Ухвала

від 07.02.2018 по справі 823/400/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/400/16

УХВАЛА

07 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про неправомірні дії посадових осіб у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року по справі № 823/400/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна інспекція сільського господарства України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна інспекція сільського господарства України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, провадження за якою було відкрито та призначено до розгляду ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2017 року.

07 лютого 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він просить:

- визнати неправомірними дії та бездіяльність Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: вул. Кривоноса, 2-а, каб. № 900, м. Київ, 03037;

- зобов'язати Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: вул. Кривоноса, 2-а, 9 поверх, каб. № 900, м. Київ, 03037, призначити ОСОБА_1 адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом у порядку визначеному Законом України Про безоплатну правову допомогу ;

- винести окрему ухвалу щодо посадових осіб Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: вул. Кривоноса, 2-а, 9 поверх, каб. № 900, м. Київ, 03037, які зобов'язані виконувати норми статті 32 Закону України Про безоплатну правову допомогу та повідомити Міністерство юстиції України, яке відповідає за впровадження та функціонування системи безоплатної вторинної правової допомоги.

Перевіривши матеріали справи та доводи вказаної заяви, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За приписами частин першої та третьої статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Підстави і порядок надання безоплатної правової допомоги визначаються Законом України від 02 червня 2011 року №3460-VI "Про безоплатну правову допомогу" (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 зазначеного Закону, безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" встановлено, що право на безоплатну правову допомогу - гарантоване Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 6-1 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" передбачено, що до системи надання безоплатної правової допомоги належать: Координаційний центр з надання правової допомоги; суб'єкти надання безоплатної первинної правової допомоги; суб'єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно із частинами 1, 2 статті 13 Закону України Про безоплатну правову допомогу , безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Перелік суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу наведений в статті 14 Закону України Про безоплатну правову допомогу .

А статтею 15 вказаного Закону визначено суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні, до яких належать: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що Законом України "Про безоплатну правову допомогу" визначено вичерпний перелік суб'єктів надання вторинної безоплатної правової допомоги.

Згідно із статтею 16 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.

Порядок надання вторинної правової допомоги врегульований статтею 18 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", відповідно до якої звернення про надання одного з видів правових послуг подаються безпосередньо особами, які потребують правової допомоги або їх представниками до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції.

Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правової допомоги особа або законний представник особи повинні подати документи, що підтверджують належність особи або осіб, стосовно яких звертається законний представник, до однієї з вразливих категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.

При цьому, якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи.

Якщо особа подала звернення про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону, до територіального органу юстиції, цей орган зобов'язаний протягом трьох днів з дня подання звернення надіслати його до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, діяльність якого поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов'язаний у семиденний строк з дня отримання звернення особи прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз'ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги.

Оскільки позивач будучи інвалідом третьої групи є суб'єктом права на безоплатну правову допомогу відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу", він має право, в порядку встановленому статтею 18 вказаного Закону, звернутись до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги або до територіального органу юстиції за місцем фактичного свого проживання незалежно від реєстрації місця проживання чи місця перебування особи з відповідним зверненням про надання одного з видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.

Враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення права позивача на безоплатну правову допомогу, суд приходить до висновку про необхідність забезпечити ОСОБА_1 безоплатною вторинною правовою допомогою шляхом забезпечення явки у судове засідання суду апеляційної інстанції адвоката.

Оскільки позивач у визначеному законом порядку звертався із заявою до Четвертого Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги, що знаходиться за адресою: вул. Кривоноса, 2-а, 9 поверх, каб. № 900, м. Київ, 03037, яку останній у визначеному законом порядку не отримував, колегія суддів вважає за необхідне доручити Четвертому Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: вул. Кривоноса, 2-а, 9 поверх, каб. № 900, м. Київ, 03037, призначити ОСОБА_1 та забезпечити явку у судове засідання суду апеляційної інстанції адвоката.

Що стосується вимог заявника в частині визнання неправомірними дій та бездіяльності Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки дана вимога може бути предметом оскарження виключно шляхом звернення до суду з відповідним адміністративним позовом.

Що стосується вимог заявника про зобов'язання винести окрему ухвалу стосовно посадових осіб Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: вул. Кривоноса, 2-а, 9 поверх, каб. № 900, м. Київ, 03037, в частині невиконання ними вимог статті 32 Закону України Про безоплатну правову допомогу , колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до статті 324 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Разом з тим, приписами статті 249 КАС України встановлено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

За нормами чинного законодавства, окрема ухвала дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності. Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються постановою, а також на причини й умови вчинення порушень, щоб запобігти їх повторенню у майбутньому.

Отже, наведеними нормами процесуального закону встановлено саме право адміністративного суду у разі виявлення під час розгляду справи порушення закону, постановити окрему ухвалу та направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також поставити питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Таким чином, основною підставою, яка надає можливість суду постановити окрему ухвалу, є виявлення під час розгляду справи факту порушення суб'єктами владних повноважень вимог закону, внаслідок чого в окремій ухвалі має бути чітко вказано, які саме заходи слід вжити для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Оскільки реалізація правового механізму, передбаченого нормою статті 324 КАС України, є правом суду, а не його обов'язком , та можлива виключно до завершення розгляду справи по суті, постановлення окремої ухвали має здіснюватися разом із ухваленням відповідної постанови.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05 червня 2014 року, справа № К/800/43981/13, номер судового рішення в ЄДРСРУ - 39273162.

Разом з тим, відповідно до статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Зважаючи на тривалий розгляд даної справи, колегія суддів вважає за необхідне продовжити розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на п'ятнадцять днів.

Керуючись статтями 16, 243, 248 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Доручити Четвертому Київському місцевому центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити ОСОБА_1 та забезпечити явку у судове засідання суду апеляційної інстанції адвоката.

Продовжити строк розгляду адміністративної справи 823/400/16 на п'ятнадцять днів.

Відкласти розгляд справи на 21 лютого 2018 року на 10 год. 00 хв.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Петрик І.Й.