Ухвала

від 22.12.2017 по справі 922/2828/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Правди, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"22" грудня 2017 р.          Справа № 922/2828/17

Суддя - доповідач Плахов О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізону, м.Харків (вх. №3889 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017р. у справі № 922/2828/17 (суддя Добреля Н.С., повний текст рішення складено 10.11.2017р.)

за позовом: Військового прокурора Харківського гарнізону, м.Харків в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром", м.Київ, Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів – Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м Харків,

до 1-го відповідача: Харківської міської ради, м. Харків,

до 2-го відповідача: Публічного акціонерного товариства "ФЕД", м.Харків,

про визнання недійсним рішення та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2017р. у справі №922/2828/17 (суддя Добреля Н.С.) в задоволенні позову відмовлено частково; відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог прокурора про визнання недійсним пункту 49 додатку 1 рішення Харківської міської ради № 247/05 від 23.12.2005 року; припинено провадження у справі в частині позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору від 17.09.2012р. оренди землі пл.0,0407га, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065, укладеного між Харківською міською радою та ПАТ "ФЕД", що зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Харкові в Державному реєстрі земель від 26.10.2012року за № 631010004100057, на підставі пункту 1.1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України; відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог прокурора про зобов`язання ПАТ "ФЕД" повернути земельну ділянку пл. 0,0407 га по вул. Сумська, 132 у м. Харків, кадастровий номер 6310136600:04:004:0065 на користь ДП "ХМЗ "ФЕД" шляхом складання акту приймання-передачі.

Військовий прокурор Харківського гарнізону з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017р. у справі №922/2828/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

15.12.2017р. набрав чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Пунктом 11 частини 1 розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу XI “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято господарським судом першої інстанції 06.11.2017р. (повний текст рішення складено 10.11.2017р.), отже, строк подання апеляційної скарги сплив 20.11.2017р.

Проте, апелянт звернувся з апеляційною скаргою до господарського суду Харківської області 15.12.2017р., що вбачається з відтиску штампу ПАТ “Укрпошта” на поштовому конверті.

З наведеного вбачається, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) строку на оскарження постанови місцевого господарського суду на 4 місяці.

Разом, з тим, прокурор звернувся до апеляційного господарського суду з клопотаннями про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду. В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку, прокурор посилається на те, що у зв'язку з відсутністю фінансового довольчого органу в складі військової прокуратури Харківського гарнізону, сплату судового збору за подання позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг провадить відповідне управління Генеральної прокуратури України на підставі заяв/рапортів прокуратур, у зв'язку з чим сплата судового збору проведена із затриманням, а Позивачами вищезгадане рішення взагалі не оскаржене, що стало причинами пропуску строків подачі апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частинами 2 та 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Оскільки на думку колегії суддів, наведені прокурором в апеляційній скарзі підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, не доведені будь-якими належними та допустимими доказами, відповідні обставини в силу приписів статті 260 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Колегія суддів зазначає, що статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Так, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

01.01.2017р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016р. № 1774-VIII, яким було внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" щодо розміру ставок судового збору.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” зі змінами та доповненнями станом на момент подання апеляційної скарги ставка судового збору, що справляється за подання апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що апелянтом до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме 15827,76грн.

Разом з тим, апелянт просить відстрочить сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017р. у справі № 922/2828/17. В обґрунтування підстав для відстрочення сплати судового збору прокурор посилається на відсутність фінансового довольчого органу в складі військової прокуратури Харківського гарнізону, що унеможливлює своєчасну сплату судового збору.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В пункті 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України, від 12.11.2015р. №01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" зазначено, що за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

Однак, прокурором не надано будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про відсутність грошових коштів для сплати судового збору на даний час, а також доказів того, що відповідні кошти мають бути виділені до ухвалення судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, що частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, та відповідно апеляційна скарга підлягає залишенню без руху.

З врахуванням викладеного, суддя- доповідач дійшов висновку, що апелянтом не було виконано вимог пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України також є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 174, ст. 234, ч.1, п.2 ч.3 ст. 258, ст. ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя- доповідач

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Військового прокурору Харківського гарнізону на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017р. у справі № 922/2828/17 залишити без руху.

2.Військовому прокурору Харківського гарнізону усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

3.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Плахов О.В.