Постанова

від 21.12.2017 по справі 922/3931/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2017 р. Справа № 922/3931/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі судового засідання Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом) - ОСОБА_1 на підставі довіреності від 22.09.2017,

відповідача (за первісним позовом) - ОСОБА_2 на підставі довіреності №2 від 06.03.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ельтан" (вх.№3453 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 25.10.2017 у справі №922/3931/16, ухваленого суддею Новіковою Н.А. у приміщенні господарського суду Харківської області, час ухвалення судового рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 27.10.2017,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛИН» , с. Великі Проходи, Дергачівський район, Харківська область,

до Приватного підприємства «ЕЛЬТАН» , м. Харків,

про розірвання договору, стягнення 16 460, 00грн

та за зустрічним позовом Приватного підприємства «ЕЛЬТАН» , м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛИН» , с. Великі Проходи, Дергачівський район, Харківська область

про зобов'язаня усунення перешкод у користуванні орендованим майном

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Млин" (орендодавець) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Ельтан" (орендар) про розірвання договору оренди майнового комплексу від 03.01.2016 (надалі - Договір); виселення ПП "Ельтан" із займаного нежитлового приміщення - цілісного майнового млинового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вул. Шевченка, 1 з поверненням приміщення належному власнику - ТОВ "Млин"; стягнення з ПП "Ельтан" заборгованості у розмірі 58 660, 00грн, що складається із заборгованості з компенсації земельного податку та податку на нерухоме майно у розмірі 49 480, 00грн і заборгованості зі сплати неустойки у розмірі 9 180, 00грн.

У подальшому ТОВ "Млин" подало заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковим погашенням ПП "Ельтан" заборгованості з компенсації податку на нерухоме майно, у розмірі 27 780, 00грн.

Позовна заява мотивована тим, що можливість розірвання Договору з ініціативи орендодавця передбачена Договором за умови повідомлення про це орендаря за 30 днів до дати розірвання Договору, що було здійснено позивачем, проте, відповідач не звільнив орендовані приміщення та не передав їх позивачу, як це передбачено умовами Договору; відповідач за умовами додаткової угоди до Договору мав компенсувати позивачу понесені ним витрати у зв'язку зі сплатою земельного податку та податку на нерухоме майно, проте, відповідач не здійснив таку компенсацію у повному обсязі; крім того, відповідач має сплатити позивачу неустойку, оскільки станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув позивачу млиновий комплекс, строк прострочення повернення майна складає 12 днів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2016 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПП "Ельтан" на користь ТОВ "Млин" 21 700, 00грн заборгованості з компенсації земельного податку, 9 180, 00грн заборгованості зі сплати неустойки, виселено ПП "Ельтан" із нежитлового приміщення - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вул. Шевченка, 1. У частині позовних вимог про розірвання договору оренди майнового комплексу від 03.01.2016 №1 відмовлено на тій підставі, що договір вже є розірваним на день вирішення спору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 касаційну скаргу Приватного підприємства "Ельтан" задоволено частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2016 у справі №922/3931/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України, суди попередніх інстанцій, не надали належної правової оцінки пункту 8.2. Договору, зокрема його положенню про можливість односторонньої відмови від Договору орендодавцем, попередивши за 30 днів про таке рішення орендаря, дійшли передчасного висновку про припинення Договору у зв'язку з повідомленням позивача про його дострокове розірвання у претензії від 30.09.2016.

Під час нового розгляду справи позивачем за первісним позовом подано заяву про зміну предмету позову, прийнятої до розгляду ухвалою суду від 10.10.2017, відповідно до якої вимога ТОВ "Млин" до ПП "Ельтан" є: розірвання Договору та стягнення з ПП "Ельтан" на користь ТОВ "Млин" заборгованості у розмірі 16 460, 00грн, що складається з компенсації витрат по сплаті земельного податку за період жовтень-грудень 2016 у розмірі 7 200, 00грн та заборгованості з компенсації витрат по сплаті податку на нерухомість за період жовтень-грудень 2016 у розмірі 9 260, 00грн (т.8 а.с.229-231).

ПП "Ельтан" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ "Млин", в якій просить зобов'язати ТОВ "Млин" усунути і не чинити перешкод ПП "Ельтан" у користуванні орендованим майном згідно із умовами Договору шляхом звільнення самовільно зайнятого цілісного майнового млинового комплексу, що належить ПП "Ельтан" на праві оренди відповідно до умов Договору; належного виконання Договору; надання ПП "Ельтан", його керівникам та працівникам можливості вільного доступу, користування та розпорядження орендованими приміщеннями, спорудами, майном цілісного майнового млинового комплексу, згідно із Договором (т.8 а.с.56-61).

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивує тим, що Договір є діючим, проте, ТОВ "Млин" перешкоджає орендарю в реалізації його прав користування майновим комплексом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2017 у справі №922/3931/16 (суддя Новікова Н.А.) первісний позов задоволено; розірвано договір оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" №1 від 03.01.2016, укладений між ТОВ "Млин" та ПП "Ельтан"; стягнуто з Приватного підприємства "Ельтан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин" 7 200, 00грн компенсації витрат по сплаті земельного податку, 9 260, 00грн заборгованість з компенсації витрат по сплаті податку на нерухомість та 2 756, 00грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Висновки рішення місцевого господарського суду обґрунтовані тим, що у пункті 8.2. Договору сторони визначили і погодили право сторін розірвати договір, за умови попередження про це другої сторони за 30 днів, при цьому, норма частини 1 статті 291 Господарського кодексу України не забороняє сторонам за взаємною згодою визначити такий порядок припинення договору; позивач за первісним позовом, керуючись пунктом 8.2 Договору правомірно скористався своїм правом щодо дострокового розірвання орендних правовідносин шляхом направлення 04.10.2016 відповідного повідомлення відповідачу за первісним позовом, що узгоджується з волевиявленням сторін, зафіксованим у Договорі, та статтею 188 Господарського кодексу України; сторони не дійшли згоди щодо розірвання Договору, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідною вимогою до суду - у судовому порядку розірвати Договір. Крім того, судом встановлено, що протягом дії Договору орендарем порушувались приписи пункту 5.1. Договору, викладеного в редакції додаткової угоди №1 від 03.01.2016 та не було у повному обсязі здійснено компенсацію понесених орендодавцем виплат по сплаті податку на землю та податку на нерухомість, також орендарем не було здійснено страхування майна, отриманого в оренду, що є порушенням приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, та пункту 6.1 Договору, в якому сторони узгодили та орендар прийняв на себе обов'язок щодо здійснення страхування орендованого майна .

Щодо вимог зустрічного позову, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту, який в даному випадку ефективно не захистить його права, що є підставою для відмови у позові; крім того, вимоги зустрічного позову мають похідний характер, а обставини встановлені судом під час розгляду первісного позову, свідчить про відсутність у відповідача права користуватись орендованим майном після розірвання (припинення дії) Договору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ПП "Ельтан" звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ТОВ "Млин" до ПП "Ельтан" відмовити, а зустрічний позов ПП "Ельтан" до ТОВ "Млин" задовольнити у повному обсязі; судові витрати просить покласти на ТОВ "Млин".

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не виконав вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 08.08.2017 у даній справі, зокрема неналежним чином дослідив пункт 8.2. Договору; судом не обґрунтовано підстави розірвання Договору - у зв'язку з використанням орендодавцем свого права щодо дострокового розірвання орендних правовідносин чи з підстав істотного порушення орендарем умов Договору. На думку апелянта, Договором визначений строк виконання зобов'язань щодо сплати орендних платежів, проте, строк сплати компенсацій орендодавцю податку на землю та податку на нерухомість не передбачений; Договором також не був передбачений строк, протягом якого орендар мав застрахувати орендоване майно; вважає, що судом не було проаналізовано правову позицію позивача за первісним позовом у справі №922/4236/16, в якій розглядається позовна заява ТОВ "Млин" до ПП "Ельтан" про визнання недійсним Договору. Як зазначає апелянт, задоволення зустрічного позову в повній мірі дозволить захистити порушене право апелянта.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження.

01.12.2017 ТОВ "Млин" подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12402), вважає доводи апелянта безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 25.10.2017 - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 розгляд справи відкладено на 21.12.2017.

Від позивача за первісним позовом надійшло клопотання (вх.№13174 від 19.12.2017) про залучення до матеріалів справи документів, що свідчать про вивезення апелянтом свого майна з млинового комплексу.

