Окрема думка

від 24.10.2017 по справі 823/218/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/218/17 Головуючий у 1-й інстанції Каліновська А.В. Суддя-доповідач Шелест С.Б.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Київського апеляційного адміністративного суду

Сорочка Є.О.

у справі № 823/218/17

24 жовтня 2017 року м. Київ

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року задоволено апеляційну скаргу Приватного підприємства Колос Чигиринщини , постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 у справі №823/218/17 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Черкаського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни номер запису про інше речове право 15878922 від 17.03.2016 08:58:058 год. про проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 1,8886 га, кадастровий номер 7125487000:01:002:0636, належної ОСОБА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство Нібулон на підставі договору оренди землі серія та номер: б/н від 04.03.2010; стягнуто на користь Приватного підприємства Колос Чигиринщини судові витрати у розмірі 3 360 грн. (три тисячі триста шістдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області.

Вважаю, що у даній справі Київський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкових висновків, а суд першої інстанції прийняв законне рішення. При винесенні постанови про задоволення апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано наступні обставини.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької, а згідно ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 17 вказаного Закону, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З наведених норм вбачається, що відповідні права та обов'язки, які випливають із договору оренди виникають у сторін з моменту державної реєстрації права оренди у порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Статтею 8 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що орган державної реєстрації проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Крім того, згідно п. 17.1 договору від 08.04.2010 моментом набуття чинності цим договором визначений момент його державної реєстрації.

З огляду на викладене, строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тобто з дня державної реєстрації, а не з моменту його підписання, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України у постанові від 18.01.2017 №6-2777цс16. Тому посилання на те, що строк дії вказаного договору скінчився ще 08.04.2015 та не був чинним на час оскаржуваної державної реєстрації є необґрунтованими. Крім того, договором про внесення змін від 01.06.2016 строк дії договору від 04.03.2010, що укладений ОСОБА_3 з ТОВ СП Нібулон продовжено.

Звертаю увагу на те, що судовим рішення по справі №2а-4126/11/1470 встановлено, що відділ Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області допустив протиправну бездіяльність, що полягає в нездійсненні державної реєстрації поданих йому ТОВ СП Нібулон договорів для проведення державної реєстрації, зокрема договору оренди землі від 04.03.2010, укладеного зі ОСОБА_3

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, ТОВ СП Нібулон було подано на державну реєстрацію договір від 04.03.2010 раніше, ніж ОСОБА_3 укладено новий договір від ПП Колос Чигиринщини .

При цьому, згідно ч. 6 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав встановлено, що до органу державної реєстрації прав подані інші заяви про державну реєстрацію прав на те саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження. При цьому заява розглядається тільки після прийняття рішення державним реєстратором щодо попередньо розглянутої заяви і внесення ним відповідного запису до Державного реєстру прав.

Отже, оскільки ТОВ СП Нібулон було першим подано на реєстрацію договір від 08.04.2010, його заява мала розглядатися державним реєстратором першою.

Проте, 30.09.2011 у зв'язку з невиконанням відділом Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 по справі №2а-4126/11/1470 у добровільному порядку головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного судового рішення.

Варто зазначити, що таке рішення суду було виконане шляхом вчинення оскаржуваної реєстраційної дії 17.03.2016. При цьому, слід відмітити, що зазначена реєстрація, дійсно, вчинена не на підставі зазначеного рішення суду, яке не є підставою для набуття права власності (оренди) на спірну земельну ділянку, а на підставі відповідного договору, реєстрацію якого суд у вказаному рішенні зобов'язав здійснити.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором перевірено інформацію із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав для встановлення наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав на об'єкт нерухомого майна, а саме щодо спірної земельної ділянки, та не знайдено наявність речового права оренди на дану земельну ділянку за ПП Колос Чигиринщини .

Отже, у державного реєстратора були відсутні підстави для відмови ТОВ СП Нібулон у здійсненні 17.03.2016 оскаржуваної державної реєстрації договору оренди землі від 04.03.2010 та договору від 01.06.2016 про внесення змін до договору від 04.03.2010, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ СП Нібулон .

Вважаю за необхідне додатково зазначити, що рішенням Верховного Суду України від 08.12.2010 у справі №6-49064св10, яке доповнено додатковим рішенням Верховного Суду України від 02.03.2011 у справі №6-49064св10 витребувано від ПП Колос Чигиринщини та повернуто належну ОСОБА_3 спірну земельну ділянку, що додатково свідчить про необґрунтованість позову.

Щодо правових позицій Верховного Суду України, що викладені у постановах від 08.12.2010 (№6-49064св10), від 02.03.2011 (№6-49064св10), від 29.09.2015 (№ 21-760а15) та від 15.11.2016 (№21-3030а16) слід зазначити, що фактичні обставини даної справи суттєво відрізняються від обставин справи, за яких Верховний Суд України приймав зазначені рішення. Зокрема, у даній справі має місце рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, яким зобов'язано державного реєстратора здійснити оскаржувану державну реєстрацію договору оренди. Тому, вважаю, що застосовувати до даної справи викладені Верховним Судом України у вище вказаних рішеннях правові позиції є неможливим.

Враховуючи викладені обставини, вважаю висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав на задоволення позовних вимог обґрунтованими, оскільки державний реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у межах та у спосіб, встановлений законом.

Отже, з викладених підстав, я не погоджуюся з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року про скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 та прийняття нової про задоволення позовних вимог, про що і зазначаю в даній окремій думці як суддя - член колегії суддів, призначеної для розгляду даної справи.

Суддя Є.О. Сорочко