Рішення

від 25.10.2017 по справі 922/3931/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2017 р.Справа № 922/3931/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЛИН» , 62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 31734525;

до приватного підприємства «ЕЛЬТАН» , 61098, м. Харків, в'їзд Фесенківський, 9, кв. 108, код ЄДРПОУ 34755322;

про розірвання договору, стягнення 16460,00 грн.

та за зустрічним позовом приватного підприємства «ЕЛЬТАН» , 61098, м. Харків, в'їзд Фесенківський, 9, кв. 108, код ЄДРПОУ 34755322;

до товариства з обмеженою відповідальністю «МЛИН» , 62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 31734525;

про зобов'язаня усунення перешкод у користуванні орендованим майном шляхом: звільнення самовільно зайнятого цілісного майнового млинового комплексу

за участю представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 22.09.2017);

відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 (довіреність № 2 від 06.03.2017).

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Млин" 16.11.16 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до приватного підприємства "Ельтан" про розірвання договору оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" від 03.01.2016, укладеного між ТОВ "Млин" та ПП "Ельтан"; виселення ПП "Ельтан" із займаного нежитлового приміщення - цілісного майнового млинового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вул. Шевченка, 1 з поверненням приміщення належному власнику - ТОВ "Млин"; стягнення з ПП "Ельтан" заборгованості у розмірі 58660,00 грн., що складається із заборгованості з компенсації земельного податку та податку на нерухоме майно у розмірі 49480,00 грн. і заборгованості зі сплати неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 4.5 договору, у розмірі 9180,00 грн.

До прийняття рішення по суті спору ТОВ "Млин" подало заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з частковим погашенням ПП "Ельтан" заборгованості з компенсації податку на нерухоме майно у розмірі 27780,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПП "Ельтан" на користь ТОВ "Млин" 21700,00 грн. заборгованості з компенсації земельного податку, 9180,00 грн. заборгованості зі сплати неустойки, виселено ПП "Ельтан" із нежитлового приміщення - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вул. Шевченка, 1; в частині позовних вимог про розірвання договору оренди майнового комплексу від 03.01.2016 № 1 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 касаційну скаргу приватного підприємства "Ельтан" задоволено частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 по справі № 922/3931/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Автоматизованою системою документообігу суду було здійснено визначення судді для розгляду справи № 922/3931/16, та на підставі протоколу від 18.08.17 р. справу № 922/3931/16 призначено для розгляду судді Новіковій Н.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2017 призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Протягом нового розгляду справи, позивачем за первісним позовом, в порядку приписів ч. 4 ст. 22 ГПК України, було реалізоване право щодо зміни предмету позову, а саме виключено немайнову вимогу про виселення ПП "Ельтан" із займаного нежитлового приміщення та змінено майнову вимогу про стягнення заборгованості, а також реалізоване право на зміну (доповнення) підстав позову в частині немайнової вимоги про розірвання договору оренди.

Таким чином, на час прийняття рішення у справі, предметом спору за первісним позовом є матеріально-правова вимога ТОВ "Млин" до ПП "Ельтан" про розірвання договору оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" №1 від 03.01.2016, укладеного між ТОВ "Млин" та ПП "Ельтан" та стягнення з ПП "Ельтан" на користь ТОВ "Млин" заборгованості у розмірі 16 460 грн., що складається з компенсації витрат по сплаті земельного податку за період жовтень-грудень 2016 у розмірі 7 200 грн. та заборгованості з компенсації витрат по сплаті податку на нерухомість за період жовтень-грудень 2016 у розмірі 9 260 грн. (з урахуванням заяви про часткову зміну предмету позову, прийнятої до розгляду ухвалою суду від 10.10.2017).

Позивач, звертаючись до суду з позовом, посилався, зокрема на узгоджений сторонами у договорі оренди п. 8.2 договору, яким встановлено певний порядок припинення правовідносин між сторонами, а саме на вимогу будь-якої зі сторін з повідомленням за 30 днів до дати розірвання, яким, у зв'язку із неналежним виконанням орендарем (відповідачем) взятих на себе зобов'язань, скористався орендодавець (позивач), направивши орендарю претензію від 30.09.2016 року з повідомленням про дострокове розірвання договору оренди. За відсутності погодження орендаря із розірванням договору, орендодавець звернувся з відповідним позовом до суду. За твердженнями позивача, під час дії договору оренди ПП "Ельтан" не сплачував в повному обсязі обумовлену сторонами плату за оренду майна, а саме передбачені додатковою угодою № 1 платежі з компенсації витрат, понесених у зв'язку із сплатою земельного податку та податку на нерухоме майно (за період січнь-вересень 2016 р. орендар не сплатив орендодавцю компенсаційні витрати на загальну суму 49480 грн. - заборгованість сплачена під час розгляду справи, а у жовтні-грудні - на суму 16460 грн.). Крім того, позовна вимога про розірвання договору оренди додатково обґрунтована тим, що орендар не виконував інші умови договору та допускав суттєві порушення законодавства України, а саме спірний договір оренди підлягає розірванню у зв'язку з тим, що: договір, був укладений від імені орендодавця директором ОСОБА_3, який діяв з перевищенням своїх повноважень, про що було відомо ОСОБА_4, який діяв від імені підприємства орендаря; у зв'язку з несплата орендарем більше трьох місяців підряд орендної плати за користування майном; у зв'язку з передачею орендарем орендованого майна іншим особам; у зв'язку зі створюванням орендарем у період оренди майна загроз його пошкодження; у зв'язку зі здійсненням орендарем дії, що потягли порушення права власності; у зв'язку з порушенням орендарем умов договору відносно обов'язкового страхування орендованого майна; у зв'язку з наявністю вадів строку дії договору; у зв'язку з порушенням договором оренди майнових прав орендодавця та корпоративних прав учасників ТОВ "Млин". При цьому, позивач зазначає що, на час нового розгляду справи відповідачем нежитлові приміщення, які передавались в оренду ПП "Ельтан" були повернуті належному власнику ТОВ "Млин", проте на даний час ПП "Ельтан" відмовляється підписувати акт прийому-передачі млинового комплексу та вивозити з території ТОВ "Млин" речі, які не належать ТОВ "Млин" та складають певні перешкоди у користуванні виробничими площами.

В свою чергу, відповідач (орендар) 13.09.2017 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Млин", в якій просить зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Млин" усунути і не чинити перешкод приватному підприємству "Ельтан" у користуванні орендованим майном, згідно із умовами договору оренди майна №1 від 03.01.2016, шляхом: звільнення самовільно зайнятого цілісного майнового млинового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, що належить приватному підприємству Ельтан на праві оренди відповідно до умов договору оренди майна №1 від 03.01.2016; належного виконання договору оренди майна №1 від 03.01.2016 цілісного майнового млинового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1; надання приватному підприємству "Ельтан", його керівникам та працівникам можливості вільного доступу, користування та розпорядження орендованими приміщеннями, спорудами, майном цілісного майнового млинового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, згідно із договором оренди №1 від 03.01.2016, який укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Млин" та приватним підприємством "Ельтан".

Обґрунтовуючи свої зустрічні вимоги, відповідач посилається на те, що спірний договір оренди є діючим, а ТОВ "Млин" в порушення умов договору перешкоджає орендарю в реалізації його прав. На підставі звернення директора ПП "Ельтан" 13 березня 2017 року Головним управлінням Національної поліції в Харківській області було розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12017220000000337 по факту незаконного заволодіння службовими особами ТОВ "Млин" майном ПП "Ельтан", яке останнє зберігало на території орендованого майнового комплексу. Так, ТОВ "Млин" позбавило ПП "Ельтан" можливості користуватись орендованим майном ще 30 грудня 2016 року.

Суд перейшов до розгляду справи по суті у судовому засіданні 18.10.2017 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2017 розгляд справи було відкладено на 25.10.2017 об 11:00 год. та цією ж ухвалою, за клопотанням відповідача за первісним позовом, строк розгляду справи, згідно з ст. 69 ГПК України, було продовжено на 15 днів до 02.11.17 р. включно.

Представником відповідача за первісним позовом 25.10.17 до суду надані додаткові письмові пояснення (заперечення проти первісного позову), які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує вимоги первісного позову з урахуванням уточнень та додаткових доповнень, вказуючи, що спірний договір оренди підлягає розірванню, оскільки порушує законні права ТОВ "Млин" та просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову, як такого, що заявлено безпідставно, оскільки право розпорядження орендованими приміщеннями є тільки у власника майна, крім того вважає, що спосіб захисту, обраний ПП "Ельтан", у даному випадку, є невірним.

Представник відповідача за первісним позовом заперечує проти задоволення первісного позову, наголошуючи, що посилання позивача за первісним позовом, на поганий стан здоров'я директора ТОВ "Млин" на час укладення договору не можуть заслуговувати на увагу, оскільки договір оренди від 03.01.16 укладений між сторонами в продовження правовідносин, які існували раніше, на підставі інших договорів оренди, і жодного разу за ці роки з боку засновників не виникало питання щодо перевищення директором повноважень; крім того, засновниками в період укладення договору не ставилось питання про усунення його від обов'язків директора за станом здоров'я; більш того, у подальшому 03.06.16 між орендарем та орендодавцем в особі нового директора ОСОБА_5О було укладено додаткову угоду № 2, якою внесено зміни до договору лише в частині розміну орендної плати, а інші умови договору залишені без змін. Посилання щодо несплати орендної плати більше трьох місяців не відповідає дійсності, оскільки на момент звернення ТОВ "Млин до ТОВ "Ельтан" з листом про припинення дії договору заборгованість з платежів за користування майном була відсутня взагалі. Представник відповідача за зустрічним позовом наголошує, що доводи ТОВ "Млин" щодо передачі майна в користування іншим особам, не відповідають дійсності і ґрунтуються виключно на припущеннях, натомість ПП "Ельтан" дотримувалось умов договору щодо не передання об'єкту оренди в суборенду і здійснювало господарську діяльність на млинному комплексі самостійно з урахуванням існуючих норм та правил техніки безпеки, будь-яка шкода млинному комплексу в період використання його ПП "Ельтан" завдана не була; при цьому, однією з підстав для розірвання договору, укладеного у 2016 році позивач зазначає порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які були виявлені і усунені в серпні 2015 року, тобто в період дії іншого договору оренди, про розірвання якого питання не ставиться. Зустрічні позовні вимоги просить задовольнити повністю, наголошуючи, що спірний договір оренди майнового комплексу від 03.01.2016 № 1 є діючим, а ТОВ "Млин" в порушення умов договору перешкоджає орендарю в реалізації його прав, а саме у листопаді 2016 року невідома група осіб без дозволу на те з боку ПП "Ельтан" проникли на територію об'єкту оренди, примусивши покинути млин персонал ПП "Ельтан". З того часу службові особи ТОВ "Млин" виставили на контрольно-пропускному пункті млинної свою охорону, заборонивши завозити ПП "Ельтан" сировину та надавши можливість переробити зерно, яке було завезено раніше. Таким чином, ТОВ "Млин" позбавило ПП "Ельтан" можливості користуватись орендованим майном ще 30 грудня 2016 року та в подальшому ТОВ "Млин" почав використовувати орендоване майно самостійно. На підтвердження своїх вимог позивачем за зустрічним позовом надано до суду копію документів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220000000337 від 13.03.2017, за звернення директора ПП "Ельтан", за фактом того, що службові особи ТОВ "Млин" за попередньою змовою з невстановленими особами 30.12.2016 незаконно заволоділи майном ПП "Ельтан", яке останнє зберігало на території орендованого майнового комплексу.

Представники сторін у судовому засіданні зазначили, що ними надані усі документи необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, враховуючи пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.01.2016 року між ТОВ "Млин (позивач за первісним позовом, орендодавець) та ПП "Ельтан" (відповідач за первісним позовом, орендар) було укладено договір № 1 оренди майнового комплексу, предметом якого є передача в оренду Орендарю цілісного майнового млинового комплексу, розміщеного за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вулиця Шевченка, 1.

Згідно з п. 1.3 договору склад майна цілісного майнового комплексу, який передається орендодавцем в оренду орендарю, визначено в специфікації - Додатку № 1 до даного договору і та є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.4 договору моментом передання млинового комплексу від орендодавця до орендаря вважається дата, якою сторони за договором оформили своїми підписами Акт приймання-передачі млинового комплексу в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2016 року на виконання п. 4.3 договору позивач надав відповідачу млиновий комплекс, що підтверджується Актом приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін.

Згідно пункту 8.1. договору, його укладено на строк з 03.01.2016 року по 03.12.2018 р.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що він може бути розірваний достроково: - за згодою сторін; у випадку несплати рахунків орендарем більше 15-ти днів (тобто до 15 числа наступного місяця); у випадку порушення умов даного договору; на вимогу орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання; на вимогу орендаря, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору.

Протягом дії договору орендодавець і орендар щомісячно складали акти виконаних робіт, що підтверджують виконання позивачем за первісним позовом зобов'язань перед відповідачем.

Згідно з п. 5.1 договору орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом у розмірі, порядку та строках, встановлених додатковими угодами до даного договору.

03 січня 2016 року між орендодавцем та орендатором було укладено додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої сторони погодили, внести доповнення до п. 5.1 договору, виклавши його наступним чином: "орендар сплачує орендну плату за користування майном млиновим комплексом у розмірі 8000,00 грн. на місяць; орендар компенсує орендодавцю податок на землю, податок на нерухомість та інші витрати.

03 червня 2016 року між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що розмір орендної плати, яку сплачує орендар орендодавцю за користування млиновим комплексом, становить 11 475,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом в наступному порядку - не пізніше 6-го числа наступного місяця шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок орендодавця.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що потягом дії договору ПП «Ельтан» перераховувало на рахунок ТОВ «Млин» орендну плату у розмірі, встановленому Додатковими угодами №№ 1-2 до Договору.

Натомість, компенсацію податку на землю та податку на нерухомість до дати звернення позивача із претензією (04.10.2016 року) відповідач не перераховував.

Як зазначає позивач, відповідач порушив умови договору та не сплачував передбачені додатковою угодою № 1 платежі з компенсації витрат, понесених у зв'язку зі сплатою земельного податку та податку на нерухоме майно у передбаченому розмірі та у встановлений строк, у зв'язку з чим станом на 07.11.2016 року заборгованість ПП "Ельтан" перед ТОВ "Млин" за період з січня по вересень 2016 р. дорівнювала 49 480,00 грн. та складалась з податку на нерухоме майно - 27 780,00 грн.; земельного податку - 21 700,00 грн.

04.10.2016 р. ТОВ "Млин" було направлено на адресу ПП "Ельтан" претензію № 01 (вих. № 6 від 30.09.2016), відповідно до якої ТОВ "Млин" вимагало сплатити заборгованість, яка виникла за договором та повідомило про дострокове розірвання договору на підставі п. 8.2 договору, на вимогу орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання.

Орендар з вимогами орендодавця не погодився.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Протягом розгляду справи, орендарем в рахунок сплати компенсації податку на землю та податку на нерухомість, сплачених орендодавцем за період з січня по вересень 2016 р. було здійснено наступні перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ "Млин": компенсація податку на нерухоме майно у розмірі 27 780,00 грн. було оплачено 15.11.2016 р. добровільно; компенсація земельного податку у розмірі 21 700,00 грн. була сплачена 07.04.2017 р. у примусовому порядку в рамках виконавчого провадження № 53527726 від 14.03.2017 р.

Як свідчать матеріали справи, з січня 2017 року ПП "Ельтан" майновим комплексом ТОВ "Млин" не користується, проте, як вказує позивач за первісним позовом та не заперечує відповідач, у жовтні-грудні 2016 року ПП "Ельтан" продовжувало користуватися майновим комплексом млина, а тому, на думку орендодавця, в порядку п. 5.1 договору, підлягає компенсації витрати за сплачені ТОВ "Млин" у жовтні-грудні 2016 року земельний податок у сумі 7200 грн. та податок на нерухомість у сумі 9260 грн.

В свою чергу, ТОВ "Млин", заперечуючи проти первісного позову, наголошує на тому, що спірний договір оренди на теперішній час є діючим та саме товариство з обмеженою відповідальністю "Млин" чинить перешкоди приватному підприємству "Ельтан" у користуванні орендованим майном, право на яке позивач набув на підставі вказаного договору оренди № 1 від 03.01.2016 р., що стало підставою для звернення до суду з відповідним зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні орендованим майном.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 року у справі № 922/3931/16, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 по справі № 922/3931/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В даній постанові зазначено про те, що суди попередніх інстанцій, не надали, з урахуванням приписів ст. 291 ГК України, належної правової оцінки п. 8.2 договору, зокрема його положенню про можливість односторонньої відмови від договору орендодавцем, попередивши за 30 днів про таке рішення орендаря та дійшли передчасного висновку про припинення договору оренди у зв'язку з повідомленням ТОВ "Млин" про його дострокове розірвання у претензії № 01 від 30.09.2016.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 08.08.2017 року по справі № 922/3931/16, суд, вважає за необхідне зазначити наступне:

Матеріали справи свідчить про те, що сторонами неодноразово укладалися договори оренди млинового комплексу на тих самих умовах, тобто правовідносини які виникли між сторонами за своєю правовою природою є правовідносинами майнового найму, які урегульовані укладеним між сторонами договором та регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Пунктом 8.2 договору сторони погодили, що він може бути розірваний достроково: - за згодою сторін; у випадку несплати рахунків орендарем більше 15-ти днів (тобто до 15 числа наступного місяця); у випадку порушення умов даного договору; на вимогу орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання; на вимогу орендаря, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог, представник відповідача посилається на ч. 1 ст. 291 ГК України, якою встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається і ця норма має імперативний характер, бо забороняє односторонню відмову від договору.

Дійсно, частина 1 ст. 291 ГК України містить заборону односторонньої відмови від договору оренди.

Проте в ч. 3 цієї статті унормовано, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В свою чергу ч. 1 ст. 188 ГК України, встановлює, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як вбачається із змісту пункту 8.2 договору, сторони визначили і погодили право сторін відмовитись від договору, але за умови попередження про це другої сторони за 30 днів.

Отже, за взаємним волевиявленням, сторони у названому пункті визначили певний порядок припинення їхніх правовідносин, а саме в порядку розірвання договору на підставі повідомлення.

Таким чином, умова пункту 8.2. договору не протирічить ч. 1 ст. 291 ГК України, оскільки, у даному випадку мова йде не про односторонню відмову від договору, а має місце взаємне волевиявлення двох сторін, закріплене в названому пункті договору, щодо встановлення певного порядку припинення їхніх правовідносин, а саме: в порядку розірвання договору - на підставі повідомлення.

Таким чином, у відступ від загального правила, визначеного ч.1 ст.291 ЦК України, у пункті 8.2 договору сторони визначили і погодили право сторін розірвати договір, за умови попередження про це другої сторони за 30 днів.

При цьому, норма ч.1 ст.291 ГК України не забороняє сторонам за взаємною згодою визначити такий порядок припинення договору і не встановлює, що така умова договору є нікчемною або недопустимою.

Згідно з приписами ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.10.2016 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 01 (вих. № 6 від 30.09.2016 року), відповідно до якої позивач вимагав сплатити заборгованість, яка виникла за договором та повідомив про дострокове розірвання договору на підставі п. 8.2 договору. Також на підставі п. 3.11 договору орендодавець вимагав від орендаря звільнити (повернути) орендовані приміщення до 31 жовтня 2016 року.

Таким чином, суд зазначає про те, що позивач за первісним позовом, керуючись п.8.2 договору оренди, правомірно скористався своїм правом щодо дострокового розірвання орендних правовідносин, шляхом направлення 04.10.2016 р. відповідного повідомлення відповідачу за первісним позовом, що узгоджується з волевиявленням сторін зафіксованим у договорі оренди (п. 8.2) та встановлено статтею 188 ГК України.

Відповідно до приписів ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що сторони за власною ініціативою не дійшли згоди щодо розірвання спірного договору оренди, оскільки додаткової угоди ними не укладено і сторони не заперечують, що така угода ними не укладалась, у зв'язку з чим є підставним те, що позивач звернувся з відповідною вимогою до суду та просить у судовому порядку розірвати договір оренди.

Крім того, згідно з вимогами ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Одночасно судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом, в порушення п. 5.1. договору, викладеного в редакції додаткової угоди № 1 до договору від 03.01.2016 р., не виконувався обов'язок щодо компенсації орендодавцю податку на землю та податку на нерухомість, зокрема в січні-вересні 2016 р. орендар не сплатив орендодавцю компенсаційні витрати на загальну суму 49480,00грн., що і слугувало підставою для дострокового припинення договору та стало причиною звернення з відповідним позовом до суду, а у жовтні-грудні 2016 року витрати по сплаті земельного податку та податку на нерухоме майно склали 16460,00 грн.

Під час розгляду справи відповідачем за первісним позовом було компенсовано витрати по оплаті податку на землю та податку на нерухомість за січень-вересень 2016 р., проте на час нового розгляду справи несплаченими залишились витрати позивача за первісним позовом за період з жовтня по грудень 2016 року: розмір заборгованості з компенсації витрат по сплаті земельного податку становить 7200,00 грн. (2400 грн*3); розмір заборгованості з компенсації витрат по сплаті податку на нерухоме майно становить 9260 грн.

Відповідно до п. 5.1. в редакції додаткової угоди № 1 від 03.01.2016 р., орендар зобов'язався компенсувати орендодавцю податок на землю, податок на нерухомість та інші витрати.

Згідно пп. 266.2.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. У відповідності до пп. 266.10.1 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 (тридцятого) числа місяця, що наступає за звітним кварталом.

У відповідності до п.п 269.1.2 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі.

Згідно п.п. 270.1.1 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

У відповідності до п. 287.4 ПК України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, на виконання вищезазначених вимог відповідачем у встановлені законодавством строки сплачувався податок на нерухоме майно та земельний податок, що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведені обставини та порушення відповідачем умов договору та чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості з компенсації земельного податку за період з жовтня по грудень 2016 року в розмірі 7200,00 грн. та заборгованості з компенсації витрат по сплаті податку на нерухоме майно за період з жовтня по грудень 2016 року в розмірі 9260 грн. є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Таким чином, судом встановлено, що протягом дії договору орендарем порушувались приписи п. 5.1. договору, викладеного в редакції додаткової угоди № 1 від 03.01.2016 р. щодо здійснення компенсації орендодавцю податку на землю та податку на нерухомість.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено та не спростовано відповідачем за первісним позовом, що орендарем не було здійснено страхування майна, отриманого в оренду, що є порушенням приписів ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та п. 6.1 договору оренди, в якому сторони узгодили та орендар прийняв на себе обов'язок щодо здійснення страхування орендованого майна .

При цьому, судом враховано, що відповідно до ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", однією із істотних умов договору є умова щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна. Цей закон застосовується до спірних правовідносин в порядку приписів ч. 5 ст. 1 цього закону, якою встановлено, що положення цього закону можуть регулювати правовідносини щодо оренди майна інших форм власності, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди, оскільки дослідивши умови договору оренди № 1 від 03.01.2016 року, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутня домовленість щодо не застосування положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Щодо посилань позивача за первісним позовом на ту підставу, що договір укладено колишнім директором ТОВ "Млин" з перевищенням повноважень, то це є підставою визнання його недійсним, а не розірвання, тому суд не приймає її до уваги, при тому в господарському суду на даний час вже розглядається спір щодо визнання договору оренди недійсним, зокрема, на цій підставі, що не заперечується позивачем.

Щодо інших підстав, на які позивач додатково посилається в обґрунтування своєї вимоги саме про розірвання договору оренди, а саме: посилань на несплату орендарем більше трьох місяців підряд орендної плати за користування майном; посилань на передачу орендарем орендованого майна іншим особам; посилань на створюванням орендарем у період оренди майна загроз його пошкодження; посилань на здійсненням орендарем дії, що потягли порушення права власності; посилань на наявність вадів строку дії договору; посилань порушенням договором оренди майнових прав орендодавця та корпоративних прав учасників ТОВ "Млин", то вони не підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на припущеннях позивача, а тому визнають судом безпідставними та в порядку приписів ст. 33, 34 ГПК України, не приймаються судом до уваги.

Таким чином, враховуючи не приведення цього договору у відповідність до вимог чинного законодавства, приймаючи до уваги узгоджене сторонами у договорі право орендодавця на дострокове розірвання (припинення) договору оренди, не укладення сторонами додаткової угоди про розірвання договору, додержання позивачем порядку розірвання господарських договорів, унормованих ст. 188 ГК України, та беручи до уваги встановлені під час розгляду справи істотні порушення відповідачем умов спірного договору оренди, суд визнає вимогу позивача за первісним позовом обгрунтованою, а спірний договір № 1 оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" від 03.01.2016 року таким, що підлягає розірванню.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви, то суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Предметом даного зустрічного позову є зобов'язання відповідача усунути і не чинити перешкод приватному підприємству "Ельтан" у користуванні орендованим майном, згідно із умовами договору оренди майна №1 від 03.01.2016. Підставою позову позивач за зустрічним позовом зазначає чинення орендодавцем (відповідачем) перешкод в реалізації його прав на користування орендований майном, за умови чинності укладеного між сторонами договору оренди.

Таким чином, з метою реалізації свого права на захист, позивачем за зустрічним позовом обрано спосіб захисту шляхом подання негаторного позову, тобто позову про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, а володіння - це наявність фізичного доступу до речі.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. Відповідачем виступає у цьому випадку лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Предметом негаторного позову (усунення перешкод в користуванні майном) є вимога володіючого майном власника, титульного володільця, до інших осіб про усунення порушень його права власності, користування, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є належне позивачеві право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей, і для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним своїх правомочностей. Отже, право на негаторний позов виникає у власника, який володіє річчю, проте позбавлений можливості користуватися чи розпоряджатися нею, а підставою такого позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, підтверджують, що поведінка іншої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей.

Одночасно судом враховано, що однією з особливостей негаторного позову є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, як зі змісту позовної заяви, так і зібраних у справі доказів вбачається, що між позивачем та відповідачем існує спір щодо права користування майном, яке на даний час знаходиться у володінні власника цього майна, тобто у даному разі з метою захисту права не вододіючого власника (позивача за зустрічним позовом) міг бути поданий віндикаційний позов, тобто позов неволодіючого майном власника до його фактичного набувача про витребування індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Належним в розумінні ст. 16 ЦК України є спосіб захисту внаслідок застосування якого відновлюються порушені або оспорювані права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Таким чином, з огляду на наведене, суд вважає, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, який в даному випадку ефективно не захистить його права. Обрання позивачем неправильного способу захисту права власності є підставою для відмови у позові.

Більш того, вимоги зустрічного позову мають похідний характер, а обставини встановлені судом під час розгляду первісного позову, свідчить про відсутність у відповідача права користуватись орендованим майном після розірвання (припинення дії) договору оренди.

Відтак, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову внаслідок обрання позивачем невірного способу захисту та ненадання доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача за зустрічним позовом, що перешкоджають позивачу належним чином користуватися спірним майновим комплексом млина, наданими у користування позивачу за зустрічним позовом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 49 ГПК України, якою унормовано, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судовий збір, сплачений за подання первісного позову покладається на відповідача за первісним позовом та підлягає стягненню з нього на користь ТОВ "Млин"; а судовий збір за подання зустрічного позову покладається на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

Розірвати договір оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" №1 від 03.01.2016, укладений між ТОВ "Млин" та ПП "Ельтан".

Стягнути з Приватного підприємства "Ельтан" (61098, м. Харків, в`їзд ФесенківськийАДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 34755322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин" (62331, Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 31734525) 7200,00 грн. компенсації витрат по сплаті земельного податку, 9260,00грн. заборгованість з компенсації витрат по сплаті податку на нерухомість та 2756,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 27.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_6