Рішення

від 25.10.2017 по справі 915/809/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року Справа № 915/809/17

м. Миколаїв

Суддя Фролов В.Д., розглянувши матеріали

позивач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (вул. Чкалова, 20, а/с 34, м. Миколаїв, 54017), код 20917284

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» (57500, АДРЕСА_1), код 038442699

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Новоданилівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області (56022, Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданиліка, вул. Леніна, 4,) код 03368539.

про: розірвання договору та зобов'язання повернути майно

ПРИСУТНІ:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність №44 від 15.08.2016 року

- ОСОБА_2 довіреність №35 від 16.02.2016 року

від відповідача - представник не з'явився

від третьої особи - представник не з'явився

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» в якій просить суд:

- розірвати договір купівлі-продажу комплексу житлових будівель-автозаправної станції №2 від 25.03.2015, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» ;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» повернути за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області об'єкт приватизації комплекс нежитлових будівель, а саме: будинок оператора А-1 загальною площею 44,5 кв.м., автозаправочний блок-пункт №3, замощення-І, розташованих за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка, вул. Індустріальна, 2.

Представник відповідача та третьої особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явились.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення Відповідача та третьої особи про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників від відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані належним чином та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного:

25 березня 2015 року між сторонами було укладено договір №286/3/15/27купівлі-продаду комплексу нежитлових будівель-автозаправочної станції №2 (надалі-договір) до складу яких входить: будинок оператора А-1 загальною площею 44,5 кв.м, автозаправочний блок-пункт №2, автозаправочний блок-пункт № 3, замощення-І, розташованих за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка, вул. Індустріальна, 2.

Пунктами 5.4, 5.6, 5.3 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в установлено законом порядку.

Відповідно до Земельного кодексу України відповідач зобов'язаний оформити протягом одного року з дня нотаріального посвідчення цього договору відповідне право (право власності, право оренди, тощо) на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт приватизації, з власником земельної ділянки.

Відповідач зобов'язаний надати, за вимогою позивача, необхідні матеріали, відомості, документи та іншу інформацію про виконання відповідачем умов договору.

Відповідно до п.7.5 договору у разі невиконання відповідачем зобов'язань за цим договором відповідач має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання. Стягнення завданих збитків та повернення об'єкта приватизації за актом прийому-передачі у державну власність.

Даний договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками та 25.03.2015 року зареєстрований приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №242.

Однак відповідач свої зобов'язання за договором, передбачені п.5.6 договору, не виконав, доказів оформлення власності/оренди земельної ділянки в обумовлений договором строк не надав.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України ).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до статті 27 Закону України Про приватизацію державного майна та частини восьмої статті 23 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем (відповідачем по справі) умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Згідно з частиною п'ятою статті 27 Закону України Про приватизацію державного майна договір купівлі-продажу на вимогу однієї із сторін може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів виконання відповідачем умов договору щодо оформлення протягом одного року з дня нотаріального посвідчення договору, тобто до 25.03.2016 року, відповідне право (право власності, право оренди, тощо) на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт приватизації, з власником земельної ділянки, вимога позивача про розірвання договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частинами п'ятою та дев'ятою статті 27 Закону України Про приватизацію державного майна передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

За таких обставин, вимога позивача про зобов'язання ТОВ «ВІКОС ЮГ» повернути за актом приймання-передачі Регіональному відділенню ФДМ України по Миколаївській області об'єкт приватизації комплекс нежитлових будівель, а саме: будинок оператора А-1 загальною площею 44,5 кв.м., автозаправочний блок-пункт №3, замощення-І, розташованих за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка, вул. Індустріальна, 2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи зазначене, позов підлягає задоволенню повністю.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача.

В судовому засіданні 25.10.2017, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу комплексу житлових будівель-автозаправної станції №2 від 25.03.2015, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» .

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» повернути за актом приймання-передачі Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Миколаївській області об'єкт приватизації комплекс нежитлових будівель, а саме: будинок оператора А-1 загальною площею 44,5 кв.м., автозаправочний блок-пункт №3, замощення-І, розташованих за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, селище Новоданилівка, вул. Індустріальна, 2.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКОС ЮГ» (57500, АДРЕСА_1, код 038442699) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017; р/р 35213065016233 в ДКСУ м. Київ, код 820172, код ЄДРПОУ 37567646) грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 жовтня 2017 року.

Суддя В.Д. Фролов