Постанова

від 18.10.2017 по справі 922/361/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року Справа № 922/361/17

Вищий господарський суд України в складі колегії:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Алєєвої І.В., Данилової М.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі № 922/361/17 господарського суду Харківської області за позовомКерівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області до 1.Харківської міської ради, 2.Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Оріс" проскасування рішення

в судовому засіданні взяли участь представники :

позивачаДаценко Т.О. відповідача - 1 не з'явився відповідача - 2не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Оріс", в якій просив визнати незаконним та скасувати п.15 додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 30.09.2009 №206/09; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №179814 від 04.11.2010, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №120920500029; зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "ОРІС" передати територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку площею 1,382 га з кадастровим номером 6310136300:09:001:0047; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності (індексний номер: 27737215 від 31.12.2015) за ОК "ЖБК "ОРІС" (код ЄДРПОУ 36374051) на земельну ділянку площею 1,382 га з кадастровим номером 6З10136300:09:001:0047, яка розташована за адресою: м. Харків, пр. Науки, яке було прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області Шевцовою Л.В. на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЛ №179814, виданий 04.11.2010.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2017 (суддя Шарко Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 (головуючий суддя Білецька А.М., судді: Гребенюк Н.В., Пелипенко Н.М.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована порушенням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-7, 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзивах на касаційну скаргу Харківська міська рада, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Оріс" заперечують проти доводів скаржника і просять суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Харківська міська рада, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Оріс" не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено , що відповідно до п. 15. додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок та згоди на розробку містобудівних обґрунтувань розміщення об'єктів" від 30.09.2009 № 206/09 Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Оріс" (код ЄДРПОУ 36374051) (далі - ОК "ЖБК "Оріс") надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на проспекті Леніна (на даний час проспект Науки), загальною площею 1,382 га та п. 15.2 додатку 1 передано у власність для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови.

На виконання вказаного рішення міської ради від 30.09.2009 №206/09 ОК "ЖБК "Оріс" видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 1,382 га (державний акт серія ЯЛ №179814 від 04.11.2010).

Оспорюючи рішення органу місцевого самоврядування, прокурор вказував на його невідповідність вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186, що і стало підставою для звернення до Господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Господарські суди встановили наявність порушень вимог діючого законодавства при прийнятті рішення Харківської міської ради від 30.09.2009.

Судові рішення в зазначеній частині не оскаржуються.

У той же час, на підставі ст. 261, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що на час звернення прокурора до суду з даним позовом сплив строк позовної давності.

Колегія вважає такий висновок судів достатньо обґрунтованим та зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатись до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

При цьому, норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

За приписами частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку, що норма частини 1 статті 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановленої для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 23.12.2014 у справі №916/2414/13, від 29.10.2014 у справі №6-152цс14, від 01.07.2015 у справі №6-178цс15).

В своїй заяві про застосування позовної давності ОК "ЖБК "Оріс" (а.с.116-118) посилається на те, що прокуратурою пропущено строк, встановлений статтею 257 ЦК України, без поважних причин, у зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні позову. Судами встановлено, що на пленарному засіданні міської ради 30.09.2009, за результатами якого, Харківською міською радою прийнято спірне рішення, був присутній прокурор міста Харкова Попович Є.М., про що свідчить протокол міської ради. За посиланням заявника, наведені обставини є загальновідомими, оскільки спірне рішення було розміщено на офіційному сайті Харківської міської ради.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Отже, факт обізнаності прокурора з прийнятим 30.09.2009 міською радою рішенням, разом з відповідними, визначеними законодавчими приписами, повноваження органів прокуратури, свідчить про об'єктивну можливість для здійснення перевірки законності цього рішення і звернення до суду в межах позовної давності, натомість нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків, визначених ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

Прокурор не навів доводів, що саме перешкоджало ознайомитися з оспорюваним рішенням на офіційному сайті Харківської міської ради та установчими документами ОК "ЖБК "Оріс" в межах строку позовної давності.

При цьому, колегія суддів враховує, що пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відтак, починаючи з 30.09.2009 органи прокуратури, як єдина централізована система, у відповідності до статті 121 Конституції України та 6 Закону України "Про прокуратуру" могли дізнатись про невідповідність спірного рішення вимогам законодавства.

Втім, як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги заявлені Керівником Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області лише у січні 2017 року, тобто, після спливу трирічного строку позовної давності.

В той же час, жодної іншої конкретної дати початку перебігу позовної давності, прокурором не зазначено та не доведено, адже в матеріалах справи будь-які документи на підтвердження дати проведення відповідної перевірки, відсутні.

У пункті 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, оскаржувані судові акти про відмову у позові слід залишити в силі з мотивів, викладених у даній постанові, а саме з підстав спливу позовної давності.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 у справі № 922/361/17 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і І. В. Алєєва

М. В. Данилова