Постанова

від 06.11.2017 по справі 825/991/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2017 року м.Чернігів Справа № 825/991/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

при секретарі Роговець М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Чернігівської області, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Чернігівської області, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Державна судова адміністрація України, в якому просить зобов'язати відповідача внести зміни до наказу № 141-ос від 01.11.2016 в частині визначення посадового окладу судді Апеляційного суду Чернігівської області в розмірі 35200 грн., застосувавши для його визначення мінімальну заробітну плату у розмірі 3200 грн.; зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок з 01.01.2017 суддівської винагороди судді Апеляційного суду Чернігівської області, виходячи з посадового окладу в розмірі 35200 грн., з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що посадовий оклад судді апеляційного суду, який не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді в силу частини третьої статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VІ встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з коефіцієнтом 1,1. Вказує, що оклад судді апеляційного суду обраховується саме з розміру мінімальної заробітної плати, а не з іншої розрахункової величини. Зазначає, що Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не може бути застосований для визначення посадового окладу судді.

Від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності його представника.

Від 3-тьої особи, Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, до суду надійшли письмові пояснення, в яких просить суд розглянути справу без участі його представника та зазначає, що орган казначейства не є головним розпорядником коштів державного бюджету, виділених на фінансове забезпечення судів загальної юрисдикції, не здійснює нарахування та виплату винагороди суддям, тобто не е учасником спірних відносин. ГУ ДКСУ у Чернігівській області вважає, що відповідно до вимог Закону України Про судоустрій та статус суддів вважає, що обрахування суддівської винагороди має здійснюватися на підставі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Від 3-тьої особи, Державної судової адміністрації України, до суду надійшли письмові заперечення, в яких просить суд розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Фіксування судового засідання, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України Про обрання суддів від 22.12.2005 № 3281-IV ОСОБА_1 обрано на посаду судді Апеляційного суду Чернігівської області та відповідно до наказу в.о. голови Апеляційного суду Чернігівської області від 13.01.2006 № 6-ос прийнято на посаду судді з 12.01.2006 (а.с. 09-11).

Наказом голови Апеляційного суду Чернігівської області від 01.11.2016 № 141-ос суддям встановлено з 01.12.2016 посадовий оклад в розмірі 17600 грн. (а.с. 12).

За період з січня по червень 2017 року позивачу виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу у розмірі 17600,00 грн., що підтверджується довідкою від 14.06.2017 № 7-12/78 та розрахунковими листами (а.с. 13-14).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Частиною 2 статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі за текстом - Закон № 1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402 встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року

Водночас, абзацом 1 пункту 22 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402 обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Пунктом 23 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

Так, згідно частини третьої статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VI (далі за текстом - Закон № 2453) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

В силу пункту 1 частини четвертої статті 133 Закону № 2453 посадові оклади інших суддів апеляційного суду встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом 1,1.

ОСОБА_1 призначена на посаду судді до набрання чинності Законом № 1402 та не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), а тому її посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір, визначений частинами третьою та четвертою статті 133 Закону № 2453 та має становити 11 мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік установлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.

Аналізуючи частину першу статті 135 Закону № 1402 та частину першу статті 133 Закону № 2453 судом встановлено, що законодавцем визначено регулювання суддівської винагороди виключно Законом України Про судоустрій і статус суддів , що узгоджується з приписом частин другої статті 130 Конституції України.

За таких умов є безпідставним застосування відповідачем пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII (далі за текстом - Закон № 1774), яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

Суд зауважує, що Законом № 1774 не внесено змін до Закону № 1402 чи Закону № 2453 в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, а тому зважаючи на приписи частини першої статті135 Закону №1402 відсутні законодавчі підстави враховувати пункт 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774 при нарахуванні суддівської винагороди.

Викладена позиція узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону № 1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

У рішенні від 08.04.2016 № 4-рп/2016 у справі № 1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У Рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013 у справі № 1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України.

Пунктом 6.1 Європейської хартії про закон Про статус суддів (Лісабон, 10.07.1998) визначено, що рівень винагороди, яка виплачується суддям за виконання їх професійних обов'язків, повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їх рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.151 Закону №1402 Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 148 Закону №1402 фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; 3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.

Відповідно до абзацу третього частини третьої статті 10 Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів, зокрема, ДСА України, самостійно визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру.

За вимогами абзацу 7 пункту 1.2 глави 1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 N 1407 (далі - Порядок), мережа розпорядника коштів державного бюджету - згрупована відповідно до законодавства головним розпорядником коштів державного бюджету (розпорядником коштів державного бюджету нижчого рівня, що має власну мережу) інформація щодо розпорядників нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані цьому розпоряднику та/або діяльність яких координується ним, а також отримують від нього бюджетні асигнування, та одержувачів коштів державного бюджету.

За змістом Порядку розпорядники нижчого рівня поділяються на бюджетні установи, що мають власну мережу, та на бюджетні установи, що не мають мережі.

Відповідно до Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22 жовтня 2010 року N 12, та Типового положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 05 квітня 2011 року N 82, діяльність апаратів місцевих спеціалізованих судів координується безпосередньо ДСА України.

Таким чином, Господарський суд Чернігівської області, як місцевий спеціалізований суд включений до реєстру розпорядників бюджетних коштів як бюджетна установа, що не має власної мережі.

Враховуючи наведене, саме на відповідача, як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, покладено обов'язок щодо нарахування та виплати суддям грошового забезпечення в розмірі визначеному Законом України Про судоустрій і статус суддів .

На підставі викладеного та беручи до уваги, що законодавцем не вносилися зміни до Закону № 2453 та/або Закону № 1402 в частині розміру суддівської винагороди, у тому числі й розрахункової величини, з огляду на яку здійснюється її нарахування, зважаючи на гарантію передбачену частиною другою статті 130 Конституції України стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок, суд дійшов висновку про те, що застосування відповідачем при виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774 та не виконання пункту 23 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402 порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.

Не застосування пункту 23 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402 суперечить позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у пункті 23 рішення від 10.03.2011 у справі Сук проти України відповідно до якої держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Враховуючи наведене, суд погоджуючись з доводами позивача, приходить до висновку про те, що застосування відповідачем наказу від 01.11.2016 № 141-ос при визначенні посадового окладу позивачу з 01.01.2017 у розмірі 17600 грн. (1600 грн. х 10 х 1,1) положень 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774 є необґрунтованим. Натомість застосуванню підлягали положення статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік , з урахуванням яких посадовий оклад позивача з 01.01.2017 становить 35200 грн. (3200 грн. х 10 х 1,1), а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Щодо вимоги ОСОБА_1 допустити до негайного виконання постанову суду в частині перерахунку та виплати суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу у розмірі 35200,00 грн., з урахуванням проведених виплат за січень 2017 року, то суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки судом не вирішувалося питання стягнення суддівської винагороди, а задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 є вимогами зобов'язального характеру, то й відсутні підстави для допуску даного рішення до негайного виконання.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Апеляційного суду Чернігівської області на користь ОСОБА_1 підлягають присудженню здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 640,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Зобов'язати Апеляційний суд Чернігівської області внести зміни до наказу № 141-ос від 01.11.2016 в частині визначення посадового окладу судді Апеляційного суду Чернігівської області Шахової Ольги Григорівни в розмірі 35200 грн., застосувавши для його визначення мінімальну заробітну плату у розмірі 3200 грн.

Зобов'язати Апеляційний суд Чернігівської області провести ОСОБА_1 перерахунок з 01.01.2017 суддівської винагороди судді Апеляційного суду Чернігівської області, виходячи з посадового окладу в розмірі 35200 грн., з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Апеляційного суду Чернігівської області (код ЄДРПОУ 02894527) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 640,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.Л. Клопот