Ухвала

від 07.11.2017 по справі 823/400/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/400/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

07 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року про відмову в забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна інспекція сільського господарства України про виплату заробітної плати за вимушений прогул та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна інспекція сільського господарства України про виплату заробітної плати за вимушений прогул та стягнення моральної шкоди.

Також позивач подав клопотання про забезпечення позову, в якому просив: заборонити внесення реєстраційних записів до ЄДРПОУ 38030644 про припинення юридичної особи, оскільки, на думку позивача, дана дія може вплинути на виконання рішення у справі 823/400/16, в разі задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про вжиття заходів по забезпеченню адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та постановити нову (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не повно досліджено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання, призначене на 03.10.2017 року апелянт не з'явився (відповідно до зворотнього повідомлення, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_2 отримав судову повістку 07.10.2017 року), у зв'язку з чим, розгляд справи було перенесено на 24.10.2017 року. Разом з тим, у судове засідання, призначене на 24.10.2017 року, апелянт також не з'явився, про причини неявки судові повідомлено не було (відповідно до роздруківки із сайту Укрпошта поштове відправлення не вручене під час доставки - 17.10.2017 року). 26.10.2017 року апелянта телефонограмою повідомлення, про розгляд його апеляційної скарги 07.11.2017 року о 10:50 год.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова (усі сторони повідомлені належним чином, про причини неявки судові не повідомлялось). Відповідно до ст.. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив з відсутності обставин, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

При цьому частиною першою статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Слід зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як уже зазначалось вище, заявляючи клопотання про забезпечення адміністративного позову, позивач посилається на очевидну протиправність дій відповідача. Проте, суд апеляційної інстанції не може визнати такі доводи, як такі, що підтверджують існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або такими, що унеможливлять захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Зокрема, будь-яких належних та допустимих доказів існування передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, про які просить позивач, суду не надано.

Відповідно до аналізу ст.. 118 та 211 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідком розгляду справи про відмову у забезпечення позову не підлягає оскарженню, як така, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року про відмову в забезпеченні позову - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року про відмову в забезпеченні позову - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест