фізичною особою-підприємцем Карамаліковою Іриною Вікторівною (далі - Відповідач) договором купівлі-продажу від 16.07.2008 набуто право власності на будівлю магазину, розташовану у м. Херсоні, Миколаївське шосе, буд. 13. Право власності Позивача на придбаний об'єкт зареєстроване у встановленому законом порядку, а земельна ділянка під вказаною будівлею передана Позивачу у постійне користування. Також суд, пославшись на висновок будівельно-технічної експертизи від 26.01.2017 № 4, вказав, що підвальні приміщення площею 84. 1 м кв. є невід'ємною частиною будівлі вказаного магазину, приміщення будівлі є єдиними конструктивними елементами, а підвальні приміщення є складовою частиною магазину, утворюють разом єдине ціле, що дає змогу їх використання за призначенням, а відокремлення конструктивних елементів підвального поверху від конструктивних елементів надземного поверху будівлі магазину без їх пошкодження та істотного знецінення неможливе. Також, пославшись на вказаний висновок експерта, суд зазначив, що загальна площа приміщень магазину складає 296, 3. кв. м.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 06.03.2018 Одеській апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізничник" (далі - ТОВ "Залізничник") задовольнити, рішення Господарського суду Херсонської області від 16.02.2017 скасувати, у задоволенні позову відмовити. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що судом першої інстанції не було встановлено жодних із передбачених законодавством підстав набуття Позивачем права власності на спірні підвальні приміщення, а Позивачем не було надано доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що спірне майно є власністю Позивача. Натомість апеляційним судом на підставі доказів у справі та з урахуванням висновку № 90/17 будівельно-технічного експертного дослідження від 20.12.2017, складеного судовим експертом Ларченко Г.І., та з урахуванням рішення господарського суду Херсонської області від 10.06.2008 у справі № 15/187-ПД-08 встановлено, що на момент звернення Позивача із позовом у цій справі власником спірних підвальних приміщень є ТОВ "Залізничник", а Позивач за результатами приватизації комунального майна - нежилих приміщень загальною площею 228, 2 кв. м на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.1999, укладеного з Фондом комунального майна міста Херсона, та у наступному Відповідач - на підставі укладених з Позивачем договорів купівлі-продажу від 16.07.2003 та 12.06.2006 зазначених нежилих приміщень, ніколи не набували права власності на підвальні приміщення, а тому Відповідач, не будучи власником спірних підвальних приміщень, не мав право відчужувати їх Позивачеві за договором купівлі-продажу від 16.07.2008. При цьому суд відхилив висновок будівельно-технічної експертизи від 26.01.2017 № 4, вказавши, що згідно з висновком цієї експертизи обставини, за якими підвальні приміщення площею 84.1 м кв. є невід'ємною частиною будівлі вказаного магазину, приміщення будівлі є єдиними конструктивними елементами, а підвальні приміщення є складовою частиною магазину, утворюють разом єдине ціле, - ніяким чином не підтверджують набуття Позивачем права власності на спірні підвальні приміщення на законних підставах. До викладеного суд додав, що Відповідач не заперечувала та не оспорювала право власності на спірні підвальні приміщення, тоді як вимога про визнання права власності може бути заявлена до особи, яка оспорює або не визнає таке право власності, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності. До того ж за статтею 392 ЦК України здійснюється захист існуючого права власності, однак не є способом його набуття, що має місце згідно з вимогами Позивача у цій справі. Увалюючи рішення у справі за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "Залізничник", суд вказав, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було прийнято про права вказаної особи на спірні підвальні приміщення, а тому здійснення апеляційного провадження за скаргою вказаної особи відповідає вимогам процесуального законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 21.03.2018 Позивач подав касаційну скаргу . У касаційній скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Апеляційним судом не було надано належної правової оцінки доказам щодо приватизації Позивачем комунального майна у сукупності - чи було включене спірне підвальне приміщення та його вартість до складу та вартості майна, що приватизувалось Позивачем згідно з договором купівлі-продажу від 30.12.1999, на момент продажу за яким до об'єкту продажу входила вся будівля за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 13, без визначення площ приміщень на поверхах вказаного об'єкту, а тому з урахуванням Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.1998 № 1114, статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємства (малу приватизацію)", підтверджується виникнення права власності Позивача на об'єкт за вказаною адресою в цілому, у тому числі і на спірні підвальні приміщення як невід'ємну частину об'єкту продажу.

