Постанова

від 19.10.2017 по справі 904/5344/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2017 року Справа № 904/5344/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач)

суддів Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

за участю представників сторін:

від відповідача - 2: ОСОБА_1 представник, довіреність №23/05-8 від 23.05.2017 року,

представники позивача та відповідача -1 не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені судом належним чином.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Нечипоренко" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 року у справі №904/5344/17

за позовом Першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області

до відповідача - 1 Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області

відповідача - 2 Фермерського господарства "Нечипоренко"

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Фермерського господарства "Нечипоренко" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладений між Нікопольською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Нечипоренко» та зобов'язання Фермерське господарство «Нечипоренко» повернути державі в особі Нікопольської районної державної адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 29, 9615 га за актом приймання-передачі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 року (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 29, 9615 га, з них 17, 0760 водного дзеркала, 12, 8855 га пасовища (прибережна захисна смуга) на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, зареєстрований в Державному реєстрі земель від 23.04.2009 за № 040912500463, укладений між Нікопольською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством «Нечипоренко» .

Зобов'язано Фермерське господарство «Нечипоренко» повернути державі в особі Нікопольської районної державної адміністрації земельну ділянку водного фонду загальною площею 29, 9615 га, з них: 17, 0760 водного дзеркала, 12, 8855 га пасовища (прибережна захисна смуга) на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області за актом приймання-передачі.

Стягнуто з Фермерського господарства «Нечипоренко» на користь прокуратури Дніпропетровської області 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області на користь прокуратури Дніпропетровської області 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано неправильним розрахунком розміру орендної плати, оскільки сторонами не було проведено нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є основоположним для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач-2 - Фермерське господарство "Нечипоренко" його оскаржує на предмет неповного з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на те, що земельна ділянка, яка надана йому в оренду, відповідно до договору оренди землі від 23.04.2009р. №040912500463, відноситься до земель водного фонду, тобто її використання має певні особливості та невизначеності щодо критеріїв та факторів нормативної грошової оцінки. Стверджує, що Відділом Держкомзему у Нікопольському районі Дніпропетровської області було повідомлено його про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її щорічний розмір і період з 2009 по 2017 роки, що розраховувався відповідно до постанови КМУ "Деякі питання оренди земель" від 13.12.2006 року №1724, при цьому було вказано, що податок за використання земель водного фонду розраховується відповідно до вимог Закону України "Про плату за землю", а впослідуючому -відповідно до Податкового кодексу України.

У зв'язку з невизначеністю нормативно-правової бази для розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок іншого сільськогосподарського призначення (для рибогосподарських потреб), скаржник звернувся до Державного підприємства "Дніпровський науково -дослідний та проектний інститут землеустрою" з метою визначення нормативної грошової оцінки орендованої ним земельної ділянки, проте листом від 20.04.2017 р. №01-07/441 йому було повідомлено про неможливість визначення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, у зв'язку з відсутністю чинної нормативно-правової бази для цієї категорії земель.

На підставі викладеного, скаржник вважає недоведеним твердження позивача, що відповідачами спричинено шкоди фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження до бюджету грошових коштів, оскільки на підтвердження вказаного позивачем не надано до суду ні розрахунків такої шкоди, ні доказів її спричинення.

Крім того, скаржник посилаючись на ч.4 ст.23, ч.1 ст. 24 Закону України Про прокуратуру , стверджує, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду з позовом про представництво інтересів держави, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень, тобто відповідача-1, що позивачем здійснено не було. Скаржник вважає, що господарським судом було неправомірно відмовлено в задоволенні заяви про залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку з відсутністю у позивача повноважень на представництво інтересів держави у цій справі.

Скаржник просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 року у даній справі та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач-1 доводи апеляційної скарги підтримує, просить оскаржуване рішення господарського суду скасувати, апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 року законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача-2, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до розпорядження Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 24.12.2008 № 970-р-08 «Про надання земельних ділянок в оренду рибогосподарських потреб» надано в оренду Фермерському господарству «Нечипоренко» земельну ділянку загальною площею 29, 9615 га з них: 17, 0760 га - водного дзеркала (ставок), 12, 8855 га - пасовищ (прибережна захисна смуга) за рахунок земель державної власності (землі запасу) на території Криничуватської сільської ради для рибогосподарських потреб терміном на 49 років з моменту державної реєстрації договору оренди та встановивши орендну плату в розмірі 100,00 грн за 1,0 га (а.с. 17).

08.01.2009 між Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавець) та Фермерським господарством «Нечипоренко» (орендар) укладено договір оренди землі.

Відповідно до п. 1.1, 2.1, 4.1-4.2 вказаного договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку водного фонду (кадастровий номер1222982800:01:001:0391) загальною площею 29, 9615 га, з них: 17, 0760 га - водного дзеркала (ставок), 12, 8855 га - пасовищ (прибережна захисна смуга), яка розташована на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області строком на 49 років починаючи з моменту державної реєстрації договору. Передача земельної ділянки здійснюється згідно з актом приймання-передачі.

Договір зареєстрований у Нікопольському відділі ДРФ ЦЕНТРУ ДЗК ( запис у Державному реєстрі земель від 23.04.2009 за № 040912500463) (а.с. 20).

Передача земельної ділянки за договором оренди підтверджується актом приймання - передачі від 26.03.2009, підписаним між Нікопольською РДА та ФГ «Нечипоренко» , який є невід'ємною частиною договору оренди (а.с. 21).

Відповідно до п. 5.2 договору, в редакції визначеній рішенням суду від 24.03.2011 у справі №5005/1026/2011, орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до вимог Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України.

Згідно з п. 5.5 договору, грошова оцінка земельної ділянки станом на момент укладання договору не проводилась.

Відповідно до інформації Управління Держгеокадастру у Нікопольському районі Дніпропетровської області від 17.06.2016 № 10-405-0.5-4755/2-16, нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарських призначення (промисловості, транспорту, зв'язку, телекомунікацій, земель водного фонду, оздоровчого, рекреаційного призначення тощо) станом на 17.06.2016 не проведена (а.с. 22).

Відповідно до листа Нікопольської районної державної адміністрації від 30.05.2016 за №01-31-1603/0/320-16 нормативна грошова оцінка земельних ділянок не проводилась.

Згідно інформації Нікопольської районної ради Дніпропетровської області від 16.06.2016 №492/0/2-16 від 16.06.2016, станом на вересень 2016 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 29, 9615 на території Криничуватської сільської ради, що перебуває в користуванні ФГ «Нечипоренко» , не проводилась (а.с. 23).

Також, відповідно до інформацій Нікопольської районної ради від 27.09.2016 року №764/0/2-16 та управління Держгеокадастру в Нікопольському районі від 27.09.2016 року № 10-405-0.5-6816/2-16 технічна документація з проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 29,9615 га, що перебуває в оренді ФГ «Нечипоренко» в порядку, передбаченому Законом України «Про оцінку земель» не розроблялась, Нікопольською районною радою не затверджувалась та до архіву Управління не надходила (а.с. 24-25).

У зв'язку з викладеним, прокурор звернувся з позовом до суду про визнання недійсним вищевказаного договору оренди, вважаючи, що при його укладанні порушені вимоги ст.ст.13, 23 Закону України «Про оцінку земель» , оскільки технічна документація з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки не розроблялась та не затверджувалась, що є підставою для визнання договору недійсним згідно положень ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України, ст.15 Закону України «Про оренду землі» .

Відповідно до ч. ч.1,2 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження від 24.12.2008 № 970-р-08) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів відповідно до закону.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин на (час прийняття спірних розпоряджень та укладення спірного договору) належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (п. «а» ч.1 ст. 17 Земельного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.

За змістом ч. 2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму(оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакціях на час підписання договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За загальним правилом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

На підставі ст. 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Зі змісту ст. 21 Закону «Про оренду землі» (в редакції на час укладення правочину) вбачається, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Так, затверджуючи типову форму договору оренди землі, Кабінет Міністрів України Постановою №220 від 03.05.2004 передбачив, що при укладенні договору оренди землі сторони повинні визначитись щодо розміру орендної плати: грошової - у гривнях із зазначенням способів внесення за земельні ділянки приватної власності, а за земельні ділянки державної або комунальної власності також із зазначенням відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки або розміру земельного податку.

Окрім того, Кабінет Міністрів України вказав, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1724 від 13.12.2006 затверджено форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена.

Частиною 1 статті 13 Закону України від 11.12.2003 № 1378-IV «Про оцінку земель» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено випадки обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Так, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Приписами наведеного вище законодавства визначено, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Правова позиція, щодо проведення грошової оцінки земельних ділянок викладена у постанові Верховного Суду України від 22.05.2013 у справі №6-11 цс 13.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а спірний договір у цій частині суперечить приписам чинного законодавства. Однак, відомості щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (чинній на час укладення спірного договору) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

За змістом ст. 51 вище вказаного Закону проекти землеустрою щодо створення нових землеволодінь та землекористувань розробляються з метою обґрунтування розмірів і меж земельних ділянок з урахуванням вимог щодо раціонального використання та охорони земель.

Крім того, відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до розпорядження та документації із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки вказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. Отже, затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки можливе лише після державної експертизи.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.

При цьому, ст. 9 вказаного Закону передбачено, що обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 вказаного Закону позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Отже, експертиза землевпорядної документації мала бути здійснена, проте, як вбачається з матеріалів справи, не проводилась.

Тобто, всупереч вимогам діючого на той час законодавства в оренду, передано земельну ділянку без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без проведення агрохімічної експертизи, без проведення державної експертизи землевпорядної документації, а також те, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, проведена не була.

Враховуючи викладене, колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції, що розмір орендної плати за землю при укладанні оспорюваного договору встановлений з порушенням вимог чинного законодавства, а право оренди набуте ФГ «Нечипоренко» за договором від 08.01.2009, укладеним з порушенням вимог ст. ст.13, 23 Закону України «Про оцінку земель» .

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 22.05.2013 зі справи № 6-1 цс13.

Доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості позовних вимог визнаються колегією суддів неспроможними, оскільки висновків, викладених у оскаржуваному рішенні суду, вони не спростовують, при цьому ґрунтуються на переоцінці доказової бази у справі.

Стосовно доводів скаржника, що господарським судом було неправомірно відмовлено в задоволенні заяви про залишення без розгляду позовної заяви у зв'язку з відсутністю у позивача повноважень на представництво інтересів держави у цій справі, необхідно зазначити наступне.

Згідно з абзацом 4 частини 1, частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною 3 статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Так, Першим заступником керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області у позовній заяві зазначено, що порушення інтересів держави в сфері земельних відносин щодо встановленого порядку набуття права користування земельною ділянкою державної форми власності та водними об'єктом (ставком) для рибогосподарських потреб, відбулося на підставі оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, укладеного з Нікопольською районною державною адміністрацією - органом державної виконавчої влади, якому належить повноваження щодо розпорядження землями державної власності, орган в інтересах якого звертається прокурор з позовом відсутній. У зв'язку з чим даний позов подано першим заступником керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в силу вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст.29 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено позивачем, дана позовна заява, як захід прокурорського реагування, вжита на захист порушених економічних інтересів держави, що полягає у неправильному визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку державної форми власності, недоотримання державою визначених Бюджетним кодексом України та Податковим кодексом України коштів, з підстав невиконання з боку Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та Фермерським господарством «Нечипоренко» вимог діючого законодавства, в тому числі Закону України Про оренду землі та Про оцінку земель , під час укладання договору оренди.

Позовна заява підписана першим заступником прокурора області в межах повноважень, визначених частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру".

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження.

Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Щодо доводів скарги в частині безпідставної відмови у задоволенні клопотання відповідача-1 про застосування строку позовної давності необхідно зазначити наступне.

Відповідно до приписів статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з частинами 1, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Отже, норми, установлені частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Якщо вимоги прокурора є похідними від вимог органу (позивача), який уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.

В той же час, як вже було зазначено, позовна заява була подана прокурором в інтересах держави, орган в інтересах якого звертається прокурор з позовом відсутній.

З огляду на викладене, місцевим судом вірно встановлено, що Нікопольську місцеву прокуратуру було утворено на виконання ЗУ "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII., тобто, Нікопольська місцева прокуратура не існувала до 14 жовтня 2014 року, і до цієї дати не знала і не могла знати про порушення прав та інтересів держави. Інформацію щодо нездійснення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки Нікопольська місцева прокуратура вперше отримала з відповіді Нікопольської міської ради 16.06.2016 (а.с. 24), з цієї дати, як вірно встановлено місцевим судом, починає свій перебіг строк позовної давності щодо визнання недійсним договору оренди спірної земельної ділянки.

Отже, оскільки оскаржуване рішення господарського суду прийнято за повного дослідження всіх обставин даного спору та у відповідності до вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Нечипоренко" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 року у справі №904/5344/17 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повна постанова складена 27.10.2017 року.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко