Постанова

від 08.11.2017 по справі 18/172

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року Справа № 18/172 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 28.02.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 18.04.2017 за скаргою на дії Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" Державної виконавчої служби у справі Господарського суду№ 18/172 Дніпропетровської області за позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" доПублічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про стягнення заборгованості у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача - ВДВС повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просило: - визнати протиправними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо стягнення виконавчого збору в сумі 103 332,08 грн. у виконавчому провадженні № 34192073; - зобов'язати суб`єкта оскарження в особі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області повернути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" неправомірно стягнуті суми виконавчого збору, а саме, у виконавчому провадженні № 34192073 суму 103 332,08 грн. (з урахуванням уточнень до скарги).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 у справі № 18/172 (суддя Петрова В.І.) визнано незаконними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 34192073 в сумі 100000 грн.; зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області повернути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Дніпровська ТЕЦ" неправомірно стягнутий у виконавчому провадженні № 34192073 виконавчий збір у сумі 99999,92 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 (колегія суддів у складі: Сизько І.А.- головуючий суддя, судді Джихур О.В., Широбокова Л.П.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 у справі № 18/172 змінено, доповнено резолютивну частину ухвали абзацом першим наступного змісту: "Поновити Публічному акціонерному товариству "Дніпровська теплоелектроцентраль" строк на подання скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області". Абзаци 1, 2, 3 та 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 у справі № 18/172 вважати відповідно абзацами 2, 3, 4 та 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 у справі № 18/172. В іншій частині ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 у справі № 18/172 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 18/172.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Дніпровська теплоелектроцентраль" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із мтареіалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2004 у справі № 18/172 позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" задоволено повністю. Стягнуто з ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" на користь ВАТ "Дніпропетровськгаз" 1 000000,00 грн. основної заборгованості за простим векселем № 65305965414360, 29917,80 грн. - шести процентів, 1585,00 грн. витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

21.06.2004 на виконання рішення господарського суду видано наказ у справі № 18/172.

20.07.2004 позивач звернувся із заявою до начальника відділу державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська про відкриття виконавчого провадження.

26.07.2004 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Кальчук Ю.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 18/172 від 21.06.2004, пунктом 2 якої ВАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ" пропонувалось в 3-денний строк з часу отримання постанови виконати в добровільному порядку рішення суду. В п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження зазначено, що при невиконанні рішення в наданий строк, рішення буде виконано примусово із стягненням з боржника виконавчого збору в розмірі 10 % від суми стягнення та витрати, пов`язані з провадженням виконавчих дій.

Вказану постанову направлено боржнику, стягувачу та господарському суду супровідним листом від 27.07.2004 № 02-07/9822.

09.08.2004 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Вишняковим С.В. винесено постанови про приєднання виконавчих проваджень та про зупинення виконавчого провадження.

11.10.2012 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевою Т.П. винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження № 34192073, в зв'язку із необхідністю приєднання його до зведеного виконавчого провадження відносно боржника ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ".

На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження № 38171055 відносно боржника - ПАТ "Дніпродзержинська ТЕЦ", до складу якого входило також виконавче провадження № 34192073 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 18/172 від 21.06.2004.

26.12.2012 виконавче провадження № 34192073 зупинено на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" в зв`язку із внесенням підприємства паливно-енергетичного комплексу (відповідача) до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу , які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

04.01.2013 постановою державного виконавця поновлене виконавче провадження № 34192073, оскільки процедура погашення заборгованості діяла до 01.01.2013.

14.01.2013 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Макушевою Т.П. на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 103332,08 грн.

Постановою державного виконавця від 14.01.2013 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" виконавчий збір у розмірі 103332,08 грн., який обчислений із загальної суми, зазначеної у виконавчому документі, а саме, із 1033320,80грн.

21.02.2014 відповідач повідомив державного виконавця про зміну суми боргу у виконавчому провадженні, зазначивши про погашення боргу на 1000 000,00 грн., який списано у 2004 році, таким чином сума боргу за виконавчим документом становить 33320,80 грн. (1033320,80 грн. - 1000000,00 грн.).

Зазначені обставини підтверджені актами звірки взаємних розрахунків сторін від 30.06.2011 та від 30.09.2013.

19.05.2015 начальником Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено розпорядження № 34192073/В-9, за змістом якого грошові кошти, що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 34192073/В-9, необхідно перерахувати: - 33320,80 грн. пені, держмита та судових витрат - на користь ПАТ "Дніпропетровськгаз"; - 103332,00 грн. виконавчого збору - на р/р №31314305700005 в УДКС України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, МФО 805012, ЄДРПОУ 37989269, згідно із постановою про стягнення з боржника виконавчого збору від 14.01.2013 №34192073.

Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області згідно із платіжним доручення № 563 від 19.05.2015 на рахунок ПАТ "Дніпропетровськгаз" перераховано грошові кошти у сумі 33320,80 грн., а відповідно до платіжного доручення № 573 від 19.05.2015 виконавчий збір у сумі 103332,00 грн. перераховано на рахунок УДКСУ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська.

18.06.2015 постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виведено виконавче провадження № 34192073 із зведеного виконавчого провадження № 38171055 та закінчено виконавче провадження № 34192073 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2004 у справі № 18/172 в зв`язку з повним виконанням.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Крім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню , або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника, вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України викладеною у постановах Верховного Суду України від 28.01.2015 № 924/205/13-г та від 06.07.2015 № 6-785цс15, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ст. 25, ч. 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", яка відповідно до ст. 111 28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, і державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання .

Виходячи з наведеного, суди попередніх інстанцій встановивши, що державним виконавцем не проводились дії, які б свідчили про примусове виконання рішення господарського суду у справі № 18/172 щодо звернення стягнення на майно або грошові кошти боржника в частині стягнення суми 1000000,00 грн.; навпаки вказана сума погашена сторонами шляхом списання грошових коштів у 2004 році, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, підписаних між позивачем та відповідачем, які надавались до органу державної виконавчої служби; тобто, стягненню за виконавчим документом підлягало 33320,80 грн.; беручи до уваги те, що державним виконавцем вчинено дії щодо стягнення заборгованості у розмірі 33320,80 грн.; відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що з відповідача мало бути стягнуто виконавчий збір у розмірі 3332,08 грн. (10 відсотків суми, що підлягає стягненню), та правомірно задовольнили скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" в частині визнання протиправними дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 34192073 у сумі 100000,00 грн. та щодо зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" неправомірно стягнену у виконавчому провадженні № 34192073 суму виконавчого збору у розмірі 99999,92 грн. (103332,00 грн. - 3332,08грн.).

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 121 2 ГПК України (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

У п. 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК України судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання. При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Згідно із ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Таким чином, відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

Суд першої інстанції не розглянув клопотання Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про відновлення строку для подання скарги на дії органу Державної виконавчої служби.

В свою чергу, переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції усунув наведені порушення допущені місцевим господарським судом, розглянув клопотання Публічного акціонерного товариства "Дніпровська теплоелектроцентраль" про відновлення строку для подання скарги на дії органу Державної виконавчої служби, оцінив доводи, що наведені в ньому, та дійшов висновку, а Вищим господарським судом України (в силу ст. 111 7 ГПК України) не переоцінюється, про поважність причин пропуску строку, відповідно й про наявність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку.

Згідно із ст. 111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки будь-яких доказів того, що скаржником вчинялися дії щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 18/172 від 21.06.2004 матеріали справи не містять. Додані ж до касаційної скарги копії постанови від 08.01.2003 про арешт коштів боржника при примусовому виконанні наказу № 12/13, постанови від 12.01.2011 про арешт коштів боржника при примусовому виконанні наказів №№ 3/339, 9/200, постанови від 18.01.2011 про арешт коштів боржника при примусовому виконанні наказів №№ 35/208-06, 35/342/(28/1), постанови від 13.02.2013 про арешт коштів боржника при примусовому виконанні наказів №№ 3/339, 9/200 свідчать про те, що дані дії вчинялися на виконання рішень у інших справах.

Всі інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Таким чином, застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі постанови апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 у справі № 18/172 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