Постанова

від 14.12.2017 по справі 825/991/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/991/17 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л.;

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Апеляційного суду Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Апеляційного суду Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2017 року, ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Чернігівської області, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Державна судова адміністрація України, в якому просить зобов'язати відповідача внести зміни до наказу № 141-ос від 01.11.2016 в частині визначення посадового окладу судді Апеляційного суду Чернігівської області в розмірі 35 200 грн., застосувавши для його визначення мінімальну заробітну плату у розмірі 3 200 грн.; зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок з 01.01.2017 суддівської винагороди судді Апеляційного суду Чернігівської області, виходячи з посадового окладу в розмірі 35 200 грн., з урахуванням проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що посадовий оклад судді апеляційного суду, який не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді в силу частини третьої статті 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VІ встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з коефіцієнтом 1,1.

Вказує, що оклад судді апеляційного суду обраховується саме з розміру мінімальної заробітної плати, а не з іншої розрахункової величини. Зазначає, що Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не може бути застосований для визначення посадового окладу судді.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Зобов'язано Апеляційний суд Чернігівської області внести зміни до наказу № 141-ос від 01.11.2016 в частині визначення посадового окладу судді Апеляційного суду Чернігівської області ОСОБА_2 в розмірі 35 200 грн., застосувавши для його визначення мінімальну заробітну плату у розмірі 3 200 грн.

Зобов'язано Апеляційний суд Чернігівської області провести ОСОБА_2 перерахунок з 01.01.2017 суддівської винагороди судді Апеляційного суду Чернігівської області, виходячи з посадового окладу в розмірі 35 200 грн., з урахуванням проведених виплат.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Апеляційним судом Чернігівської області подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову з мотивів неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в поліному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що Постановою Верховної Ради України Про обрання суддів від 22.12.2005 № 3281-IV ОСОБА_2 обрано на посаду судді Апеляційного суду Чернігівської області та відповідно до наказу в.о. голови Апеляційного суду Чернігівської області від 13.01.2006 № 6-ос прийнято на посаду судді з 12.01.2006.

Наказом голови Апеляційного суду Чернігівської області від 01.11.2016 № 141-ос суддям встановлено з 01.12.2016 посадовий оклад в розмірі 17 600 грн.

За період з січня по червень 2017 року позивачу виплачувалась суддівська винагорода з розрахунку посадового окладу у розмірі 17 600,00 грн., що підтверджується довідкою від 14.06.2017 № 7-12/78 та розрахунковими листами.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст.130 Конституції України передбачено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір посадового окладу судді регулюється статтею 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі - Закон № 1402), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

У відповідності до п. 22 Р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Натомість, згідно п. 23 цього розділу до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України Про судоустрій і статус суддів (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).

Згідно ч. 3 ст. 133 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 р. № 2453-VI (далі - Закон № 2453) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з відповідним коефіцієнтом.

Відповідно до положень ст. 133 Закону України від 07.07.2010 року № 245З-УІ Про судоустрій і статус суддів посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, а оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з відповідним коефіцієнтом.

Разом з цим, відповідно до пункту 24 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-УІІІ зазначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, визначається з 01 січня 2017 року залежно від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Частиною 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII (далі - Закон № 1774), що набрав чинності з 01.01.2017 р., установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень .

Відповідно до штатного розпису Апеляційного суду Чернігівської області, затвердженого головою Державної судової адміністрації України 10 лютого 2017 року, посадовий оклад судді, зокрема судді ОСОБА_2, як і інших суддів суду, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, складає 17 600 грн.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що Апеляційний суд Чернігівської області діяв правомірно щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_2 суддівської винагороди.

У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції ЄСПЛ зазначив, що функція здійснення правосуддя, закріплена за судами, полягає саме у подоланні сумнівів щодо тлумачення, що залишаються.

Так, свою позицію позивач обґрунтовує тим, що положення п. 23 Р. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 містить бланкетну норму та відсилає суб'єктів правовідносин до Закону № 2453, зміни до якого в частині розміру посадового окладу судді не вносились.

За таких обставин, на думку позивача, позицію якого було підтримано судом першої інстанції, зміни у законодавстві щодо саме його посадового окладу не відбулися, відтак, позивач з січня 2017 року має право на обчислення його посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат - 32 000, 00 грн.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Як вбачається з ч. 3 ст. 133 Закону 2453 вказана норма містить сталу складову: 10 та динамічну: мінімальних заробітних плат .

У рішенні від 19.04.2000 р. № 6-рп/2000 Конституційний Суд України охарактеризував сутність бланкетної норми, зазначивши, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст, а зміни, що вносяться до нормативно-правових актів інших галузей права, посилання на які містить бланкетна диспозиція, не змінюють словесно -документну форму кримінального закону.

Оскільки інститут мінімальної заробітної плати є міжгалузевим інститутом, колегія суддів приходить до висновку, що положення Закону № 1774 не втручаються у регулювання відносин судоустрою, проте, ними запроваджено зміни по відношенню до загального правового регулювання розміру заробітної плати, що має бути враховано при визначенні її величини.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про оплату праці встановлено, що умови оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з державного бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України Про оплату праці джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти які виділяються з відповідних бюджетів та інших джерел.

Статтею 13 Закону України Про оплату праці визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється не підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяг витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Відповідно до положень ст. ст. 148,149 Закону України Про судоустрій і статус суддів фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним Кодексом України.

Статтею 47 Бюджетного Кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого бюджетного розпису розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Державне казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету. Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених Кодексом.

У ст. 48 Бюджетного Кодексу України зазначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Зобов'язання, взяті учасниками бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства, витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Таким чином, Кабінет Міністрів України при визначенні розміру заробітної плати працівників бюджетних установ, повинен виходити з обсягів витрат на оплату 'праці, затверджених державним бюджетом України на відповідний рік, а органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України. Тому, Апеляційний суд Чернігівської області може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці.

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Крім того, згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст. 119 БК України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Враховуючи те, що Законом України Про державний бюджет України на 2017 рік від 21.12.2016 р. № 1801-VIII видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 32000, 00 грн., не передбачені, відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на його оплату праці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС України від 13.07.2016 р. у справі № 820/4653/15.

Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову, а доводи апеляційної скарги приймаються колегією суддів в якості належних.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв'язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо задоволення позовних вимог, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Апеляційного суду Чернігівської області - задоволити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Апеляційного суду Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області, Державна судова адміністрація України про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 15 грудня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.