Рішення

від 02.10.2017 по справі 910/9852/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2017Справа №910/9852/17 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд"

про визнання укладеним з 01.01.2015 року договору та стягнення заборгованості в розмірі 309 344,44 грн.

Представники сторін:

від позивача: Якименко В.П. - представник за довіреністю № 27 від 14.07.2017 р.;

Ліщишина О.В. - представник за довіреністю № 33 від 29.08.2017 р.;

Луференко В.М. - представник за довіреністю № 22 від 10.05.2017 р.;

від відповідача: Лисицька Ю.В. - представник за довіреністю №б/н від 12.06.2017р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" до товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд" про визнання укладеним з 01.01.2015 року договору та стягнення заборгованості в розмірі 309 344,44 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач і відповідач є співвласниками нежилих приміщень в інженерно-лабораторному корпусі, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 57.

Позивач уклав безпосередньо з виробниками (постачальниками) комунальних послуг відповідні договори.

З 2015 року по теперішній час відповідач ухиляється від укладення у письмовій формі договору з позивачем про відшкодування останньому витрат на утримання приміщень, які знаходяться у власності ТОВ Арсенал Телекомбуд , приміщення спільного користування та прибудинкової території.

Також, позивачем з 01 січня 2015 року забезпечувалось надання комунальних послуг, а відповідачем частково відшкодовувались позивачу витрати за забезпечення надання комунальних послуг, тау зв'язку з чим у відповідача за період з січня 2015 року по квітень 2017 року виникла заборгованість перед позивачем на суму 250 100,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами:

- визнати укладеним з 01 січня 2015 року договір про відшкодування витрат на утримання приміщень, які знаходяться у власності ТОВ Арсенал Телекомбуд , приміщення спільного користування та прибудинкової території товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал Телекомбуд , що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 57 в редакції позивача;

- стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 250 100,00 грн., пеню у розмірі 28 978,17 грн., індекс інфляції у розмірі 24 116,27 грн., три проценти річних в розмірі 6 150,00 грн., що становить 309 344,44 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.06.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.07.2017 р.

24.07.2017 р. до канцелярії господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

В судове засідання 24.07.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.06.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 41692301, але 21.07.2017 р. до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2017 року розгляд справи відкладено на 05.09.2017 року.

01.09.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав відзив на позовну заяву.

04.09.2017 р., 05.09.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи по справі.

В судовому засіданні 05.09.2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні оголошено перерву до 18.09.2017 року.

15.09.2017 р., 18.09.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи по справі.

18.09.2017 року відповідач подав доповнення до відзиву.

В судовому засіданні 18.09.2017 року представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій просив визнати укладеним з 01 січня 2015 року по 28 лютого 2017 року договір про відшкодування витрат на утримання приміщень, які знаходяться у власності ТОВ Арсенал Телекомбуд , приміщення спільного користування та прибудинкової території товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал Телекомбуд , що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 57 в редакції позивача та надано текст договору з додатками.

В судовому засіданні 18.09.2017 року оголошено перерву до 02.10.2017 року.

18.09.2017 року позивач подав до канцелярії суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що у позивача виникла необхідність зменшити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості, та просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 230 373,14 грн., пеню у розмірі 21 337,93 грн., індекс інфляції у розмірі 27 419,02 грн., три проценти річних в розмірі 6 083,92 грн., що становить 285 214,01 грн.

29.09.2017 року позивачем до канцелярії суду подано додаткові пояснення та додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 02.10.2017 року представники позивача підтримали подані заяви про збільшення та про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача заперечувала проти заяви про збільшення позовних вимог та не заперечувала проти заяви про зменшення позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом не прийнята заява про збільшення позовних вимог.

Заява про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про зменшення позовних вимог.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна (додаток до листа ФДМУ від 24.06.2014 № 10-15-7975) Державне підприємство "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" є балансоутримувачем приміщення інженерно-лабораторного корпусу загальною площею 10754,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 57.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 23.08.2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд" є власником нежилого приміщення ІІІ-го поверху в літері А, загальною площею 489,70 кв.м., що складає 3/100 від нежилого будинку пл. 14611,1 кв.м., за адресою м. Київ, проспект Перемоги, 57.

Таким чином, позивач і відповідач є співвласниками нежилих приміщень в інженерно-лабораторному корпусі, що знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 57.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Як зазначено позивачем та не заперечується відповідачем позивач уклав безпосередньо з виробниками (постачальника) комунальних послуг відповідні договори, зокрема: договір №13309/1-5-09 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 26.03.2015 року, договір №1123 на вивезення твердих побутових відходів від 31.01.2011 року та додаткова угода від 01.04.2015 року та №2 від 01.07.2015 року про внесення змін до договору №1123 від 31.01.2001 на вивезення твердих побутових відходів, договір на постачання електричної енергії №374 від 01.01.2013 року, договори на технічне обслуговування об'єктів газопостачання №Т-1121/12-08 від 01.12.2014 року, від 29.02.2016 року та від 30.05.2017 року, договір №211019 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 26.03.2012 року та ін.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що між ним та відповідачем неодноразово укладалися договори про відшкодування державному підприємству "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" (ДП ДержавтотрансНДІпроект ) витрат на утримання приміщень, які у власності ТОВ „Арсенал Телекомбуд", приміщення спільного користування та прибудинкової території товариства з обмеженою відповідальністю „Арсенал Телекомбуд". Зокрема, 01.01.2013 року між ДП „ДержавтотрансНДІпроект" (балансоутримувачем) та ТОВ „Арсенал Телекомбуд" (користувач за договором) було укладено договір про відшкодування ДП „ДержавтотрансНДІпроект" витрат на утримання приміщень, які знаходяться у власності ТОВ „Арсенал Телекомбуд", приміщення спільного користування та прибудинкової території Товариством з обмеженою відповідальністю „Арсенал Телекомбуд" №02-К. Строк дії вказаного договорі від 01.01.2013 року закінчився 31.12.2014 року. договір припинений за заявою відповідача від 30.12.2014 року №30/12-01.

З 2015 року по теперішній час відповідач ухиляється від укладення у письмовій формі аналогічного договору з позивачем про відшкодування ДП ДержавтотрансНДІпроект витрат на утримання приміщень, які знаходяться у власності ТОВ Арсенал Телекомбуд , приміщення спільного користування та прибудинкової території.

Як зазначено позивачем та не заперечувалось відповідачем, проект договору про відшкодування ДП "ДержавтотрансНДІпроект" витрат на утримання приміщень, які знаходяться у власності ТОВ „Арсенал Телекомбуд", приміщень спільного користування та прибудинкової території на 2015 рік позивачем направлений на адресу відповідача поштовим відправлення з супровідним листом від 12.12.2014 року №3.47.01-05/1391.

30.12.2014 року позивачем від відповідача отримано лист № 30/12-01 про те, що договір відшкодування має бути приведений у відповідність до Закону України Про житлово-комунальні послуги , та повернуто не підписаним без протоколу розбіжностей.

Повторно позивачем, 16.01.2015 року направлено відповідачу проект договору про відшкодування з супровідним листом № 3.47.01-05/08.

19.01.2015 року між позивачем і відповідачем проведена спільна нарада (протокол № ПР-3.10-05-02). Відповідачу було запропоновано укласти договір про відшкодування в термін до 23.01.2015.

23.01.2015 року позивачем від відповідача отримано лист № 23/01-01, в якому надані проекти договорів з позиції надання житлово-комунальних послуг.

12.02.2015 року позивачем на адресу відповідача направлено лист № 3.05-19/203/217 із запереченнями.

В подальшому, між сторонами велась переписка щодо укладення та умов договору про відшкодування ДП "ДержавтотрансНДІпроект" витрат на утримання приміщень, які знаходяться у власності ТОВ „Арсенал Телекомбуд", приміщень спільного користування та прибудинкової території.

Так, листом №3.05-19/1229 від 06.04.2017 року позивач направив відповідачу на підписання проект договору про відшкодування ДП "ДержавтотрансНДІпроект" витрат на утримання приміщень, які знаходяться у власності ТОВ „Арсенал Телекомбуд", приміщень спільного користування та прибудинкової території товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал Телекомбуд з трьома додатками у двох примірниках.

У відповідь листом №05/05-17 від 05.05.2017 року відповідач не погодив запропонований текс договору та направив на підписання позивачу проект договору про відшкодування витрат на утримання приміщень та прибудинкової території у двох примірниках.

