Рішення

від 31.10.2017 по справі 127/23833/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/23833/16-ц

Провадження № 2/127/771/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Помазанові М.О.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом колективного малого підприємства Олександрія до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач КМП Олександрія звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, який в процесі судового розгляду уточнив, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 30.10.1992 року КМП ЮЗОНІД , правонаступником якого є КМП Олександрія , уклало з відповідачем ОСОБА_5 письмовий договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

На виконання умов вищезазначеного договору 11.11.1992 року відповідачем ОСОБА_5 від імені КМП ЮЗОНІД було отримано грошові кошти у сумі 17 000 дол. США, у свою чергу ОСОБА_5 передала у власність КМП ЮЗОНІД частину будинку по вул. Козицького, 11/1, м. Вінниця, а саме: коридори 2-1, 2-5; кімнати 2-2, 2-3, 2-4, загальною площею 55,1 кв.м.; вбиральня 2-7; ванна 2-8; кухня 2-9; сарай у підвалі 1-2, сарай у дворі -І; коридори в підвалі 1-1, 1-2, 1-6, східцеві клітина в загальному користуванні співвласників, про що складено акт прийому-передачі квартири по вул. Козицького, 11/1 в м. Вінниці від 11.11.1992 року (у сукупності передані приміщення складають 1/6 частку будинку і є квартирою №1 по вул. Козицького, 11).

Окрім цього, факт отримання відповідачем ОСОБА_5 від КМП ЮЗОНІД грошових коштів у сумі 17 000 дол. США за належну їй квартиру підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_5 11.11.1992 року власноручно.

В послідуючому на загальних зборах засновників КМП ЮЗОНІД серед інших було ухвалено рішення продати 1/6 частки будинку по вул. Козицького, 11/1 в м. Вінниці працівнику підприємства відповідачу ОСОБА_4 з відстрочкою платежу на 4 роки, затверджене протоколом №5 загальних зборів засновників КМП ЮЗОНІД від 12.11.1992 року.

23.11.1992 року директором КМП ЮЗОНІД на виконання вищезазначеного рішення загальних зборів був виданий наказ №53 щодо реалізації квартири по вул. Козицького, 11/1 в м. Вінниці відповідачу ОСОБА_4 на підставі заяви останнього. З даним наказом ОСОБА_4 був ознайомлений під підпис.

25.11.1992 року між КМП ЮЗОНІД та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого КМП ЮЗОНІД продало ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 (1/6 частки будинку) з розстрочкою платежу на 4 роки за 17 000 доларів США.

11.12.1992 року між відповідачем ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу 1/6 частки будинку по вул. Козицького, 11 в м. Вінниці, згідно умов якого до покупця ОСОБА_4 відійшли коридори 2-1, 2-5; кімнати 2-2, 2-3, 2-4, загальною площею 55,1 кв.м.; вбиральня 2-7; ванна 2-8; кухня 2-9; хліви у підвалі 1-2, хлів у дворі - В . Коридори в підвалі1-1, 1-2, 1-6, східцеві клітина в спільному користуванні співвласників.

При цьому, відповідач ОСОБА_6 знала, що відчужила КМП ЮЗОНІД вищезазначені приміщення за договором купівлі-продажу від 30.10.1992 року і актом прийома-передачі від 11.11.1992 року та отримала від КМП ЮЗОНІД за продаж даної квартири грошові кошти в сумі 17 000 дол. США. У свою чергу відповідач ОСОБА_4 знав, що КМП ЮЗОНІД придбало у відповідача ОСОБА_5 дані приміщення, а також за договором купівлі-продажу від 25.11.1992 року взяв на себе зобов'язання перед КМП ЮЗОНІД сплатити останньому кошти у розмірі 17 000 дол. США з розстрочкою платежу на 4 роки.

В подальшому відповідач ОСОБА_4 05.05.1995 року продав спірне майно ОСОБА_7, який у свою чергу 20.07.1998 року подарував дане майно своїй племінниці ОСОБА_8

Таким чином, своїми неправомірними діями відповідачі завдали позивачу матеріальної шкоди у розмірі 17 000 дол. США, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому просив стягнути на підставі ст.ст.440, 451 ЦК УРСР солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти у сумі 17 000 дол. США, що станом на 12.07.2017 року згідно офіційного курсу НБУ становить 441 490,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та за довіреністю ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні останніх відмовити, застосувавши до виниклих правовідносин загальний строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_5 до судового засідання не з'явилась, однак остання згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2017 року була допитана компетентним органом США, згідно письмової заяви відповідач позов не визнає та просить в задоволенні останнього відмовити у зв'язку з безпідставністю та у зв'язку з пропуском позивачем загального строку позовної давності (а.с.113, 115-117).

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9 в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме змісту рішення апеляційного суду Вінницької області від 29.08.2014 року у цивільній справі №127/5562/13-ц за позовом КПМ Олександрія до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10, треті особи: Служба у справах дітей Вінницької міської ради, КП ВМБТІ про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності, визнання недійсним договору купівлі продажу частини будинку, витребування майна в добросовісного набувача, вчинення дій по скасуванню державної реєстрації, відповідач ОСОБА_5 успадкувала 1/6 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по вул. Козицького, 11 у м. Вінниці, відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 12.04.1985 року (а.с.60-65).

З пояснень представника в судовому засіданні встановлено, що 30.10.1992 року між КМП ЮЗОНІД та ОСОБА_5 був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 (а.с.6), за умовами якого ОСОБА_5 зобов'язалась продати спірну квартиру, а КМП ЮЗОНІД зобов'язалось купити дану квартиру, грошові кошти перевести на розрахунковий рахунок вказаний продавцем у строк до 15.11.1992 року. Відповідно до розписки від 11.11.1992 року та акта прийому-передачі квартири від 11.11.1992 року ОСОБА_11 передала спірну квартиру та отримала грошові кошти у розмірі 17 000 дол. США за квартиру від директора КМП ЮЗОНІД ОСОБА_1 (а.с.7, 8).

В послідуючому на загальних зборах засновників КМП ЮЗОНІД серед інших було ухвалено рішення продати 1/6 частки будинку по вул. Козицького, 11/1 в м. Вінниці працівнику підприємства відповідачу ОСОБА_4 з відстрочкою платежу на 4 роки, затверджене протоколом №5 загальних зборів засновників КМП ЮЗОНІД від 12.11.1992 року (а.с.9).

23.11.1992 року директором КМП ЮЗОНІД на виконання вищезазначеного рішення загальних зборів був виданий наказ №53 щодо реалізації квартири по вул. Козицького, 11/1 в м. Вінниці відповідачу ОСОБА_4 на підставі заяви останнього. З даним наказом ОСОБА_4 був ознайомлений під підпис (а.с.10).

25.11.1992 року між КМП ЮЗОНІД та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого КМП ЮЗОНІД продає ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 (1/6 частки будинку) з розстрочкою платежу на 4 роки за 17 000 доларів США.

Разом з тим, 11.12.1992 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу 1/6 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по вул. Козицького, 11 у м. Вінниці, який посвідчений державним нотаріусом за №5-3229. 02.02.1992 року ОСОБА_4 зареєстрував своє право власності на вказану частину будинку.

В послідуючому 05.05.1995 року ОСОБА_4 за біржовим контрактом №192 продав вказане помешкання ОСОБА_7 (а.с.12-13), а останній 20.07.1998 року подарував спірну квартиру ОСОБА_8 (а.с.60-65).

Згідно ст.224 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 225 ЦК УРСР визначено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст.47 ЦК УРСР).

Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (ст.227 ЦК УРСР).

Разом з тим, суд звертає увагу, що між КМП ЮЗОНІД та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 у простій письмовій формі. В той час, як зазначена квартира як об'єкт нерухомості у Вінницькому БТІ не значиться, що встановлено рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29.08.2014 року (а.с.60-65).

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

У своїй заяві від 10.05.2017 року на адресу Вінницького міського суду Вінницької області відповідач ОСОБА_5 повідомила, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 30.10.1992 року між нею та КМП ЮЗОНІД не укладався, а підпис у договорі їй не належить; розписку про отримання грошових коштів в сумі 17 000 дол. США від 11.11.1992 року не давала та не підписувала; акт прийому-передачі спірної квартири не підписувала. 11.12.1992 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу 1/6 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по вул. Козицького, 11 у м. Вінниці, який посвідчений нотаріально (а.с.113-114).

Таким чином, своїм майном відповідач ОСОБА_5 розпорядилась у визначений законом спосіб, уклавши з відповідачем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, а відтак волевиявлення ОСОБА_5 полягало у продажу належного їй нерухомого майна відповідачу ОСОБА_4, а не МКП ЮЗОНІД .

Також, суд звертає увагу, що в судовому засіданні з пояснень сторін було встановлено, що в процесі судового розгляду цивільної справи №127/5562/13-ц була проведена судова почеркознавча експертиза №232-П від 10.07.2014 року, виготовлена НДЕКЦ УМВС України у Вінницькій області, згідно якої авторство підписів від імені ОСОБА_5 на договорі від 30.10.1992 року, на розписці від 11.11.1992 року та на акті від 11.11.1992 року встановити не можливо, що також підтверджується змістом рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.07.2014 року (а.с.53-59).

А тому, враховуючи, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири від 30.10.1992 року сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов угоди, зокрема визначено предметом договору об'єкт нерухомого майна (квартира АДРЕСА_3), який, як об'єкт нерухомості у Вінницькому МБТІ не значиться, договір не був посвідчений нотаріально, державна реєстрація останнього також не відбулась, не можливість встановлення дійсності підпису ОСОБА_5 на розписці від 11.11.1992 року про отримання грошових коштів у розмірі 17 000 дол. США від МКП ЮЗОНІД , заперечення самої ОСОБА_5 щодо її підпису у вказаній розписці, в той час як факт передачі коштів у вказаному розмірі не може грунтуватись лише на показах свідка ОСОБА_9, суд не вбачає підстав, передбачених ст.ст.440, 451 ЦК УРСР, для солідарного стягнення грошових коштів у розмірі 17 000 дол. США з відповідачів на користь позивача в рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з недоведеністю завдання такої шкоди.

Також, суд звертає увагу, що відповідачами заявлялась заява про застосовування строку позовної давності щодо позовних вимог , що в силу ст.80 ЦК УРСР є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (а.с.83-85, 115-117).

Разом з тим, згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

А тому, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог позивача та відмовою в задоволенні позові з цих підстав суд не вбачає за можливе застосувати загальний строк позовної даності в три роки до виниклих правовідносин.

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.47, 80, 224, 225, 227, 440, 451 ЦК УРСР, ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову колективного малого підприємства Олександрія до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: