Постанова

від 15.01.2018 по справі 127/23833/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/772/84/2018

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Луценко Л. В.

Доповідач :Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 рокуСправа № 127/23833/16-цм. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Копаничук С.Г.

Суддів: Сала Т.Б., Оніщука В.В.

при секретарі: Агєєвій Г.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу колективного малого підприємства Олександрія на рішення Вінницького міського суду від 31.10.2017 року , ухваленого о 16 годині 29 хвилин в приміщенні Вінницького міського суду суддею Луценко Л.В. у цивільній справі за позовом колективного малого підприємства Олександрія до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди,-

В с т а н о в и л а :

09.11.2016 року КМП Олександрія звернулося до суду з позовом, мотивуючи його тим, що 30.10.1992 року КМП ЮЗОНІД , правонаступником якого є КМП Олександрія , уклало з ОСОБА_6 письмовий договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, згідно з яким 11.11.1992 року ОСОБА_6 від імені КМП ЮЗОНІД було отримано грошові кошти у сумі 17 000 дол. США, у свою чергу ОСОБА_6 передала у власність КМП ЮЗОНІД частину будинку по АДРЕСА_1, про що складено акт прийому-передачі квартири. Факт отримання ОСОБА_6 від КМП ЮЗОНІД грошових коштів у сумі 17 000 дол. США за належну їй квартиру підтверджується розпискою, написаною ОСОБА_6 11.11.1992 року власноручно.

В послідуючому на загальних зборах засновників КМП ЮЗОНІД серед інших було ухвалено рішення продати 1/6 частки будинку по АДРЕСА_1 працівнику підприємства відповідачу ОСОБА_5 з відстрочкою платежу на 4 роки, затверджене протоколом №5 загальних зборів засновників КМП ЮЗОНІД від 12.11.1992 року.

23.11.1992 року директором КМП ЮЗОНІД на виконання вищезазначеного рішення загальних зборів був виданий наказ №53 щодо реалізації квартири по АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_5 на підставі заяви останнього.

25.11.1992 року між КМП ЮЗОНІД та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого КМП ЮЗОНІД продало ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 (1/6 частки будинку) з розстрочкою платежу на 4 роки за 17 000 доларів США.

11.12.1992 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу 1/6 частки будинку по АДРЕСА_1, згідно умов якого до покупця ОСОБА_5 відійшли коридори 2-1, 2-5; кімнати 2-2, 2-3, 2-4, загальною площею 55,1 кв.м.; вбиральня 2-7; ванна 2-8; кухня 2-9; хліви у підвалі 1-2, хлів у дворі - В . Коридори в підвалі1-1, 1-2, 1-6, східцеві клітина в спільному користуванні співвласників.

В подальшому ОСОБА_5 05.05.1995 року продав спірне майно ОСОБА_7, який у свою чергу 20.07.1998 року подарував дане майно своїй племінниці ОСОБА_8

Просило стягнути на підставі ст.ст.440, 451 ЦК УРСР солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти у сумі 17 000 дол. США, що станом на 12.07.2017 року згідно офіційного курсу НБУ становить 441 490 грн.

Рішенням Вінницького міського суду від 31.10.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі КМП Олександрія просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. Зазначило, що суд неправильно оцінив докази, оскільки матеріали справи підтверджують, що відповідач ОСОБА_9 отримала від ТОВ ЮЗОНИД кошти за майно, яке вона відчужувала ТОВ ЮЗОНИД , а саме: квартиру АДРЕСА_3. Посилання суду на рішення Вінницького міського суду від 11.07.2014 року не спростовує тих обставин, що ОСОБА_9 отримала від позивача кошти за приміщення в сумі 17 000 доларів США, яке в подальшому відчужила ОСОБА_5

Заперечуючи проти скарги, представник відповідача вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що остання підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено ОСОБА_6 успадкувала 1/6 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель по АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 12.04.1985 року.

30.10.1992 року між КМП ЮЗОНІД та ОСОБА_6 був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 (а.с.6), Відповідно до розписки від 11.11.1992 року та акта прийому-передачі квартири від 11.11.1992 року ОСОБА_10 передала спірну квартиру КМП ЮЗОНІД та від директора останнього отримала грошові кошти у розмірі 17 000 дол. США

25.11.1992 року між КМП ЮЗОНІД та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого КМП ЮЗОНІД продає ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 (1/6 частки будинку) з розстрочкою платежу на 4 роки за 17 000 доларів США.

Разом з тим, 11.12.1992 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу належної їй 1/6 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом за №5-3229. Після цього 02.02.1993 року ОСОБА_5 зареєстрував своє право власності на вказану частину будинку.

В послідуючому 05.05.1995 року ОСОБА_5 за біржовим контрактом №192 продав вказане помешкання ОСОБА_7 (а.с.12-13), а останній 20.07.1998 року подарував його ОСОБА_8 (а.с.60-65).

