Рішення

від 31.10.2017 по справі 569/8700/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Єремейчук С.В.

секретар судового засідання: Вихотень Я.В.

за участі: представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 133 515, 55 гривень, три відсотки річних в сумі 10 846,37 гривень, збитки у вигляді курсової різниці в сумі 176 824, 71 гривень та моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень.

Мотивуючи позовні вимоги, посилалася на те, що 15 серпня 2014 року рішенням Апеляційного суду Рівненської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачені нею на виконання попереднього договору від 18 травня 2006 року кошти у сумі 196 375, 29 гривень, що за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення у грошовому еквіваленті відповідає 15 000 доларам США. Посилаючись на те, що після набрання даним рішенням законної сили ОСОБА_1 жодних коштів на погашення суми заборгованості не сплатив, просила позов задовольнити.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 липня 2016 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за період невиконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15 серпня 2014 року три відсотки річних за період з 15.08.2014 по 16.06.2016 року в сумі 10522,15 грн., інфляційні втрати за період з 15.08.2014 року по 31.05.2016 року в сумі 131629,21 грн., збитки у вигляді курсової різниці в сумі 174331,77 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3 214,83 грн. за подачу позовної заяви до суду та судовий збір в сумі 275,6 грн. за подачу до суду заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Рівненського міського суду від 7 листопада 2016 року заяву представника відповідача - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

На заочне рішення представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де покликався на ухвалення рішення суду всупереч обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На її обґрунтування зазначав, що передані позивачкою та одержані відповідачем на виконання умов попереднього договору кошти в сумі 75 900 грн. з моменту, коли їм стало відомо про неможливість укладення основного договору, підлягали поверненню відповідачем позивачці, а їх не повернення з цього моменту є безпідставним їх утриманням, що є підставою виникнення зобов'язання відповідача, передбаченого ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачкою у сумі 75900 грн., є деліктним, а не договірним, і відповідальність за його невиконання встановлена не ст. 625, а ст.ст. 1212 та 536 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15 у разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до ст. 536 ЦК України й унеможливлюється стягнення три відсотки річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст. 625 цього Кодексу.

Вважає, що висновок Апеляційного суду Рівненської області від 15 серпня 2014 року про розмір коштів, що підлягають стягненню, не є преюдиційною для цієї справи обставиною, адже не ґрунтується на фактичних правовідносинах, які свідчать про відсутність підстав визначати відповідальність відповідача за невиконання грошового зобов'язання перед позивачкою у розмірі, більшому від розміру суми одержаного ним авансу (78 900 грн.).

Крім того, можливість конвертації грошового зобов'язання, вираженого та одержаного у національній валюті в іноземну, а також із наступною конвертацією іноземної валюти в національну, цивільним законодавством України не передбачена. З цих міркувань просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю зі скасуванням заходів забезпечення позову.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 8 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника відповідача - ОСОБА_2 задоволено частково: рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість у виді трьох відсотків річних за прострочення грошового зобов'язання за період з 15 серпня 2014 року по 16 червня 2016 року в сумі 10 518, 07 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

16 серпня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю ухвалою касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_2 задовольнив частково: рішення апеляційного суду від 8 грудня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат скасував, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Апеляційного суду Рівненської області. В решті рішення залишено без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга в частині стягнення інфляційних втрат підлягає до часткового задоволення.

Частково задовольняючи позов в частині стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Апеляційного суду Рівненської області від 15 серпня 2014 року, останнім завдано збитків позивачу у вигляді інфляційних витрат згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак їх сума визначена хибно.

Проте з висновками про розмір інфляційних втрат можна погодитися лише частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як установлено матеріалами справи, 18 травня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого вони зобов'язались у строк до 1 травня 2008 року укласти договір-продажу земельної ділянки.

Пунктом 2.3 попереднього договору передбачено ціну договору (вартість земельної ділянки) - 75 900 гривень, що на день укладення цього договору становило еквівалент 15 000 доларів США.

В подальшому, 26 червня 2007 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено тристоронню додаткову угоду до попереднього договору, посвідчену приватним нотаріусом, за умовами якої ОСОБА_1 погодився на заміну ОСОБА_4 як сторони покупця в попередньому договорі від 18 травня 2006 року на ОСОБА_3 як нового покупця за умовами цього договору.

Основного правочину - договору купівлі-продажу між сторонами укладено не було з причин, незалежних від волі контрагентів.

Дані факти встановлені рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 15 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_4; про стягнення коштів за попереднім договором, а тому не доказуються при розгляді цієї справи.

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини. встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, яка, щодо якої встановлено ці обставини.

Цим же рішенням апеляційного суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачені нею на виконання попереднього договору від 18 травня 2006 року кошти у сумі 196 375, 29 гривень, що за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення рішення у грошовому еквіваленті відповідає 15 000 доларам США.

Між тим, зазначене рішення апеляційного суду ОСОБА_1 не виконувалось, через що ОСОБА_5. звернулась до суду з вимогами стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 15 серпня 2014 року по 31 травня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, адже виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримання грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, наявність судового рішення про стягнення боргу не позбавляє позивача права на стягнення з відповідача інфляційних втрат за користування грошовими коштами на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином позивач набув право на отримання інфляційних втрат за період користування відповідачем коштами з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду - 15 серпня 2014 року, який визначив грошове зобов'язання у національній валюті - 196 375, 29 гривень, оскільки внаслідок інфляційних процесів відбулося знецінення національної валюти України, що завдало шкоди позивачу.

Такого само висновку дійшов Верховний Суд України у своїй постанові від 22 березня 2017 року у справі № 6-2311цс16.

Згідно із абз. другим ч. 1 ст. 360 (7) ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат за прострочення грошового зобов'язання за період з 15 серпня 2014 року по 31 травня 2016 року. В той самий час, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню на користь позивача, судом визначена помилково, а будь-який розрахунок з цього приводу оскаржуване рішення не містить узагалі.

З банківської виписки з рахунку ОСОБА_3 у Рівненському обласному управлінні Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" від 27.07.2016 року вбачається, що відповідачем частково було погашено заборгованість, а саме: 07.08.2015 р. - 647,71 грн., 10.08.2015 р. - 1 500,00 грн., 27.08.2015 р. - 6 000,00 грн., 07.09.2015 р. - 495,10 грн., 16.10.2015 р. - 495,10 грн., 12.11.2015 р. - 510,02 грн., 18.11.2015 р. - 1 500,00 грн., 03.12.2015р. - 1 500,00 грн., 07.12.2015 р. - 510,02 грн., 04.02.2016 р. - 654,81 грн., 02.03.2016 р. - 515,39 грн., 31.03.2016 р. - 515,39 грн., 28.04.2016 р. - 515,39 грн., 01.06.2016 р. - 563,60 грн.

З огляду на викладене розмір інфляційних втрат за період з 15.08.2014 року по 31.05.2016 року в сукупному розмірі становить 131 798, 08 гривень, а саме:

- з 15.08.2014 року по 06.08.2015 року на сплачену суму боргу 647,71 грн. становить 358,05 грн. (647,71х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 09.08.2015 року на сплачену суму боргу 1500,00 грн. становить 829,35 грн. (1500,00х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 26.08.2015 року на сплачену суму боргу 6 000,00 грн. становить 3242,40 грн. (6000,00х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 06.09.2015 року на сплачену суму боргу 495,10 грн. становить 267,55 грн. (495,10х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 15.10.2015 року на сплачену суму боргу 495,10 грн. становить 285,07 грн. (495,10х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2х102,3) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 11.11.2015 року на сплачену суму боргу 510,02 грн. становить 283,26 грн. (510,02х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2х102,3х98,7) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 17.11.2015 року на сплачену суму боргу 1500,00 грн. становить 879,75 грн. (1500,00х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2х102,3х98,7х102,0) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 02.12.2015 року на сплачену суму боргу 1500,00 грн. становить 879,75 грн. (1500,00х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2х102,3х98,7х102,0) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 06.12.2015 року на сплачену суму боргу 510,02 грн. становить 299,12 грн. (510,02х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2х102,3х98,7х102,0) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 03.02.2016 року на сплачену суму боргу 654,81 грн. становить 400,67 грн. (654,81х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2х102,3х98,7х102,0х100,7х100,9) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 01.03.2016 року на сплачену суму боргу 515,39 грн. становить 312,06 грн. (515,39х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2х102,3х98,7х102,0х100,7х100,9х99,6) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 30.03.2016 року на сплачену суму боргу 515,39 грн. становить 320,36 грн. (515,39х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2х102,3х98,7х102,0х100,7х100,9х99,6х101,0) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 27.04.2016 року на сплачену суму боргу 515,39 грн. становить 349,58 грн. (515,39х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2х102,3х98,7х102,0х100,7х100,9х99,6х101,0х103,5) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 31.05.2016 року на сплачену суму боргу 563,60 грн. становить 383,24 грн. (563,60х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2х102,3х98,7х102,0х100,7х100,9х99,6х101,0х103,5х100,1) - 100)/100);

- з 15.08.2014 року по 31.05.2016 року на залишок суми боргу 180 452,76 грн. становить 122 707,87 грн. (180452,76х((100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,0х99,2х102,3х98,7х102,0х100,7х100,9х99,6х101,0х103,5х100,1) - 100)/100);

За таких обставин стягненню за період з 15 серпня 2014 року по 31 травня 2016 року підлягають з відповідача на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати в сумі 131 798,08 гривень.

Згідно із ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права - положень ст. 625 ЦК України, то вони спростовуються правильністю висновків суду.

Решта посилань автора скарги не ґрунтуються на вимогах закону і обставинах справи, а тому на увагу колегії суддів не заслуговують.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Тому доводи особи, що подала апеляційну скаргу, на необхідність та вимушеність захисту її прав, порушуючи тим самим права позивача, є неприйнятними для апеляційного суду.

Спонуканнями для часткового задоволення апеляційної скарги і зміни оскаржуваного рішення відповідно до п. 4 ст. 1 ст. 309 ЦПК України є порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

В силу вимог ст. 88 ЦПК України між сторонами повинен бути проведений розподіл понесених і документально підтверджених судових витрат у справі.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат задовольнити частково.

Рішення суду першої інстанції в цій частині змінити, стягнувши ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати за прострочення грошового зобов'язання за період з 15 серпня 2014 року по 31 травня 2016 року в сумі 131 798 (сто тридцять одна тисяча сімсот дев'яносто вісім) гривень 8 копійок.

Стягнути зі ОСОБА_3 в дохід держави 4 554 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 35 копійок судового збору.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 3 017 (три тисячі сімнадцять) гривень 36 копійок судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: