Ухвала

від 31.10.2017 по справі 32/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

31.10.2017Справа № 32/51

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Рокла

про визнання такими, що не підлягають виконанню наказів господарського суду

міста Києва від 24.11.2010 у справі № 32/51 та зобов'язання головного

державного виконавця Солом'янського районного відділу державної

виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у

місті Києві Штойко Людмилу Романівну винести постанову про закінчення

виконавчого провадження по виконанню наказів від 24.11.2010 у справі

№ 32/51

За позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони

України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Рокла

про звільнення незаконно займаної земельної ділянки

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Спора Г.І. - посвідчення № 034726 від 05.08.2015;

від позивача-1: Романенко Р.О. за довіреністю № 220/261/д від 06.07.2017;

від позивача-2: Романенко Р.О. за довіреністю від 07.06.2017;

від відповідача (заявника): Ільницький С.В. за довіреністю від 20.09.2017;

Атракович К.О. за довіреністю від 20.09.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.04.2010 у справі № 32/51 позов задоволено повністю; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Рокла звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на території військового містечка № 89 за адресою: м. Київ, Солом'янський район, вул. Медова, 5; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Рокла привести займану земельну ділянку військового містечка № 89 по вул. Медова, 5 у Солом'янському районі м. Києва у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Рокла до Державного бюджету України 170, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 24.11.2010 року господарським судом міста Києва було видано накази про примусове виконання вищевказаного судового рішення.

13.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Рокла подано заяву про:

- визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду міста Києва від 24.11.2010 у справі № 32/51 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Рокла звільнити земельну ділянку на території військового містечка № 89 по вул. Медова, 5 у Солом'янському районі міста Києва;

- визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду міста Києва від 24.11.2010 у справі № 32/51 про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Рокла привести займану земельну ділянку військового містечка № 89 по вул. Медова, 5, у Солом'янському районі м. Києва у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд;

- зобов'язання Головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Штойко Людмилу Романівну винести постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказів № 32/51 від 24.11.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2017 розгляд заяви призначено на 26.10.2017 року.

25.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником прокуратури подані письмові пояснення щодо поданої заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2017 в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду заяви на 15 днів, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 31.10.2017 року.

26.10.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником заявника (відповідача) подано клопотання, відповідно до змісту якого відповідач просить суд зупинити стягнення, що передбачене наказом № 32/51, виданим 24.11.2010 господарським судом міста Києва про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Рокла звільнити земельну ділянку на території військового містечка № 89 по вул. Медова, 5 у Солом'янському районі м. Києва; зупинити стягнення, що передбачене наказом № 32/51, виданим 24.11.2010 господарським судом міста Києва про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Рокла привести земельну ділянку військового містечка № 89 по вул. Медова, 5 у Солом'янському районі м. Києва у придатний для використання стан шляхом знесення будівель та споруд; зобов'язати Головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойку Людмилу Романівну винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

Також, 26.10.2017 року представником заявника (відповідача) подано клопотання про витребування в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України від Департаменту містобудування та архітектури додаткових доказів, а саме інформацію щодо земельної ділянки та об'єктів нерухомості, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Медова, буд. 10.

В судовому засіданні 31.10.2017 року судом розглянуто клопотання заявника (відповідача) про витребування додаткових доказів та вирішено відмовити в його задоволенні, з огляду на недоведеність заявником існування підстав, з якими приписи ст. 38 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість здійснення відповідних процесуальних дій. Також, в судовому засіданні 31.10.2017 року судом вирішено відмовити в задоволенні клопотання заявника про зупинення стягнення, що передбачене наказами № 32/51, виданими 24.11.2010 господарським судом міста Києва, зобов'язання Головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойку Людмилу Романівну винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

Так, за змістом частини 3 статті 117 Господарського процесуального кодексу України до розгляду заяви господарський суд має право своєю ухвалою зупинити стягнення за наказом, а також витребувати наказ.

Отже, з вищенаведеної правової норми вбачається, що такі дії, як зупинення стягнення за наказом, згідно ч. 3 ст. 117 ГПК України є правом суду, а не обов'язком, відтак, суд не вбачає підстав у даному випадку для зупинення виконання наказів, оскільки заявником в повній мірі не обґрунтовано необхідність вказаного зупинення.

Представник заявника в судовому засіданні 31.10.2017 року підтримав викладені в заяві вимоги.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 31.10.2017 року заперечили проти задоволення поданої заяви.

Розглянувши в судовому засіданні 31.10.2017 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Рокла про визнання такими, що не підлягають виконанню накази господарського суду міста Києва від 24.11.2010 у справі № 32/51 та зобов'язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження, суд вирішив залишити її без задоволення, виходячи з наступного.

Частинами 2 та 3 статті 117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у разі якщо наказ виданий помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, визнає його таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Тобто, частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою;

- або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги заявник вказує на те, що він не користується земельною ділянкою, що знаходиться по вул. Медова, 5, а використовує земельну ділянку по вул. Медова, 10, що підтверджується Договором купівлі-продажу № 11 від 27.02.2002 та Актом приймання-передачі приміщень та обладнання від 12.03.2002.

Також, заявник вказує на те, що факт розташування земельної ділянки, яку він використовує за адресою м. Київ, вул. Медова, 10, підтверджується повідомленням про граничні величини споживання електричної енергії на 2005 рік від АЕК Київенерго від 12.11.2004; Звітами про використану активну електроенергію від 23.12.2011, 15.05.2013, 25.06.2013, Актом про пломбування засобів обліку.

Проте, за висновком суду, надані заявником докази жодним чином не підтверджують той факт, що ним не використовується земельна ділянка, розташована по вул. Медова, 5 у місті Києві.

Будь-яких інших належних доказів, які б свідчили про відсутність у заявника обов'язку з виконання наказів господарського суду міста Києва від 24.11.2010 у справі № 32/51 судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що будь-які правові підстави для визнання наказів такими, що не підлягають виконанню в порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Встановивши, що заявником не доведено існування обставин, які в розумінні статті 117 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме, не доведено відсутності повністю чи частково обов'язку боржника (заявника), суд відмовляє заявнику у задоволенні вимог в частині визнання такими, що не підлягають виконанню наказів господарського суду міста Києва від 24.11.2010 у справі № 32/51.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Разом з тим, судом враховано, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Тобто судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Також, суд відмовляє у задоволенні вимог заявника в частині зобов'язання головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойку Людмилу Романівну винести постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказів № 32/51 від 24.11.2010, оскільки виходячи зі змісту статті 117 Господарського процесуального кодексу України суд не має право надавати правову оцінку діям органів Державної виконавчої служби та зобов'язувати їх вчиняти будь-які дії.

Керуючись ст. ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Рокла про визнання такими, що не підлягають примусовому виконанню наказів господарського суду міста Києва від 24.11.2010 у справі № 32/51 та зобов'язання головного державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Штойку Людмилу Романівну винести постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказів № 32/51 від 24.11.2010 залишити без задоволення.

2. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя М.Є. Літвінова