Постанова

від 30.10.2017 по справі 923/522/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р.Справа № 923/522/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Богатиря К.В., Лашина В.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від Управління освіти Дніпровського району в місті Києві державної адміністрації - ОСОБА_1 за довіреністю; ОСОБА_2 за довіреністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс"

на рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2017

у справі №923/522/17

за позовом Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс"

про стягнення 351313 грн. 13 коп.

ВСТАНОВИВ

У червні 2017 Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" (далі - ТОВ "Інкомрайс") в якому просило стягнути з відповідача відшкодування вартості наступного товарі: устаткування електричне, інше та його частини, код 27.90.1 за ДКПП ДК 016-2010 (м'ясорубка електрична - 10 шт., картоплечистка - 6 шт., машина протирочно-різальна для овочів - 7 шт.) на суму 199 399 грн., індекс інфляції в сумі 137 459,07 грн. та 3 % річних в розмірі 14 455,06 грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.06.2017 року (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Інкомрайс" на користь Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, 199399 грн. основного боргу, 137459,07 грн. інфляційних втрат, 14455,06 грн. річних та 5269,70 грн. витрат по оплаті судового збору.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що як встановлено з пояснень представника позивача та наданого в матеріали справи акту від 26.05.2015 р. № 031-30/868 позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в управлінні освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації за період з 01.03.2014 р. по 01.04.2015 р., складеного Державною фінансовою інспекцією в м. Києві, управління освіти фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, товар, що був переданий за договором був придбаний за державні кошти і переданий на зберігання відповідачу на строк до 31.04.2014 р. Проведення зустрічної звірки зі зберігачем унеможливлено відсутністю останнього за юридичною адресою.

Цим же актом, за твердженням суду першої інстанції, встановлено наявність кредиторської заборгованості у управління освіти перед бюджетом за договором відповідального зберігання № 12-2013 на загальну суму 199399 грн.

Місцевим господарським судом відзначено, що невиконання зберігачем на неодноразові звернення поклажодавця зобов'язання щодо повернення переданого на зберігання товару, змусило останнього звернутися з листом - вимогою 31.07.2014р. № 1-45/154 про сплату вартості переданого на зберігання товару в сумі 199399 грн., факт направлення якої ТОВ "Інкомрайс" 01.08.2014 р. підтверджений наданими фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа Укрпошти.

На думку суду першої інстанції, виходячи з досягнутою між сторонами у договорі домовленістю, з 01.08.2014 р. у відповідача виникло грошове зобов'язання по поверненню поклажодавцю вартості переданого на зберігання майна у сумі 199399 грн.

Отже, за твердженням суду першої інстанції, відповідач у порушення умов договору відповідального зберігання №12-2013 від 27.12.2013 р. не виконав свого обов'язку щодо повернення товару або сплати його вартості, у зв'язку з цим за останнім рахується заборгованість у розмірі 199399 грн.

Крім того, посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 ЦК України місцевим господарським судом визнано обґрунтованими та задоволено позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Не погодившись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ "Інкомрайс" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2017 р. у справі №923/522/17 за позовом Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до ТОВ "Інкомрайс" про стягнення 351 313,13 грн. та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до ТОВ "Інкомрайс" про стягнення 351 313,13 грн.

Свої вимоги скаржник обгартовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, яке підлягає скасуванню, як таке, що прийняте за недоведеністю обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Так, посилаючись на приписи ст.ст. 4-2, 65, п.1 ч.1 ст. 77 ГПК України апелянт зазначає, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 09 червня 2017 року прийнято позовну заяву Управління освіти до провадження, призначено справу до розгляду на 29.06.2017 р., зобов'язано відповідача через канцелярію суду подати письмовий відзив, обґрунтований нормами чинного законодавства і належними доказами, витяг з довідки ЄДРПОУ, у випадку незгоди - контррозрахунок заявленої до стягнення суми, письмові докази, що підтверджують факт повернення товару та визнано явку представників сторін в судове засідання обов'язковою.

Однак, як стверджує апелянт, у зв'язку з лікарняним представника відповідача який веде в судових інстанціях справи ТОВ "Інкомрайс" та знаходженням саме у нього первинних документів пов'язаних з розглядом цієї справи, відповідач завчасно направив клопотання про відкладення розгляду справи.

Проте, апелянт зазначає, що не дивлячись на вищевикладене, господарський суд Херсонської області залишив поза увагою ту обставину, що саме з ініціативи суду явка представника ТОВ "Інкомрайс" визнавалась обов'язковою, а відтак винесення оскаржуваного рішення у відсутності відповідача і за одне засідання, є порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, які зобов'язують суд забезпечувати сторонам рівність перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК України) та змагальність сторін (ст. 4-3 ГПК України).

Разом з цим, скаржник відзначає, що не вжиття судом першої інстанції заходів щодо забезпечення відповідачу рівних з позивачем процесуальних прав та не вирішення питання про відкладення розгляду справи в межах передбаченого ст. 69 ГПК України строку призвело до неможливості заявлення ТОВ "Інкомрайс" клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Так, апелянт зазначає, що відповідно до п. 1.4 договору зберігання строк зберігання товару зазначається у специфікації до договору. Так, вказаною специфікацією визначено, що прийнятий на зберігання товар зберігається до 31.04.2014 р. При цьому, у разі закінчення строку дії договору або його розірвання, зберігач зобов'язується повернути товар зі зберігання Управлінню освіти протягом 5 календарних днів з дати закінчення строку дії чи розірвання договору (п.2.4 Договору зберігання).

Посилаючись на п.4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", ст. 266 Цивільного кодексу України апелянт зазначає, що з умов договору зберігання вбачається, що основною за ним вимогою, є повернення зберігачем з відповідального зберігання товару, а додатковою відшкодування вартості у разі його не повернення.

Отже, з урахуванням кінцевого терміну зберігання товару за договором зберігання (до 31.04.2014 р.) та 5-денного строку на його повернення після закінчення строку зберігання (п.2.4 договору зберігання), апелянт вважає, що строк позовної давності з повернення товару за договором зберігання сплинув - 05.05.2017 р., а як наслідок і сплинув строк позовної давності за додатковою вимогою щодо відшкодування його вартості.

Апелянт, посилаючись на п.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначає, що у зв'язку з позбавлення можливості відповідача заявити в судовому засіданні клопотання щодо пропуску Управлінням освіти строку позовної давності у даній справі, ТОВ "Інкомрайс" просить суд апеляційної інстанції застосувати до вимог Управління освіти інститут позовної давності та у зв'язку з його пропуском відмовити у задоволенні позову.

Крім того, посилаючись на приписи ст. 611, 22 Цивільного кодексу України, 224 Господарського кодексу України апелянт зазначає, що заявлені до стягнення позивачем 199 399 грн., є потенційними збитками, що кореспондується з висновком суду першої інстанції.

Поряд з цим, апелянт зазначає, що за приписами ч.3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Також, посилаючись на приписи ст.ст. 936, 951 Цивільного кодексу України апелянт зазначає, що на відносини зі зберігання поширюються як правила про відповідальність, закріплені у главі 51 Цивільного кодексу України, так і спеціальні норми про відповідальність сторін договору зберігання, за якими зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві товар, який був прийнятий на зберігання, а відшкодувати збитки зобов'язаний лише у випадку втрати (нестачі) або його пошкодження за наявності складу цивільного правопорушення (протиправність. збитки, причинний зв'язок) і відмови поклажодавця від права власності на товар, що знаходиться у зберігача.

У той же час, за твердженням апелянта, судом першої інстанції не встановлено, а матеріали справи не містять, а ні доказів відмови Управління освіти від права власності на переданий на зберігання апелянту товар, а ні доказів його знищення або пошкодження, як і доказів того, що ТОВ "Інкомрайс" відмовилось повернути Управлінню освіти товар зі зберігання, а відтак, на думку апелянта, за недоведеності позивачем вказаних обставин, висновок господарського суду Херсонської області про необхідність стягнення з відповідача відшкодування вартості неповернутого товару є таким, що прийнятий з порушенням ст. 33 ГПК України та ст.ст. 612. 951 Цивільного кодексу України.

Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції застосовано ст. 625 Цивільного кодексу України, яка не поширюється на спірні правовідносини. Так, посилаючись на абзац 2 п. 1.1., п.5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та постанову Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року (справа № 6-1003цс16) апелянт зазначає, що грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх ціни договору. Разом з цим, апелянт зазначає, що як слідує з договору зберігання його предметом є безоплатне зберігання ТОВ "Інкомрайс" товару Управління освіти, задекларовані до стягнення 199 399,00 грн., є саме потенційними збитками наявність яких позивачем не доведена, а відтак, на думку апелянта, на вказану суму не нараховується інфляційна складова та 3% річних, що у свою чергу виключає застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 р. апеляційну скаргу ТОВ "Інкомрайс" на рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2017 по справі №923/522/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Лавриненко Л.В.

Розпорядженням керівника апарату Одеського апеляційного господарського суду №1029 від 05.09.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебуванням суддів Жекова В.І. та Лавриненко Л.В. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2017 р. для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Інкомрайс" на рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2017 по справі №923/522/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Лашина В.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 р. апеляційну скаргу ТОВ "Інкомрайс" на рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2017 по справі №923/522/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Лашина В.В.

06.09.2017 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скарга від Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в якому останнє просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2017 р. у справі №923/522/17 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Інкомрайс" без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 09.10.2017 р. та витребувано від Управління освіти Дніпровського району в місті Києві державної адміністрації оригінал та належним чином засвідчену копію договору відповідального зберігання від 27 грудня 2013 року №12-2013; оригінал на належним чином засвідчену копію договору поставки на підставі якого Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації набуло право власності на майно, яке було передано за договором відповідального зберігання від 27 грудня 2013 року №12-2013; оригінали на належним чином засвідчені копії документів на підставі яких було здійснено постачання товару, який був переданий на зберігання за договором відповідального зберігання від 27 грудня 2013 року №12-2013, у том числі товарно-транспортні накладні, довіреності, рахунки, тощо, довідку щодо наявності справ пов'язаних зі справою №923/522/17 із зазначеннях номерів даних справ та копіями рішень за даними справами.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 року розгляд справи відкладено на 30.10.2017 р. об 11:30.

09.10.2017 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано клопотання представника Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в якому останнє просить забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні від 30.10.2017 р. у режимі відеоконференції із Київським апеляційним господарським судом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 року клопотання Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про проведення судового засідання 30 жовтня 2017 року об 11:30 год. в режимі відеоконференції задоволено, тощо.

27.10.2017 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано заперечення на апеляційну скаргу від Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в яких останнє просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2017 р. по справі №923/522/17 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні від 30.10.2017 р. представники позивача надали пояснення відповідно до яких не погоджуються з апеляційною скаргою, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Інкомрайс" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2013 р. між Управлінням освіти Дніпровського району в місті Києві державної адміністрації та ТОВ "Інкомрайс" укладено договір відповідального зберігання №12-2013 за п.1.1. якого Управління освіти передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товар, у кількості, асортименті, на термін зберігання та інших обов'язкових умов договору, що визначаються договором, специфікацією та актом приймання-передачі, що є невід'ємними частинами договору. Зберігач зобов'язується повернути товар Управлінню освіти у схоронності.

Пунктами 1.2.-1.4. договору визначено, що товар вважається переданим на зберігання з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі товару. При цьому, право власності на товар до зберігача не переходить. Договір зберігання є безоплатним та не покладає на Управління освіти жодних фінансових зобов'язань. Строк зберігання товару зазначається у специфікації до договору.

Відповідно до п. 2.1.-2.4. договору зберігач забезпечує приймання товару на зберігання за власний рахунок, про що підписується акт приймання-передачі товару на зберігання. Товар приймається на зберігання за кількістю та якістю уповноваженими представниками сторін, згідно з актом приймання-передачі. Приймання товару на зберігання здійснюється зберігачем за фактичною кількістю, яка вказана в акті приймання-передачі товару на зберігання. Товар вважається повернутим зі зберігання з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару Управлінню освіти. Зберігач зобов'язаний повернути весь товар або його частину на вимогу Управління освіти, навіть якщо строк дії договору не закінчився. У випадку пред'явлення Управлінням освіти вимоги про повернення товару до закінчення строку дії договору або строку зберігання, зберігач зобов'язаний повернути товар протягом 7 (семи) календарних днів після пред'явлення такої вимоги. У разі закінчення строку дії договору або його розірвання, зберігач зобов'язується повернути товар зі зберігання Управлінню освіти протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати закінчення строку дії чи розірвання договору.

Згідно з п.п.3.1.1., 3.1.4., 3.1.5., 3.1.6 договору зберігач зобов'язується прийняти товар на зберігання згідно умов розділу 2 даного договору, повернути зі зберігання товар Управлінню освіти за актом приймання-передачі, нести повну відповідальність за втрату, нестачу, пошкодження товару, переданого на зберігання, цілісності його упаковки, повернути товар за кількістю та якістю на першу вимогу Управління освіти.

У відповідності до п.п. 3.2.1. Управління освіти зобов'язується передати товар зберігачу на зберігання згідно акту приймання-передачі товару на зберігання, забезпечити присутність уповноважених осіб при передачі товару на зберігання та у разі його повернення.

Пунктами 4.1. - 4.3. договору визначено, що зберігач несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону від виконання зобов'язання в натурі. У разі втрати (розкрадання, псування) переданого на зберігання товару, або відмови зберігача повернути Управлінню освіти товар в терміни передбачені в договорі зберігач зобов'язується відшкодувати нестачу шляхом оплати вартості неповернутого товару виходячи з рівня ціни на товар, що склалися на день відшкодування, але не нижче початкової вартості зафіксованої в специфікації до договору, у термін не більш, як 5 днів. Сторони домовились, що моментом пред'явлення вимоги про повернення товару та/або претензії (вимога про сплату грошових коштів) вважається дата їх відправлення Управлінням освіти (дата календарного штемпеля відділення зв'язку).

Згідно з п. 6.1. договору строк дії договору з дня укладення і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Відповідно до п. 8.1. невід'ємною частиною договору є специфікація та акт приймання-передачі товару.

За специфікацією від 24.12.2013 р. ціна договору складає 199 399 грн. Найменування товару: м'ясорубка електрична 10 шт. за ціною 8621 грн. за одиницю, картоплечистка 6 шт. за ціною 8604 грн. за одиницю, машина протирочно-різальна для овочів 7 шт. за ціною 8795 за одиницю.

У відповідності до акту приймання-передачі товару від 27.12.2013 р. Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації передало, а ТОВ "Інкомрайс" прийняло на відповідальне зберігання товар у кількості 23 одиниці, а саме м'ясорубка електрична 10 шт. за ціною 86210 грн., картоплечистка 6 шт. за ціною 51624 грн., машина протирочно-різальна для овочів 7 шт. за ціною 61565 грн., що загалом складає 199399 грн.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначив, що звертався до відповідача з листом-вимогою від 31.07.2014 р. №1-45/154 щодо повернення майна, що було передано за договором відповідального зберігання №12-2013 від 27.12.2013 р., однак, відповідач своїх зобов'язань не виконав. Позивач вважає, що факт відмови відповідача від повернення товару вказує на обов'язок останнього відшкодувати вартість товару, що передбачено п. 4.2. договору. Також, позивачем на підставі приписів ст. 625 ЦК України було заявлено до стягнення з відповідача індекс інфляції та три проценти річних у зв'язку із невиконанням грошового зобов'язання з відшкодування вартості неповернутого товару за договором зберігання товару.

Судом першої інстанції вимоги позивача визнано обґрунтованими та задоволено у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Так з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.06.2017 р. було порушено провадження у справі №923/522/17 за позовом Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації до ТОВ "Інкомрайс" про стягнення 351313 грн. 13 коп.

Означеною ухвалою розгляд справи було призначено на 29.06.2017 р. та зобов'язано як позивача, так й відповідача з'явитись у судове засідання.

23.06.2017 р. ТОВ "Інкомрайс" звернулось до господарського суду Херсонської області із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник товариства знаходиться на лікарняному.

Згідно з ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

У відповідності до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Отже, за умови порушення провадження у даній справі ухвалою від 09.06.2017 р., строк розгляду справи закінчувався 09.08.2017 р.

Разом з цим, не дивлячись на те, що явка відповідача визнавалась судом обов'язковою, останнім було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та у суду не спливав термін розгляду справи, господарським судом Херсонської області було винесено оскаржуване рішення у першому ж засіданні по справі.

Згідно з ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши справу за відсутності представника відповідача, явку якого ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.06.2017 р. було визнано обов'язковою, судом першої інстанції було порушено права відповідача, що визначені ст. 22 ГПК України.

Щодо позовних вимог Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення з відповідача грошових коштів, колегія суддів зазначає наступне.

За умовами договору відповідального зберігання №12-2013 від 27.12.2013 р. Управління освіти передало, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання товар, у кількості, асортименті, на термін зберігання та інших обов'язкових умов договору, що визначені договором, специфікацією та актом приймання-передачі.

Відповідно до специфікації до договору відповідального зберігання №12-2013 від 27.12.2013 р. строк зберігання товару визначено до 31 квітня 2014 р.

Пунктом 2.4. договору відповідального зберігання №12-2013 від 27.12.2013 р. визначено, що у разі закінчення строку дії договору або його розірвання, зберігач зобов'язується повернути товар зі зберігання Управлінню освіти протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати закінчення строку дії чи розірвання договору.

Отже з урахуванням того, що строк зберігання товару було визначено сторонами до 31.04.2014 р. зберігач (ТОВ "Інкомрайс") повинен був повернути товар зі зберігання Управлінню освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації 06.05.2014 р.

Проте, як свідчать матеріали справи товар відповідачем на користь позивача передано не було.

Згідно з п.п. 4.1. - 4.2. договору відповідального зберігання №12-2013 від 27.12.2013 р. зберігач несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

У разі втрати (розкрадання, псування) переданого на зберігання товару, або відмови зберігача повернути Управлінню освіти товар в терміни передбачені в договорі зберігач зобов'язується відшкодувати нестачу шляхом оплати вартості неповернутого товару виходячи з рівня ціни на товар, що склалися на день відшкодування, але не нижче початкової вартості зафіксованої в специфікації до договору, у термін не більш, як 5 днів.

Отже, у зв'язку із неповерненням відповідачем товару Управлінню освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у строки, що визначені договором, останній був зобов'язаний відшкодувати вартість неповернутого товару виходячи з рівня ціни на товар, що склалися на день відшкодування, але не нижче початкової вартості зафіксованої в специфікації до договору, у термін не більш, як 5 днів.

Отже, з урахуванням терміну зберігання товару, що визначений сторонами до 31.04.2014 р., 5-денного строку на його повернення після закінчення строку зберігання та 5-денного строку на відшкодування вартість неповернутого товару, ТОВ "Інкомрайс" у зв'язку із наповненням товару у визначений договором строк повинно було відшкодувати позивачеві вартість означеного товару у строк до 11.05.2014 р.

Колегією суддів відхиляються посилання апелянта на те, що у матеріалах справи відсутні докази відмови Управління освіти від права власності на переданий на зберігання апелянту товар, докази його знищення або пошкодження та того, що ТОВ "Інкомрайс" відмовилось повернути Управлінню освіти товар зі зберігання, що на думку апелянта свідчить про недоведеність позивачем вимог про відшкодування вартості товару, оскільки, у відповідності до умов договору та специфікації до нього, ТОВ "Інкомрайс" повинно було повернути товар позивачеві саме до 31.04.2014 р. та саме у зв'язку із неповерненням означеного товару у останнього виник обов'язок щодо відшкодування його вартості. Судова колегія відзначає, що у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про виконання останнім умов договору щодо повернення товару у визначені строки або відшкодування його вартості.

Не є обґрунтованим й посилання апелянта на відсутність в останнього грошового зобов'язання за договором відповідального зберігання №12-2013 від 27.12.2013 р., оскільки за твердженням відповідача предметом даного договору було безоплатне зберігання товару.

Так колегія суддів відзначає, що за умовами договору відповідального зберігання №12-2013 від 27.12.2013 р. у разі відмови зберігача повернути Управлінню освіти товар в терміни передбачені в договорі зберігач зобов'язується відшкодувати нестачу шляхом оплати вартості неповернутого товару. Отже, у даному випадку у зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення товару, у останнього виникло зобов'язання щодо відшкодування вартості даного товару.

Разом з цим судова колегія відзначає, що у відповідності до приписів ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи обов'язок щодо повернення товару, після його кінцевого терміну зберігання, виник у відповідача 06.05.2014 р.

Отже, перебіг позовної давності розпочався з 06.05.2014 р. та сплив відповідно 06.05.2017 р.

Разом з цим, Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації звернулось із позовом до господарського суду Херсонської області - 31.05.2015 р., тобто із пропуском строку позовної давності.

Згідно із ч.ч.3.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Як вбачається із вищенаведеного судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не приймав участь у судовому засіданні під час якого було прийнято оскаржуване рішення, хоча його явка й визнавалась обов'язковою.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було позбавлено відповідача можливості заявити про сплив строку позовної давності до винесення судового рішення.

Разом з цим, про застосування до позовних вимог Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації строку позовної давності було заявлено ТОВ "Інкомрайс" в апеляційній скарзі.

Таким чином, враховуючи приписи ст.267 ЦК України та роз'яснень, які містяться у п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" колегія суддів вважає, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем під час апеляційного перегляду справи, є підставою для відмови у позові Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Колегіє суддів не приймаються до уваги посилання позивача на листи №1-45/1541, №1-45/1542 від 31.07.2014 р., яким останній вимагав від відповідача повернення товару та які були надіслані на адресу останнього 01.08.2014 р. та те, що з урахуванням положень Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 р., строк виконання зобов'язання з відшкодування вартості товару - 18.08.2014 р. (останній день виконання зобов'язання враховуючи приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України), тому строк позовної давності в три роки сплив 19.08.2017 р., оскільки, умовами договору відповідального зберігання №12-2013 від 27.12.2013 р. та специфікацією до нього чітко визначено строки повернення товару зі зберігання, а саме строк зберігання до 31.04.2014 р., строк повернення товару - до 06.05.2014 р. Отже саме з цієї дати має відраховуватися строк позовної давності за договірними зобов'язаннями.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що позивачем не було наведено та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами обставин, які перешкоджали останньому звернутися до суду із позовом про відшкодування вартості товару у межах строку визначеного чинним законодавством України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2017 р. у справі №923/522/17 скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 29.06.2017 р. у справі №923/522/17 скасувати.

У позові відмовити.

Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомрайс" 5796 грн. 67 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначеннях необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Лашин В.В.