Ухвала

від 24.10.2017 по справі 826/11632/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11632/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

24 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Кривохижої О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва до Малого приватного підприємства "Бонка" про стягнення заборгованості ,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва звернулось до суду з позовом до Малого приватного підприємства "Бонка" про стягнення заборгованості.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року було задоволено адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Малого приватного підприємства "Бонка" про стягнення заборгованості.

У травні 2017 року Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулася до суду із заявою про заміну неналежної сторони у справі та видачу виконавчого листа.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року в задоволенні клопотання про заміну неналежної сторони у справі відмовлено повністю, так як така вимога є передчасною та необґрунтованою, оскільки Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не надано доказів здійснення дій спрямованих на відкриття виконавчого провадження тощо.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити ухвалу про заміну неналежноїсторони її правонаступником, а саме первинного позивача Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на належного позивача Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, без фіксації судового процесу.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, суд першої інстанції виходив з того, що заміна сторони у справі в порядку ст. ст. 52, 55 Кодексу адміністративного судочинства України на даній стадії не передбачена, а передумови для заміни сторони виконавчого провадження згідно зі ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України не настали.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до норм статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно зі статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, заміна неналежної сторони можлива під час розгляду справи по суті, однак враховуючи ту обставину, що справа вже розглянута по суті, здійснення заміни неналежної сторони на зазначеному етапі не може бути здійснено, на що звертав увагу суд першої інстанції.

Водночас порядок заміни сторони виконавчого провадження врегульовано статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною1 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Аналогічні положення закріплено і в частині п'ятій статті 15 Закону України Про виконавче провадження , згідно з якою, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Згідно вказаної статті Закону, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

За змістом приписів статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що задля вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні чи стягувача має існувати саме виконавче провадження, що відкривається на підставі відповідного виконавчого документа, у зв'язку із чим і особа може набути статусу сторони у такому виконавчому провадженні.

Відсутність виконавчого провадження, а, отже, відсутність і його сторін (стягувач і боржник), виключає можливість вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Учасниками даного процесу не надано доказів відкриття відділом державної виконавчої служби виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що заява про заміну стягувача є передчасною, оскільки відсутні докази відкритого виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, відтак задоволенню не підлягає.

Таким чином, сторона у справі може набути статусу сторони виконавчого провадження після видачі виконавчого документа згідно прийнятого судового рішення та пред'явлення його до виконання.

В даному випадку вимога про заміну сторони у справі та про видачу виконавчого листа містилися в одній заяві. Матеріали справи не містять доказів отримання виконавчого листа.

Крім того, Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не було надано документів у підтвердження здійснення правонаступництва первинного позивача Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва на належного позивача Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що підстави для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження в порядку ст. 264 Кодексу адміністративного судочинства України були відсутні.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після пред'явлення виконавчого листа до виконання Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві не позбавлене можливості повторно звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а тому, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 196, 199, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 25 жовтня 2017 року