9. Право власності ТОВ "Залізничник" на спірні підвальні приміщення не підтверджені, оскільки не підтверджено набуття особою (правонаступником якого є ТОВ "Залізничник) в процесі приватизації права у тому числі і на підвальні приміщення за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 13, лише на об'єкт приватизації за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 15, до складу якого не входять спірні підвальні приміщення за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 13, а за посиланням на відповідні адреси об'єктів приватизації та плани поверхів проданої будівлі підтверджується, що підвальні приміщення за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 15 площею 385, 9 кв. м. відокремлені від інших підвальних приміщень. Безпідставним є висновок апеляційного суду, що належний ТОВ "Залізничник" об'єкт збільшився в результаті переобмірів, оскільки такий висновок зроблений на підставі припущень, а підставою отримання вказаною особою нового правовстановлюючого документу на об'єкт будівлі стала зміна назви юридичної особи, а не зміна складу майна. Оскільки спірні підвальні приміщення не належать на праві власності ТОВ "Залізничник", тому рішення у цій справі не стосуються прав та обов'язків вказаної особи.

10. Апеляційний суд при встановленні обставин щодо площі та приналежності спірних підвальних приміщень неправомірно послався на проектну документацію об'єкта "Магазин по Миколаївському шосе у м. Херсоні" 1965 року, оскільки така документація не містить площу підвальних приміщень, лише корисну площу трьох секцій магазину.

11. Апеляційним судом порушені норми процесуального права при вирішенні питання про прийняття та відхилення доказів у справі, зокрема експертних висновків, про надання переваги одному висновку експерта та про відхилення іншого висновку експерта. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права, а висновок № 90/17 будівельно-технічного експертного дослідження від 20.12.2017 містить припущення в частини визначення підстав збільшення площі магазину за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 15, а також щодо того, що під час приватизації магазину за вказаною адресою було включено частину підвалу магазину за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 13. Відхилення клопотання Позивача про призначення повторної інженерно-будівельної експертизи, заяви про наявність підстав для відводу експерта, що провів експертизу, висновки якої прийняті судом до уваги (№ 90/17 від 20.12.2017), призвело до вирішення справи на підставі неналежних та недопустимих доказах.

Позиція ТОВ "Залізничник", викладена у відзиві на касаційну скаргу

12. У справі надані докази з питань співвідношення спірного підвального приміщення із нерухомим майном, що належить на праві власності Позивачу. Об'єкт за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 13, придбаний в процесі приватизації Позивачем, належав до комунальної власності, а об'єкт за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 15, що був придбаний в процесі приватизації правопопередником ТОВ "Залізничник" - до загальнодержавної (республіканської) власності.

13. Інші доводи у відзиві на касаційну скаргу зводяться до викладення та аналізу обставин набуття Позивачем та ТОВ "Залізничник" прав власності на об'єкти в м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 13 та буд. 15 відповідно, через що ТОВ "Залізничник" заперечує доводи касаційної скарги, згідно з якими Позивачем наведені обставини щодо набуття права власності ТОВ "Залізничник" на відповідний об'єкт нерухомості, та які не стосуються питань щодо права власності Позивача на спірні підвальні приміщення, що має наслідком інший механізм розгляду справи та у іншому провадженні.

Позиція Верховного Суду

Щодо підстав для захисту порушеного права власності на нерухоме майно

14. Право на звернення за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів з встановленою підвідомчістю господарських справ передбачено нормами статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу ( mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17 ).

Звертаючись із вимогами про визнання права власності на спірне майно (підвальні приміщення за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 13) Позивач як підставу набуття права власності на ці приміщення вказав на укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 16.07.2008.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Між тим, судами не було встановлено обставин набуття Позивачем права власності на спірні приміщення відповідно до статті 328 ЦК України за договором купівлі-продажу від 16.07.2008, оскільки спірні підвальні приміщення не увійшли до об'єкту продажу за цим договором, а посилання Позивача на помилкове невключення площ спірних підвальних приміщень до об'єкту продажу за цим договором обґрунтовано не взято апеляційним судом до уваги.

Крім цього судами не було встановлено набуття Позивачем права власності на спірні приміщення за укладеним Позивачем в ході приватизації договором купівлі-продажу від 30.12.1999, а також за правочинами, за якими право на магазин за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 13, переходило між сторонами у справі - спочатку від Позивача до Відповідача, а згодом навпаки. Апеляційним судам встановлено, і про це стверджує скаржник (пункт 8), що об'єктом продажу була визначена будівля за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 13, без визначення площ приміщень на поверхах вказаного об'єкту.

Отже слід погодитись із висновком апеляційного суду, що Позивачем не доведено виникнення права власності на спірні підвальні приміщення, а відповідно не обґрунтовано та не доведено порушення його прав та інтересів, у зв'язку із чим Суд дійшов висновку про відсутність у Позивача матеріально-правових підстав заявляти про порушення права власності та відсутність підстав завертатись за захистом цього права, у тому числі шляхом його визнання.

Суд також погоджується із такими аргументами апеляційного суду для відмови у позові, що Відповідач, з вимогами до якого звернувся Позивач, не оспорює та не заперечує право власності Позивача на спірні підвальні приміщення (пункт 6), тоді як норми статті 392 ЦК України вимагають доведення порушення відповідачем права власності (оспорювання або невизнання), за захистом якого звертається позивач. Між тим судами не було встановлено таких обставин з боку Відповідача.

15. Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 9) про недоведеність доказами у справі права власності ТОВ "Залізничник" на спірні підвальні приміщення з огляду на те, що вказані аргументи є неналежним та не доводять таким чином набуття права власності Позивача на спірне майно, що є предметом доказування у цьому спорі. Крім цього вказані аргументи скаржника відхиляються Судом з огляду на те, що предметом спору є право власності Позивача на спірні приміщення, а не право власності вказаної особи на ці приміщення, а тому доведення права ТОВ "Залізничник" на спірні підвальні приміщення, виходячи з норм статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), статей 16, 392 ЦК України у такому випадку (у межах спору за вимогами Позивача у цій справі) не вимагається.

16. Суд також відхиляє наведені скаржником аргументи (пункти 9-11) та доводи ТОВ "Залізничник" у відзиві на касаційну скаргу (пункти 12, 13), які зводяться до з'ясування приналежності спірних підвальних приміщень до магазину за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 13, або за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 15, та зводяться до необхідності надання переваги одним доказам перед іншими (висновкам за результатами проведення експертиз тощо), виходячи з визначених частиною 2 статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції - суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Отже, встановлення обставин приналежності спірних підвальних приміщень до магазину за будь-якою із вказаних адрес не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

У зв'язку із викладеним слід погодитись із висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі за вимогами Позивача, а тому протилежне рішення суду першої інстанцій правомірно скасоване апеляційним судом.

17. Суд також звертає увагу, що в статті 310 ГПК України законодавець визначив підстави, за яких судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд. Між тим скаржник не обґрунтував існування жодної із цих підстав, наполягаючи на встановленні на підставі тих самих доказів інших (протилежних) обставин щодо приналежності спірних підвальних приміщень.

18. Таким чином доводи скаржника щодо незаконності відмови Позивачу у визнанні права власності на спірні підвальні приміщення не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи.

19. Висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові про скасування рішення суду першої інстанції та відмову Позивачу у визнанні права власності на частину приміщень нерухомого майна - підвальні приміщення зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 16, 328, 292 ЦК України та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

20. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

21. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 923/1283/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак