Рішення

від 06.11.2017 по справі 922/2828/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р.Справа № 922/2828/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "ОСОБА_2 машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ГУ Держгеокадастру у Х/о до ОСОБА_2 міської ради, м. Харків , ОСОБА_3 акціонерного товариства "ФЕД" м. Харків про визнання недійсним рішення та повернення ділянки за участю :

прокурора - Чехунов М.В., посвідчення № 047813 від 04.09.2017 року.

представника позивача Державного концерну "Укроборонпром" - не з'явився.

представника позивача Державного підприємства "ОСОБА_2 машинобудівний завод "ФЕД" - ОСОБА_4, за довіреністю № 5юр від 12.02.2016 року.

представника відповідача ОСОБА_2 міської ради - ОСОБА_1, за довіреністю № 08-11/92/2-17 від 10.01.2017 року.

представника відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "ФЕД" - ОСОБА_5, за довіреністю № 80 від 29.09.2017 року.

представника 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ГУ Держгеокадастру у Х/о - ОСОБА_6, за довіреністю № 32-20-14-689/0/19-17 від 12.01.2017 року.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" та Державного підприємства "ОСОБА_2 машинобудівний завод "ФЕД" до ОСОБА_2 міської ради та Приватного акціонерного товариства "ФЕД" про визнання недійсним пункту 49 додатку 1 рішення ОСОБА_2 міської ради № 247/05 від 23.12.2005 року; визнання недійсним договору від 17.09.2012 року оренди землі пл. 0,0407 га, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065, укладеного між ОСОБА_2 міською радою та ПАТ "ФЕД", що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Харкові в Державному реєстрі земель від 26.10.2012 року за № 631010004100057; зобов`язання ПАТ "ФЕД" повернути земельну ділянку пл. 0,0407 га по вул. Сумська, 132 у м. Харків, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065 на користь ДП "ХМЗ "ФЕД" шляхом складання акту приймання-передачі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.08.2017 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 11.09.2017 року.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 31.10.2017 року до 15 год. 00 хв.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 31.10.2017 року від представника відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "ФЕД" надійшло клопотання (вх. № 35760/17) про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.10.2017 року розгляд справи було відкладено на 06.11.2017 року.

Прокурор в судовому засіданні 06.11.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача Державного підприємства "ОСОБА_2 машинобудівний завод "ФЕД" в судовому засіданні 06.11.2017 року підтримав позовні вимоги прокурора, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судовому засіданні 06.11.2017 року підтримав заяву про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "ФЕД" в судовому засіданні 07.11.2017 року проти позовних вимог прокурора заперечував, просив суд відмовити в задоволенні позову, підтримав клопотання про застосування строків позовної давності.

Представник 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ГУ Держгеокадастру у Х/о в судовому засіданні 07.11.2017 року просив суд вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням наданих сторонами доказів.

Представник позивача (ДК "Укроборонпром") в судове засідання 07.11.2017 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Щодо клопотання ОСОБА_2 міської ради про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 міська рада просить суд залишити позов без розгляду, у зв`язку з тим, що Державний концерн "Укроборонпром" не є органом виконавчої влади, та підстави для представництва прокурором в суді відповідного концерну відсутні.

Стосовно статусу та повноважень Державного концерну "Укроборонпром" у сфері управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, суд зазначає наступне.

З метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2010 р. за № 1221 утворив Державний концерн "Укроборонпром" з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком до цієї постанови.

Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі", прийнятим 16.06.2011р., та який набрав чинності із дня опублікування - 09.07.2011р. (Закону України від 09.07.2011 N 123) визначено особливості та правові основи управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

За змістом статті 3 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є:

Кабінет Міністрів України;

Державний концерн "Укроборонпром".

Відповідно до статті 4 Закону, Державний концерн "Укроборонпром" (Концерн) є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності.

Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.

Концерн діє на підставі цього Закону та Статуту, який затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Наглядової ради Концерну.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2011 р. за № 993 затверджено Статут Державного концерну "Укроборонпром". В додатку до статуту також затверджено Перелік державних підприємств - учасників Державного концерну "Укроборонпром".

Права та обов'язки Концерну в процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, яке здійснює Концерн, передбачені статтею 7 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Поряд із зазначеними повноваженнями, визначеними Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі", Державний концерн "Укроборонпром" наділений статутними повноваженнями.

Статутом Концерну (п.17) визначений перелік основних (однак не вичерпних) предметів діяльності Концерну відповідно до покладених на нього завдань.

Крім того, Державний концерн "Укроборонпром" здійснює управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Саме ці повноваження є делегованими повноваженнями держави у сфері ефективного управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Здійснюючи повноваження з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, Державний концерн "Укроборонпром" є суб`єктом Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року, введеного в дію Указом Президента України від 2 серпня 2016 року № 323/2016 Про заходи з розвитку оборонно-промислового комплексу України .

За цих обставин, враховуючи наявність делегованих державою повноважень у сфері управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, суд приходить до висновку, що інтереси Держави України полягають у розвитку оборонно-промислового комплексу України, одним із спеціальних суб`єктів якого є Державний концерн "Укроборонпром", до компетенції якого віднесені повноваження, визначені у Законі України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_2 міської ради про залишення позову без розгляду.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

На підставі державних актів на право постійного користування землею № 29 від 09.11.1983 року, № 6636 від 06.12.2005 року, серії ЯЯ № 318928 від 28.12.2012 року ДП "ОСОБА_2 механічний завод "ФЕД" (позивач) надано земельну ділянку пл. 16,6 га для розміщення механічного заводу, у зв`язку з чим останній виступав постійним користувачем даної земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 32.

В подальшому, 03.06.2005 року ДП "ОСОБА_2 механічний завод "ФЕД" звернувся до Міністерства промислової політики України з листом № 262-56/14 про надання згоди на припинення права користування ДП "ХМЗ "ФЕД" вільною земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, загальною площею 0,035 га, згідно чинного законодавства України.

01.07.2005 року Міністерством промислової політики України було надано згоду на припинення користування вищезазначеною земельною ділянкою (вих. № 15/7-1-366).

Крім того, 10.08.2005 року ДП "ОСОБА_2 механічний завод "ФЕД" повторно звернулось до Міністерства промислової політики України щодо підтвердження попередньої згоди на припинення права користування ДП "ХМЗ "ФЕД" вільною земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, загальною площею 407,4 кв.м. або 0,04074 га, згідно чинного законодавства України.

01.09.2005 року Міністерством промислової політики України було надано відповідь (вих. № 15/7-1-563), в якій зазначено, що останнє не заперечує проти припинення права користування вільною земельною ділянкою.

Рішенням ОСОБА_2 міської ради № 247/05 від 23.12.2005 року зі змінами внесеними рішенням ОСОБА_2 міської ради № 159/11 від 23.02.2011 року земельну ділянку пл. 0,0407 га по вул. Сумській, 132 в місті Харкові, що є складовою частиною земельної ділянки пл. 16,6 га вилучено в ДП "ХМЗ "ФЕД" та надано в оренду ПАТ "ФЕД", у зв`язку з чим остання перейшла в користування вказаного товариства.

На виконання вищезазначеного рішення, 17.09.2012 року між ОСОБА_2 міською радою (відповідач) та ПАТ "ФЕД" (відповідач) було укладено договір оренди землі пл. 0,0407 га, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065, що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Харків в Державному реєстрі земель від 26.10.2012 року № 63101000410057.

В подальшому, ОСОБА_2 міською радою 20.04.2016 року було прийнято рішення № 200/16, додатком 1 до якого було продано земельну ділянку із земель територіальної громади міста Харкова ОСОБА_3 акціонерному товариству "ФЕД", кадастровий номер 6310136600:04:004:0065, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування складу непродовольчих товарів; форма власності: комунальна; площа земельної ділянки, га: 0,0407; ціна продажу земельної ділянки: 236000,00 грн.

Пунктом 2.2 додатку до вищезазначеного рішення зазначено, що договір оренди землі, зареєстрований 26.10.2012 року за № 631010004100057, номер запису про інше речове право: 3384760, припиняє дію з моменту державної реєстрації угоди про його розірвання.

На підставі рішення ОСОБА_2 міської ради 20.04.2016 року № 200/16, між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу стосовно спірної земельної ділянки, який зареєстровано в ОСОБА_2 міські раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 20.03.2017 року за № 7/17.

Прокурор звертаючись з позовом до суду зазначає, що усі звернення, листи, пропозиції та відмови права користування будь-яким майном підприємства, в тому числі спірною земельною ділянкою належить адресувати виключно уповноваженому Державою органу управління - ДК «Укроборонпром» , а до створення Концерну - відповідному центральному органу виконавчої влади, до складу якого входив другий позивач (Міністерство промислової політики України).

У свою чергу, згода на припинення права постійного користування будь-якою складовою частиною даної ділянки пл. 16,6 га, або передачу її в оренду будь-яким суб'єктам господарювання ані Кабінетом Міністрів України, ані ДК "Укроборонпром", ані будь-яким центральним органом виконавчої влади не приймалась.

Прокурор зауважує, що задля передачі земель державної власності у комунальну власність та здійснення подальшої передачі таких ділянок юридичним чи фізичним особам у користування (власність) необхідно здійснити зміну цільового призначення таких земель та, зважаючи на той факт, що спірна земельна ділянка повинна перебувати у державній власності, ОСОБА_2 міська рада будь-яким чином позбавлена права вирішення питання щодо зміни цільового призначення земель державної власності та їх подальшої передачі в оренду третім особам, а тому п. 49 додатку 1 рішення ОСОБА_2 міської ради № 247/05 від 23.12.2005 року є таким, що не відповідає вимогам земельного законодавства України.

Вказані обставини і стали підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним пункту 49 додатку 1 рішення ОСОБА_2 міської ради № 247/05 від 23.12.2005 року, суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги те, що спірне рішення було прийнято 23.12.2005 року, судом застосовується до спірних правовідносин редакція законодавства, яка була чинна на момент прийняття відповідного рішення.

Згідно приписів ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч. 2 статті 125 ЗК України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - ч. 2 статті 126 ЗК України.

При цьому, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст. 93 ЗК України).

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності (ст.78 ЗК України).

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. (ст. 92 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України, у відповідній редакції, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Відповідно до п. п. а. б ч. 1 ст. 12 ЗК України у відповідній редакції, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВРҐ, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. № 280/97-ВРҐ, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до п. 10 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення, Кабінет Міністрів України здійснює:

а) визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що належать до сфери управління Президента України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Генеральної прокуратури України, центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук, інших державних наукових установ та організацій; ( Підпункт "а" абзацу другого пункту 10 розділу X із змінами, внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

б) визначення меж земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації визначають межі земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управління районних державних адміністрацій.

Крім того, відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з пунктом "а" частини першої статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У зв`язку з наведеним твердження прокурора про те, що ОСОБА_2 міська рада не мала повноважень на розпорядження спірною земельною є безпідставними, оскільки діючим (на момент прийняття спірного рішення) законодавством відповідні повноваження було покладено саме на міські ради (п. 12 Перехідних положень ЗК України), в той час відповідні зміни щодо розмежування земель, на які посилається прокурор, набрали чинності лише у 2006 році.

Таким чином, враховуючи норми діючого, на час винесення спірного рішення, законодавства, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів належали ОСОБА_2 міської раді.

Як вже було встановлено судом, ДП "ХМЗ "ФЕД" звернувся до Міністерства промислової політики України з листом щодо припинення права користування ДП "ХМЗ "ФЕД" вільною земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, загальною площею 0,04074 га.

Листами Міністерство промислової політики України не заперечувало проти припинення права користування ДП "ХМЗ "ФЕД" вільною земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, загальною площею 0,04074 га.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з частин 1, 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже в даному випадку, ДП "ХМЗ "ФЕД" у відповідності до п. "а" ст. 141 ЗК України добровільно відмовився від права користування спірною земельною ділянкою та посилання прокурора на п. "б" ст. 141 ЗК України щодо необхідності вилучення земельної ділянки є безпідставними, оскільки ст. 141 ЗК "України визначено декілька підстав для припинення користування земельною ділянкою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що предметом оскарження у справі є рішення органу місцевого самоврядування про припинення права постійного користування на земельну ділянку та передачу її у оренду, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Отже, таке рішення вичерпало свою дію шляхом виконання.

Зазначене кореспондується з п. 1.2.4. постанови Пленуму Господарського суду України від 17.05.2011 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , відповідно до якої за змістом статей 13, 14 Конституції України, статті 11 ЦК України, статей 123, 124, 127, 128 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог ЗК України, спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління.

Аналогічний правовий висновок щодо ненормативних актів органів місцевого самоврядування викладено у постанові Верховного Суду України 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а 14.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги добровільну відмову ДП "ХМЗ "ФЕД" від земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 132, загальною площею 0,04074 га, відсутність заперечень з боку Міністерства промислової політики України щодо відповідної відмови та наявність на час винесення спірного рішення у ОСОБА_2 міської ради повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що рішення ОСОБА_2 міської ради від 23.12.2005 року № 247/05 про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 407 кв.м. по вул. Сумській, 132 та надання зазначеної земельної ділянки в оренду ЗАТ "Корпорація ФЕД" для будівництва складу непродовольчих товарів та подальшої експлуатації об`єкту до 31.12.2030 року є правомірним, винесене в межах наданих повноважень, у зв`язку з чим підстави для визнання п. 49 додатку 1 рішення ХМР від 23.12.2005 року № 247/05 недійсним відсутні.

Щодо позовної вимоги прокурора про визнання недійсним договору від 17.09.2012 року оренди землі пл. 0,0407 га, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065, укладеного між ОСОБА_2 міською радою та ПАТ "ФЕД", що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Харкові в Державному реєстрі земель від 26.10.2012 року за № 631010004100057, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом, рішенням ОСОБА_2 міської ради від 23.12.2005 року № 247/05 було надано ЗАТ "Корпорація ФЕД" земельну ділянку по вул. Сумська, 132, загальною площею 0,04074 га до 31.12.2007 року в оренду для будівництва складу непродовольчих товарів (але не пізніше прийняття об`єкту до експлуатації) та подальшої експлуатації об`єкту до 31.12.2030 року.

На виконання вищезазначеного рішення, 17.09.2012 року між ОСОБА_2 міською радою (відповідач) та ПАТ "ФЕД" (відповідач) було укладено договір оренди землі пл. 0,0407 га, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065, що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Харків в Державному реєстрі земель від 26.10.2012 року № 63101000410057.

В подальшому, ОСОБА_2 міською радою 20.04.2016 року було прийнято рішення № 200/16, додатком 1 до якого було продано спірну земельну ділянку із земель територіальної громади міста Харкова ОСОБА_3 акціонерному товариству "ФЕД", кадастровий номер 6310136600:04:004:0065.

Пунктом 2.2 додатку до вищезазначеного рішення зазначено, що договір оренди землі, зареєстрований 26.10.2012 року за № 631010004100057, номер запису про інше речове право: 3384760, припиняє дію з моменту державної реєстрації угоди про його розірвання.

На підставі рішення ОСОБА_2 міської ради 20.04.2016 року № 200/16, між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу стосовно спірної земельної ділянки, який зареєстровано в ОСОБА_2 міські раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 20.03.2017 року за № 7/17.

Таким чином, договір оренди від 17.09.2012 року припинив свою дію після реєстрації договору купівлі-продажу, а саме з 20.03.2017 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЗК України, у відповідній редакції, рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Укладання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, здійснюється відповідно до порядку, визначеного частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частина перша статті 215 ЦК визначає підставою недійсності правочину недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених наведеними приписами статті 203 Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналіз наведених нормативних підстав недійсності правочинів та її наслідків дає можливість дійти висновку, що інститут недійсності має на меті повне скасування правочину саме як юридичного факту а його застосування має приводити до відновлення стану, який існував до укладення правочину, який суперечить законодавству. Наслідком визнання правочину недійсним є недійсність зобов'язання, породженого таким правочином.

23 грудня 2015 року Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України прийнято постанову за наслідками розгляду справи № 3-1143гс15 (918/144/15) [5]. Обставини даної справи стосувались спору про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, який в процесі судового розгляду був розірваний угодою сторін. Верховний Суд, пославшись на приписи частини першої статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) [6], частини третьої статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК) [7], зазначив, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 ЦК, оскільки використання майна - річ безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором. Отже визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Подібна за спрямованістю позиція висловлювалась Верховним Судом у постанові від 19.08.2014 у справі №3-38гс14 (5011-31/17917-2012) [8], предметом розгляду в якій був спір про визнання недійсним з моменту укладення договору лізингу. Констатувавши, що спірний договір на момент звернення до суду з позовом про визнання його недійсним вже був розірваним, Верховний Суд зазначив, що визнавати його недійсним на майбутнє немає підстав, оскільки сторони цей договір розірвали і на момент винесення судового рішення він вже не діяв. Водночас, в силу положень частини третьої статті 207 ГК та з урахуванням того що за спірний договір виконувався сторонами визнання його недійсним з моменту укладення є безпідставним.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги практику Верховного суду України, суд дійшов висновку про те, що оскільки договір від 17.09.2012 року оренди землі пл. 0,0407 га, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065, укладений між ОСОБА_2 міською радою та ПАТ "ФЕД", що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Харкові в Державному реєстрі земель від 26.10.2012 року за № 631010004100057 припинив свою дію після реєстрації договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки ПАТ "ФЕД", а саме 20.03.2017 року, в даному випадку предмет спору припинив існування.

Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд України у своїй постанові від 23 грудня 2015 року по справі № 3-1143гс15, подібна позиція міститься і у постанові від 19.08.2014 у справі №3-38гс14.

Відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що договір оренди від 17.09.2017 року на даний час припинив свою дію, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині визнання недійсним договору від 17.09.2012 року оренди землі пл. 0,0407 га, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065, укладений між ОСОБА_2 міською радою та ПАТ "ФЕД", що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Харкові в Державному реєстрі земель від 26.10.2012 року за № 631010004100057 на підставі п. 1.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Щодо позовних вимог прокурора про зобов`язання ПАТ "ФЕД" повернути земельну ділянку пл. 0,0407 га по вул. Сумська, 132 у м. Харків, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065 на користь ДП "ХМЗ "ФЕД" шляхом складання акту приймання-передачі, суд зазначає наступне.

Як вже було неодноразово зазначено судом, на виконання рішення ОСОБА_2 міської ради від 20.04.2016 року № 200/16, між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу стосовно спірної земельної ділянки, який зареєстровано в ОСОБА_2 міські раді в книзі записів реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 20.03.2017 року за № 7/17.

З урахуванням наведеного, спірна земельна ділянка, право постійного користування якою має намір відновити позивач, знаходиться у юридичної особи, яка користується нею на відповідних правових підставах, та чиї права та інтереси може бути порушено внаслідок повернення земельної ділянки.

При цьому, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципом міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу втручання держави у право на мирне володіння майном.

Перший протокол ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року ОСОБА_6 та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року.ю Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 23 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законим; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни у повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду України по справі 924/1025/14 від 12 жовтня 2016 року.

В даному випадку Публічне акціонерне товариство "ФЕД" володіє земельною ділянкою пл. 0,0407 га по вул. Сумська, 132 у м. Харків, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065 на законних підставах, а саме на підставі договору купівлі-продажу, який на даний час не визнано недійсним та останній не припинив свою дію.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині зобов`язання повернути земельну ділянку пл. 0,0407 га по вул. Сумська, 132 у м. Харків, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065 на користь ДП "ХМЗ "ФЕД" шляхом складання акту приймання-передачі, у зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем (ПАТ "ФЕД") заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

В п.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 Цивільного кодексу України визначає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте відповідно до п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом було встановлено відсутність порушеного права відповідача, винесенням спірного рішення та наданням в оренду ПАТ "ФЕД" земельної ділянки, підстави для застосування строків позовної давності в даному випадку відсутні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 215, 216, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України; ст.ст. 12, 17, 78, 83, 92, 93, 116, 124, 125, 128, 141, 142 Земельного кодексу України (в редакції яка діяла на момент винесення спірного рішення); ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

В частині позовних вимог прокурора про визнання недійсним пункту 49 додатку 1 рішення ОСОБА_2 міської ради № 247/05 від 23.12.2005 року в задоволенні позову відмовити.

В частині позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору від 17.09.2012 року оренди землі пл. 0,0407 га, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065, укладеного між ОСОБА_2 міською радою та ПАТ "ФЕД", що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Харкові в Державному реєстрі земель від 26.10.2012 року за № 631010004100057 провадження у справі припинити на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В частині позовних вимог прокурора про зобов`язання ПАТ "ФЕД" повернути земельну ділянку пл. 0,0407 га по вул. Сумська, 132 у м. Харків, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065 на користь ДП "ХМЗ "ФЕД" шляхом складання акту приймання-передачі в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 10.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_7

922/2828/17