Рішення

від 11.10.2017 по справі 910/6038/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6038/16 11.10.17 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" організація, яка

звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або)

суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління

авторськими та суміжними правами"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАКЕШ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав"

про стягнення 68 900 грн. компенсації за порушення виключних майнових

авторських прав

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Молчанов П.В. - керівник;

від відповідача-1: Антонова Г.І. за довіреністю №б/н від 22.02.2017 р.;

від відповідача-2: Антонова Г.І. за довіреністю №б/н від 04.10.2017 р.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді у господарському суді міста Києва перебувала справа № 910/6038/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік", організація, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАКЕШ"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" про стягнення 68 900 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2017 р. у справі № 910/6038/16 у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" відмовлено повністю, позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маракеш" задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2017 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/6038/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 05-23/2178 від 26.07.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу передано для розгляду судді Зеленіній Н.І.

Ухвалою суду від 27.07.2017 р. справу прийнято до свого провадження суддею Зеленіною Н.І., розгляд справи призначено на 15.08.2017 р.

15.08.2017 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному.

Ухвалою від 21.08.2017 р. розгляд справи призначено на 06.09.2017 р.

31.08.2017 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по справі.

06.09.2017 р. від відповідачів через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 06.09.2017 р. подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою від 06.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 11.10.2017 р.

11.10.2017 р. від позивача надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 11.10.2017 р. представник відповідача-1 подав клопотання про витребування доказів.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

У зазначеному клопотання представник відповідача-1 просить суд витребувати від позивача всі договори, що підтверджують факт переходу виключних майнових авторських прав на музичний твір "Wish u were here" у виконанні "Bliss", починаючи від авторів і до позивача.

Проте, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає необхідність витребування зазначених документів, зважаючи на те, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договори, що містяться у матеріалах справи та надані позивачем на підтвердження власних прав щодо спірного твору, станом на дату виявлення порушення були чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавались, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-1 про витребування доказів.

Представник позивача у судовому засіданні 11.10.2017 р. підтримав позовні вимоги.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечила.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 11.10.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 11.07.2017 р. у даній справі, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" (позивач) в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (надалі - ПО "ОКУАСП") звернулась до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маракеш" (надалі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" (надалі - відповідач-2, ТОВ "КДС") про стягнення компенсації за незаконне використання музичного твору.

Позовні вимоги мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням ТОВ "Маракеш" шляхом публічного виконання музичного твору "Wish u were here" у виконанні "Bliss".

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011; статутом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", затвердженим засіданням Наглядової ради, протокол № 12 від 13.02.2015.

01.01.2014 р. між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" (видавник) укладено Договір №АУ003К про управління майновими авторськими правами (надалі - Договір №АУ003К), умовами якого передбачено, що:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (далі твори та субвидані твори разом - об'єкти авторського права), що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов даного договору (пункт 2.1 Договору №АУ003К);

- Організація уповноважена здійснювати колективне управління правами видавника на території України (п. 6.1 Договору №АУ003К);

- Організація має право вживати будь-які законні заходи, направлені на захист прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (п. 8.2 Договору №АУ003К);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами (пункт 8.3 Договору №АУ003К);

- для вчинення дій, визначених п. 8.3 даного договору, видавник надає Організації право отримувати судові накази і приймати на свою користь виконання за прийнятими судовими актами із наступним розподілом прийнятого виконання на користь видавника; умови і порядок такого розподілу встановлюються цим договором і додатковими угодами до нього (пункт 8.4 Договору №АУ003К в редакції Додаткової угоди № 3 від 22.12.2015);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016; при цьому, сторони можуть продовжити строк дії договору, підписавши відповідну угоду (пункт 11.1 Договору №АУ003К в редакції Додаткової угоди № 3 від 22.12.2015);

На виконання вимог п. 3.1 Договору №АУ003К, ТОВ "УМИГ МЬЮЗИК" надало Декларацію музичних творів № 7 від 15.01.2015 до Договору №АУ003К (далі - Декларація музичних творів) щодо переданих в управління музичних творів, зокрема, твору "Wish u were here" у виконанні "Bliss".

З наведеної Декларації музичних творів вбачається, що ТОВ "УМИГ МЬЮЗИК" (далі - ліцензіат) отримало майнові авторські права на спірні музичні твори від ТОВ "Національне музичне видавництво" (далі - ліцензіар) на підставі Ліцензійного договору № НЛВ-138/15 від 31.12.2014 (далі - Договір № НЛВ-138/15).

За умовами Договору № НЛВ-138/15:

- ліцензіар на строк (з 01.01.2015 по 31.12.2016) та в межах території (Україна) надає ліцензіату право використання об'єктів (в т.ч. творів) з Каталогу ліцензіара, що означає право ліцензіата на власний розсуд використовувати, дозволяти або забороняти по відношенню, зокрема до творів, дії, визначені у п.п. 2.1.1 п. 2.1 даного договору, зокрема, публічно виконувати твори, тобто представляти їх у живому виконанні або за допомогою технічних засобів (радіо, телебачення або інших технічних засобів) у місці, відкритому для вільного відвідування, або у місці, де присутня значна кількість осіб, які не належать до звичайного кола сім'ї, незалежно від того, сприймається твір у місці його представлення або показу або в іншому місці одночасно з представленням або показом твору (п.п. 1.3, 1.8, 1.19, 1.20, 1.21, 2.1 Договору № НЛВ-138/15);

- ліцензіар заявляє та гарантує, що виключні авторські права та/або суміжні права на використання об'єктів належать йому в межах та на підставі відповідних договорів, укладених між правовласниками та ліцензіаром; у разі будь-яких змін умов таких договорів, або припинення строку їх дії, ліцензіар зобов'язувався негайно інформувати ліцензіата про це (п. 3.3 Договору № НЛВ-138/15);

- ліцензіат зобов'язується забороняти третім особам будь-яке неправомірне використання об'єктів, права на які передані відповідно до даного договору, а також припиняти подібні факти такого використання об'єктів, вживати для цього будь-які юридичні дії, на власний розсуд, вживати заходи для компенсації збитків та витрат, понесених у зв'язку з нанесенням такого збитку у відношенні до осіб, діями яких були завдані такі збитки (п. 3.7 Договору № НЛВ-138/15).

Згідно Виписки з Каталогу Творів від 15.01.2015 р. (надалі - Виписка з Каталогу), яка є невід'ємною частиною Договору № НЛВ-138/15, ТОВ "Національне музичне видавництво" підтвердило, що по відношенню до перелічених в цій виписці творів, в т.ч. спірного музичного твору (код 1264807).

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, зокрема, через організацію колективного управління.

Частиною 1 ст. 47 Закону передбачено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Згідно ч. 4 ст. 47 ЗУ "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що ПО "ОКУАСП" здійснює колективне управління виключними майновими авторським правами на спірний музичний твір.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст. 440 ЦК України, відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як зазначає позивач, порушення відповідачем-1 було вчинено у приміщені ресторану "Marrakesh" за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 24, шляхом публічного виконання, зокрема, музичного твору "Wish u were here" у виконанні "Bliss".

На підтвердження викладеного позивачем надано Акт фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань від 14.09.2015 р. №11/09/15, складений уповноваженим представником ПО "ОКУАСП"; відеозапис фіксації використаного спірного музичного твору; фіскальний чек від 14.09.2015 р. №2656007946 з відображенням відповідного замовлення у ресторані.

Відповідачі та третя особа проти позову заперечують, посилаючись, зокрема, на те, що ПО "ОКУАСП" не довела належність позивачу - ТОВ "УМИГ Мьюзік" виключного авторського права на музичний твір "Wish u were here" у виконанні "Bliss", виключного права дозволяти використання вказаного музичного твору та відповідно права на його захист, так як з доданих до позовної заяви документів не відслідковується передача майнових авторських прав на спірний музичний твір безпосередньо від авторів цього твору (первинних суб'єктів авторських прав) до ТОВ "Національне музичне видавництво" та в подальшому до позивача.

Проте, такі доводи судом не приймаються до уваги, оскільки вищезазначені договори станом на час фіксації, були чинні, недійсними не визнавалися; докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, необґрунтованими є доводи відповідачів та третьої особи щодо недоведеності ПО "ОКУАСП" належності позивачу виключного авторського права на спірний твір. ПО "ОКУАСП" доведено набуття позивачем майнових авторських прав на спірний твір та набуття повноважень здійснювати колективне управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача, зокрема, щодо музичного твору "Wish u were here" у виконанні "Bliss".

