Постанова

від 19.10.2017 по справі 910/10138/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2017 р. Справа№ 910/10138/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

за участю представників:

позивача: Вербицький Я.В., довіреність б/н від 20.12.2016,

відповідача: Ковальчук К.О., довіреність № 2 від 03.03.2017.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 16.08.2017

у справі № 910/10138/17 ( суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс"

про стягнення 1 093 855, 95 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" про стягнення суми основного боргу в розмірі 650 906, 42 грн, 3% річних - 39 696, 18 грн та інфляційних втрат - 403 253, 53 грн відповідно до договору страхування відповідальності експедитора № 00012/25/354 від 02.09.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 у справі № 910/10138/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "МЕГАПОЛІС", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРКОНТ КИЇВ" 650 906 грн 42 коп. - основного боргу та 9 763 грн 69 коп. - витрат по сплаті судового збору. У позові в частині стягнення 39 696,18 грн. 3% річних та 403 253, 53 грн інфляційних втрат - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 у справі № 910/10138/17.

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 02.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 у справі №910/10138/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Власова Ю.Л., Буравльова С.І.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на судове рішення.

Отже, суд визнав заявлене клопотання щодо поновлення строку для подання апеляційної скарги обґрунтованим, а подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження.

Також, колегією суддів береться до уваги наступне. 07.09.2017 через відділ документального забезпечення КАГС від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" також надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду м. Києва від 16.08.2017.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2017 у справі №910/10138/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Власова Ю.Л., Буравльова С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.09.2017.

В судовому засіданні 26.09.2017 було оголошено перерву на 10.10.2017.

Відповідно до ч. 2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 визначено, що у разі якщо у провадженні апеляційної інстанції вже знаходиться апеляційна скарга одного з учасників судового процесу на ухвалу або рішення місцевого господарського суду, а іншим учасником судового процесу подано апеляційну скаргу на ту ж саму або іншу ухвалу чи рішення і ця друга скарга підлягає розглядові, апеляційний господарський суд приймає її до спільного розгляду з раніше поданою, про що виносить відповідну ухвалу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 відновлено Товариству з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" строк подання апеляційної скарги. Прийнято апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" до провадження. Об'єднано до спільного розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" та Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" в одне апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 10.10.2017.

В судових засіданнях оголошувались перерви. 19.10.2017 в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційних скаргах.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційних скарг, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення, встановила наступне.

13.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ", як експедитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карі Україна", як клієнтом, було укладено договір №13513 транспортного експедирування (надалі - Договір №13513), за умовами якого, Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта здійснити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією забезпеченням перевезень експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень, вантажу Клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

02.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ", як страхувальником та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс", як страховиком було укладено договір страхування відповідальності експедитора №00012/25/354 (надалі - Договір), відповідно до умов якого страховик бере на себе зобов'язання у випадку настання передбачених умовами страхування подій відшкодувати збиток Страхувальника, а Страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі в зазначені в страховому полісі терміни і виконувати інші умови Договору.

Відповідно до п. 1. Розділу ІІ Умов страхування, об'єктом страхування за даним договором можуть визнаватися майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з цивільною відповідальністю Страхувальника за відшкодування заподіяної ним шкоди майну третіх осіб, пов'язаної з наданням транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів, на умовах чинного законодавства України.

Як зазначено в п. 2. Розділу ІІ Умов страхування, страхуванням може забезпечуватися відповідальність за пошкодження - настання відповідальності Страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування майна, прийнятого до експедирування.

Частиною 3 Договору страхування визначено строк дії - з 02.09.2013 по 01.09.2014; страхові ризики - застрахованою є відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" за майно; загальні ліміти відповідальності страховика - по всіх претензіях за Даним Договором у цілому - 799 300 грн (екв. USD 100 000); спеціальна франшиза, у зв'язку із крадіжкою, пограбуванням, розкраданням становить 11 989, 50 грн (екв. USD 1 500); територіальні межі - весь світ (за виключенням зон військових конфліктів і громадських заворушень, або зон, які знаходяться під санкцією ООН).

30.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю КОНСОРТ (SIA CONSORT), Латвія (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування, предметом вказаного договору є, зокрема, регулювання взаємовідносин сторін при виконанні експедитором доручень клієнта на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортного та транзитного вантажу на території Латвії і інших країн.

Пунктом 4.1.1. зазначеного договору сторони обумовили, що останні несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків по договору у відповідності до діючого законодавства Латвійської республіки, міжнародними договорами та конвенціями. Експедитор несе відповідальність за збитки, які були нанесені клієнту, якщо експедитор не доклав належних зусиль та не проявив відповідальності щодо виконання доручень клієнта (п. 4.2.1.).

27 січня 2014 року на виконання положень вказаного договору, страхувальник звернувся до субекспедитора №1 з замовленням №05/10 від 27 січня 2014 року, про здійснення перевезення за маршрутом Клайпеда (Литва)- Київ (Україна) - Одеса (Україна) вантажу, що був предметом договору між Страхувальником та ТОВ КАРІ Україна .

Крім договору транспортно-експедиторського обслуговування, щодо перевезення вантажу, ввіреного у відповідальність страхувальника, було укладено також:

- Cargo Transportation Order №е1401-154і від 24.01.2014 про здійснення перевезення того ж самого вантажу за аналогічним маршрутом, направлений субекспедитором №1 до зареєстрованого в Естонії підприємства ТОВ ЕЛЕВЕН НОРД (ELEVEN NORD), субекспедитор №2.

- Cargo Transportation Order №е1401-154і від 24.01.2014 про здійснення перевезення того ж самого вантажу за аналогічним маршрутом, направлений суд експедитором №2 до зареєстрованого в Чехії підприємства ЕМІАНОР С.Р.О. (EMIANOR S.R.O., фактичний первізник).

Отже, на виконання Договору № 13513, позивач організував перевезення з м. Клайпеда, Литва до України, належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" товару відповідно до інвойсу № НК00005314 від 09.12.2013 на загальну суму 97 413, 96 Дол. США та інвойсу № НК00005490 від 09.12.2013 на загальну суму 127 931, 24 Дол. США, що перевозився у контейнерах № DRYU9449989 та № TCLU6330780 відповідно.

Для здійснення вищезазначеного перевезення позивач, на підставі договору № 30/07/2013/01 залучив Товариство з обмеженою відповідальністю "Консорт", Латвія, яке у свою чергу, звернулося до Підприємства "Елевен Норд", Естонія, із замовленнями №ЄІ401-154І та ЄІ401-155І про здійснення відповідного перевезення.

Підприємство "Елевен Норд", у свою чергу, звернулося до Підприємства "Еміанор", Чехія із заявкою про здійснення відповідного перевезення вищезазначеного вантажу та останній прийняв вантаж, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: Carnet TIR від 28.01.2014, № UX74074560 та CMR-накладною № CZ6461436, Carnet TIR №XZ74Й74556 та CMR-накладною № CZ6461434.

Водночас, позивач вказує на те, що зазначений перевізник - Підприємство "Еміанор" припинило контакти з субконтрактором - Підприємством "Елевен Норд" та зник разом з вантажем.

У зв'язку з цим, позивач надав відповідачу заяву про настання страхової події від 06.02.2014 та виплату страхового відшкодування за № 312/14.

17.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" звернулося до позивача з претензією № 01-17/02-14, з вимогою про відшкодування збитків - сплати вартості втраченого вантажу на загальну суму 225 345, 20 доларів США, що еквівалентно 1 947 095, 20 грн, яка була задоволена позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

01.09.2014 відповідачем був складений страховий акт №376/14, яким розраховано страхове відшкодування в розмірі 121 657,00 грн. Водночас, актом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі - Нацкомфінпослуг) від 25.09.2015 було встановлено правопорушення, здійснене відповідачем при складанні вищезазначеного страхового акту №376/14 від 01.09.2014 та встановлена відсутність підстав для визначення розміру страхового відшкодування в розмірі 121 657, 00 грн.

В межах виконання вищезазначеного акту Нацкомфінпослуг, відповідачем було складено страховий акт №376/14 від 12.04.2016, відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування у розмірі 772 563,41 грн, з урахуванням ліміту відповідальності страховика, франшизи та несплачених позивачем страхових платежів, відповідно до умов Договору.

В матеріалах справи наявне рішення Балвського районного суду від 12.01.2015 №С30576814 зі спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" до Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСОРТ про стягнення збитків. В рішенні суду вказано, що 10.01.2015 Балвським районним судом отримана заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" та члена правління Товариства з обмеженою відповідальністю КОНСОРТ про затвердження мирової угоди. У вказаній угоді сторони вказали, що 30.07.2013 позивач та відповідач уклали договір №30/07/2013-01 про надання транспортних та експедиторських послуг, на підставі укладеного договору 27.01.2014 позивач подав відповідачу заявку на перевезення №05/10 вантажу взуття маршрутом Клайпеда (Литва)- Київ (Україна) - Одеса (Україна), у власну чергу, відповідач зобов'язався забезпечити надання транспортних та експедиторських послуг щодо вантажу. Діючі згідно укладеного договору, відповідач домовився з ТОВ Елевен Норд , реєстраційний №11964570 (Естонія) про здійснення перевезення вантажу, замовлення-договори №е1401-145і та №е1401-155і. 24.01.2014, на виконання замовлення відповідача ТОВ Елевен Норд уклало договори про перевезення вантажу з Товариством Еміанор С.Р.О. (Чеська Республіка). Сторони вказали, що до цього часу вантаж не доставлений в місце призначення та його місцезнаходження невідоме, про що подано відповідну заяву до правоохоронних органів Литовської республіки. Суд Відземського передмістя міста Риги прийняв до розгляду цивільну справу №С30576814 за позовом про стягнення з відповідача збитків у розмірі 94 985,06 євро, законних відсотки у розмірі 1779,99 євро. Згідно рахунків №FRC-02/2014 та FRC-01/2014 від 02.04.2014, позивач має боргові зобов'язання перед відповідачем на загальну суму 6 600 євро. Сторони домовились про суму мирової угоди у зв'язку з суперечкою у цивільній справі №С30576814 у розмірі 59 600 євро. Сторони зазначили, що після того, як відповідач здійснить сплату суми мирової угоди, вона вважається повною, кінцевою та безспірною сумою, яка покриває усі існуючі та потенціально можливі претензії позивача матеріального характеру або іншого виду до відповідача, що випливають з цивільної справи №С30576814 та/або описаних у преамбулі Мирової угоди правових відносин. Сторони вказали, що беручі до уваги боргові зобов'язання позивача перед відповідачем, сторони домовляються погасити існуючі боргові зобов'язання у розмірі 6 600 євро шляхом взаємозаліку та домовляються, що решту суми мирової угоди у розмірі 53 000 євро відповідач сплатить позивачу не пізніше, ніж 19 грудня 2014 року, шляхом здійснення платежу на банківські реквізити позивача. Сторони також в мировій вказали, що домовились про те, що сплата суми мирової угоди не вважається визнанням вини відповідача у загубленні вантажу.

Враховуючи вищенаведене, рішенням Балвського районного суду від 12.01.2015 вказану вище мирову угоду було затверджено, в якій останні домовились про суму відшкодування за втрату вантажу.

Отже, вказаною мировою угодою сторони домовились про сплату 59 600 євро, як суми, якою покриваються усі існуючі та потенціально можливі претензії позивача матеріального характеру або іншого виду. Позивачем підписуючи мирову угоду, було самостійно визначено суму отримання відшкодування за втрату вантажу.

Відповідно до п. f розділу XI договору страхування №00012/25/354, сторонами було визначено, що відмова у виплаті страхового відшкодування можлива зокрема, у випадку, якщо страхувальник відмовиться від права одержання відшкодування збитку від осіб, винних у заподіянні збитку, і/або здійснення страховиком регресу до винних осіб виявиться з вини страхувальника неможливим.

Статтею 316 Господарського кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У ст. 306 Господарського кодексу України закріплено, що під перевезенням вантажів слід розуміти господарську діяльність, пов'язану з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Стаття 909 Цивільного кодексу України визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

01.08.2006 Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.1956, якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

З урахуванням ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України положення зазначеної Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Відповідності до п. 5 ст. 1 вказаної Конвенції Договірні Сторони погодилися не змінювати будь-які з положень цієї Конвенції шляхом спеціальних угод між двома чи декількома Договірними Сторонами, за винятком скасування її застосування до їхніх прикордонних перевезень або дозволу використовувати вантажні накладні, що встановлюють право власності на вантаж при перевезеннях, які виконуються цілком в межах їхніх територій.

Виходячи зі ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відповідно до положень ч.ч.. 1, 2 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником; якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

У ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вказується, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкції позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ст. 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 № 401 автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з Правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало, зокрема внаслідок:

а) вини вантажовідправника (вантажоодержувача);

б) особливих природних властивостей вантажу, який перевозиться;

в) дефектів тари або упаковки, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари у дорозі;

г) здачі вантажу до перевезення без вказівки в товарно-транспортних документах на його особливі властивості, що вимагають особливих умов або застережних заходів для збереження вантажу при перевезенні або зберіганні;

д) здачі до перевезення вантажу, вологість або температура якого перевищують встановлені норми.

Частиною 2 ст. 308 Господарського кодексу України встановлено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

З аналізу ст. 308 Господарського кодексу України, ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. 17 Конвенції, ст. 113 Статуту автомобільного транспорту слідує, що законодавцем закріплено принцип презумпції вини перевізника, обов'язок з доведення якої покладається на нього самого.

Як було встановлено судом, підприємство "Елевен Норд", у свою чергу, звернулося до Підприємства "Еміанор", Чехія із заявкою про здійснення відповідного перевезення вищезазначеного вантажу та останній прийняв вантаж, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: Carnet TIR від 28.01.2014, № UX74074560 та CMR-накладною № CZ6461436, Carnet TIR №XZ74Й74556 та CMR-накладною № CZ6461434.

Судом першої інстанції було зазначено, що у зв'язку з цим, позивач надав відповідачу заяву про настання страхової події від 06.02.2014 та виплату страхового відшкодування за № 312/14.

17.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" звернулось до позивача з претензією № 01-17/02-14, з вимогою про відшкодування збитків - сплати вартості втраченого вантажу на загальну суму 225 345, 20 доларів США, що еквівалентно 1 947 095, 20 грн яка була задоволена позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

01.09.2014 відповідачем був складений страховий акт №376/14, яким розраховано страхове відшкодування в розмірі 121 657,00 грн. Водночас, актом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (надалі - Нацкомфінпослуг) від 25.09.2015 було встановлено правопорушення, здійснені відповідачем при складанні вищезазначеного страхового акту №376/14 від 01.09.2014 та встановлено відсутність підстав для визначення розміру страхового відшкодування в розмірі 121 657, 00 грн.

В межах виконання вищезазначеного акту Нацкомфінпослуг, відповідачем було складено страховий акт №376/14 від 12.04.2016, відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування у розмірі 772 563,41 грн, з урахуванням ліміту відповідальності страховика, франшизи та несплачених позивачем страхових платежів, відповідно до умов Договору.

Між тим, відповідачем рішення про виплату позивачеві страхового відшкодування у розмірі 772 563, 41 грн, розрахованого відповідно до страхового акту №376/14 від 12.04.2016 не приймалося, доказів здійснення зазначеної виплати в повному обсязі відповідно до умов Договору суду не надано, тому за таких обставин суд пешої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині 650 906,42 грн - суми страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування відповідальності експедитора №00012/25/354 від 02.09.2013.

Однак судом не було взято до уваги той факт, що у мировій угоді, яка затверджена рішенням Балвського районного суду від 12.01.2015, позивачем було самостійно визначено суму отримання відшкодування за втрату вантажу у розмірі 59 600 євро, і посилання останнього в письмових поясненнях, а тому що унеможливлює здійснення страховиком регресу до винних осіб, через отримання відшкодування позивачем безпосередньо з винної особи.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" підлягає задоволенню, тому в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" задовольнити.

2. В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" відмовити.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 16.08.2017 у справі №910/10138/17 скасувати повністю.

4. В позові відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРКОНТ КИЇВ" (04073, місто Київ, МОСКОВСЬКИЙ ПРОСПЕКТ, будинок 8, корпус 1; код ЄДРПОУ 36789746) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "МЕГАПОЛІС" (01042, місто Київ, ВУЛИЦЯ ФІЛАТОВА, будинок 22/8; код ЄДРПОУ 34348559) 10 740,06 грн судових витрат за розгляд справи апеляційною інстанцією.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 910/10138/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов