Постанова

від 13.09.2010 по справі 2-а-483/10

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-а-483/10рік

№ 2-А-4525/2009рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2010 року Суддя Московського районного суду м. Харкова Зінченко Ю.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області, Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що він відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «Дитина війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але в період 2006-2007 роки відповідач таку допомогу позивачу не виплачував. Позивач вважає дії відповідача протиправними та просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав та зобов'язати відповідача нарахувати на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733 гривні 30 копійок.

Сторони до суду не з'явились, просили розглядати справу за їх відсутністю, про що надали письмові заяви.

Відповідач ГУПФУ в Харківській області просив розглядати справу без участі їх представника, оскільки позивач на обліку в ГУПФУ не перебуває.

Відповідач УПФУ в Московському районі м. Харкова направив до суду письмові заперечення, у яких просив в задоволенні позову відмовити, оскільки положення Законів України «Про Державний бюджет на 2006 рік» , «Про Державний бюджет на 2007 рік» фактично призупинили надання пільг дітям війни та позивачем пропущений строк звернення до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані суду докази вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «Дитина війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але в період 2006-2007 роки відповідач таку допомогу позивачу не виплачував.

Ці обставини підтверджуються довідкою позивача, з відміткою про надання йому статусу «Дитина війни» , письмовими запереченнями відповідача.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України Про Державний бюджет на 2006 рік від 20 грудня 2005 року дію ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни на 2006 рік зупинено.

Закони України Про Державний бюджет на 2006 рік від 20 грудня 2005 року та Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України Про Державний бюджет на 2006 рік від 20 грудня 2005 року та Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік від 19 січня 2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної ОСОБА_1 України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше .

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік.

Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України Про Державний бюджет на 2006 рік .

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , дію статті 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України Про Державний бюджет на 2007 рік , яким зупинено дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни з 09 липня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України Про Державний бюджет України , ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Отже, відповідач з 09 липня 2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Відповідно до ст. 62 ЗУ Про Державний бюджет України на 2007 рік позивачам по цій категорії справ підлягають виплаті в 2007 році за липень 123,02грн., за серпень 123,02грн., за вересень 123,02грн., за жовтень 124,53грн., за листопад 124,53грн., за грудень 124,53грн., а всього 742,65грн.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни покладено на відповідача за місцем проживання позивача.

Суд також відхиляє заяви відповідачів про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду із позовом, через наступне.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р.

В своїй заяві позивач просить відновити пропущений строк. Суд вважає, що порушення строку викликане поважними причинами, а саме необізнаністю, юридичною неграмотністю та похилим віком позивача, через що пропущений строк підлягає відновленню.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача донарахування суми у розмірі 2733 грн. 30 коп. не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може брати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Згідно довідки УПФУ в Московському районі м. Харкова, позивачу не виплачувалося підвищення до пенсії згідно з ЗУ Про соціальний захист дітей війни в 2007 році.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч. 2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та поновити права позивача шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідача та зобов'язання відповідача до здійснення перерахунку пенсії та виплати нарахованих сум доплати до пенсії.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 94, 122, 161, 162,163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Поновити позивачу строк для звернення до суду.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого Законом України Про соціальній захист дітей війни .

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) гривня 70 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а у разі прийняття постанови у письмовому провадження апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ю.Є. Зінченко