Також, відповідачі та третя особа зазначають, що ТОВ "Маракеш" використовує музичні твори, у тому числі спірний твір, на підставі Договору доручення № 09-01/10/2014/КДС від 01.09.2014 р., укладеного між ТОВ "Маракеш" (відповідач-1) та ТОВ "КДС" (відповідач-2), за умовами якого відповідач-1 приєднався до усіх правочинів, які вже укладено відповідачем-2, так і тих, що можуть бути укладені відповідачем-2 у майбутньому, та Договору № 01/2014 від 27.12.2013 р., укладеного між ДО "УААСП" (третя особа) та ТОВ "КДС" (відповідач-2), за умовами якого ДО "УААСП" від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надало користувачам право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів.

Крім того, ТОВ "Маракеш", як користувачем у розумінні Договору № 01/2014 від 27.12.2013 р., було подано ДО "УААСП" через ТОВ "КДС" звіт про використання музичних творів, в т.ч. спірного музичного твору, та у повному обсязі виплачено на користь ДО "УААСП" через ТОВ "КДС" винагороду (роялті) за таке використання.

За результатом дослідження матеріалів справи, на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 11.07.2017 р. у даній справі, господарський суд міста Києва встановив наступне.

27.12.2013 р. між Державною організацією "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (УААСП), що відповідно до Закону України "Про авторське право і суміжні права" та на підставі Свідоцтва № 3/2003 від 22.08.2003р. Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіта і науки України здійснює колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Контент Делівері Сервіс" (КДС), укладено договір №01/2014.

Як вказано у преамбулі Договору №01/2014, ТОВ "КДС" за даним договором управомочене набувати прав та обов'язків і самостійно їх реалізовувати як від власного імені, так і на підставі договорів доручення від імені Користувачів, що протягом дії Договору приєднаються до цього Договору.

Умовами Договору №01/2014 передбачено, що Користувач (Користувачі) - суб'єкти господарювання, які шляхом укладення із КДС договору доручили останньому врегулювати від їх імені та за їх рахунок шляхом укладення господарських договорів усі питання щодо використання ними способом публічного виконання творів. Твори - оприлюднені літературні, музичні твори з текстом або без тексту, що охороняються авторським правом, повноваженні на колективне управління якими на території України передано УААСП аналогічними іноземними авторсько-правовими організаціями на підставі договорів про взаємне представництво інтересів, українськими суб'єктами авторського права та їх правонаступниками на підставі письмових договорів, а також повноваження по управлінню якими УААСП здійснює на підставі Закону (розділ 1 Договору).

Пунктами 2.1. - 2.6. Договору №01/2014 визначено, що УААСП від імені авторів та їх правонаступників, включаючи іноземних, надає Користувачам, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів у приміщеннях закладів Користувачів, розташованих на території України, а Користувачі зобов'язуються виплачувати УААСП авторську винагороду (роялті) відповідно до умов цього Договору та Закону. Сторони окремо погодили, що з метою реалізації положень цього Договору Користувачі та КДС отримують невиключне право на відтворення і зберігання творів з метою їх подальшого використання способом публічного виконання. Сторони погодили, що в кожному конкретному випадку днем отримання Користувачем невиключного права на використання творів на умовах цього Договору (днем набуття чинності невиключною ліцензією УААСП на користь Користувача) буде день укладення КДС із Користувачем договору, умовами якого передбачено уповноваження Користувачем КДС на врегулювання від його імені усіх питань стосовно використання останнім способом публічного виконання творів (у такий спосіб Користувач приєднується до цього Договору). Користувачі не мають права передавати отримані за цим Договором права третім особам. Цей Договір не поширюється на: а) немайнові права авторів; б) права виконавців, виробників фонограм, відеограм, організацій мовлення; в) будь-які інші способи та види використання творів, не зазначені в цьому Договорі. Розміри авторської винагороди (роялті), яка сплачується Користувачами за надання невиключного права на публічне виконання творів за розрахунковий період - календарний рік (тарифи), визначені у Додатку до цього Договору. Визначена Сторонами сума авторської винагороди (тариф) не залежить від тривалості та кількості використання творів протягом розрахункового періоду. КДС протягом 30-ти календарних днів, які слідують за останнім днем розрахункового періоду, надає УААСП звіт за формою, визначеною Додатком до цього Договору, який містить перелік Користувачів, від імені яких КДС виплачує УААСП авторську винагороду (роялті) за використання творів способом публічного виконання. Разом із звітом КДС зобов'язується надати УААСП у довільній формі точний перелік використовуваних Користувачами протягом розрахункового періоду творів, як це передбачено чинним законодавством України.

Пунктом 5.1. Договору сторони встановили, що цей Договір набирає чинності з 01 січня 2014р. року і діє по 31 грудня 2020 року. При цьому, п. п. 2.6.-2.8. залишаються в силі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що виникли під час дії цього Договору.

Умовами п. 7.4. Договору №01/2014 передбачено, що сторони розуміють, що відносини, що склалися та/або складуться між КДС та кожним із Користувачів згідно з укладеними договорами є комерційним представництвом (ст. 243 ЦК України).

Дослідивши умови Договору №01/2014, зокрема, і положення п. 2.2. цього договору (з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України у даній справі), суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2.2. Договору, сторони окремо погодили, що з метою реалізації положень цього Договору Користувачі та КДС отримують невиключне право на відтворення і зберігання творів з метою їх подальшого використання способом публічного виконання.

Згідно зі ст. 1109 Цивільного кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Таким чином, за своєю правовою природою вказаний правочин являється ліцензійним договором, за яким ДО "УААСП" виступає ліцензіаром, а ТОВ "КДС" - ліцензіатом.

При цьому, умовами вказаного договору передбачено можливість надання ДО "УААСП" невиключної ліцензії не тільки визначеному ліцензіату, яким являється ТОВ "КДС", а і невизначеній кількості осіб, з якими ТОВ "КДС" укладе відповідні договори приєднання, і які набудуть статусу ліцензіатів за Договором №01/2014.

Водночас, суд зазначає, що чинним законодавством України передбачено можливість укладання ліцензійних договорів між конкретними особами, які вчинили відповідне волевиявлення станом на момент укладення договору, а не невизначеним колом осіб.

Суд врахував, що ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено можливість укладання багатосторонніх договорів.

Так, ч. 4 вказаної статті передбачено, що до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Згідно зі ст. 628 ЦК, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 Кодексу, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи і умови Договору №01/2014, суд дійшов висновків про те, що вказаний договір являється ліцензійним договором, укладеним між ДО "УААСП" та ТОВ "КДС", із можливістю приєднання до вказаного договору інших осіб.

При цьому, приєднання таких осіб має відбуватись за умови їх ознайомлення із умовами Договору №01/2014, направлення оферти та отримання акцепту.

У той же час, матеріали справи не містять доказів наявності відносин між ДО "УААСП", як ліцензіаром, та ТОВ "Маракеш", як ліцензіатом, щодо погодження і прийняття обома сторонами умов саме договору №01/2014.

Суд звертає увагу учасників судового процесу на те, що суб'єктний склад учасників ліцензійного договору має бути відомим особам, які його укладають, у даному випадку - ДО "УААСП", як ліцензіару, та ТОВ "Маракеш", як ліцензіату, і лише у такому випадку відповідний правочин може вважатись укладеним.

Судом враховано, що у матеріалах справи міститься Договір доручення № 09-01/10/2014/КДС від 01.09.2014 р., укладений між ТОВ "КДС" та ТОВ "Маракеш", як довірителем.

Пунктом 1.1. Договору доручення № 09-01/10/2014/КДС передбачено, що Довіритель даним приєднується до усіх правочинів, як вже укладених КДС, так і тих, що можуть бути укладені від його імені КДС у майбутньому, у такий спосіб надаючи відповідне уповноваження КДС на укладення від імені Довірителя таких правочинів. виконання їх умов, їх подальшу зміну та/або припинення, положеннями яких забезпечується врегулювання усіх питань правомірності використання першим об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару та інших об'єктів авторського права у погоджених згідно із умовами цього Договору закладах Довірителя. Вказане схвалення обмежується Довірителем погодженим сторонами у цьому Договорі розміром сум винагороди (роялті), які Довіритель сплачує через КДС на користь суб'єктів майнових прав за використання способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього Договору закладах Довірителя та за використання Довірителем бази ліцензованого контенту.

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що умови п. 1.1. Договору доручення № 09-01/10/2014/КДС не можуть вважатись договором приєднання до ліцензійного Договору №01/2014, укладеного між ТОВ "КДС" та ДО "УААСП", у розумінні приписів ст. 634 Цивільного Кодексу України.

Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору доручення № 09-01/10/2014/КДС визначено, що Довіритель даним уповноважує КДС від його імені та за його рахунок у порядку, передбаченому цим Договором, здійснювати оплату винагороди (роялті) за використання способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару та за використання Довірителем бази ліцензованого контенту на користь суб'єктів майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності та їх представників, з якими КДС укладено відповідні правочини, а також здійснювати усі необхідні та передбачені вказаними правочинами дії, спрямовані на виконання їх умов (повідомлення, звітність тощо). Усі дії, на які цим Договором Довіритель уповноважує КДС мають характер виключних прав КДС, як це передбачено ст. 1000 ч.2 ЦК України, чинність яких обмежується строком дії цього Договору та територією України (далі - територія).

Статтею 1000 ЦК України передбачено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (ч. 2 ст. 1000).

ТОВ "Маракеш" та ТОВ "КДС" у розділі 2 Договору доручення № 09-01/10/2014/КДС встановили зміст доручення та порядок його виконання.

Так, п. п. 2.1. - 2.1.4. Договору доручення № 09-01/10/2014/КДС сторони погодили, що КДС згідно із умовами цього Договору набуває виключних прав представляти Довірителя у відносинах із суб'єктами (та їх представниками) майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що використовуються Довірителем, що, зокрема, проте не обмежуючись, передбачає;

- здійснення від імені та за рахунок Довірителя у порядку, передбаченому цим Договором, виплат винагороди (роялті) за використання у його закладах способом публічного виконання (показу) об'єктів права інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару на користь суб'єктів майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності та їх представників;

- укладення у подальшому від імені Довірителя правочинів, виконання їх умов, їх подальша зміна та/або припинення, положеннями яких забезпечується врегулювання усіх питань правомірності використання Довірителем об'єктів інтелектуальної власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього Договору закладах останнього;

- вчинення від імені Довірителя усіх необхідних та передбачених укладеними правочинами дій, спрямованих на виконання їх умов (повідомлення, звітність, тощо);

- за умови належного виконання Довірителем умов цього Договору КДС гарантує належне виконання укладених ним від імені та в інтересах Довірителя правочинів, у зв'язку із чим несе солідарну із сторонами таких правочинів відповідальність за усіма вимогами, що випливають із фактів використання Довірителем об'єктів права власності з Музичного та/або Аудіовізуального репертуару у погоджених згідно із умовами цього Договору закладах останнього. При цьому, вказане положення застосовується виключно у разі негайного залучення до врегулювання усіх спірних питань уповноважених представників КДС, яким необхідні уповноваження від Довірителя та копії матеріалів спору повинні бути надані не пізніше 2-х робочих днів з моменту їх отримання Довірителем.

Відповідно до п. 6.1. Договору доручення № 09-01/10/2014/КДС, протягом строку дії цього Договору видані на підставі укладених КДС від імені Довірителя правочинів невиключні ліцензії є чинними. Цей Договір набирає чинності з 01.10.2014 року і діє до 31.12.2015 року. При цьому пункти 2.4. - 2.7. залишаються чинними до повного виконання своїх зобов'язань Довірителем, що виникли під час дії цього Договору.

Пунктом 7.1. цього ж Договору визначено, що сторони розуміють, що відносини, у яких вони беруть участь відповідно до положень цього Договору, є комерційним представництвом (посередництвом) (глава 31 ГК України, ст. 243 ЦК України), а КДС - комерційним представником Довірителя, на що сторони цього Договору даним дають свою вільну згоду.

Статтею 243 ЦК України передбачено, що комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

Таким чином, за своєю правовою природою Договір доручення № 09-01/10/2014/КДС має ознаки як договору доручення, так і договору комерційного представництва.

З урахуванням викладеного, виходячи з умов укладеного між ТОВ "Маракеш" та ТОВ "КДС" Договору доручення № 09-01/10/2014/КДС, останній передбачає права ТОВ "КДС" на укладення від імені ТОВ "Маракеш" договорів з особами, уповноваженими управляти об'єктами авторських і суміжних прав, з метою забезпечення правомірності використання музичних творів шляхом їх публічного виконання у господарській діяльності ТОВ "Маракеш".

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази вчинення з боку ТОВ "КДС" дій, спрямованих на отримання ліцензії для ТОВ "Мраракеш" на використання музичних творів з боку ДО "УААСП".

Такі дії мали вчинятись після набрання чинності Договору доручення № 09-01/10/2014/КДС (з 01.10.2014 року, відповідно до п. 6.1. Договору) та, відповідно не можуть поширюватись на раніше укладений договір №01/2014 - 27.12.2013 р.

Суд зазначає, що належними доказами отримання ТОВ "Маракеш" ліцензії на використання музичних творів, у тому числі музичного твору "Wish u were here" у виконанні "Bliss", з урахуванням умов договорів №01/2014 та № 09-01/10/2014/КДС, мають бути відповідні угоди, за якими має бути визначений суб'єктний склад учасників правовідносин, і які мають ознайомитись та акцептувати умови ліцензійного договору №01/2014. Також, у будь-якому випадку, ДО "УААСП" має бути ознайомленим із повним колом осіб, яким він надає невиключну ліцензію на використання музичних творів, саме станом на дату надання такої ліцензії.

Чинне законодавство України передбачає можливість укладення такого правочину ТОВ "КДС" від імені та за дорученням ТОВ "Маракеш", проте, відповідний договір або угода мають бути укладені саме після отримання повноважень на представництво - 01.10.2014 р. (дата набрання чинності Договору доручення № 09-01/10/2014/КДС).

З урахуванням встановлених обставин судом не приймаються до уваги і доводи ДО "УААСП" про те, що ця організація має статус організації колективного управляння авторськими і суміжними правами, відтак, має право надавати дозвіл на використання, у тому числі, спірного музичного твору "Wish u were here" у виконанні "Bliss", так як такі твердження ДО "УААСП", як і її повноваження як організації колективного управління, у даному випадку ніким не оскаржуються і не оспорюються, проте не спростовують факту відсутності надання ДО "УААСП" ліцензії ТОВ "Маракеш" на використання спірного твору.

Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 України "Про авторське право та суміжні права", за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

ПО "ОКУАСП" просить стягнути з відповідачів солідарно компенсацію з розрахунку 50 мінімальних заробітних плат за використання спірного твору.

Проте, суд зазначає, що у даному випадку підтверджується використання спірного музичного твору за відсутності достатніх правових підстав саме з боку ТОВ "Маракеш" при здійсненні ним власної господарської діяльності, відтак, саме вказане товариство і має нести відповідальність за таке порушення.

Судом взято до уваги наявні у матеріалах справи сплати ТОВ "Маракеш" на користь ТОВ "КДС" платежів за використання творів, відповідно до умов Договору доручення № 09-01/10/2014/КДС, а також надання ТОВ "КДС" звітів до ДО "УААСП" про використання ТОВ "Маракеш" музичних творів, проте вказані обставини не спростовують відсутності факту отримання останнім належного дозволу на використання музичних творів.

Доказів використання музичного твору ТОВ "КДС" до матеріалів справи не надано; більш того, вказане товариство отримало права на використання музичних творів шляхом їх публічного виконання на підставі ліцензійного договору, укладеного з ДО "УААСП".

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012 р.

Проте, суд зазначає, що Вищий господарський суд України листом №07.01-11/1085/17 від 06.07.2017 р. роз'яснив господарським судам України, що у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення (абзац третій підпункту 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Водночас відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 р. №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від (16.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн.

Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення ТОВ "Маракеш" виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення компенсації у загальному розмірі 16 000,00 грн., тобто у розмірі мінімальної компенсації за використання твору.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Маракеш" компенсації у загальному розмірі 16 000,00 грн. доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє з підстав їх необгрунтованості.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає судовий збір за розгляд позовної заяви на ТОВ "Маракеш" у повному обсязі; витрати зі сплати судового збору за розгляд справи судами апеляційної та касаційної інстанції залишаються за особами, які їх понесли.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАКЕШ" (04070, м Київ, вул. Сагайдачного, буд. 24; код ЄДРПОУ 32423324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗІК" (03124, м. Київ, вул. Василенка, 7-А; код ЄДРПОУ 39040213) в особі Приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Микільсько - Слобідська, буд. 2б, оф. 287; код ЄДРПОУ 37396151) 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. компенсації та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 23.10.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна