Постанова

від 05.06.2007 по справі 18/513

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/513

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 червня 2007 р.                                                                                   № 18/513  

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    Кузьменка М.В.

судді                                        Васищака І.М.

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши  касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії

на                     постанову Київського  апеляційного господарського суду від 13.03.2007р.

у справі           №18/513

за позовом           Закритого акціонерного товариства "Херсонпостачзбуд"

до                      Української державної інноваційної компанії

про                      визнання договору іпотеки від 04.02.2006р. недійсним,

за участю представників сторін:

від позивача: Теплова Я.С. (довіреність від 15.08.06),

від відповідача: Колесник Ю.В., Барановська Т.В. (копії довіреностей у справі),

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Херсонпостачзбуд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Української державної інноваційної компанії і просило суд визнати недійсним укладений між сторонами договір іпотеки від 04.02.2005р., посвідчений нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу за реєстровим №241.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з огляду на приписи ст.576 ЦК України та ст.5 Закону України "Про іпотеку", предметом спірного договору іпотеки не може бути майно, що належить позивачу, оскільки постановою Вищого арбітражного суду України від 25.06.2001р. в іншій справі №10/145-5/1/182-4/3/793, позивачу –ЗАТ "Херсонпостачзбуд" заборонено здійснювати дії щодо відчуження його майна до ухвалення судом рішення у зазначеній справі. Враховуючи, що предметом застави не може бути майно, яке знаходиться під забороною його відчуження, позивач вважає, що оспорюваний договір іпотеки від 04.02.2005р. підлягає визнанню недійсним в порядку ст.215 ЦК України.

Відповідач, заперечуючи заявлений позов, посилається на те, що позивачем не надано доказів внесення майна, що становить предмет спірного договору, до реєстру заборон відчуження нерухомого майна та існування заборони відчуження вказаного майна. Крім того, вказаний договір посвідчено нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу відповідно до ст.55 Закону України "Про нотаріат", яким було перевірено відсутність заборони на відчуження предмету іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2006р. (суддя О.В.Мандриченко) у задоволені позову відмовлено з тих підстав, що договір іпотеки від 04.02.2005р. був укладений та посвідчений нотаріусом відповідно до норм законодавства України, чинного на час укладення договору, у тому числі ст.55 Закону України "Про нотаріат", а позивачем згідно ст.33 ГПК України не надано доказів, зокрема, витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що підтверджують наявність заборон на відчуження майна, що становить предмет спірного договору, станом на день укладення цього договору. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для твердження позивача про наявність заборони станом на 04.02.2005р. на відчуження нерухомого майна, що є предметом договору іпотеки, а відтак, відсутність підстав для визнання його таким, що суперечить чинному законодавству України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2007р. (головуючий, суддя Отрюх Б.В., судді Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано недійсним договір іпотеки від 04.02.2005р., укладений між Закритим акціонерним товариством "Херсонпостачзбуд" та Українською державною інноваційною компанією.

Вказана постанова мотивована, зокрема, тим, що відсутність інформації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обтяжень предмету іпотеки не змінює статус цього майна. Постановою Вищого арбітражного суду України від 25.06.2001 р. в іншій справі №10/145-5/1/182-4/3/793 за заявою Державного експортно-імпортного банку України заборонено ЗАТ "Херсонпостачзбуд" здійснювати дії щодо відчуження його майна до ухвалення судом рішення у вищезазначеній справі. Ця справа знаходиться у провадженні і на день розгляду даної справи.

Не погоджуючись з  постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся  до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваного судового  акта, знаходить касаційну скаргу такою, що  не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.

Судами двох інстанцій встановлено, що 04.02.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір іпотеки, посвідчений нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №241.

Вказаний договір іпотеки забезпечує вимоги відповідача, як іпотекодержателя, що випливають з договору від 01.02.2005р. №15-49/01/02/05 про надання кредиту, укладеного між відповідачем та ТОВ "Склад-Сервіс", який зобов'язався повернути відповідачу кредит у розмірі 6 570 300,0 грн. поетапно, з останнім поверненням кредиту до 01.02.2010 року.

Відповідно до умов договору іпотеки, відповідач має право у разі невиконання ТОВ "Склад-Сервіс" зобов'язань за договором від 01.02.2005р. №15-49/01/02/05, одержати задоволення за рахунок передбаченого п.3 договору іпотеки майна переважно перед іншими кредиторами позивача. Предмет іпотеки –частина цілісного майнового комплексу, належить позивачу на праві власності на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Херсонським БТІ 16.05.1997р.

Дійсність укладеного між позивачем та відповідачем договору іпотеки від 04.02.2005р. є предметом розгляду у даній справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову у зв'язку з його юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів,  що підтверджують недійсність оспорюваного договору іпотеки.

Так, в силу ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно п.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання іпотечного договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання  відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216  ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Іпотека, в силу ст.575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України “Про іпотеку” є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна –іпотеки.

Статтею 5 Закону України “Про іпотеку” визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, зокрема, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, Вищий арбітражний суд України своєю постановою від 25.06.2001р. в іншій справі №10/145-5/1/182-4/3/793, керуючись ст.67 АПК України, вжив заходів до забезпечення позову прокурора Московського району м.Києва в інтересах ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ЗАТ "Херсонпостачзбуд" про стягнення 3 050 637,56 грн.  та заборонив останньому, зокрема, відчужувати його майно до ухвалення судом рішення у цій справі (а.с.27-29). Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на день розгляду даної справи справа №10/145-5/1/182-4/3/793 знаходиться в провадженні, що підтверджується ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2007р. (а.с.70).

Наявність постанови суду від 25.06.2001р. означає, що позивач - ЗАТ "Херсонпостачзбуд" не має права відчужувати майно, що йому належить, до ухвалення рішення по суті у справі  №10/145-5/1/182-4/3/793, і на його майно не може бути звернене стягнення.

В силу ст.115 Арбітражного процесуального кодексу України, що діяла на момент винесення зазначеної постанови, рішення, ухвала, постанова арбітражного суду набирає законної сили негайно після їх прийняття і підлягали обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями і посадовими особами.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 07.12.2004р. у справі №10/143.)

Отже, з 25.06.2001 року до ухвалення судом рішення по суті в іншій справі №10/145-5/1/182-4/3/793 ЗАТ "Херсонпостачзбуд" не мало право здійснювати будь-які дії щодо відчуження належного йому майна, незалежно від того, чи внесено інформацію до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо обтяжень предмету іпотеки.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір іпотеки від 04.02.2005р., предметом якого є належне позивачу на праві власності нерухоме майно (частина цілісного майнового комплексу), суперечить вимогам ст.576 ЦК України, ст.5 Закону України "Про іпотеку", постанові Вищого арбітражного суду України від 25.06.2001р. в іншій справі №10/145-5/1/182-4/3/793, що в силу ст.215 ЦК України  є підставою для визнання його недійсним.

Доводи скаржника відносно незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірний договір зі сторони позивача підписаний не уповноваженою особою, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки вони не впливають, на правильність, в цілому, рішення суду апеляційної інстанції про недійсність спірного договору іпотеки. Тому підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови немає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії залишити без задоволення, а  постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2007р. у справі №18/513 –без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій