Рішення
від 13.10.2017 по справі 910/8306/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2017Справа №910/8306/17 За позовом Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації українського товариства мисливців і рибалок

до Приватного підприємства "Річкова поляна"

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "ТР-Інжиніринг"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_2

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_3

третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4

третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5

третя особа 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6

третя особа 7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_7

про розірвання договору та вчинення дій

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Власенко Д.О. - представник за довіреністю б/н від 10.05.2017;

Ласкаржевський В.М. - керівник;

від відповідача: Салмон Л.Ю. представник за довіреністю №15/06-7 від 15.0.2017;

Щербаков О.І. - керівник;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився;

від третьої особи 4: не з'явився;

від третьої особи 5: ОСОБА_5;

від третьої особи 6: не з'явився;

від третьої особи 7: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.05.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації українського товариства мисливців і рибалок з вимогами до Приватного підприємства "Річкова поляна" про розірвання договору та вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконує зобов'язання зі сплати орендних платежів за договором оренди №18 від 19.12.2007, строк якого було встановлено до 19.11.2010 та відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України поновлено до 22.09.2019, у зв'язку з чим позивач на підставі п. 8.4. договору оренди просить розірвати договір оренди №18 від 19.12.2007 та повернути об'єкт оренди, який було передано позивачем та прийнято відповідачем згідно з актом інвентаризаційного опису та актом приймання-передачі, шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачеві майно, яке значиться в інвентаризаційних описах товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2007, а саме: 842 одиниці малоцінних та швидкозношуваних предметів фактичною вартістю по 362 грн. 80 коп. та 81 одиницю основних засобів фактичною вартістю 98633 грн. 36 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8306/17 та справу призначено до розгляду на 20.06.2017.

19.06.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами справи та подання письмових пояснень.

У судовому засіданні 20.06.2017 позивачем подано заяву про уточнення підстав позовної вимоги щодо розірвання договору оренди, згідно з якими зазначено, що право наймодавця на відмову від договору оренди не є перешкодою для звернення орендодавця до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати орендарем платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 розгляд справи відкладено на 04.07.2017.

03.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу, яке судом задоволено, відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач зазначає, що листом від 06.08.2010 позивач повідомив відповідача про свій намір відмовитись від договору, відтак позивач реалізував своє право на односторонню відмову від договору та вимагав у термін до 17.08.2010 повернути майно; з постанови Обухівського районного суду Київської області від 20.05.2013 вбачається, що позивач не був розпорядником земельної ділянки (об'єкта оренди), не мав права передавати об'єкт оренди в користування відповідачу, оскільки розпорядником земельної ділянки, що була об'єктом оренди, була Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, і позивачу було достеменно відомо про відсутність права розпоряджатись земельною ділянкою, що свідчить про недійсність договору оренди, предметом якого є спірна земельна ділянка, відтак відповідач вважає, що у позивача відсутнє право вимагати розірвання договору та повернення об'єкту оренди, оскільки останній не належить позивачеві.

03.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

04.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення, згідно з якими зазначено, що у позивача було наявне волевиявлення на розірвання договору в односторонньому порядку (лист №83 від 21.09.2010 та лист №104 від 18.11.2010), однак в силу п. 8.6. договору, останній вважається розірваним з моменту оформлення сторонами відповідної додаткової угоди.

04.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення позовної вимоги щодо розірвання договору оренди, згідно з якими зазначено, що право наймодавця на відмову від договору оренди не є перешкодою для звернення орендодавця до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати орендарем платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.07.2017 подав додаткові документи та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення із документами, поданими відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 розгляд справи відкладено до 14.07.2017.

04.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить суд уточнити позовні вимоги в частині повернення об'єкту оренди, а саме в частині повернення об'єкту Оренди: повернути об'єкт оренди який було передано позивачем та прийнято відповідачем згідно з актом інвентаризаційного опису та актом приймання-передачі шляхом зобов'язання Приватного підприємства Річкова поляна повернути на користь позивача майно, яке значиться в інвентаризаційних описах товарно-матеріальних цінностей від 19 грудня 2007 року, а саме: 81 одиниця основних засобів фактичною вартістю 98633 грн. 36 коп., що включає в себе: Будинки № 4, 5,6,7 - номенклатурні номери 1510-1513; Будинок-клуб - номенклатурний номер 1505; Будинок каркасний - номенклатурний номер 1504; Будинки № 9,10,11,12 - номенклатурні номери 1506-1509; Башта - номенклатурний номер 1589; Альтанки у кількості 4 штук, - номенклатурні номери 1514-1517; Будинок садовий - номенклатурний номер 1503; Будинок щитовий у кількості 2 штук - номенклатурні номери 1501- 1502; Електродрель - номенклатурний номер 1602; Забор кований 64,3 метри, - номенклатурний номер 1518; Компресор - номенклатурний номер 1591; КТП-10/04-160кв - номенклатурний номер 1593; Об'ємний блок - номенклатурний номер 1592; Складське приміщення - номенклатурний номер 1597; Трансформатор - номенклатурний номер 1594; Холодильник Донбас у кількості двох штук - номенклатурні номери 1595-1596; Холодильники у кількості трьох штук, номенклатурні номери 1599- 1601; Човен Бакай у кількості чотирьох штук, номенклатурні номери 1586- 1590; Човен Язь у кількості сорока семи штук, номенклатурні номери 1519-1585; Стенд пожежний у кількості двох штук - номенклатурні номери 1601-1602; Ломи у кількості двох штук - номенклатурні номери 1603-1604; Лопати у кількості чотирьох штук - номенклатурні номери 1605-1608; Вазони для квітів у кількості трьох штук - номенклатурні номери 1609- 1611; Пилка - номенклатурний номер 1612; Багри - номенклатурний номер 1614; Малоцінні речі згідно Інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 19 грудня 2007 року в загальній кількості 828 одиниць.

У судовому засіданні 14.07.2017 позивачем було подано додаткові документи.

У судовому засіданні 14.07.2017 оголошено перерву до 21.07.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

19.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення щодо необґрунтованості вимог позивача про повернення належного йому майна та обставин відсутності доступу до об'єкту оренди, так як, на думку відповідача, позивач не є власником майна на об'єкту оренди, що є предметом договору №18 від 19.12.2007; власниками майна є фізичні особи, які зазначені у рішеннях судів у справі №2-а-2/13.

20.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі та пояснення, згідно з якими позивач вказує, що рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 на підставі заключення агропромислового комітету Київської області було закріплено за КМО УТМР в постійне користування земельну ділянку площею 2,0 га під будівництво риболовно-спортивної бази Козинка ; з моменту виділення земельної ділянки КММ РВП КМО УТМР здійснювалося будівництво окремих об'єктів нерухомого майна, і станом на 15 04.2008 на земельній ділянці 90402010 знаходились об'єкти нерухомості; зафіксовані в Технічному паспорті від 15.04.2008, виготовленому КМ БТІ, однак, право власності на вказані об'єкти не було зареєстровано за КММ РВМП КМО УТМР, оскільки документи щодо реєстрації права власності знаходилися в стані підготовки; 21 березня 2007 року, Київським міським Головою було надано згоду на розроблення документації із землеустрою для експлуатації риболовно-спортивної бази Козинка з метою оренди даної земельної ділянки, на цій підставі було виготовлено та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок КМО УТМР для експлуатації та обслуговування риболовно-спортивної бази Козинка у Г'олосіївському районі міста Києва, однак, з причин, які не залежали від заявника (КМО УТМР), право власності на цілісний майновий комплекс не було зареєстровано у зв'язку з тим, що Відповідач по справі (ПП Річкова поляна ) на момент оформлення документів, не допускала відповідних фахівців і служби на території об'єкту; за весь час користування відповідачем майном ММ РВП КМО УТМР, останнім сплачувався земельний податок, по 2012 рік; відповідно до листа Департаменту земельних ресурсів від 29.12.2014 року № 057021-14984, у міському земельному кадастрі земельні ділянки і кодами 90:402:010 та 90:402:011 обліковуються за позивачем відповідно до Технічного звіту із встановлення зовнішніх меж землекористування; Висновком експертного земельно-технічного дослідження від 18.10.2013 № 8913/13-41 встановлено, що між фактичними межами земельної ділянки, яка використовується КМО УТМР на підставі Рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 05.05.1988 року №450 та межами згідно з Технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористування 90402010, 90402011 рибальської спортивної бази Козинка КММ РВП КМО УТМР є незначні розбіжності, на земельній ділянці, яка використовується КМО УТМР на підставі Рішення виконавчого комітету КМР від 05.05.1988 № 450 знаходяться будівлі, які використовуються іншими фізичними особами.

У судовому засіданні 21.07.2017 судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, подану 04.07.2017 з урахуванням наступного.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Дослідивши подану представником позивача заяву про уточнення позовних вимог, подану 04.07.2017, суд доходить висновку, що вказана заява є заявою про зміну предмету позову, у зв'язку з чим вказана заява приймається судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017 розгляд справи відкладено на 04.08.2017; до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "ТР-Інжиніринг", а також продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

03.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2017 розгляд справи відкладено на 18.08.2017.

17.08.2017 відділом діловодства суду отримано від позивача клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з закордонним відрядженням представника позивача, а також пояснення щодо правового режиму нерухомого майна, що передавалось в оренду, згідно з якими зазначено, що рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05.05.1988 на підставі заключення агропромислового комітету Київської області було закріплено за КМО УТМР в постійне користування земельну ділянку площею 2,0 га під будівництво риболовно-спортивної бази Козинка ; з моменту виділення земельної ділянки КММ РВП КМО УТМР здійснювалося будівництво окремих об'єктів нерухомого майна, і станом на 15 04.2008 на земельній ділянці 90402010 знаходились об'єкти нерухомості; зафіксовані в Технічному паспорті від 15.04.2008, виготовленому КМ БТІ, однак, право власності на вказані об'єкти не було зареєстровано за позивачем, оскільки документи щодо реєстрації права власності знаходилися в стані підготовки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2017 розгляд справи відкладено на 12.09.2017.

21.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи 1 надійшли пояснення, згідно з якими зазначено, що у третьої особи 1 відсутні будь-які документи щодо взаємовідносин з позивачем, в тому числі, за договором оренди №37 від 20.04.2011, відтак жодних пояснень з приводу вказаного договору третя особа 1 надати не може.

11.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Обухівського районного суду Київської області надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

28.08.2017 та 06.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли пояснення, згідно з якими документи, що посвідчують право власності чи право користування (оренди) земельними ділянками 90:402:0011 та 90:402:0010 станом на 31.12.2012 в Департаменті земельних ресурсів зареєстровані не були та на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування за Київською міською організацією Українського товариства мисливців і рибалок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 розгляд справи відкладено на 29.09.2017; до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

28.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про застосування наслідків неподання доказів у порядку ст. 75 ГПК України.

Судове засідання, призначене на 29.09.2017 не відбулось.

02.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Обухівського районного суду Київської області надійшла відповідь на запит суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 розгляд справи призначено на 13.10.2017.

12.10.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення про правовий режим майна, яке передавалось за договором оренди, згідно з якими зазначено, що до передання спірного майна відповідачем, позивачем неодноразово здійснювалось передання такого майна в оренду іншим особам; відповідно до проведеного Державною екологічною інспекцією у місті Києві обстеження (акт №04/796 від 11.04.2013), земельна ділянка за кодом 90:402:010 обліковується за позивачем, однак на території бази ведеться капітальне будівництво, встановлено паркан та частково здійснено розподіл земельних ділянок, тобто здійснено самовільне їх зайняття.

У судове засідання 13.10.2017 з'явились представники позивача, які підтримали позовні вимоги, відповідача, які заперечили проти позову, та третя особа 5.

Представники третіх осіб 1,2,3,4,6,7 у судове засідання 13.10.2017 не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (третя особа 1), а також адресами, які наявні у справі та повідомлені Обухівським районним судом Київської області (треті особи 2-7), що підтверджується повідомленнями про вручення №0103043100800 (третя особа 2), №0103043100827 (третя особа 4), №0103043100843 (третя особа 6), а також копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень (треті особи 1,3, 7).

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності третіх осіб у судовому засіданні 13.10.2017 до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 13.10.2017 за відсутності представників третіх осіб 1,2,3,4,6,7, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2017 подав суду додаткові документи.

У судовому засіданні 13.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.12.2007 між Київським міським мисливським рибальсько-виробничим підприємством Київського міського товариства Українського товариства мисливців та рибалок, правонаступником якого відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Київське міське мисливсько-рибальське виробниче підприємство Київської міської організації українського товариства мисливців і рибалок (орендодавець, позивач), та Приватним підприємством Річкова поляна (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 18 (далі-Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, за цим договором орендодавець передає, а орендар приймає у термінове платне володіння та користування (в оренду) майно рибальсько-спортивної бази Козинка на земельній ділянці площею 1,5 га за адресою м. Київ, Конча-Заспа, згідно з актом інвентаризаційного опису №1 від 19.12.2007 (додаток №1 до договору).

Об'єкт оренди передається орендодавцем в оренду для подальшої експлуатації рибальсько-спортивної бази Козинка орендарю з метою покращення стану інфраструктури та рентабельності об'єкту оренди, вирішення задач з підвищення ефективності в організації та проведенні аматорського та спортивного рибальства, човнів, катерів, водних мотоциклів, іншого водного транспорту, організації стоянки та охорони автомобільного транспорту громадян, які прибули на територію бази, організації ремонту, сервісного обслуговування човнів, катерів, моторів, іншого водного транспорту, а також влаштуванню сіх видів відпочинку та туризму на території бази та іншими, не забороненими законодавством видами діяльності (п. 1.2. Договору).

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що орендодавець гарантує, що об'єкт оренди належить йому на праві власності і є вільним від прав та обов'язків третіх осіб, не є спірним, під заставою і арештом не знаходиться.

Згідно з актом інвентаризаційного опису №1 від 19.12.2007 (додаток №1 до цього договору) вартість об'єкту складає 98906,16 грн. Вартість об'єкту оренди може бути переоцінена у порядку, передбаченому діючим законодавством України (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, об'єкт оренди повинен бути наданий орендодавцем та прийнятий орендарем згідно з актом приймання-передачі (додаток 2 до договору), підписаний представниками сторін не пізніше 5 робочих днів після укладення цього договору.

За змістом п. 2.4. Договору, не пізніше 5 робочих днів від дня закінчення строку дії оренди згідно з цим договором орендар повинен повернути об'єкт оренди орендодавцю згідно з актом приймання-передачі (додаток 2 до цього договору) та акту інвентаризаційного опису (додаток №1 до цього договору).

Пунктом 3.1. Договору в редакції додатку №5 до Договору від 01.10.2009, орендна плата за об'єкт оренди складає 15000,00 грн.

Орендна плата за об'єкт вноситься щомісяця безготівково на рахунок орендодавця, вказаний в розділі 11 цього договору (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання та акту приймання-передачі у відповідності з п. 2.1. цього договору (додаток №2 до договору). Строк дії договору до 19.11.2010.

Судом встановлено, що відповідно до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2007 (рід товарно-матеріальних цінностей - основні засоби), який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, встановлено наявність 81 одиниці фактичною вартістю 98633 грн. 36 коп., що включає в себе: Будинки № 4, 5,6,7 - номенклатурні номери 1510-1513; Будинок-клуб - номенклатурний номер 1505; Будинок каркасний - номенклатурний номер 1504; Будинки № 9,10,11,12 - номенклатурні номери 1506-1509; Башта - номенклатурний номер 1589; Альтанки у кількості 4 штук, - номенклатурні номери 1514-1517; Будинок садовий - номенклатурний номер 1503; Будинок щитовий у кількості 2 штук - номенклатурні номери 1501- 1502; Електродрель - номенклатурний номер 1602; Забор кований 64,3 метри, - номенклатурний номер 1518; Компресор - номенклатурний номер 1591; КТП-10/04-160кв - номенклатурний номер 1593; Об'ємний блок - номенклатурний номер 1592; Складське приміщення - номенклатурний номер 1597; Трансформатор - номенклатурний номер 1594; Холодильник Донбас у кількості двох штук - номенклатурні номери 1595-1596; Холодильники у кількості трьох штук, номенклатурні номери 1599- 1601; Човен Бакай у кількості чотирьох штук, номенклатурні номери 1586- 1590; Човен Язь у кількості сорока семи штук, номенклатурні номери 1519-1585.

Судом встановлено, що відповідно до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2007 (рід товарно-матеріальних цінностей - малоцінні та швидкозношувальні предмети), який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, встановлено наявність 842 одиниць: стенд пожежний у кількості двох штук - номенклатурні номери 1601-1602; Ломи у кількості двох штук - номенклатурні номери 1603-1604; Лопати у кількості чотирьох штук - номенклатурні номери 1605-1608; Вазони для квітів у кількості трьох штук - номенклатурні номери 1609- 1611; Пилка - номенклатурний номер 1612; Багри - номенклатурний номер 1614; ковдри у кількості 47 та 37 шт. - номенклатурні номери 1620-16666, 2101-2137; матраци у кількості 15 шт., номенклатурні номери - 1667-1781; подушки у кількості 58 та 28 шт, номенклатурні номери 2141-2199, 1791-1818; простирадло у кількості 76 шт., номенклатурні номери 1849-1924; рушник вафельний у кількості 50 шт., номенклатурні номери 2024-2074; балон газовий у кількості 26 шт., номенклатурні номери 2332-2357; багри пожежні у кількості 4 шт., номенклатурні номери 2330-2333; бінокль у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2339; ліжка у кількості 99 шт., номенклатурні номери 2340-2438; сейф у кількості 2 шт., номенклатурні номери 2471-2491; коло рятівне у кількості 18 шт., номенклатурні номери 2474-2491; стіл на металевих ніжках у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2492; стільці у кількості 27, 73шт., номенклатурні номери 2495-2521, 2201-2273; плити газові у кількості 2, 12 шт., номенклатурні номери 2522-2523, 2281-2292; шафа для газового балону у кількості 9 та 2 шт., номенклатурні номери 2301-2309, 2524-2525; контейнер-ящик у кількості 4 шт., номенклатурні номери 2526-2529; стіл обідній у кількості 40 шт., номенклатурні номери 2311-2340; громкогукач у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2533; ліщата у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2530; ломи у кількості 2 шт., номенклатурні номери 2541-2542; контейнер для сміття у кількості 4 шт., номенклатурні номери 2543-2546; шафи у кількості 7 шт., номенклатурні номери 2561-2567; тачка садова у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2568; коса у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2569; тумба прикроватна у кількості 22 шт., номенклатурні номери 2631-2652; стіл шаховий у кількості 2 шт., номенклатурні номери 2607-2608; лопати у кількості 8 шт., номенклатурні номери 2613-2620; забор у кількості 210 м., номенклатурний номер 2621; грохот (скоорода) у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2661; вогнегасник у кількості 2 шт., номенклатурні номери 2666-2667; весла у кількості 42 шт., номенклатурні номери 2678-2719; електричний лічильник у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2726; ножовка по металу у кількості 1 шт., номенклатурний номер 1613.

При цьому, позивачем не надано суду будь-яких документів бухгалтерського обліку щодо об'єктів за вказаними номенклатурними номерами (щодо взяття на баланс тощо) з метою індивідуалізації таких об'єктів.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди № 18 від 19.12.2007, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Судом встановлено, що 19.12.2007 між позивачем та відповідачем було складено акт приймання-передачі, який є додатком №2 до договору оренди №18 від 19.12.2007, відповідно до якого сторони зазначили, що майно Рибальсько-спортивної бази Козинка , яке передається згідно з договором оренди №18 від 19.12.2007, знаходиться в технічно справному стані, відповідає вимогам протипожежної безпеки і техніки безпеки та передаються в присутності представників сторін, стан майна - задовільний.

Судом встановлено, що відповідачем за період з грудня 2007 року по грудень 2009 здійснювалась сплата орендних платежів на користь позивача, що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача, що долучені останнім до відзиву на позов.

Судом встановлено, що позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору оренди №78 від 06.08.2010 в порядку, передбаченому ст. 782 Цивільного кодексу України, відповідно до якого зазначено, що в порушення вимог п. 3.2. договору оренди №18 від 19.12.2007 відповідач в період з грудня 2007 року по червень 2010 року не виконує належним чином своїх обов'язків щодо сплати орендної плати за цим договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість; відповідач, починаючи з січня 2010 року не сплачує орендну плату взагалі, зазначений період становить більше 3 місяців підряд, у зв'язку з чим позивач повідомив про свою відмову від договору оренди №18 від 19.12.2007 та вимагав від відповідача сплатити суму боргу на повернути за актом приймання-передачі позивачу майно рибальсько-спортивної бази Козинка в термін до 17.08.2010 (копія листа подана відповідачем 04.07.2017).

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконує зобов'язання зі сплати орендних платежів за договором оренди №18 від 19.12.2007, строк якого було встановлено до 19.11.2010 та відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України поновлено до 22.09.2019, у зв'язку з чим позивач на підставі п. 8.4. договору оренди просить розірвати договір оренди №18 від 19.12.2007 та повернути об'єкт оренди, який було передано позивачем та прийнято відповідачем згідно з актом інвентаризаційного опису та акту приймання-передачі шляхом зобов'язання відповідача повернути позивачеві майно, яке значиться в інвентаризаційних описах товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2007, а саме: 81 одиниця основних засобів фактичною вартістю 98633 грн. 36 коп., що включає в себе: Будинки № 4, 5,6,7 - номенклатурні номери 1510-1513; Будинок-клуб - номенклатурний номер 1505; Будинок каркасний - номенклатурний номер 1504; Будинки № 9,10,11,12 - номенклатурні номери 1506-1509; Башта - номенклатурний номер 1589; Альтанки у кількості 4 штук, - номенклатурні номери 1514-1517; Будинок садовий - номенклатурний номер 1503; Будинок щитовий у кількості 2 штук - номенклатурні номери 1501- 1502; Електродрель - номенклатурний номер 1602; Забор кований 64,3 метри, - номенклатурний номер 1518; Компресор - номенклатурний номер 1591; КТП-10/04-160кв - номенклатурний номер 1593; Об'ємний блок - номенклатурний номер 1592; Складське приміщення - номенклатурний номер 1597; Трансформатор - номенклатурний номер 1594; Холодильник Донбас у кількості двох штук - номенклатурні номери 1595-1596; Холодильники у кількості трьох штук, номенклатурні номери 1599- 1601; Човен Бакай у кількості чотирьох штук, номенклатурні номери 1586- 1590; Човен Язь у кількості сорока семи штук, номенклатурні номери 1519-1585; Стенд пожежний у кількості двох штук - номенклатурні номери 1601-1602; Ломи у кількості двох штук - номенклатурні номери 1603-1604; Лопати у кількості чотирьох штук - номенклатурні номери 1605-1608; Вазони для квітів у кількості трьох штук - номенклатурні номери 1609- 1611; Пилка - номенклатурний номер 1612; Багри - номенклатурний номер 1614; Малоцінні речі згідно Інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 19 грудня 2007 року в загальній кількості 828 одиниць.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 19.12.2007 між Київським міським мисливським рибальсько-виробничим підприємством Київського міського товариства Українського товариства мисливців та рибалок, правонаступником якого відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Київське міське мисливсько-рибальське виробниче підприємство Київської міської організації українського товариства мисливців і рибалок (орендодавець, позивач), та Приватним підприємством Річкова поляна (орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 18 (далі-Договір).

Як встановлено судом, згідно з п. 1.1 договору, за цим договором орендодавець передає, а орендар приймає у термінове платне володіння та користування (в оренду) майно рибальсько-спортивної бази Козинка на земельній ділянці площею 1,5 га за адресою м. Київ, Конча-Заспа, згідно з актом інвентаризаційного опису №1 від 19.12.2007 (додаток №1 до договору).

Як встановлено судом, об'єкт оренди передається орендодавцем в оренду для подальшої експлуатації рибальсько-спортивної бази Козинка орендарю з метою покращення стану інфраструктури та рентабельності об'єкту оренди, вирішення задач з підвищення ефективності в організації та проведенні аматорського та спортивного рибальства, човнів, катерів, водних мотоциклів, іншого водного транспорту, організації стоянки та охорони автомобільного транспорту громадян, які прибули на територію бази, організації ремонту, сервісного обслуговування човнів, катерів, моторів, іншого водного транспорту, а також влаштуванню сіх видів відпочинку та туризму на території бази та іншими, не забороненими законодавством видами діяльності (п. 1.2. договору оренди).

Як встановлено судом, згідно з п. 8.1. договору №18, останній набуває чинності з моменту його підписання та акту приймання-передачі у відповідності з п. 2.1. цього договору (додаток №2 до договору). Строк дії договору до 19.11.2010.

Як встановлено судом, 19.12.2007 між позивачем та відповідачем було складено акт приймання-передачі, який є додатком №2 до договору оренди №18 від 19.12.2007, відповідно до якого сторони зазначили, що майно Рибальсько-спортивної бази Козинка , яке передається згідно з договором оренди №18 від 19.12.2007, знаходиться в технічно справному стані, відповідає вимогам протипожежної безпеки і техніки безпеки та передаються в присутності представників сторін, стан майна - задовільний.

Пунктом 3.1. договору в редакції додатку №5 до Договору від 01.10.2009, орендна плата за об'єкт оренди складає 15000,00 грн.

Орендна плата за об'єкт вноситься щомісяця безготівково на рахунок орендодавця, вказаний в розділі 11 цього договору (п. 3.2. договору).

Як встановлено судом, відповідачем за період з грудня 2007 року по грудень 2009 здійснювалась сплата орендних платежів на користь позивача, що підтверджується банківськими виписками по рахунку відповідача, що долучені останнім до відзиву на позов.

При цьому, доказів сплати орендної плати, розмір якої визначений п. 3.1. договору оренди №18, за період з січня 2010 року, учасниками судового процесу не надано.

Як встановлено судом, позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про відмову від договору оренди №78 від 06.08.2010 в порядку, передбаченому ст. 782 Цивільного кодексу України, відповідно до якого зазначено, що в порушення вимог п. 3.2. договору оренди №18 від 19.12.2007 відповідач в період з грудня 2007 року по червень 2010 року не виконує належним чином своїх обов'язків щодо сплати орендної плати за цим договором, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість; відповідач, починаючи з січня 2010 року не сплачує орендну плату взагалі, зазначений період становить більше 3 місяців підряд, у зв'язку з чим позивач повідомив про свою відмову від договору оренди №18 від 19.12.2007 та вимагав від відповідача сплатити суму боргу на повернути за актом приймання-передачі позивачу майно рибальсько-спортивної бази Козинка в термін до 17.08.2010.

Згідно з нормами ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

З огляду на відсутність доказів сплати відповідачем орендної плати за договором оренди №18 від 19.12.2007 на період, починаючи з січня 2010 року, направлення позивачем листа, у якому фактично вчинено правочин щодо відмови від договору (має місце волевиявлення на відмову орендодавця від договору оренди в односторонньому порядку), відповідає нормам ст. 782 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим настають наслідки, визначені ст. 653 Цивільного кодексу України (зобов'язання сторін за договором оренди №18 від 19.12.2007 припиняються у зв'язку з його розірванням).

При цьому, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачеві листа позивача №78 від 06.08.2010, однак, той факт, що копія вказаного листа була долучена до матеріалів справи саме відповідачем 04.07.2017, свідчить про те, що позивач направив його відповідачеві, у зв'язку з чим договір №18 від 19.12.2007 є розірваним.

Так, позивач не заперечував факту складання та направлення відповідачу такого листа - повідомлення про відмову від договору оренди №78 від 06.08.2010 в порядку, передбаченому ст. 782 Цивільного кодексу України. За наведених обставин, усі інші листи, позивача, адресовані відповідачеві, що датовані після 06.08.2010, судом не досліджуються на предмет наявності у них волевиявлення орендодавця щодо відмови від договору.

При цьому, доводи позивача про те, що для розірвання договору в односторонньому порядку необхідним є укладення додаткової угоди до договору оренди, суд зазначає, що відповідно до п. 8.6. договору оренди №18 від 19.12.2007, цей договір вважається розірваним з моменту оформлення сторонами відповідної додаткової угоди, однак умови договору в будь-якому разі не можуть обмежувати орендодавця у гарантованому законом праві на відмову від договору за наявності відповідних обставин, шляхом встановлення додаткових умов, існування яких не передбачено імперативними приписами ст. 782 Цивільного кодексу України.

Так, одностороння відмова від договору є одностороннім правочином сторони, відтак будь-якої згоди іншої сторони договору для реалізації орендодавцем свого волевиявлення на відмову від договору оренди не вимагається.

За наведених обставин, з огляду на те, що позивачем реалізовано своє право на відмову від договору оренди №18 від 19.12.2007 в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, такий договір є розірваним, відтак відсутні підстави для розірвання договору, який є вже розірваним, з огляду на що вимоги Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації українського товариства мисливців і рибалок до Приватного підприємства "Річкова поляна" в частині вимог про розірвання договору оренди №18 від 19.12.2007 не підлягають задоволенню.

В той же час, позивачем також заявлено вимоги про повернення майна, переданого за договором оренди №18 від 19.12.2007, відповідно до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2007.

В силу ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як встановлено судом, за змістом п. 2.4. Договору, не пізніше 5 робочих днів від дня закінчення строку дії оренди згідно з цим договором орендар повинен повернути об'єкт оренди орендодавцю згідно з актом приймання-передачі (додаток 2 до цього договору) та акту інвентаризаційного опису (додаток №1 до цього договору).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачеві листа позивача №78 від 06.08.2010, однак, той факт, що копія вказаного листа була подана до матеріалів справи саме відповідачем, свідчить про те, що позивач направив його відповідачеві, у зв'язку з чим договір №18 від 19.12.2007 є розірваним, а відповідач, в силу вимог, які зазначав орендодавець, повинен був у термін до 17.08.2010 повернути позивачеві об'єкт оренди за договором оренди №18 від 19.12.2007 (факт отримання відповідачем повідомлення про відмову від договору до 17.08.2010 ним не заперечувався).

Матеріали справи не містять доказів повернення позивачеві відповідачем майна, що було передано йому позивачем за договором оренди №18 від 19.12.2007.

При цьому, в обґрунтування відсутності підстав повернення спірного майна позивачеві, відповідач вказував на відсутність у позивача будь-яких речових прав на це майно та на відсутність обов'язку з повернення майна за договором, який фактично є недійсним.

Як встановлено судом, відповідно до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2007 (рід товарно-матеріальних цінностей - основні засоби), який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, встановлено наявність 81 одиниці фактичною вартістю 98633 грн. 36 коп., що включає в себе: Будинки № 4, 5,6,7 - номенклатурні номери 1510-1513; Будинок-клуб - номенклатурний номер 1505; Будинок каркасний - номенклатурний номер 1504; Будинки № 9,10,11,12 - номенклатурні номери 1506-1509; Башта - номенклатурний номер 1589; Альтанки у кількості 4 штук, - номенклатурні номери 1514-1517; Будинок садовий - номенклатурний номер 1503; Будинок щитовий у кількості 2 штук - номенклатурні номери 1501- 1502; Електродрель - номенклатурний номер 1602; Забор кований 64,3 метри, - номенклатурний номер 1518; Компресор - номенклатурний номер 1591; КТП-10/04-160кв - номенклатурний номер 1593; Об'ємний блок - номенклатурний номер 1592; Складське приміщення - номенклатурний номер 1597; Трансформатор - номенклатурний номер 1594; Холодильник Донбас у кількості двох штук - номенклатурні номери 1595-1596; Холодильники у кількості трьох штук, номенклатурні номери 1599- 1601; Човен Бакай у кількості чотирьох штук, номенклатурні номери 1586- 1590; Човен Язь у кількості сорока семи штук, номенклатурні номери 1519-1585.

Як встановлено судом, відповідно до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2007 (рід товарно-матеріальних цінностей - малоцінні та швидкозношувальні предмети), який підписаний відповідачем та скріплений його печаткою, встановлено наявність 842 одиниць: стенд пожежний у кількості двох штук - номенклатурні номери 1601-1602; Ломи у кількості двох штук - номенклатурні номери 1603-1604; Лопати у кількості чотирьох штук - номенклатурні номери 1605-1608; Вазони для квітів у кількості трьох штук - номенклатурні номери 1609- 1611; Пилка - номенклатурний номер 1612; Багри - номенклатурний номер 1614; ковдри у кількості 47 та 37 шт. - номенклатурні номери 1620-16666, 2101-2137; матраци у кількості 15 шт., номенклатурні номери - 1667-1781; подушки у кількості 58 та 28 шт, номенклатурні номери 2141-2199, 1791-1818; простирадло у кількості 76 шт., номенклатурні номери 1849-1924; рушник вафельний у кількості 50 шт., номенклатурні номери 2024-2074; балон газовий у кількості 26 шт., номенклатурні номери 2332-2357; багри пожежні у кількості 4 шт., номенклатурні номери 2330-2333; бінокль у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2339; ліжка у кількості 99 шт., номенклатурні номери 2340-2438; сейф у кількості 2 шт., номенклатурні номери 2471-2491; коло рятівне у кількості 18 шт., номенклатурні номери 2474-2491; стіл на металевих ніжках у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2492; стільці у кількості 27, 73шт., номенклатурні номери 2495-2521, 2201-2273; плити газові у кількості 2, 12 шт., номенклатурні номери 2522-2523, 2281-2292; шафа для газового балону у кількості 9 та 2 шт., номенклатурні номери 2301-2309, 2524-2525; контейнер-ящик у кількості 4 шт., номенклатурні номери 2526-2529; стіл обідній у кількості 40 шт., номенклатурні номери 2311-2340; громкогукач у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2533; ліщата у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2530; ломи у кількості 2 шт., номенклатурні номери 2541-2542; контейнер для сміття у кількості 4 шт., номенклатурні номери 2543-2546; шафи у кількості 7 шт., номенклатурні номери 2561-2567; тачка садова у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2568; коса у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2569; тумба прикроватна у кількості 22 шт., номенклатурні номери 2631-2652; стіл шаховий у кількості 2 шт., номенклатурні номери 2607-2608; лопати у кількості 8 шт., номенклатурні номери 2613-2620; забор у кількості 210 м., номенклатурний номер 2621; грохот (сковорода) у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2661; вогнегасник у кількості 2 шт., номенклатурні номери 2666-2667; весла у кількості 42 шт., номенклатурні номери 2678-2719; електричний лічильник у кількості 1 шт., номенклатурний номер 2726; ножовка по металу у кількості 1 шт., номенклатурний номер 1613.

Як встановлено судом, згідно з п. 1.2. договору оренди №18 від 19.12.2007, об'єкт оренди передається орендодавцем в оренду для подальшої експлуатації рибальсько-спортивної бази Козинка орендарю з метою покращення стану інфраструктури та рентабельності об'єкту оренди, вирішення задач з підвищення ефективності в організації та проведенні аматорського та спортивного рибальства, човнів, катерів, водних мотоциклів, іншого водного транспорту, організації стоянки та охорони автомобільного транспорту громадян, які прибули на територію бази, організації ремонту, сервісного обслуговування човнів, катерів, моторів, іншого водного транспорту, а також влаштуванню всіх видів відпочинку та туризму на території бази та іншими, не забороненими законодавством видами діяльності.

Таким чином, умовами договору оренди встановлено, що в оренду передається майно, що має ознаки нерухомого майна, та рухоме майно, а також визначено мету передання об'єкту в оренду - для експлуатації як рибальсько-спортивної бази для влаштування відпочинку, туризму, стоянки транспорту громадян, що прибули на територію бази, ремонту транспорту тощо.

Так, перелік, майна, який було передано відповідачеві (об'єкти, що мають властивості об'єкту нерухомого майна - будівлі, об'єкти рухомого майна), та мета укладення договору (намір використовувати майно у сукупності) дає підстави для висновку, що договір оренди №18 має ознаки договору оренди цілісного майнового комплексу.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (ст. 283 Господарського кодексу України).

Статтею 66 Господарського кодексу України встановлено, що цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

За змістом ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягає, в тому числі, право власності (ст. 4 Закону).

Відповідно до приписів ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини, в яких вони розташовані.

В той же час, відповідно до пояснень позивача, поданих 04.07.2017, позивач вказував, що ним здійснювалося будівництво окремих об'єктів нерухомого майна, і станом на 15.04.2008 на земельній ділянці 90402010 знаходились об'єкти нерухомості; зафіксовані в Технічному паспорті від 15.04.2008, виготовленому КМ БТІ, однак, право власності на вказані об'єкти не було зареєстровано за КММ РВМП КМО УТМР, оскільки документи щодо реєстрації права власності знаходилися в стані підготовки; 21 березня 2007 року, Київським міським Головою було надано згоду на розроблення документації із землеустрою для експлуатації риболовно-спортивної бази Козинка з метою оренди даної земельної ділянки, на цій підставі було виготовлено та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок КМО УТМР для експлуатації та обслуговування риболовно-спортивної бази Козинка у Голосіївському районі міста Києва, однак, з причин, які не залежали від заявника, право власності на цілісний майновий комплекс не було зареєстровано у зв'язку з тим, що відповідач по справі (ПП Річкова поляна ) на момент оформлення документів, не допускала відповідних фахівців і служби на території об'єкту.

За змістом ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Суд зазначає, що позивачем не подано до матеріалів справи доказів реєстрації в порядку, визначеному законом, права власності на об'єкти договору оренди, що фактично мають ознаки нерухомого майна, однак набувають властивостей об'єкту нерухомості у правовому полі (стають об'єктом цивільно-правових відносин) з моменту прийняття їх в експлуатацію, та об'єктом права власності - з моменту реєстрації такого речового права на них.

Так, відповідно до поданих позивачем 20.07.2017 копій технічного паспорта на нежитловий будинок (приміщення) за адресою м. Київ, вул. Конча-Озерна, 1, що виготовлений станом на 15.04.2008 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (будинки А-Я, рік забудови 1986 ), документи про відведення земельної ділянки в БТІ не подані, дозвільна документація на будівництво не подана, розпорядження про присвоєння поштової адреси в БТІ не подано, акт про прийняття в експлуатацію в БТІ не подано.

Так, відповідно до п.4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 р., яка була чинною у 1986 році (рік забудови будинків А-Я за адресою м. Київ, вул. Конча-Озерна, 1 відповідно до технічного паспорта на нежитловий будинок (приміщення), реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селиш міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих, а згідно з п. 7 цієї ж Інструкції встановлено, що реєстрація будинків та домоволодінь провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком N 1.

Так, позивачем не надано суду жодних доказів щодо введення будинків за адресою м. Київ, вул. Конча-Озерна, 1 в експлуатацію ні станом на дату їх забудови, ні станом на дату розгляду спору судом, так само як і не надано будь-яких правовстановлюючих документів на об'єкти, які мають ознаки нерухомості, та були передані в оренду за договором оренди №18 від 19.12.2007.

При цьому, суд зазначає, що критерії індивідуалізації, які зазначені в інвентаризаційних описах товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2007 (зокрема, будинок каркасний, будинок садовий, будинок щитовий) не відповідають тим критеріям індивідуалізації, які визначені в технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення) за адресою м. Київ, вул. Конча-Озерна, 1, що виготовлений станом на 15.04.2008, що унеможливлює із відповідною достовірністю стверджувати, що об'єкти ( будинки ), які були передані за договором оренди №18 від 19.12.2007, є тими об'єктами, які зазначені в технічному паспорті на нежитловий будинок (приміщення) за адресою м. Київ, вул. Конча-Озерна, 1.

В той же час, за змістом ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За змістом ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Водночас, у договорі оренди №18 від 19.12.2007 майно, що є його об'єктом, не індивідуалізоване, так само позивачем не надано будь-яких правовстановлюючих документів на майно, доказів введення його в експлуатацію, присвоєння поштової адреси (щодо майна, яке має ознаки нерухомого майна), у зв'язку з чим позивач не довів наявності у нього будь-яких речових прав на майно (що має ознаки нерухомого майна), яке було передано за договором оренди, та, відповідно, права на передання такого майна в оренду.

Крім того, суд зазначає наступне.

05 травня 1988 року рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №450 було закріплено за Київським міським мисливсько-рибальським виробничим підприємством Київської міської організації українського товариства мисливців та рибалок в постійному користуванні земельну ділянку площею 2 га. під будівництво риболовно-спортивної бази Козинка .

21 грудня 2001 року рішенням Обухівської районної ради Київської області було затверджено проект обґрунтування зміни меж території населеного пункту смт. Козин Обухівського району Київської області, що підтверджується копією рішення.

05 січня 2010 року постановою Обухівського районного суду Київської області було зобов'язано Козинську селищну раду Обухівського району Київської області розглянути на найближчий сесії заяви про передачу земельних ділянок третім особам: ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_6, якими вони користуються, у приватну власність чи довгострокову оренду, відповідно до кадастрових планів в межах діючого законодавства.

03 лютого 2010 року рішеннями Козинської селищної ради Обухівського району Київської області було передано у власність третім особам, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_6 земельні ділянки та надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки в смт. Козин, Обухівського району, Київської області.

01 квітня 2010 року рішеннями Козинської селищної ради Обухівського району Київської області було затверджено технічну документацію із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки та передано у власність третім особам, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_6, земельні ділянки в смт. Козин, Обухівського району, Київської області, ГООГ Заплава-2 для індивідуального дачного будівництва.

27 травня 2010 року треті особи, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_6 на підставі рішень Козинської селищної ради Обухівського району Київської області від 01 квітня 2010 року, отримали державні акти на право приватної власності на земельні ділянки в смт. Козин, Обухівського району, Київської області, ГООГ Заплава-2 для індивідуального дачного будівництва.

10 червня 2011 року Київським міським мисливсько-рибальським виробничим підприємством Київської міської організації українського товариства мисливців та рибалок з представниками відповідних державних установ було встановлено, що за позивачем закріплена земельна ділянка, згідно рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №450 від 05 травня 1988 року під будівництво риболовно-спортивної бази Козинка , на якій здійснюються будівельні роботи третіми особами, яким земельні ділянки передані у власність згідно з рішеннями Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Наведені обставини встановлені у постанові Обухівського районного суду Київської області від 20.05.2013 у справі №2-а-7860/11 (№2-а-2/13), що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2014 та в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують повторного доказування.

Так, Київське міське мисливсько-рибальське виробниче підприємство Київської міської організації українського товариства мисливців та рибалок звернулось до Обухівського районного суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, обґрунтовуючи який зазначило, що ним згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 05 травня 1988 року №450 була отримана в постійне користування земельна ділянка площею 2 га. для будівництва риболовно-спортивної бази Козинка в Голосіївському районі м. Києва. Діючи на виконання даного рішення вони користувалися цією земельною ділянкою, розміщали на ній споруди для тимчасового проживання. В 2011 році позивачем спільно з представниками відповідних державних установ, які здійснюють контроль за використанням земельних ресурсів було встановлено, що на їх земельній ділянці здійснюють будівельні роботи треті особи по справі, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які обґрунтовували своє право на здійснення даних робіт належністю їм на праві приватної власності земельних ділянок. Право власності на земельні ділянки у третіх осіб виникли на підставі рішень відповідача - Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Відповідач, не вилучивши земельні ділянки з користування позивача, не прийнявши до уваги, що земельна ділянка позивача знаходиться в межах міста Києва, з порушенням законодавства, прав позивача надав їх третім особам, а тому позивач просить в судовому порядку визнати рішення відповідача недійсними та визнати недійсними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки третіх осіб.

Так, постановою Обухівського районного суду Київської області від 20.05.2013 у справі №2-а-7860/11 (№2-а-2/13), що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2014, в задоволенні позову Київської організації Українського товариства мисливців і рибалок відмовлено повністю.

Дане судове рішення, зокрема, обґрунтоване наступним.

Відповідно до ст.20 Земельного кодексу Української РСР, якій діяв на час прийняття рішення про надання земельної ділянки позивачу, було встановлено, що право землекористування засвідчується державними актами на право користування; право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування; право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами; зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі .

Виходячи з вищезазначеного право користування земельними ділянками в 1988 році, часі надання земельної ділянки позивачу, землекористувачами, яким надані земельні ділянки в постійне користування, що відповідає позивачу, засвідчувались відповідними актами після відводу земельних ділянок в натурі, але позивач не має актів на земельну ділянку та йому земельна ділянка після надання в 1988 році виділена в натурі не була, так як відповідних доказів, підтверджуючи це позивачем надано не було.

При цьому судом неодноразово зазначалось під час розгляду справи №2-а-7860/11 (№2-а-2/13) позивачу та третій особі, департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, про необхідність надання даних документів та підтвердження з земельно-кадастрових книг право користування позивачем земельною ділянкою з 1988 року, з зазначенням місця розташування земельної ділянки, але дані докази до суду подані не були, тим самим підтвердження перебування у позивача в постійному користуванні земельної ділянки з зазначенням її місця розташування подано не було, що вказує на відсутність такого права у позивача.

Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року) встановлено, що право власності або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право , а відповідно до статті 23 даного кодексу визначено, що право власності або право користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними Радами народних депутатів , як встановлюється з матеріалів справи, що не спростовується представниками позивача в судовому засіданні, останній відповідного державного акту на право власності або право користування до 01 січня 2002 року не мав.

Зауваження щодо виникнення у позивача права на земельну ділянку згідно з рішенням №450 від 05 травня 1988 року, не були прийняті до уваги, так як дане рішення не було реалізовано у відповідній формі - укладенні договору оренди землі, або отримання позивачем відповідного акту.

З 01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України, згідно зі статтями 125,126 якого встановлено, що право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації , право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами , тим самим було встановлено, що право користування або право власності підтверджується відповідним державним актом, якій позивач також з 01 січня 2002 року на час розгляду справи не отримав.

Згідно з п.6 розділу Х Земельного кодексу України встановлено, що юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві повинні переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них , але позивач права на земельну ділянку не оформив, тим самим у останнього відсутнє право на земельну ділянку, яке він бажає захистити шляхом визнання недійсними рішень відповідача, що вказує на безпідставність позовних вимог.

Так, встановлені у справі №2-а-7860/11 (№2-а-2/13) обставини в сукупності з обставинами, що встановлені у даній справі, дають підстави для висновку, що на даний час в межах землі, що була предметом рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №450, яким закріплено за позивачем в постійному користуванні земельну ділянку площею 2 га під будівництво риболовно-спортивної бази Козинка , знаходяться земельні ділянки, що перебувають у власності третіх осіб 2-7.

Так, відповідно до поданого позивачем 20.07.2017 Висновку експертного земельно-технічного дослідження від 18.10.2013 № 8913/13-41, між фактичними межами земельної ділянки, яка використовується КМО УТМР на підставі Рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 05.05.1988 року №450 та межами згідно з Технічним звітом по встановленню зовнішніх меж землекористування 90402010, 90402011 рибальської спортивної бази Козинка КММ РВП КМО УТМР є незначні розбіжності, на земельній ділянці, яка використовується КМО УТМР на підставі Рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 05.05.1988 № 450 знаходяться будівлі, які використовуються іншими фізичними особами.

Так, власне, позивач, що звертається з даним позовом до суду, зокрема, зазначає про те, що відповідач не повернув йому майно, що було передано за договором оренди №18, у зв'язку з чим позивач позбавлений можливості користування цим майном, що до того ж пов'язано з тим, що наразі земельні ділянки, на яких знаходилась рибальсько-спортивна база Козинка , що була об'єктом оренди за договором оренди, знаходяться у власності третіх осіб, які чинять відповідні перешкоди.

При цьому, з поданих у судовому засіданні 21.07.2017 відповідачем документів вбачається, що 20.04.2011 (тобто після складання позивачем листа від 06.08.2010 щодо односторонньої відмови від договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем) між Київським міським мисливсько-рибальським виробничим підприємством Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством ТР-Курорт , найменування якого відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було змінено на Приватне підприємство "ТР-Інжиніринг" (орендар, третя особа 1) було підписано договір оренди № 37.

Згідно з п. 1.1 договору №37, орендодавець передає орендареві на строк, встановлений цим договором, у користування частину майна рибальсько-спортивної бази Козинка на земельній ділянці площею 1,5 га за адресою м. Київ, Конча-Озерна, згідно з актом інвентаризаційного опису (додаток 1).

Відповідно до п. 2.1. договору №37, об'єкт оренди повинен бути наданий орендодавцем та прийнятий орендарем згідно з актом приймання-передачі (додаток 2 до договору), підписаний представниками сторін не пізніше 5 робочих днів після укладення цього договору.

20.04.2011 представниками Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації Українського товариства мисливців і рибалок (орендодавець, позивач) та Приватного підприємства ТР-Курорт було підписано акт приймання-передачі до договору оренди №37 від 20.04.2011, копія якого подана позивачем 03.08.2017, однак, інвентаризаційних описів майна, що передається у користування, підписано не було, доказів протилежного суду не надано.

Крім того з поданих позивачем 03.07.2017 документів вбачається, що листом б/н б/н, що адресований позивачеві, третя особа 1 зазначила, що в ході проведення інвентаризації бази було встановлено, що більшість території земельної ділянки бази Козинка приватизовано; у відповідь на вказаний лист позивач листом від 17.06.2011 №57 зазначив, що пункт 2.1. договору було виконано сторонами не у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач пропонував призупинити дію розділу щодо орендної плати.

За наведених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що третій особі 1 було фактично передано в оренду саме те майно, яке було об'єктом оренди за договором оренди №18 від 19.12.2007 (що у випадку доведення дало б підстави для встановлення обставин відсутності у відповідача обов'язку з повернення майна за договором оренди).

Так, відповідно до пояснень третьої особи 1, що подані до відділу діловодства Господарського суду міста Києва 21.08.2017, у третьої особи 1 відсутні будь-які документи щодо взаємовідносин з позивачем, в тому числі, за договором оренди №37 від 20.04.2011, відтак жодних пояснень з приводу вказаного договору третя особа 1 надати не може.

При цьому, суд зазначає наступне.

Так, вчинення дій по поверненню орендодавцю майна, що є об'єктом відповідного договору оренди, є обов'язком орендаря в силу ст. 785 Цивільного кодексу України, відтак посилання на будь-які обставини недійсності договору (за відсутності відповідного рішення суду, що набрало законної сили) як на підставу відсутності обов'язку з повернення майна не може вважатись судом обґрунтованим, враховуючи, що майно було прийнято відповідачем в користування на умовах відповідного договору оренди, відтак такі доводи відповідача свідчать про його недобросовісність у відносинах оренди з позивачем та про намагання зловживати своїми правами.

Суд зазначає, що визначений в інвентаризаційному описі товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2007 перелік майна, зокрема, малоцінних та швидкозношувальних предметів, фактично є рухомим майном, що наділене родовими ознаками, оскільки будь-якої індивідуалізації цих речей сторонами не здійснено, а передані об'єкти, які містять ознаки нерухомого майна, однак у правовому розумінні таких не набули, також не можуть бути індивідуалізовані як об'єкти нерухомості (зокрема, за поштовою адресою, реєстраційним номером тощо), враховуючи встановлені судом обставини відсутності доказів щодо введення цих об'єктів в експлуатацію та відсутності правовстановлюючих документів на них.

Крім того, як встановлено судом, відповідно до інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2007 (рід товарно-матеріальних цінностей - основні засоби), встановлено наявність, у тому числі, таких об'єктів: Човен Бакай у кількості чотирьох штук, номенклатурні номери 1586- 1590; Човен Язь у кількості сорока семи штук, номенклатурні номери 1519-1585.

20.07.2017 позивачем долучено до матеріалів справи копії суднових білетів, актів огляду та свідоцтв про приймання грібних човнів Язь та Бакай , однак, номери суден, вказані у суднових білетах, не відповідають тим номерам (номенклатурні номери), що зазначені в інвентаризаційному описі товарно-матеріальних цінностей від 19.12.2007. Будь-яких інших доказів з метою індивідуалізації вказаного майна позивачем суду надано не було, що свідчить про те, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, яке саме рухоме майно було передано за договором оренди відповідачу.

Таким чином, сторонами в договорі оренди належним чином не індивідуалізовано рухоме майно, яке передавалось відповідачу в оренду, враховуючи, що таке майно наділено родовими ознаками (компресор, холодильник, лопати, пилка, подушка, весла тощо), зокрема, не вказано конкретний вид, торгову марку, технічні характеристики такого майна тощо.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 зобов'язано позивача та відповідача провести 15 вересня 2017 року об 11 год. 00 хв. обстеження об'єктів (нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва), що були предметом передачі в оренду за договором оренди №18 від 19.12.2007, за результатами якого скласти акт, у якому визначити наявність/відсутність станом на дату проведення обстеження кожного з об'єктів, переданих відповідачу за договором оренди №18 від 19.12.2007, їх стан та відповідність технічним характеристикам, які вказані в паспортах технічної інвентаризації (їх технічного стану/перебудови/поліпшення/знесення тощо); зобов'язано відповідача надати суду пояснення щодо наявності на дату розгляду справи об'єктів рухомого майна, які були предметом передачі в оренду за договором оренди №18 від 19.12.2007, зокрема, щодо їх стану, місцезнаходження тощо; зобов'язано позивача провести технічну інвентаризацію майна, що було об'єктом передачі за договором оренди №18 від 19.12.2007 , із залученням компетентних суб'єктів відповідно до законодавства України.

Вимоги суду щодо зобов'язання сторін провести обстеження об'єктів (нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва), що були предметом передачі в оренду за договором оренди №18 від 19.12.2007, за результатами чого скласти акт (у якому визначити наявність/відсутність станом на дату проведення обстеження кожного з об'єктів, переданих відповідачу в оренду, їх стан та відповідність технічним характеристикам, які вказані в паспортах технічної інвентаризації) та щодо зобов'язання позивача провести технічну інвентаризацію майна, що було об'єктом передачі за договором оренди №18 від 19.12.2007, - зумовлені необхідністю встановлення обставин, які входять до предмету доказування у справі, а саме, - фізичного існування майна, яке було об'єктом договору оренди №18 від 19.12.2007, та визначення його технічного стану .

При цьому, як зазначав відповідач у судових засіданнях під час фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, майно, яке було ним отримане за договором оренди №18 від 19.12.2007, наразі у нього не знаходиться, будь-яких відомостей про місцезнаходження такого майна у нього немає, однак письмових пояснень з цього приводу на виконання вимог ухвали суду не надав.

При цьому, у судовому засіданні 13.10.2017 представники сторін під час фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу зазначили, що провести обстеження об'єктів (нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва), що були предметом передачі в оренду за договором оренди №18 від 19.12.2007 не виявилось за можливе, оскільки представники сторін 15.09.2017 не були допущені до земельних ділянок, на території яких слід проводити обстеження, оскільки невідомими особами чинились відповідні перешкоди.

Крім того, відповідно до поданих позивачем 28.09.2017 пояснень, 15.09.2017 представники позивача прибули до адреси розташування РСБ Козинка , однак, сторонні особи, які перебували на території бази, не допустили інвентаризаційну комісію на територію, заблокувавши ворота, внаслідок чого директором позивача на місце події було викликано співробітників поліції та подано заяву начальнику Обухівського ВП ГУНП в Київській області з приводу недопуску на територію бази; за наслідками повторного виїзду на територію 27.09.2017 позивача не було допущено на територію бази, що унеможливило складання акту та інвентаризаційного опису майна, яке передавалось за договором оренди.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Отже, саме по собі формулювання позовної вимоги, без з'ясування судом зазначених обставин, не є підставою для припинення провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, виходячи з встановлених у справі обставин, суть порушеного права позивача, яким обгрунтовано позов, полягає у тому, що позивач позбавлений можливості користуватись та розпоряджатись майном, яке він вважає своїм, тобто що відповідачем чиняться відповідні перешкоди у зв'язку з неповерненням позивачеві майна з оренди.

Враховуючи заявлені позивачем вимоги щодо повернення майна як наслідку припинення орендних правовідносин, суд зазначає, що повернення майна з оренди відбувається шляхом підписання між орендарем та орендодавцем акту приймання-передачі майна. Беручи до увагу особливу правову природу нерухомого майна, таке майно не може бути повернуто фізично, а лише шляхом застосування встановленої законом юридичної фікції - складання акту приймання-передачі. При цьому, враховуючи правову природу майна, що має ознаки нерухомого, при поверненні майна з оренди сторони повинні у місці знаходження майна встановити його фізичну наявність та технічний стан, за наслідками чого скласти відповідний акт. Крім того, у випадку встановлення обставин щодо фактичного звільнення орендарем нерухомого майна (від осіб та речей) без складання акту приймання-передачі - порушення прав орендодавця у такому випадку може полягати виключно у невиконанні орендарем обов'язку щодо складання акту приймання-передачі саме з метою встановлення технічного стану майна, що у випадку його погіршення - забезпечить право орендодавця на отримання відповідного відшкодування (тобто у такому випадку акт приймання-передачі буде належним та достатнім доказом на підтвердження обставин щодо невідповідності технічного стану майна, яке повертається, тому, у якому воно передавалось). Водночас, сам факт нескладання акту приймання-передачі у випадку встановлення обставин щодо фактичного звільнення орендарем нерухомого майна (від осіб та речей), не може свідчити про порушення прав орендодавця на вільне користування та розпорядження майном. Таким чином, необхідним є встановлення не лише обставин щодо нескладання акту приймання-передачі майна (при поверненні з оренди), але і інших обставин, виходячи із суті порушеного права позивача. Саме встановлення суті порушеного права є визначальним критерієм для встановлення ефективності обраного позивачем способу захисту.

Водночас, відповідач може вчиняти перешкоди у користуванні та розпорядженні позивачем нерухомим майном (вимога заявлена в тому числі щодо такого), лише у разі, якщо відповідач буде продовжувати його використовувати, однак, як зазначав відповідач, та вбачається з встановлених у справі обставин, відповідачем наразі не здійснюється користування майном, яке, за твердженням позивача, було об'єктом договору оренди №18. Так як зазначає сам позивач (та підтверджує відповідач) перешкоди у користуванні та розпорядженні нерухомим майном чинить фактично не відповідача, а невідомі сторонні особи, які не допускають його (та відповідача в тому числі) на територію, де, як зазначає позивач, знаходиться його майно.

Наведені обставини в сукупності дають підстави для висновку, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами фізичну наявність (існування) майна, що має ознаки нерухомого, яке було передано за договором оренди №18 від 19.12.2007, та яке він просить зобов'язати повернути відповідача. При цьому, тягар доведення обставин щодо фізичного існування об'єктів нерухомого майна та їх належної індивідуалізації (місцезнаходження, поштової адреси, реєстраційного номеру, технічної характеристики тощо) лежить саме на позивачеві, та недоведення таких обставин свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про повернення такого майна, так як рішення суду про повернення майна повинно містити виключний перелік індивідуалізованого майна, яке, по суті, лише за таких умов може бути виконано належним чином. В протилежному випадку - рішення суду буде мати декларативний характер та не забезпечить ефективне (реальне) відновлення порушеного права позивача.

Встановлені судом обставини щодо рухомого майна, яке передавалось відповідачу в оренду, а саме, щодо відсутності належної індивідуалізації у договорі такого майна (не вказано конкретний вид, торгову марку, технічні характеристики тощо), враховуючи, що майно наділено родовими ознаками (компресор, холодильник, лопати, пилка, подушка, весла тощо), та пояснення відповідача щодо відсутності у нього такого майна, - у сукупності дають підстави для висновку суду щодо неможливості здійснення судового захисту шляхом застосування того способу захисту, який був визначений позивачем, так як рішення суду про повернення майна повинно містити виключний перелік індивідуалізованого майна, фізична наявність якого має бути встановлена судом (при виникненні сумнівів щодо такої під час судового розгляду), так як, по суті, лише за таких умов рішення суду може бути виконано належним чином. В протилежному випадку - рішення суду матиме декларативний характер та не забезпечить ефективне (реальне) відновлення порушеного права позивача.

При цьому, суд зазначає, що відповідач як орендар за договором не виконав належним чином у порядку, передбаченому законом та договором, обов'язок з повернення майна з оренди (не склав акт приймання-передачі майна з орендодавцем), тобто є особою, яка порушила зобов'язання та відповідно права позивача як орендодавця. Однак, враховуючи встановлені судом обставини справи, позивачем не доведено належними та допустимим доказами ті обставини, які входять до предмету доказування у справі та які б давали змогу здійснити захист порушеного права позивача саме шляхом застосування обраного позивачем способу - зобов'язання повернути майно.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, у судові засідання не з'явився.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації українського товариства мисливців і рибалок до Приватного підприємства "Річкова поляна" в частині вимог про зобов'язання вчинити дії (зобов'язання повернути майно) не підлягають задоволенню.

В той же час, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом про відшкодування збитків - вартості фактично переданого та неповернутого майна відповідачем з оренди за договором №18 від 19.12.2007.

Окрім того, суд зазначає, що вимоги позивача про зобов'язання повернути майно зводяться до необхідності поновлення прав позивача в контексті того, що позивач наразі позбавлений можливості користування майном, яке він вважає своїм, через те, що зі сторони третіх осіб чиняться відповідні перешкоди, відтак позивач не позбавлений права звернутись з відповідним позовом саме до таких осіб про усунення перешкод у користуванні майном, яке позивач вважає своїм.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що судовий збір за розгляд вимог про розірвання договору, в задоволенні яких судом відмовлено, покладається на позивача з огляду на відмову в позові в цій частині з підстав самостійної реалізації позивачем свого права на відмову від договору оренди до моменту звернення до суду. Судовий збір за розгляд вимог про зобов'язання відповідача повернути майно позивачеві покладаються на відповідача з тих підстав, що судом встановлено, що повернення орендарем майна, що передано йому орендодавцем, за наслідками припинення правовідносин оренди є обов'язком орендаря, який останнім (відповідачем) не виконаний, відтак, незважаючи на те, що у задоволенні позову в цій частині судом відмовлено, однак спір в даній частині позовних вимог виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з Приватного підприємства Річкова поляна (04205, м.Київ, вул. Тимошенка, будинок 21, нежиле приміщення №3; ідентифікаційний код: 35437031) на користь Київського міського мисливсько-рибальського виробничого підприємства Київської міської організації українського товариства мисливців і рибалок (04053, м.Київ, провулок Несторівський, будинок 7; ідентифікаційний код: 22860157) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 24.10.2017

Суддя І.М. Отрош


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	13.10.2017
Оприлюднено	30.10.2017
Номер документу	69776300
Судочинство	Господарське

Отрош І.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 13.10.2017 по справі 910/8306/17ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/8306/17

Рішення від 13.10.2017

Рішення
від 13.10.2017 по справі 910/8306/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА