Рішення

від 13.10.2017 по справі 368/319/17

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/319/17

провадження № 2/368/468/17

Рішення

Іменем України

"13" жовтня 2017 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

з участю прокурорів Олефір О.І., Антонюка Д.О. та Курінного С.О.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_3, Фермерського господарства ОСОБА_3 про визнання недійсних рішень та договорів оренди, суборенди землі, -

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави зменшив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними та скасувати рішення ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 11.11.2013 р. про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною площею до 42,0 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства та рішення 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23.04.2014 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 і надання в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 24,2221 га (кадастровий номер НОМЕР_3), розташовану на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, визнати недійсним договір оренди землі, укладеного між Ставівською сільською радою в особі сільського голови Михайленка В.О. та фізичною особою ОСОБА_3 від 30.05.14 р. про надання в оренду останньому земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 24,2221 га на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судові витрати, посилаючись на те, що рішенням ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 11.11.2013 р. надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області загальною площею до 42,0 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

У подальшому рішенням 46 сесії VI скликання Ставівської сільської ради від 23.04.2014 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 24,2221 га (кадастровий номер НОМЕР_3), розташовану на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області.

На підставі вказаного рішення між Ставівською сільською радою в особі сільського голови Михайленка В.О. 30.05.2014 укладено з фізичною особою ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: НОМЕР_3.

Нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки на день підписання цього договору складала 686409,14 грн.

Вищезазначений договір оренди земельної ділянки 22.07.2014 р. зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Нацевич Л.В.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зазначена земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_3 площею 24,2221 га в межах Ставівської сільської ради передана ОСОБА_3 в суборенду ФГ ОСОБА_3 за договором суборенди (без номеру) від 09.02.2015 р., зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Петровською І.П., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19185168 від 09.02.2015.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється окремим нормативним актом - Законом України Про фермерське господарство та Земельним кодексом України.

Зокрема, ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, в якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною третьою статті 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим, відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України від 19 червня 2003 року № 973-ІУ Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2) Закону України від 19 червня 2003 року № 973-ІУ Про фермерське господарство . У таких правовідносинах Закон № 973-ІУ є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Згідно із вимогами ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Одним із таких випадків, який не передбачав передачу земельних ділянок у користування на конкурентних засадах, була їх передача громадянам для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-ІУ фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений зазначеним вище Законом.

Зокрема, статтею 7 ЗУ "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частинами другою та четвертою статті 7 Закону № 973-ІУ передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Згідно правової позиції, яка викладена 03.02.2016 та 31.05.2016 у постанові судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного суду України (справа № 6-2902цс15, №21-445а 16) при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону № 973-ІУ, як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Отже, спеціальний Закон № 973-ІУ (ЗУ Про фермерське господарство ) визначає детальну процедуру отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної чи комунальної власності з метою ведення на ній фермерського господарства, а також обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України.

Так, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинно бути зазначено не лише про бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Таким чином, за змістом статей 1, 7 Закону № 973-ІУ заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-ІУ умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів тощо.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - проведення земельних торгів.

Однак, Ставівською сільською радою прийнято рішення від 11.11.2013 р., 23.04.14 р. всупереч зазначеним вимогам законодавства.

Зокрема, в поданому ОСОБА_3 клопотанні про надання дозволу на розробку документації із землеустрою не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Крім того встановлено, що ОСОБА_3 03.10.1995 року здійснено реєстрацію юридичної особи - фермерське господарство ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 23243774), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.02.2017 за № НОМЕР_1, та вже отримував із земель державної та комунальної власності як громадянин без конкурентних засад (земельних торгів) у червні 1993 року земельні ділянки для ведення фермерського господарства на підставі державного акту на право постійного користування землею серії КВ за № 24.

Окрім цього, відповідно до інформації Кагарлицького відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 07.03.17 ОСОБА_3 починаючи з І кварталу 2014 року і до IV кварталу 2016 року включно отримував дохід від діяльності ФГ ОСОБА_3 .

Відповідно до вимог статей 89,91,92 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Зокрема, статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі.

Із аналізу зазначених норм законодавства можна зробити висновок, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-157гс14.

Тобто, позовні вимоги мотивовані тим, що передача земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства відбулася з порушеннями ч. 2 ст.124 Земельного Кодексу України щодо передачі в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства за результатами земельних торгів та ст.ст. 1, 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема щодо змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, відсутності обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Пункт 4 рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. передбачає, що інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в її діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

В даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки незаконне прийняття оскаржуваних рішень суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 із змінами і доповненнями внесеними Постановами КМУ № 482 від 22.07.2016 та № 917 від 23.11.2016 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_1 зменшенні позовні вимоги позивача не визнав та заперечував проти їх задоволення, оскільки вимоги прокурора є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Представник відповідача в особі Фермерського господарства ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у відсутність представника ФГ.

Представник відповідача в особі Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області позовні вимоги позивача не визнав, оскільки вважає, що при прийнятті рішень вони діяли відповідно норм законодавства.

Суд, вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні зменшених позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з орендою землі для ведення фермерського господарства, регулюються відповідними нормами ЦК України , ЗК України ,Законами України Про фермерське господарство , Про оренду землі та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до положень ст. ст. 22 , 31 , 93 , 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

За правилом ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами 2 та 3 ст.134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст . 123 цього Кодексу . Зокрема, земельні торги не проводяться при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Отже, ст. 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України ,Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (ст.2).

Частинами 2 та 4 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або воренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Отже, спеціальний Закон визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 ЗК України , до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства слід зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України ) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону).

Крім того, Закон передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми Закону не містять імперативної вимоги про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови. Таким чином, що при вирішенні позовних вимог щодо законності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений ст. 7 Закону як спеціального щодо до ст. 123 ЗК України .

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку зазначеним у заяві обставинам і фактам, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив розвитку фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Отже, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України , Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2) Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV Про фермерське господарство . У таких правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону № 973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV ).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом № 973-IV .

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 подав до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області заяву, в якій просить надати дозвіл розроблення проекту із землеустрою до відведення в оренду земельної ділянки площею до 42 га для ведення фермерського господарства.

Рішенням ХLI сесії VI скликання Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 11 листопада 2013 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею до 42 га, що розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області в оренду для ведення фермерського господарства.

Рішенням № 3.178/4-46-УІ від 23.04.2014 року Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства було затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 24,2221 га (кадастровий номер НОМЕР_3) для ведення фермерського господарства, що розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області в межах населеного пункту гр. ОСОБА_3. Громадянину України ОСОБА_3 надано в оренду земельну ділянку, площею 24,2221 га (кадастровий номер - НОМЕР_4) для ведення фермерського господарства, що розташована на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області в межах населеного пункту, терміном на 49 (сорок дев'ять ) років.

Вказані рішення Ставівської сільською радою Кагарлицького району Київської області прийняті на підставі заяви ОСОБА_3 та доданих до них документів, що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України Про фермерське господарство . Згідно із ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Окрім цього, частиною 1 статті 7 Закону України Про фермерське господарство встановлено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. У заяві зазначається: бажаний розмір і місце розташування земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне отримання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Частиною 7 статті 7 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Відповідно до вимог ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Вирішення судами питання про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства згідно зі ст. 7 Закону України від 19 червня 2003 р. № 973-IV Про фермерське господарство як спеціального по відношенню до ст. 123 ЗК України.

За змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону України від 19 червня 2003 р. № 973-IV Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених ч. 1 ст. 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) має давати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевіряти доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 було дотримано, передбачений чинним законодавством порядок отримання громадянами земельних ділянок в оренду, що перебувають у державній або комунальній власності, а саме - він звернувся із заявою про надання йому земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення в оренду загальною площею до 42 га строком на 49 років, з метою ведення фермерського господарства, розташованої на території Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та обгрунтування необхідності оренди земельних ділянок. Надання будь-яких інших відомостей, а саме: зазначення при цьому перспектив діяльності фермерського господарства, надання підтвердження наявності необхідної для обробітку такої площі землі сільськогосподарської техніки, статтею 7 Закону України Про фермерське господарство не передбачено.

Також судом було встановлено дійсність волевиявлення ОСОБА_3 на здійснення фермерської діяльності на земельній ділянці, яку він отримав в оренду, оскільки після отримання в оренду та на даний час земельна ділянка використовується для ведення фермерського господарства.

Крім цього ОСОБА_3 має відповідний досвід роботи у сфері фермерства, що підтверджується копією трудової книжки, та можливості обробляти орендовану земельну ділянку.

Згідно державного акту на право постійного користування землею серії КВ відповідачу ОСОБА_3 на підставі рішення ІХ сесії ХХІ скликання Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 18 червня 1993 р. надано у постійне користування земельну ділянку, площею 9,8 га, які розташовані на території Ставівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

30 травня 2015 року було укладено договір оренди земельної ділянки між Ставівською сільською радою Кагарлицького району Київської області та ОСОБА_3, предметом якого є земельна ділянка, площею 24,2221 га, кадастровий номер НОМЕР_3, строком на 49 років. Умови використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення фермерського господарства. Актом приймання - передачі земельної ділянки Ставівська сільська рада Кагарлицького району Київської області здав, а ОСОБА_3 прийняв.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 22.07.2014 року за заявою Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області було зареєстровано договір оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України від 6 жовтня 1998 р. № 161-XIV Про оренду землі .

За змістом ст.ст. 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

09 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_3 було укладено договір суборенди земельної ділянки, площею 24,2221 га з кадастровим номером НОМЕР_3, строком на 48 років, для ведення фермерського господарства.

09 лютого 2015 року було проведено державну реєстрацію договору суборенди, яку було укладено між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_3 щодо земельної ділянки, площею 24,2221 га з кадастровим номером НОМЕР_3, строком на 48 років, для ведення фермерського господарства.

05 травня 2017 року угодою про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 09.02.2014 року було розірвано договір суборенди, а саме: суборендар повертає, а орендар приймає земельну ділянку, площею 24,2221 га з кадастровим номером НОМЕР_3.

Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 12 травня 2017 року було зареєстровано угода про розірвання договору суборенди земельної ділянки, площею 24,2221 га з кадастровим номером НОМЕР_3.

12 липня 2017 року було проведено реєстрацію юридичної особи, а саме: Фермерського господарства Матійчук Агро , керівником якого є ОСОБА_3 вид діяльності даної юридичної особи - вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.

Твердження прокурора щодо в поданому ОСОБА_3 клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не зазначено обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства є неправомірними і не відповідають чинному законодавству, оскільки законодавством щодо державної реєстрації фермерського господарства передбачено, що спочатку фізична особа, яка має бажання отримати земельні ділянки для ведення фермерського господарства, отримує у власність або оренду такі земельні ділянки, а після цього реєструє фермерське господарство, як юридичну особу. Дана норма є імперативною та не допускає іншого порядку державної реєстрації фермерського господарства.

Окрім того, відповідно до ст. 8 Закону фермерське господарство підлягає державній реєстрації після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладання договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, у зв'язку з чим не перевірив чи встановлено законом строк реєстрації фермерського господарства після отримання земельних ділянок для таких цілей і що на час розгляду справи відповідачем створено фермерське господарство, здійснено його державну реєстрацію з внесенням до статутного фонду нерухомого майна.

Є необгрунтованою вимога прокуратури щодо того, що за даними Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, що станом на 02.10.2017 року в ГУ Держпродспоживслужби в Київській області немає зареєстрованих тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів за: ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2). За фермерським господарством ОСОБА_3 код (ЄДРПОУ 23243774) зареєстрована наступна техніка: трактор колісний Беларус-1025.2 , трактор колісний МТ3-82 та комбайн зернозбиральний.

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадянських формувань було зареєстровано Фермерське господарство ОСОБА_3 , керівником якого є відповідач ОСОБА_3

Позивач не наводить підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, як недійсного правочину.

Стосовно інтересу держави, поданий позов прокурором, то слід зазначити наступне.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України).

Враховуючи вищезазначене, суд виходить з того, що підстави для відмови у заявах ОСОБА_3, при винесенні рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у відповідача Ставівської сільської ради Кагарлицького району були відсутні, оскільки на момент прийняття рішення були відсутні будь-які порушення чинного законодавства, а тому відсутні і підстави для задоволення позову прокурора.

На підставі викладеного та керуючись Конституції України, ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні зменшених позовних вимогах Заступнику керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Ставівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_3, Фермерського господарства ОСОБА_3 про визнання недійсних рішень та договорів оренди, суборенди землі - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.І. Шевченко