Постановляючи рішення у справі ,суд виходив з того, що підстави для стягнення коштів у відшкодування шкоди , передбаченої ст. 440 ЦК УРСР з відповідачів відсутні, так як предметом договору купівлі-продажу, укладеного в простій письмовій формі, була неіснуюча квартира, що у Вінницькому МБТІ, як об'єкт нерухомості не значиться, що договір не був посвідчений нотаріально, державна реєстрація останнього також не проводилась.

Крім того, суд виходив з недоведеності факту отримання ОСОБА_6 коштів за квартиру у розмірі 17 000 дол. США.

Суд вірно встановив обставини у справі ,належним чином перевірив та оцінив надані докази у їх сукупності, вірно визначив спірні правовідносини та застосував норми права та дійшов підставного висновку про недоведеність позовних вимог.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, виходячи з встановлених обставин, регулюються ст. ст. 47, 224, 225, 227, 440, 451 ЦК УРСР.

Згідно ст.224 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 225 ЦК УРСР визначено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Відповідно до ст.47 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Згідно з ст.227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Отже, чиним законодавством на момент відчуження спірної квартири було передбачено обов'язковість письмової нотаріальної форми договору купівлі-продажу жилого будинку, питання про дійсність договору-купівлі продажу нерухомого майна, укладеного у простій письмовій формі перед судом не ставилось і не вирішувалось.

За змістом ст. 440 ЦК УРСР шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі, за винятком випадків, передбачених законодавством Союзу РСР. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Шкода, заподіяна правомірними діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, між КМП ЮЗОНІД та ОСОБА_6 у простій письмовій формі укладався договір купівлі-продажу квартири, право власності на яку у ОСОБА_6 не підтверджувалось належними правовстановлюючими документами і яка, як об'єкт власності не існувала.

У своїй заяві від 10.05.2017 року на адресу Вінницького міського суду, посвідченої апостилем, ОСОБА_6, що проживає в Сполучених Штатах Америки, повідомила, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 30.10.1992 року між нею та КМП ЮЗОНІД не укладався, а підпис у договорі їй не належить; розписку про отримання грошових коштів в сумі 17 000 дол. США від 11.11.1992 року не підписувала; акт прийому-передачі спірної квартири також не підписувала.

Зазначене нею позивачем не спростовано.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З рішення Вінницького міського суду від 11.07.2014 року у справі №127/5562/13-ц, що набрало законної сили, вбачається, на підставі висновку проведеної судової почеркознавчої експертизи №232-П від 10.07.2014 року НДЕКЦ УМВС України у Вінницькій області, що авторство підписів від імені ОСОБА_6 на договорі купівлі-продажу від 30.10.1992 року, на розписці від її імені від 11.11.1992 року та на акті прийому-передачі від 11.11.1992 року встановити не можливо (а.с.53-59).

Разом з тим, ОСОБА_6 за вказаною адресою мала на праві власності 1/6 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд, яку за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 11.12.1992 року відчужила ОСОБА_5, який зареєстрував своє право власності на вказану частину будинку.

Отже, спірної квартири як об'єкта права власності на той час не існувало, тому вона не могла бути предметом купівлі-продажу, щодо якої сторони досягли згоди.

Сплату позивачем коштів за договором купівлі - продажу юридично неіснуючого як об'єкта власності нерухомого майна, не можна вважати фактом заподіяння позивачу шкоди.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК УРСР шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння йому винними діями відповідачів шкоди в розумінні ст. 440 ЦК УРСР, а тому підстави для солідарного стягнення грошових коштів з останніх відсутні.

Доводи апеляційної скарги про неналежну оцінку судом доказів , що підтверджують факт отримання відповідачкою ОСОБА_9 від ТОВ ЮЗОНИД коштів за продану квартиру не заслуговують на увагу, оскільки відповідачка цей факт категорично заперечує ,він суперечить іншим обставинам встановленим у справі ,а предметом доказування є спричинення шкоди в розумінні ст. 440 ЦК УРСР, винними діями відповідачів, що не знайшли свого підтвердження.

Доводи апеляційної скарги про те, що, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи для з'ясування справжності підпису ОСОБА_11 у вищезазначених документах, є безпідставними. Питання та документи, які просив дослідити позивач, вже були предметом експертного дослідження у іншій справі №127/5562/13-ц, обставини щодо авторства підписів встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, які в силу вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України (в редакції чинній до 14.01.2017 року) не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та без порушень процесуального права ,підстав для його скасування не вбачається,а тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України,

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу колективного малого підприємства Олександрія відхилити.

Рішення Вінницького міського суду від 31.10.2017 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня її проголошення. У випадку проголошення вступної і резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення сторін ,остання може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення (вручення) повного судового рішення.

Головуючий: Копаничук С.Г.

Судді: Оніщук В.В.

Сало Т.Б.

Повний текс судового рішення складений 19.01.2018 року

Згідно з оригіналом:

Суддя: Копаничук С.Г.