Рішення

від 09.10.2017 по справі 602/343/14-ц

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 602/343/14-ц

Провадження № 2/602/42/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2017 р. м.Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді - Костів Л.І.,

секретар - Домчук В.І.,

з участю:

представників позивача: ОСОБА_1,

ОСОБА_2,

представника відповідачки - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до Лановецького районного суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення нікчемності заповіту, який складений ОСОБА_6 в користь ОСОБА_7, посвідчений 30 жовтня 2007 року секретарем Верещаківської сільської ради ОСОБА_8, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 04 вересня 2001 року помер його батько ОСОБА_9, а 16 листопада 2007 року - його мати ОСОБА_6. Оскільки на час відкриття спадщини він проживав та був зареєстрований разом з батьками, то вважається таким, що вступив в управління спадковим майном та прийняв спадщину. Однак, в листопаді 2013 року йому стало відомо, що все спадкове майно на себе оформила його сестра ОСОБА_5. Враховуючи, що в добровільному порядку між ними не досягнуто домовленостей про поділ спадкового майна, тому він просить суд визнати частково недійсними Свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 13 грудня 2011 року державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори про те, що ОСОБА_7 є спадкоємцем майно померлої ОСОБА_6, яке складається з житлового будинку з надвірними господарськими будівлями №21 по вул.Зелена в с.Верещаки Лановецького району Тернопільської області, земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.47 га та 2.95 га, які знаходяться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області. Також, позивач просить суд визнати за ним право власності на 5/8 частини житлового будинку №21 по вул.Зелена в с.Верещаки Лановецького району, 1/2 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.47 га; земельну ділянку (кадастровий номер 6123882700:01:002:0629) площею 0.1830 га; земельну ділянку (кадастровий номер 6123882700:01:002:0159) площею 0.2932 га; 3/4 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.95 га., (кадастровий номер 6123882700:01:002:0628) площею 0.1828 га; земельну ділянку (кадастровий номер 6123882700:01:002:0158) площею 2.7703 га. Крім того, позивач просить суд визнати нечинною та скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на вказаний житловий будинок та земельні ділянки. Також, позивач, посилаючись на те, що заповіт ОСОБА_6 від 30 жовтня 2007 року було посвідчено секретарем Верещаківської сільської ради Лановецького району в приміщенні Лановецької КЦРЛ, тобто за межами території Верещаківської сільської ради і за межами її повноважень на вчинення нотаріальних дій, просить суд встановити нікчемність вищевказаного заповіту.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. В одному із попередніх судових засідань позивач пояснив, що у них велика родина, яка складається з 8 чоловік. Батько бажав, щоб після його смерті майном розпорядилися його сини. Його волею було, щоб все майно залишилося в родині, щоб діти не ділилися ним, а записали на когось одного з них. Відповідачка ОСОБА_5 знала про волю батьків та наміри родини, з нею була усна домовленість про те, що вона може жити в батьківській хаті. Перед смертю матері вона виїхала в м.Харків, де два роки проживала зі своїм співмешканцем, додому повернулася за 5 днів до смерті матері. З Харкова вона повернулася без речей, лише з однією сумочкою та сестри дозволили їй проживати в батьківській хаті, однак, просили батьківський дім не продавати. Звідки у неї документи на майно він не знає. Раніше вони уклали мирову угоду, згідно якої мамин пай дістався відповідачці ОСОБА_5, а пай батька - йому. Коли він оформляв документи, то виявилося, що відповідачка переписала будинок на інших людей. Батьківський будинок старенький, це просто родинне гніздо. Поки він був в Москві, відповідачка, нікому не сказавши, продала будинок. Дізнавшись про це, вони з братами та сестрами повернули покупцям завдаток та повернули будинок собі. Заповітів ні батько, ні мати на неї не складали. Мама не могла написати заповіт на ОСОБА_5, так як сестра приїхала за 4-5 дні перед тим, як мама мала померти. Коли її забрали з лікарні, вона через півтори доби померла. Заповіту вона не складала, до хати ні сільський голова, ні секретар не приходили. Інша сестра постійно сиділа коло матері. Заповіти вважає не дійсними, оскільки коли помирав батько, він сидів коло нього, а коли померла мама - сиділа біля неї сестра ОСОБА_10 Вони з відповідачкою дійшли згоди щодо користування батьківською хатою - однією частиною користуватися могла вона, а іншою - решта всієї родини. ОСОБА_5 погодилася з такими умовами. Через поведінку відповідачки батько за життя взагалі був проти, щоб їй щось дісталося.

Просив суд скасувати заповіти та розподілити батьківське майно між усіма дітьми.

Після смерті матері він в нотаріальну контору для оформлення спадщини не звертався, щоб інші брати та сестри не ображалися. Оскільки він на момент смерті матері був прописаний в спірному житловому будинку, то вважав, що він прийняв спадщину автоматично. В будинку батьків він був прописаний до 11 лютого 2000 року і до 06 серпня 2008 року, фактично проживав в ІНФОРМАЦІЯ_1, періодично їздив на заробітки в Москву, передавав кошти батькам, оплачував рахунки за житло. Виписався він після смерті батьків. Коли ще батьки були живі, ОСОБА_5 там не проживала, вона мала свою хату.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що позивач ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав в спірному будинку, що в с.Верещаки Лановецького району по вул.Зелена, 21, Тернопільської області. На момент смерті батьків, він здійснював догляд за будинком та за батьками. Він вважав, що прийняв спадщину автоматично в порядку цивільного законодавства і не зобов'язаний звертатися в нотаріальну контору . Померлі батьки не мали наміру складати заповіту на когось одного з дітей, а висловлювали свою волю, що будинок має належати всім дітям і користуватися будинком мають всі. В 2014 році ОСОБА_4 звернувся до державного нотаріуса для оформлення документів на будинок та з'ясував, що документи уже оформлені та власником хати є його сестра ОСОБА_5 Коли позивач дізнався, що видано свідоцтво про право на спадщину, а будинок був проданий, він звернувся до суду за захистом, бо вважав, що цим порушено його право. Раніше до суду не звертався, так як вважав, що згідно цивільного законодавства (ч.3 ст.1268 ЦК України), вважався таким, що прийняв спадщину та набув право власності на будинок. Позивач в даному будинку не лише був зареєстрований, але і проживав, здійснював догляд за батьками, будинком. Строк позовної давності ним не пропущено, оскільки позивач звернувся з позовом до суду в 2014 році - в межах трьох років з дня отримання відповідачкою свідоцтв про право власності. Весь час вони усі користувалися даним будинком, а коли позивач дізнався, що цей будинок уже проданий, то тоді почав звертатися за захистом.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, та пояснила, що між усіма дітьми була домовленість, що будинок не продається. Батьки жодних заповітів не складали. Мама перед смертю два тижні лежала в лікарні. З нею поперемінно сиділа вона, сестра ОСОБА_11 та дружина брата - ОСОБА_12 Вони сиділи цілодобово і в цей період заповіти не складалися, вони цього не бачили та до останнього часу не знали. Якби ОСОБА_5 не продавала хату, то вони б і надалі не знали, що в неї є документи.

В нотаріальну контору ніхто не звертався в зв'язку з тим, що у них була домовленість. Усі вважали, що все майно рахується за ОСОБА_4, бо він проживав в даному будинку і був зареєстрований та набув всіх прав на цей будинок

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. В попередньому судовому засіданні позивачка подала суду заперечення на позов та заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності. ОСОБА_13 поданої заяви, вона вважає твердження ОСОБА_14 про те, що він проживав з батьками, неправдивими, оскільки він весь час перебував і перебуває надалі на заробітках в Російській Федерації, зареєстрований в батьків був формально, щоб за місцем свого проживання в м.Ланівці родина могла оформляти і отримувати субсидію. Також не відповідає дійсності і твердження, що ОСОБА_15 лише через шість років після смерті матері дізнався, що вона стала спадкоємцем майна батьків і за нею визнано на нього право власності, зареєстровано у державному реєстрі. Підтвердженням цього є те, що ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_16 лише 12 травня 2014 року звернувся до Лановецької державної нотаріальної контори про оформлення права на спадщину за законом на майно, що належало їхній померлій матері.

Своєю постановою №269 від 12 травня 2014 року державний нотаріус ОСОБА_17 відмовив у задоволенні цієї заяви про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за законом в зв'язку з тим, що всупереч п.1 ст.1272 ЦК України ОСОБА_4, будучи спадкоємцем ОСОБА_18, не подав вчасно до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Тобто, ОСОБА_4 не має ніякого законного права вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті матері. Таким чином, вважає, що позивач ОСОБА_4, звернувшись із позовною заявою 14 квітня 2014 року, пропустив трьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову

В запереченні на позов, відповідачка вказала, що її батьки проживали в ІНФОРМАЦІЯ_2. Станом на квітень 1991 року тільки вони двоє були зареєстровані і проживали ІНФОРМАЦІЯ_3. Тому позивач ОСОБА_4 не має жодних прав на спадкування частини вищевказаного майна. ОСОБА_13 заповіту від 10 вересня 2001 року, посвідченого секретарем Верещаківської сільської ради Лановецького району і зареєстрованого в реєстрі за №35 про вчинення нотаріальних дій, покійний батько заповів їй все майно, а згідно заповіту від 30 жовтня 2007 року, посвідченого секретарем Верещаківської сільської ради Лановецького району і зареєстрованого в реєстрі за №22 про вчинення нотаріальних дій, покійна мама - ОСОБА_6, заповіла їй все майно. У відповідності до цього вона на законних підставах звернулась у відповідні установи і зареєструвала спадкове майно, яке заповіли їй покійні батьки. З 2007 року і до квітня 2014 року цього факту ніхто не оспорював і уже не може оспорювати за збігом строків давності.

Ніхто, в тому числі ОСОБА_4, протягом зазначеного періоду часу не пред'являв їй будь-яких претензій на частку майна. Вважає, що позивач намагається видати реєстрацію в с.Верещаки Лановецького району, як підставу для отримання частки спадкового майна. Позивач у встановлений шестимісячний термін не звертався в нотаріальну контору із заявами про оформлення права на спадщину, оскільки не мав правових підстав. Посилання позивача, що йому стало відомо про реєстрацію нею спадкового майна у листопаді 2013 року є тільки голослівним твердженням, так як їхні батьки, починаючи з кінця 90-х років, неодноразово наголошували, кому заповісти майно і всі брати і сестри дійшли згоди, що оскільки вона проживає в с.Верещаки, постійно доглядає батьків, то було вирішено скласти заповіт на неї. Жодний із них, в тому числі і позивач, цього не заперечували. Крім цього, у батьків було восьмеро дітей і жодний із них чомусь не пред'явив їй претензій щодо спадкування. Коли ж позивач вважає, що має право на частку майна, то повинен мати відмову від інших спадкоємців щодо належних їм часток цього майна, поданих згідно вимог закону в нотаріальну контору. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив та суду пояснив, що заповіт складався в Лановецькій КЦРЛ відповідно до вимог діючого законодавства. Мама відповідачки була при свідомості. У відповідності до цього ОСОБА_5 на законних підставах звернулась у відповідні установи та зареєструвала спадкове майно, яке заповіли їй покійні батьки. Ніхто з 2007 року і до квітня 2014 року цього факту не оспорював і уже не може оспорювати за збігом строків давності. ОСОБА_5 доглядала за батьками, так як всі були зайняті на роботі. ОСОБА_19, що проживають в селі, мають свої сім'ї. Два інших брата їздять за кордон на заробітки вахтовим методом та не мали можливості доглядати за мамою і тому доглядала ОСОБА_5 Позивач дійсно був зареєстрований деякий період часу в будинку батьків, однак, це була проста формальність, щоб отримувати субсидію. Фактично він проживав в м.Ланівці по вул Корольова, але одна реєстрація не дає підстав успадкувати майно і будь-які домовленості нічого не пояснюють, є закон. ОСОБА_5 доглядала за матір'ю і в неї є посвідчений заповіт. Вона в шестимісячний термін звернулася в нотаріальну контору щодо оформлення своїх спадкових прав. Це було відомо усій родині. Усі мали право та могли звернутися щодо спадкування майна до нотаріальної контори.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 по сусідству зі ОСОБА_4. Їй відомо, що в 2007 році ОСОБА_5 доглядала свою маму. Її визвали з Харкова, бо всі відмовилися доглядати і вона приїхала та доглядала її. Коли мама померла, вона її поховала. Коли мама була здорова, то ОСОБА_5 проживала в Харкові, а як мама захворіла, то їй зателефонували, щоб вона приїхала її доглядати. Відповідачка сама розповідала, що її викликали для того, щоб вона доглянула за мамою. ОСОБА_4 там не проживав. Він був на заробітках в Москві. Маму він не доглядав, на похорон приїхав вже до церкви, ще чекали в церкві на них. Щодо заповіту, вона особисто не бачила та свідком складання не була.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_21 - брата позивача та відповідачки. ОСОБА_6 доглядали всі діти, а коли мама була уже хвора, то ОСОБА_7 покинула її і виїхала в Харків, забравши всі речі. Мама просила її не їхати. Вона залишилася сама. До неї приїжджали ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_21, вона приїжджала, ОСОБА_11, ОСОБА_22, його дружина та їх син. Її батьки їздили допомагали. Фінансово допомагали всі. ОСОБА_7 ніколи не мала коштів, її всі жаліли, і ОСОБА_4, і її чоловік ОСОБА_21 допомагали фінансово постійно. Коли в мами згорів хлів, то відповідачка відмовилася допомогти. ОСОБА_19 ОСОБА_4 і ОСОБА_21 вислали гроші і ОСОБА_22 перекрив хлів. В лікарню до мами ОСОБА_7 не ходила. В ОСОБА_6 був крововилив гортані, вона не могла ні їсти, ні пити. На лікування витрачалися великі гроші. Вона була в лікарні дві неділі. Подзвонила ОСОБА_7, що їй дуже погано. Вона приїхала вночі, зірвала замок і зайшла до хати. Від ОСОБА_10 вона дізналася, що мама в лікарні. Марію всі шкодували, що їй немає де подітися і ОСОБА_10 сказала, щоб вона приїжджала назад. Її не визивали, щоб доглядати та лікувати маму , бо в неї не було грошей. Лікарі сказали забирати маму додому. Її хотіли забрати до ОСОБА_10, але мама попросилася до себе до хати на кілька днів. Вночі з нею ночували ОСОБА_10 і ОСОБА_7 Вона теж сиділа біля свекрухи і в її присутності не складалося ніяких заповітів. Свекруха довіряла лише їй і якби вона щось склала, вона б їй сказала. Про заповіт їй нічого не відомо. ОСОБА_7 ніколи догляду за мамою не здійснювала. Відповідачка не відвідувала в лікарні маму, лише зрідка ненадовго заходила та фінансово з лікуванням не допомагала. В утриманні будинку ОСОБА_7 участі майже не брала. Її чоловік та ОСОБА_4 перебувають на заробітках. Вони проживають місяць в Росії, місяць вдома та на зароблені кошти допомагали мамі, сестрам та братам. ОСОБА_4 жив і був зареєстрований в селі, але ОСОБА_5 попросила його виписатися з хати , бо вона хотіла оформити якісь папери. Сім'я ОСОБА_4 проживає в Ланівцях. До смерті матері ОСОБА_4 проживав в селі, займався сільським господарством. Сім'я його проживала за іншою адресою, а він проживав з батьками. Фактично він там жив і ще після смерті матері там проживав. Коли протягом двох тижнів свекруха лежала в лікарні, вона підміняла ОСОБА_10, коли їй треба було помитися чи переодягнутися. Свекруха їй довіряла і не могла без її участі скласти заповіт.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона є сестрою позивача та відповідачки. Заповіт складався після смерті батьків, а не за життя. Маму привезли в лікарню 26 листопада 2007 року. Вона приїхала за день до того та до ранку була з мамою в лікарні. Тоді приїхала ОСОБА_2 з чоловіком. Мама була дуже тяжка. У неї був крововилив гортані. Вона не говорила та не їла, а заповіт складено 30 листопада 2007 року. ОСОБА_5 30 числа ще не було. Вона приїхала 5-6 грудня. Маму планували залишити в Ланівцях. Приїхали старші брати ОСОБА_23 і Володимир, позвонили в Москву до ОСОБА_4 і ОСОБА_21, що мама не виживе та вирішили забрати маму додому. Після виписки з лікарні мама попросила ОСОБА_2, щоб її завезли ще на два дні додому. Вдома вона вночі померла.

В лікарні маму без нагляду не залишали. Коли вона виходила, її змінювала невістка. Сестра ОСОБА_2К приносила їжу та одяг. В цей час, поки мама лежала в лікарні, подзвонила відповідачка та розповіла, що в неї проблеми з її співмешканцем, а до свого дому повертатися не хоче. Тоді вона і запропонувала ОСОБА_5 поселитися в батьківській хаті та повідомила, що мама дуже хвора. Після смерті матері сестра повернулася в Харків, але ненадовго. Згодом повернулася і знову поїхала жити на батьківську хату. Її привіз брат ОСОБА_23 Згодом їй стало відомо про намір сестри переписати на себе будинок та землю. Відповідачка сказала, що взяла кредит на суму п'ять тисяч гривень, а потім повідомила , що хоче хату переписати, однак нічого не виходить, так як там приписаний ОСОБА_4 Не здогадуючись, що сестра може з ними так вчинити, вона попросила брата ОСОБА_4, щоб він виписався з батьківської хати.

Коли вони приїхали до батьківської хати, побачили, що на подвір'ї ходить двоюрідний брат, який купив хату. Відповідачка його обманула, що родина згідна на продаж хати. Він віддав документи на будинок, а вони повернули йому гроші за хату в сумі дві тисячі гривень.

ОСОБА_7, як була в селі, то навідувала маму, а догляду не здійснювала. Мама була ходяча, а як захворіла, то ОСОБА_7 була в Харкові. Догляд здійснювала за мамою вона. З мамою не проживав ніхто. Господарку і допомогу здійснювали брати , а також приїжджала вона. В хаті жили самі батьки. Раніше батько обходив господарство, а потім мама. Найбільше батькам допомагали брати ОСОБА_4 і ОСОБА_21. Сама вона не зверталася до нотаріуса в 6-ти місячний термін і ніхто не звертався, а коли звернулися, то вже було все незаконно оформлено. Вони не планували продавати батьківську хату. Секретар сільської ради обманула при складенні заповіту. Вона в лікарню не приходила. Звичайно, заповіт могли скласти без ОСОБА_7, але секретар сільської ради в лікарню не приходила. Не зрозуміло, як тоді вона могла засвідчити заповіт. Їй вони задавали таке питання, однак секретар сільської ради уникає відповіді. Батько теж заповіту не складав на ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що він є рідним братом позивача та відповідачки. Сестра ОСОБА_5 усім допомагала, готовила на весіллях в усіх. Вона жила найближче біля батьків. Батьки говорили, що хто їх догляне, той і успадкує майно. ОСОБА_19 та ОСОБА_21 майже постійно проживали в Москві, де були на заробітках. Вони з батьками не проживали. Відповідачка постійно проживала з батьками та доглядала їх. В Харків вона їздила на роботу через брак коштів. Батьків вона не залишала. ОСОБА_19 ОСОБА_4 постійно перебував в Москві, а коли приїжджав додому, проживав в мЛанівці. В батьківській хаті він був приписаний формально, щоб було менше платити за квартиру. Мама та сестра ОСОБА_5 самі йому розповідали, що ОСОБА_2 з чоловіком привозили секретаря сільської ради для того, щоб вона посвідчила заповіт. Усі знали, що заповіт буде складений на ОСОБА_5. Така була воля батьків. Він знав та й усі родичі знали про те, що вони мають право звернутися до нотаріальної контори в шестимісячний термін. Ніхто крім ОСОБА_5 цього не зробив. Він на майно не претендує. ОСОБА_19 обробляють один пай та забирають собі прибуток. Про батьківську хату потрібно було всім зібратися та спокійно обговорити. Марія жила з батьками до їхньої смерті. В лікарні вона доглядала маму. Вона померла при ній і після смерті батьків ОСОБА_5 жила в даній хаті. Під тиском родичів ОСОБА_5 уклала з ними ОСОБА_20 угоду. Однак, коли він дізнався, що родичі підробивши документи, забрали майно, звернувся з апеляційною скаргою до суду.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона працює секретарем Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, має повноваження засвідчувати заповіти. Вона посвідчувала заповіт ОСОБА_9 -батька ОСОБА_5, була у них вдома. Заповіт матері - ОСОБА_6 вона також посвідчувала, це було в лікарні. ОСОБА_6 була при свідомості та говорила, що має бажання, щоб все майно дісталося ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він працює нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори. 04 квітня 2008 року до Державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_7, щоб успадкувати майно після своєї матері ОСОБА_6 В той період більше ніхто не звертався. Він видав їй свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_7 звернулася із заповітом від імені ОСОБА_6 на все майно - житловий будинок з надвірними будівлями і земельні ділянки, але без адреси, і тому, щоб не звертатися до суду і не уточнювати, де саме знаходиться даний будинок, вирішили успадкувати за законом, а не за заповітом. Тоді була перерва, до 2011 року вона більше не зверталася, і звернулася 13 грудня 2011 року із заявою про видачу свідоцтва на житловий будинок і пай. Інші спадкоємці не зверталися і 13 грудня 2011 року ОСОБА_7 було видано свідоцтво на житловий будинок і земельні ділянки. Коли була отримана заява від ОСОБА_7, коло інших спадкоємців перевірялося, ніхто не був записаний в довідці сільської ради. Був зареєстрований внук, який не є спадкоємцем першої черги. Для подання заяви про прийняття спадщини встановлено шестимісячний строк. Усі спадкоємці мали можливість звернутися до нотаріуса. Він все робив згідно закону. В термін до шести місяців до нотаріальної контори більше ніхто не звернувся, крім ОСОБА_7 Вона говорила, що ще є брат. Йому було направлено листа, який є при спадковій справі. Пройшло пів року і потрібно було з'ясувати, чи має він намір прийняти спадщину. 03 листопада 2011 року відповідачка подала заяву та вказала, що є ще брат. Потрібно було з'ясувати, чи він був приписаний за даною адресою,чи ні. Однак, брат не з'явився. Листа йому було направлено простою кореспонденцією. Чи отримав ОСОБА_4 цього листа він не знає. Особа звертається в нотаріальну контору в шестимісячний термін. Нотаріус з'ясовує із її слів, чи є ще спадкоємці. Якщо є інші спадкоємці, їм надсилають листа і якщо особа не подала заяви, то автоматично вона не прийняла спадщину. Про те, що на час смерті ОСОБА_6 із нею ще проживав ОСОБА_4 йому також не відомо. ОСОБА_7 сказала, що в неї є ще брат, який не звернувся в піврічний термін для прийняття спадщини, а що він там проживав, йому не відомо . Якби він там проживав, то була б інша ситуація. Довідка з сільської ради була отримана з іншими документами. Про те, що у спадкодавиці є ще інші діти, йому також відомо не було. Якщо заява подається до півроку, то від неї не вимагали подавати якісь довідки. Вона звернулася вчасно. Ніхто більше не звертався і тому не було підстав їй відмовити, так як були подані всі належні документи, щоб видати свідоцтво. Можливо, пізніше ОСОБА_4 і звертався до нотаріальної контори, але свідоцтво вже було видане і йому відмовили. Якщо ОСОБА_4 там проживав, то він повинен був звернутися до суду. едбачено розподіл майна між спадкоємцями. На це повинна бути згода обох. Можливо, одна із сторін заперечувала. Вони могли прийти двоє та подати заяву , що вони мають намір розподілити спадщину.

Суд, заслухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступні факти.

ОСОБА_9 помер 14 вересня 2001 року в с.Верещаки Лановецького району Тернопільської області у віці 85 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ИД №165320, виданого повторно 22 січня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції у Тернопільській області.

ОСОБА_6 померла 16 листопада 2007 року в с.Верещаки Лановецького району Тернопільської області у віці 79 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ИД №165319, виданого повторно 22 січня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лановецького районного управління юстиції у Тернопільській області.

ОСОБА_13 копії свідоцтва про народження серії І-УР №899823, виданого 24 травня 1960 року виконкомом Верещаківської сільської Ради депутатів трудящих Збаразького району Тернопільської області батьками позивача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, є ОСОБА_9 та ОСОБА_6.

ОСОБА_13 довідки № 101 від 24 лютого 2014 року, виданої Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, ОСОБА_4 з лютого місяця 2000 року був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5, у квітні місяці 2011 року (згідно його усної заяви) перереєстрований на вул.Зелену, 86.

ОСОБА_13 копії свідоцтва про народження серії VI-УР №872583, виданого 13 червня 1965 року виконавчим комітетом Верещаківської сільської Ради депутатів трудящих Збаразького району Тернопільської області, батьками ОСОБА_24, ІНФОРМАЦІЯ_6, є ОСОБА_9 та ОСОБА_6.

ОСОБА_13 копії свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ИД №361278, виданого 15 жовтня 1983 року Верещаківською сільською радою народних депутатів Лановецького району Тернопільської області, 15 жовтня 1983 року ОСОБА_25 та ОСОБА_24 уклали шлюб, після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище Вербицька .

ОСОБА_13 копії витягу КП Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації про державну реєстрацію прав № 34395080 від 06 червня 2012 року, власником житлового будинку з надвірними господарськими будівлями є ОСОБА_7, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія ВРН №463098 за р№1-1264, від 13 грудня 2011 року.

ОСОБА_13 Технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою вул.Зелена, 21 с.Верещаки Лановецького району Тернопільської області, складеного Лановецьким районним бюро технічної інвентаризації 01 листопада 2007 року, власником цілої частини будинку є ОСОБА_7

Відповідно до заповіту, посвідченого 10 вересня 2001 року секретарем Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за № 35, ОСОБА_9 все своє майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилось, а саме: хату, хлів, льох, земельну ділянку, якою він користується, розміром 0.98 га, заповідає ОСОБА_7.

Відповідно до заповіту, посвідченого 30 жовтня 2007 року секретарем Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за № 22, ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а саме: житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, земельна ділянка розміром 0.98 га., що знаходиться в с.Верещаки по вул.Зеленій, 21, Лановецького району Тернопільської області та земельний пай розміром 2.47 га, який знаходиться на території Верещаківської сільської ради та належить їй згідно державного акта на право приватної власності на землю серії РІ №648202, заповідає ОСОБА_7.

03 вересня 2001 року головою Верещаківської сільської Ради народних депутатів на ім'я ОСОБА_9 було видано Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_17 Р1 №663844 площею 2.95 га в межах згідно з планом, що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03 вересня 2001 року головою Верещаківської сільської Ради народних депутатів на ім'я ОСОБА_6 було видано Державний акт на право приватної власності на землю ОСОБА_17 Р1 №648202, площею 2.47 га в межах згідно з планом, що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ОСОБА_13 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 28267145, від 17 жовтня 2014 року, ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_17 та номер 1-1267, виданого 13 грудня 2011 року державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Тернопільської області ОСОБА_17, Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер Р1 №663844, виданий 03 вересня 2001 року Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, є власником земельної ділянки кадастровий номер 6123882700:01:002:0158, що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області.

ОСОБА_13 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 28273466, від 17 жовтня 2014 року, ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_17 та номер 1-1267, виданого 13 грудня 2011 року державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Тернопільської області ОСОБА_17, Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер Р1 №663844, виданий 03 вересня 2001 року Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, є власником земельної ділянки кадастровий номер 6123882700:01:002:0628, що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області.

ОСОБА_13 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 28280284, від 18 жовтня 2014 року, ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_17 та номер 1-1269, виданого 13 грудня 2011 року державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Тернопільської області ОСОБА_17, Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер Р1 №648202, виданий 03 вересня 2001 року Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, є власником земельної ділянки кадастровий номер 6123882700:01:002:0159, що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області.

ОСОБА_13 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 28280429, від 18 жовтня 2014 року, ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_17 та номер 1-1269, виданого 13 грудня 2011 року державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Тернопільської області ОСОБА_17, Державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер Р1 №648202, виданий 03 вересня 2001 року Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, є власником земельної ділянки кадастровий номер 6123882700:01:002:0629, що розташована на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області.

ОСОБА_13 довідки № 100 від 24 лютого 2014 року, виданої Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області ОСОБА_4, паї його померлих батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_6, згідно списків одноосібників, які зберігаються в сільській раді, оброблялися самостійно.

04 квітня 2008 року ОСОБА_7 звернулася до державного нотаріуса Лановецької державної нотаріальної контори ОСОБА_17 із заявою №372 про прийняття спадщини після померлої 16 листопада 2007 року матері ОСОБА_6, згідно якої просила після спливу шестимісячного строку видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом. В заяві зазначено, що крім неї спадкоємцем є також син померлої - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7. Більше інших спадкоємців ні згідно ст.1241 ЦК України, ні за заповітом немає. Чоловік померлої помер ще до відкриття спадщини в 2001 році.

13 грудня 2011 року ОСОБА_7 подала державному нотаріусу Лановецької державної нотаріальної контори ОСОБА_17 заяву №715 про те, що вона прийняла спадкове майно, яке залишилося після смерті її матері ОСОБА_6, яке складається з: житлового будинку з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в с.Верещаки по вул.Зелена під номером 21 Лановецького району Тернопільської області; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.95 га, кадастрові номери 6123882700:01:002:0628, 6123882700:01:002:0158, що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області; земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.47 га, кадастрові номери 6123882700:01:002:0629, 6123882700:0 1:002:0159, що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області та просить видати їй свідоцтво на спадщину за законом, за заповітом не бажає. Крім неї спадкоємців ні за заповітом, ні за законом немає.

Державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори ОСОБА_17 13 грудня 2011 року видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, що знаходиться в с.Верещаки по вул.Зелена під номером 21 Лановецького району Тернопільської області, на ім'я ОСОБА_7, після ОСОБА_6, померлої 16 листопада 2007 року. Ціна спадкового майна становить 19893.00 грн. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 1-1264.

13 грудня 2011 року Державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори ОСОБА_17 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_7, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.47 га, кадастрові номери, 6123882700:01:002:0629, 6123882700:01:002:0159, що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, належної ОСОБА_6 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р 1 №648202, виданого Верещаківською сільською радою народних депутатів трудящих Лановецького району Тернопільської області 03 вересня 2001 року, що залишилася після ОСОБА_6, померлої 16 листопада 2007 року. Земельна ділянка спадкується без зміни цільового призначення земельної ділянки. Оцінка спадкового майна становить 34908.86 грн. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 1-1269.

ОСОБА_13 витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №837 від 11 листопада 2011 року Управління Держкомзему в Лановецькому районі Тернопільської області, вартість земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, кадастровий номер 6123882700:01:002:0629 та належить ОСОБА_6, становить 2666 грн. 16 коп.

ОСОБА_13 витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №839 від 11 листопада 2011 року Управління Держкомзему в Лановецькому районі Тернопільської області, вартість земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, кадастровий номер 6123882700:01:002:0159 та належить ОСОБА_6, становить 32242 грн. 70 коп.

13 грудня 2011 року Державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори ОСОБА_17 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_7, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.95 га, кадастрові номери, 6123882700:01:002:0628, 6123882700:01:002:0158, що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, належної ОСОБА_9 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р 1 №663844, виданого Верещаківською сільською радою народних депутатів трудящих Лановецького району Тернопільської області 03 вересня 2001 року, що залишилася після ОСОБА_9, померлого 14 вересня 2001 року. Земельна ділянка спадкується без зміни цільового призначення земельної ділянки. Оцінка спадкового майна становить 36241,94 грн. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 1-1267.

ОСОБА_13 витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №838 від 11 листопада 2011 року Управління Держкомзему в Лановецькому районі Тернопільської області, вартість земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, кадастровий номер 6123882700:01:002:0628 та належить ОСОБА_9, становить 2666.16 коп.

ОСОБА_13 витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №840 від 11 листопада 2011 року Управління Держкомзему в Лановецькому районі Тернопільської області, вартість земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, кадастровий номер 6123882700:01:002:0158 та належить ОСОБА_9, становить 33575.78 коп.

12 травня 2014 року Державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори ОСОБА_17 видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно померлої матері ОСОБА_6, в зв'язку з тим, що будучи спадкоємцем ОСОБА_6 не подав вчасно до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

ОСОБА_13 довідки №258, виданої 21 квітня 2011 року виконкомом Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.95 га, яка знаходиться на території Верещаківської сільської ради Лановецького району, належної померлому 14 вересня 2001 року ОСОБА_9 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №663844, заборона (арешт) відсутня.

ОСОБА_13 довідки №255, виданої в 21 квітня 2011 року виконкомом Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в с.Верещаки по вул.Зелена, 21 Лановецького району, не приватизовувалася, державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався.

Як вбачається з довідки №254, виданої в 21 квітня 2011 року виконкомом Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, на житловий будинок з надвірними господарськими будівлями, який знаходиться в с.Верещаки по вул.Зелена, 21 Лановецького району, належний померлій 16 листопада 2007 року ОСОБА_6, заборона (арешт) відсутні.

ОСОБА_13 постанови Лановецького відділення поліції Кременецького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області від 29 вересня 2017 року про закриття кримінального провадження №12017210130000151 від 15 червня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України відкритим за заявою, поданою 09 червня 2017 року ОСОБА_2 про те, що в листопаді-грудні 2011 року секретар Верещаківської сільської ради ОСОБА_8 внесла завідомо неправдиві відомості в офіційний документ - довідку про склад сім'ї, на підставі якої її брата ОСОБА_4 було усунуто від спадкування майна померлої матері, а саме житлового будинку в с.Верещаки вул.Зелена, 21, Лановецького району Тернопільської області. Кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_8 та ОСОБА_26 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

ОСОБА_13 довідки №561, виданої 09 жовтня 2017 року Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, згідно погосподарської книги №5 Верещаківської сільської ради за 1991-1995 роки на погосподарському номері ОСОБА_9 були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, дружина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, більше ніхто не був зареєстрований.

ОСОБА_13 довідки №560, виданої 09 жовтня 2017 року Верещаківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, згідно погосподарської книги №4 Верещаківської сільської ради за 2006-2010 роки на погосподарському номері ОСОБА_6 були зареєстровані: голова двору -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10, внук - ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_11, більше ніхто не був зареєстрований.

Як вбачається з відповіді Верещаківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області №78 від 07 червня 2016 року на адвокатський запит ОСОБА_23, ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_10 з 11 лютого 2000 року був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_12. А з 2011 року перереєстрований у житловий будинок за адресою с.Верещаки вул.Зелена, 86 Лановецького району Тернопільської області.

ОСОБА_13 пояснення державного нотаріуса Лановецької державної нотаріальної контори ОСОБА_17 №503/02-14 від 04 липня 2017 року до цивільної справи №602/343/14-ц, 04 квітня 2008 року за №227 заведено спадкову справу та внесено відомості до електронного реєстру спадкових справ щодо померлої ОСОБА_6, яка померла 16 листопада 2007 року, за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_7, заява №372 від 04 квітня 2008 року. Запис в книзі обліку спадкових справ Лановецької державної нотаріальної контори від 16 травня 2008 року за № 139, заява №505, щодо померлої ОСОБА_6, яка померла 16 листопада 2007 року, помилковий, про що в книзі обліку спадкових справ Лановецької державної нотаріальної контори зроблено відповідну відмітку.

Суд погоджується із посиланням позивача на те, що заповіт від імені померлої ОСОБА_6 від 30 жовтня 2007 року посвідчено з порушенням вимог чинного законодавства.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що з 15 жовтня 2007 року по 15 листопада 2007 року ОСОБА_18 знаходилась на стаціонарному лікуванні в Лановецькії КЦРЛ. Із посвідчувального запису в заповіті слідує, що він посвідчений ОСОБА_8, секретарем виконкому Верещаківської сільської ради та підписаний ОСОБА_18 в Лановецькій КЦРЛ.

Тобто, оскаржуваний заповіт від імені ОСОБА_18 був посвідчений 30 жовтня 2007 року секретарем Верещаківської сільської ради ОСОБА_8 під час перебування спадкодавця ОСОБА_18 на стаціонарному лікуванні в Лановецькії КЦРЛ, тобто, за межами території Верещаківської сільської ради і за межами її повноважень на вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ч.3 ст.1247 ЦК України в редакції, яка діяла на час посвідчення заповіту, заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними ст.ст.1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.1, п.2 ч.1 ст.37 Закону України „Про нотаріат» , у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти.

Вищенаведене свідчить про те, що заповіт від імені ОСОБА_18 складений з порушенням щодо його форми та посвідчення.

Разом із тим позов в даній частині (про встановлення нікчемності заповіту) до задоволення не підлягає в зв»язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ОСОБА_13 ст. 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Крім того, згідно ст.267 цього Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ).

Отже, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й обєктивної можливості цієї особи знати про ці факти (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 р. у справі № 6-7цс14).

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03.02.2016 року у справі № 6-75цс15, загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України , встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Під час судового розгляду встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася 16 листопада 2007 року. ОСОБА_28 справа заведена 04 квітня 2008 року за заявою відповідачки від цього ж числа про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Однак, до суду з позовом позивач звернувся лише17 квітня 2014 року, тобто більше, ніж через 6 років та 5 місяців.

При цьому будь-яких належних доказів чинення перешкод звернення до суду з часу відкриття спадщини, тобто з 16 листопада 2007 року, позивач не надав та не навів переконливих причин поважності пропуску строку позовної давності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач міг дізнатися про наявність заповіту від 30 жовтня 2017 року та звернутися до суду за захистом своїх прав в межах строку позовної давності.

Виходячи із наведеного, у задоволені позову в даній частині слід відмовити у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що у відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України він прийняв спадщину після смерті матері, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 16 листопада 2007 року, був чинним заповіт від 30 жовтня 2007 року, згідно якого померла ОСОБА_6 все своє майно заповіла відповідачці.

Таким чином, на момент відкриття спадщини єдиним спадкоємцем за заповітом була відповідачка ОСОБА_5 (на той час - ОСОБА_7) ОСОБА_28 справа заведена державним нотаріусом 04 квітня 2008 року на підставі заяви відповідачки про видачу свідоцтва про право на спадщину саме за заповітом. Позивач до кола спадкоємців за заповітом не належав.

ОСОБА_13 з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_13 ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

ОСОБА_13 ч.3 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності суд приходить до висновку про те, що позивачем пропущено 3-х річний строк позовної давності, встановлений ст.ст.257, 258 ЦК України для пред'явлення позову про встановлення нікчемності заповіту, в зв язку із чим в задоволенні позову в цій частині слід відмовити на підставі ч.4 ст.267 ЦК України.

Разом з тим в задоволенні решти позовних вимог (визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування) слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст.257, 258, 261, 266, 267, 1054 ЦК України, ст.ст.110, 212-218, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 про встановлення нікчемності заповіту, визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування - в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_29