У відповідь листом №3.47.01-05/369 від 29.05.2017 року позивач повернув відповідачу проекти договорів.

Листом №08/06-1/17 від 08.06.2017 року відповідач направив позивачу підписаний договір про відшкодування ДП "ДержавтотрансНДІпроект" витрат на утримання приміщень, які знаходяться у власності ТОВ „Арсенал Телекомбуд", приміщень спільного користування та прибудинкової території товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал Телекомбуд з протокол розбіжностей до договору.

Оскільки, на думку позивача, відповідач ухиляється від укладення вищезазначеного договору та не дотримується загального порядку укладення господарських договорів, передбаченого ст.. 181 ГК України, позивач звернувся в суд з вимогою визнати укладеним з 01 січня 2015 року договір про відшкодування витрат на утримання приміщень, які знаходяться у власності ТОВ Арсенал Телекомбуд , приміщення спільного користування та прибудинкової території товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал Телекомбуд , що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 57 в редакції позивача.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Стаття 641 ЦК України встановлює, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, відповідно до статі 642 ЦК України, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 181 ГК України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Частиною 3 статті 181 ГК України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно з ч. 4 статті 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-ти денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до частини 1 статті 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Пунктом 3 статті 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, з огляду на вище значені норми права, укладення договору для сторони є обов'язковим лише у випадках прямо встановлених законодавством чи домовленістю між сторонами.

З огляду на те, що укладення договору про відшкодування витрат на утримання приміщень між співвласниками нежилих приміщень не входить до переліку випадків, коли укладення договору є обов'язковим, то у суду відсутні підстави у судовому порядку визнавати укладеним договір проти якого заперечує одна із сторін.

Крім того, суд зазначає, що безпідставною є вимога про визнання договору укладеним з 01.01.2015 року, оскільки протягом усього часу після цієї дати між сторонами тривала переписка та переговори з приводу умов договору.

В той же час, судом встановлено, що позивачем забезпечувалося надання комунальних послуг, обслуговування, капітальний і поточний ремонт приміщень спільного користування, ремонт конструктивних елементів будівлі, інженерних систем, технічних пристроїв, що знаходяться за адресою: м. Київ, пр.-т Перемоги, 57, а також утримання прибудинкової території за вказаною адресою.

Так, в матеріалах справи наявні рахунки за період з січня 2015 року по лютий 2017 року (включно) про відшкодування щомісячних платежів за комунальні послуги.

Як зазначено позивачем, вбачається з матеріалів справи, а саме банківських виписок за оспорюваний період, відповідачем частково сплачені вищезазначені рахунки. У зв'язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 230 373,14 грн.

В матеріалах справи наявна інформаційна довідка надана позивачем щодо розрахунку відсотків відшкодування від суми витрати на утримання приміщень, які знаходяться у власності товариства з обмеженою відповідальністю Арсенал Телеком та приміщень спільного користування за адресою м. Київ, пр.. Перемоги, 57, з якої вбачається, що розмір відшкодування вираховувався у відсотковому співвідношенні загальної площі будівлі та площі, що займає відповідач і площі спільного користування.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з відшкодування витрат на утримання приміщення, які знаходяться у власності ТОВ „Арсенал Телекомбуд", приміщень спільного користування та прибудинкової території товариством з обмеженою відповідальністю Арсенал Телекомбуд за період з січня 2015 року по лютий 2017 року (включно) в розмірі 230 373,14 грн. належним чином доведені та підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 27 419,02 грн. та 3 % річних в розмірі 6 083,92 грн. грн. та пені в розмірі 28 267,95 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих розрахунків позивачем щодо нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних незрозуміло за який період (за яку кількість днів та починаючи з якої дати) позивач їх розрахував, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню. Крім того, суд зазначає, що пеня є договірною неустойкою, обов'язок із сплати якої та розмір визначається за погодженням сторін. Оскільки договору між сторонами укладено не було, то підстав для нарахування пені також немає.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Арсенал Телекомбуд" (03113, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 57, ЄДРПОУ 33740069) на користь державного підприємства "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" (03113, м. Київ, проспект Перемоги, 57, код ЄДРПОУ 01527695) заборгованість в розмірі 230 373 (двісті тридцять тисяч триста сімдесят три) грн. 14 коп. та судовий збір в розмірі 3 455 (три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 51 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 26.10.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий