Рішення

від 17.11.2011 по справі 2-2987/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа№2-2987/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2011 року, Київський районний суд м. Одеси в складі:

судді Пучкової І.М.

за участю секретаря Бродецької Т.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, стягнення відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який надалі вточнив, про стягнення з відповідача ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 248000 грн., заборгованості за відсотками в сумі 52079 грн. 94 коп., посилаючись на те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за цим договором, та просить стягнути у відшкодування моральної шкоди 20000 грн., оскільки вважає, що неповерненням грошей йому спричинені глибокі душевні страждання та вимушені зміни у способі життя.

Відповідач позов не визнала, посилаючись на те, що фінансові відносини між нею та ОСОБА_1 розпочались значно раніше, ніж вказано в розписці, долученій позивачем до матеріалів справи, - не у 2009 р., а у 2002-2003 р., коли вона отримала у позивача гроші в борг. Кожного року з того часу вони фіксували борг у розписці, яка щоразу переписувалась, складені раніше розписки анулювались, тому фактично безпосередньо гроші за розпискою від 1.10.2009 р. вона не отримувала. За отримані у 2002 -2003 р. гроші вона справно сплачувала позивачеві проценти за користування позикою у розмірі 3% щомісячно і вважає, що всіма цими сплаченими сумами вже розрахувалась з ОСОБА_1

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не є обґрунтованим та задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в усній формі був укладений договір позики. 1 жовтня 2009 року на підтвердження укладення сторонами договору позики була складена розписка на 31000 доларів США, які відповідач зобов'язувалась повернути позивачеві протягом року та 14 % річних за користування позикою. Однак, як стверджує відповідач, а позивач не заперечував, вказана розписка була безгрошовою, точну дату реального укладення договору позики та фактичного отримання відповідачем грошей від позивача сторони назвати не змогли.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ст. 1047 ЦПК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка є борговим документом, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Виходячи зі змісту вказаної статті, розписка, якщо вона знаходиться у позикодавця, засвідчує лише факт отримання грошей позичальником і не замінює договору позики. У зв'язку з цим укладення такого договору, що підтверджується лише розпискою, вважається недодержанням вимог закону.

Позивач та відповідач, уклавши договір позики в усній формі, порушили встановлену законом форму укладення таких договорів. Недодержання сторонами обов'язкової

письмової форми договору позики не має своїм наслідком визнання такого правочину недійсним, однак ускладнює його підтвердження.

Відповідно до ст. 1051 ЦПК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Відповідно до ст. 1048 ЦПК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 4 п. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»фінансовими вважаються таки послуги, як надання коштів у позику.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за відсотками за користування позикою, однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не є суб'єктом підприємницької діяльності. Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування позикою суперечать діючому законодавству, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши суперечливі пояснення сторін, вивчивши наявні матеріали справи та докази, суд дійшов висновку, що розписка від 1.10.2009 р., на яку посилається позивач, є безгрошовою, сторонами порушена форма укладення договору позики, жодною із сторін не надано відомостей щодо реальної дати укладення договору позики (фактичного передання грошей) та розміру сплаченої позивачеві суми за відсотками, яку відповідач не повинна була сплачувати. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення боргу за договором позики є не доведеними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується, особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суду не надано доказів й не доведено в судовому засіданні наявність спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 20000 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню в повному обсязі, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.10, 11, 88, 212-215, 209 ЦПК України, ст. 1046-1048 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 248000 грн., заборгованості за відсотками в сумі 52079 грн. 94 коп., стягнення у відшкодування моральної шкоди 20000 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя : Пучкова І. М.