15.12.2017 набрав чинності Закон України №2147-VIII від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Пунктом 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакції Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, розгляд господарськими судами справ здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України у редакції, що діє з 15.12.2017, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Як вбачається із наданих позивачем за первісним позовом документів, документи, що свідчать про вивезення апелянтом свого майна з млинового комплексу, зокрема, листування керівників сторін у справі щодо вивезення апелянтом майна та акти прийому-передачі майна, складені та підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками, датовані листопадом 2017 року, відтак, об'єктивно не могли бути подані суду першої інстанції.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.12.2017 представник апелянта оглянула та підтвердила наявність даних документів, а також підтвердила, що майно апелянта вивезено з території млинового комплексу.

З урахуванням викладеного, апеляційним господарським судом приймаються надані позивачем за первісним позовом додаткові докази.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.12.2017 представникам сторін було оголошено, що з 15.12.2017 справи у господарських судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності редакції Господарського процесуального кодексу України, що діє з 15.12.2017, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представники сторін зазначили, що вони не мають заяв чи клопотань, які сторони не мали змоги подати суду раніше.

Представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ТОВ "Млин" до ПП "Ельтан" відмовити, а зустрічний позов ПП "Ельтан" до ТОВ "Млин" задовольнити у повному обсязі.

Представник ТОВ "Млин" проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 25.10.2017 - без змін.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, учасники судового процесу висловили свої вимоги, доводи і заперечення щодо апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, з урахуванням положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2016 між ТОВ "Млин (орендодавець) та ПП "Ельтан" (орендар) був укладений договір №1 оренди майнового комплексу, предметом якого є передача в оренду орендарю цілісного майнового млинового комплексу, розміщеного за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вулиця Шевченка, 1.

Згідно з пунктом 1.3 Договору, склад майна цілісного майнового комплексу, який передається орендодавцем в оренду орендарю, визначено в специфікації - додатку №1 до Договору і та є невід'ємною його частиною.

Відповідно до пункту 1.4 Договору, моментом передання млинового комплексу від орендодавця до орендаря вважається дата, якою сторони за договором оформили своїми підписами акт приймання-передачі млинового комплексу в оренду.

Згідно з пунктом 5.1. Договору, орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом у розмірі, порядку та строках, встановлених додатковими угодами до даного договору.

03.01.2016 орендодавцем та орендатором була укладена додаткова угода №1 до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили внести доповнення до пункту 5.1 Договору, виклавши його наступним чином: "орендар сплачує орендну плату за користування майном млиновим комплексом у розмірі 8 000, 00грн на місяць; орендар компенсує орендодавцю податок на землю, податок на нерухомість та інші витрати.

03.06.2016 орендодавцем та орендарем була укладена додаткова угода №2 до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що розмір орендної плати, яку сплачує орендар орендодавцю за користування млиновим комплексом, становить 11 475, 00грн.

Відповідно до пункту 5.2.. Договору, орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом в наступному порядку - не пізніше 6-го числа наступного місяця шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок орендодавця.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2016 на виконання пункту 4.3 Договору позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом млиновий комплекс, що підтверджується Актом приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками сторін.

Згідно пункту 8.1. Договору, Договір укладено на строк з 03.01.2016 по 03.12.2018.

Протягом дії Договору, а саме з січня по жовтень 2016 року, орендодавець і орендар щомісячно складали акти виконаних робіт, що підтверджують виконання позивачем за первісним позовом зобов'язань перед відповідачем (т.1 а.с.51-60).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що протягом дії договору орендар перераховував на рахунок орендодавця орендну плату у розмірі, встановденому додатковими угодами до Договору; компенсацію податку на землю та податку на нерухомість до дати звернення позивача за зустрічним позовом із претензією (04.10.2016 року) відповідач за зустрічним позовом не перераховував.

Разом з тим, пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що Договір може бути розірваний достроково:

- за згодою сторін;

- у випадку несплати рахунків орендарем більше 15-ти днів (тобто до 15 числа наступного місяця);

- у випадку порушення умов даного договору;

- на вимогу орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання;

- на вимогу орендаря, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.10.2016 ТОВ "Млин" орендодавцем було направлено на адресу орендаря претензію №01 (вих. № 6 від 30.09.2016) (т.1 а.с.16-23), відповідно до якої орендодавець вимагав сплатити заборгованість, яка виникла за Договором та повідомив про дострокове розірвання договору на підставі пункту 8.2 Договору.

У відповідь орендар листом від 11.10.2016 (т.1 а.с.96-98) зазначив, що відшкодує орендодавцю витрати з податку на нерухомість та єдиний внесок після отримання від орендодавця копії первинних документів, які фіксують розмір дійсно понесених витрат; вимога двічі відшкодовувати плату за землю в розмірі 21 700, 00грн суперечить статті 797 Цивільного кодексу України; крім того, одностороння відмова від договору не допускається, а орендар не може звільнити об'єкт оренди раніше 03.12.2018.

Зазначене стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з позовом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення первісного позову, виходячи з наступного.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 180 Господарського кодексу України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як вбачається зі змісту пункту 8.2 Договору, сторони за вільним волевиявленням визначили і погодили право сторін Договору на вимогу як орендаря, так і орендодавця достроково розірвати Договір за умови попередження про це другої сторони за 30 днів. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, за взаємною згодою сторони у даному пункті визначили певний порядок припинення їхніх правовідносин, зокрема, у випадку дострокового розірвання договору на вимогу однієї зі сторони; при цьому, сторони не конкретизували необхідність зазначення стороною Договору певних підстав для дострокового розірвання Договору.

Частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

У свою чергу, статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором . Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У даному випадку, сторони у Договорі (пункт 8.2.) передбачили можливість розірвання Договору в односторонньому порядку на вимогу однієї зі сторони.

За таких підстав, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач за первісним позовом, керуючись пунктом 8.2 Договору, правомірно скористався своїм правом щодо дострокового розірвання орендних правовідносин шляхом направлення 04.10.2016 відповідного повідомлення відповідачу за первісним позовом; така вимога позивача за первісним позовом не суперечить умовам Договору та вимогам чинного цивільного законодавства.

Заперечуючи проти первісних позовних вимог, відповідач за первісним позовом посилається на частину 1 статті 291 Господарського кодексу України, якою встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Судова колегія вважає такі доводи апелянта необґрунтованими та такими, що свідчать про довільне трактування апелянтом норм права, оскільки, у даному випадку має місце реалізація орендодавцем свого права на дострокове розірвання Договору у відповідності до положень Договору, пунктом 8.2. якого передбачено можливість кожної зі сторін достроково розірвати Договір на підставі вимоги, надісланої іншій стороні з повідомленням за 30 днів до дати розірвання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сторонами неодноразово укладались договори оренди млинового комплексу на тих самих умовах ще з листопада 2013 року (т.1 а.с.81-90), відтак сторони, у тому числі, і орендар тривалий час були обізнані щодо умов Договору, у тому числі, щодо умов пункту 8.2. Договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції не виконав вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 08.08.2017 у даній справі, зокрема неналежним чином дослідив пункт 8.2. Договору, оскільки такі доводи апелянта є виключно його припущеннями.

Відповідно до приписів статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з положеннями статті 188 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із матеріалів справи і суті спору вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо розірвання Договору, угоди щодо припинення їх правовідносин укладено не було, відповідач за первісним позовом заперечує щодо розірвання Договору, у зв'язку з чим позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогою у судовому порядку розірвати Договір.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги позивача за первісним позовом у частині вимог розірвати Договір є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог у цій частині.

При цьому, судова колегія відхиляє доводи апелянта, що судом не обґрунтовано підстави розірвання Договору - у зв'язку з використанням орендодавцем свого права щодо дострокового розірвання орендних правовідносин чи з підстав істотного порушення орендарем умов Договору, виходячи з наступного.

Як зазначено вище, позивач за первісним позовом правомірно скористався своїм правом щодо дострокового розірвання Договору шляхом надсилання апелянту відповідного повідомлення, оскільки таке його право було передбачено умовами Договору (пункт 8.2. - на вимогу орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання); вимога будь-якої зі сторони Договору про дострокове розірвання Договору, надіслана у відповідності до положень Договору, є самостійною підставою для розірвання Договору, проте, у зв'язку з відсутністю згоди орендаря щодо припинення орендних правовідносин, та невирішення цього питання за згодою сторін Договору, орендодавець за наявності правових підстав звернувся до суду за захистом свого порушеного права до суду.

Разом з тим, при розгляді справи місцевим господарським судом також було встановлено, що орендарем не було здійснено страхування майна, отриманого в оренду, що є порушенням приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 6.1 Договору, в якому сторони узгодили та орендар прийняв на себе обов'язок щодо здійснення страхування орендованого майна. При цьому, судом враховано, що відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", однією із істотних умов договору є умова щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна. Цей закон застосовується до спірних правовідносин в порядку приписів частини 5 статті 1 цього закону, якою встановлено, що положення цього закону можуть регулювати правовідносини щодо оренди майна інших форм власності, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди, оскільки дослідивши умови Договору, суд дійшов висновку, що між сторонами відсутня домовленість щодо незастосування положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Апелянтом не спростовано висновків суду, що ним в порушення умов Договору не було виконано умови пункту 6.1. Договору та не застраховано орендоване майно.

Як вказує апелянт, Договором не був передбачений строк, протягом якого орендар мав застрахувати орендоване майно, відтак, апелянт мав змогу застрахувати майно протягом строку дії Договору.

При цьому, апелянт не спростовує, що він користувався орендованим майном без здійснення дій щодо його страхування.

Судова колегія зазначає, що положення статті 773 Цивільного кодексу України передбачають обов'язок наймача користуватись орендованим майном відповідно до умов договору оренди; даний обов'язок апелянтом виконано не було.

Щодо інших підстав, на які позивач за первісним позовом додатково посилається в обґрунтування своєї вимоги про розірвання Договору, а саме посилань на передачу орендарем орендованого майна іншим особам; посилань на створення орендарем у період оренди майна загроз його пошкодження; посилань на здійснення орендарем дії, що потягли порушення права власності; посилань на наявність вадів строку дії договору; посилань порушення договором оренди майнових прав орендодавця та корпоративних прав учасників ТОВ "Млин", то, як вірно зазначено місцевим господарським судом, вони не підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на припущеннях позивача за первісним позовом, а тому визнані судом безпідставними.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом стягнути з ПП "Ельтан" на користь ТОВ "Млин" заборгованість у розмірі 16 460, 00грн, що складається з компенсації витрат по сплаті земельного податку за період жовтень-грудень 2016 у розмірі 7 200, 00грн та заборгованості з компенсації витрат по сплаті податку на нерухомість за період жовтень-грудень 2016 у розмірі 9 260, 00грн, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 5.1. Договору, орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом у розмірі, порядку та строках, встановлених додатковими угодами до даного договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом в наступному порядку - не пізніше 6-го числа наступного місяця шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок орендодавця.

03.01.2016 сторонами у справі була укладена додаткова угода №1 до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили внести доповнення до пункту 5.1. Договору, виклавши його у наступній редакції: "Орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом у розмірі 8 000, 00грн на місяць; орендар компенсує орендодавцю податок на землю, податок на нерухомість та інші витрати.

03.06.2016 між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до умов якої сторони погодили, що розмір орендної плати, яку сплачує орендар орендодавцю за користування млиновим комплексом, становить 11 475, 00грн. Посилань щодо звільнення орендаря від здійснення орендодавцю компенсації з його витрат на сплату податку на землю, на нерухомість та інші витрати додаткова угода №2 до Договору не містить.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що протягом дії Договору орендар сплачував орендну плату у розмірі, встановленому додатковими угодами до Договору.

Натомість, компенсацію податку на землю та податку на нерухомість до дати звернення позивача із претензією (04.10.2016) відповідач не перераховував.

Протягом розгляду справи орендарем в рахунок сплати компенсації податку на землю та податку на нерухомість, сплачених орендодавцем за період з січня по вересень 2016 року було здійснено перерахування грошових коштів ТОВ "Млин" в рахунок компенсації податку на нерухоме майно у розмірі 27 780, 00грн, які були сплачені 15.11.2016 добровільно; компенсація земельного податку у розмірі 21 700, 00грн була сплачена 07.04.2017 у примусовому порядку в рамках виконавчого провадження № 53527726 (т.8 а.с.209-210).

Як вказує позивач за первісним позовом та не заперечує відповідач, у жовтні-грудні 2016 року ПП "Ельтан" продовжувало користуватися майновим комплексом млина, а тому, на думку орендодавця, в порядку пункту 5.1 Договору, підлягає компенсації витрати за сплачені ТОВ "Млин" у жовтні-грудні 2016 року земельний податок у сумі 7 200, 00грн та податок на нерухомість у сумі 9 260, 00грн, сплата яких позивачем за первісним позовом підтверджується матеріалами справи (т.8 а.с.212-214).

Згідно з пунктом 266.2.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. У відповідності до пункту 266.10.1 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30 (тридцятого) числа місяця, що наступає за звітним кварталом.

Відповідно до пункту 269.1.2 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є землекористувачі.

Пунктом 270.1.1 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

У відповідності до п. 287.4 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, на виконання вищезазначених вимог позивачем за первісним позовом сплачувався податок на нерухоме майно та земельний податок, що підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи, проте, відповідачем компенсацію понесених орендодавцем витрат зі сплати податку у повному обсязі, як це передбачено умовами Договору, здійснено не було.

В цій частині колегія суддів зазначає, що всупереч запереченням відповідача за первісним позовом щодо необхідності компенсувати орендодавцю понесені ним витрати щодо сплати податків, дії самого відповідача за первісним позовом свідчать про визнання ним обов'язку по сплаті компенсації земельного податку та податку на нерухоме майно та часткову їх сплату під час розгляду справи.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості з компенсації земельного податку за період з жовтня по грудень 2016 року в розмірі 7200, 00грн та заборгованості з компенсації витрат по сплаті податку на нерухоме майно за період з жовтня по грудень 2016 року в розмірі 9 260, 00грн є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Щодо доводів апелянта, що судом не було проаналізовано правову позицію позивача за первісним позовом у справі №922/4236/16, в якій розглядається позовна заява ТОВ "Млин" до ПП "Ельтан" про визнання недійсним Договору, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, між ТОВ "Млин" та ПП "Ельтан" також наявний спір за позовом ПП "Ельтан" до ТОВ "Млин" про визнання недійсним пункту 8.1. Договору та за зустрічним позовом ТОВ "Млин" до ПП "Ельтан" про визнання недійсним Договору, який розглядається господарським судом у межах справи №922/4236/16.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/4236/16 у задоволенні первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішення не набрало чинності, у зв'язку з поданням ТОВ "Млин" апеляційної скарги на рішення суду.

У даній справі №922/3931/16 позивач за первісним позовом посилався на ту підставу, що Договір укладено колишнім директором ТОВ "Млин" з перевищенням повноважень.

Місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що такі доводи позивача у разі їх доведеності можуть бути підставою визнання недійсним Договору, а не його розірвання, тому судом першої інстанції не прийнято їх, з посиланням, що в господарському суді на даний час розглядається спір щодо визнання Договору недійсним, зокрема, на цій підставі, що не заперечується позивачем за первісним позовом.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що в силу статті 16 Цивільного кодексу України, сторони вільні у виборі способу захисту їх порушеного права.

Звернення ТОВ "Млин" до суду з зустрічним позовом про визнання недійсним Договору у межах іншої справи не змінює правову кваліфікацію спірних правовідносин у даній справі.

Щодо зустрічного позову ПП "Ельтан" про зобов'язання ТОВ "Млин" усунути і не чинити перешкод у користуванні орендованим майном, згідно із умовами Договору, який позивачем за зустрічним позовом вважає чинним, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

За своєю правовою природою спірні правовідносини є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу статті 759 Цивільного кодексу України, орендодавець передав орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Проте, у зв'язку із задоволенням судом вимоги позивача за первісним позовом розірвати Договір, орендні правовідносини між сторонами припинились, відповідно, апелянт вже не має право на користування орендованим майно, що виключає можливість задоволення вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов'язання ТОВ "Млин" усунути і не чинити перешкод у користуванні ПП "Ельтан" орендованим майном.

Крім того, як свідчать матеріали справи та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.12.2017 апелянту було повернуто його майно, що знаходилось на млиновому комплексі.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського про відмову у задоволенні зустрічного позову, але з вищевикладених підстав

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що твердження апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані обставини у справі, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282, п. 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ельтан" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.10.17 у справі №922/3931/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26.12.2017

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.