Рішення

від 13.11.2017 по справі 914/1742/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2017р. Справа № 914/1742/17

За позовом:Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської обл. до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ексклюзивбуд , м. Дрогобич Львівської обл. про:зобов'язання укласти договір оренди землі, стягнення збитків у розмірі 244719,29 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Гелеш Г.М. Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 - представник (довіреність №3-32/5932 від 25.07.2017р.) від відповідача:ОСОБА_2 - представник (довіреність №3/2017 від 29.09.2017р.)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації процесу не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дрогобицької міської ради (надалі - Позивач) до ТОВ Торгово-промислова компанія Ексклюзивбуд (надалі - Відповідач) про зобов'язання укласти договір оренди землі, стягнення збитків у розмірі 244719,29 грн.

Ухвалою суду від 23.08.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 18.09.2017р. Розгляд справи відкладався на 12.10.2017р., 26.10.2017р. 06.11.2017р. та 13.11.2017р., про що судом винесено відповідні ухвали. Крім цього, ухвалою від 12.10.2017р. суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відмовив позивачу у задоволенні заяви про зміну предмета позову.

Представник позивача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав супровідний лист з переліченими в ньому документами. В засіданні зазначив, що між Дрогобицькою міською радою та ТОВ Торгово-промислова компанія Ексклюзивбуд було укладено Договори оренди землі від 05.10.2006р. згідно яких відповідачу надано в користування земельні ділянки: площею 0,0886 га та 0,5733 га на вул. Павлика, 64 в м. Дрогобичі, терміном на 3 роки. Після закінчення дії договорів відповідач не звертався до міської ради з заявою про продовження їх строку, як це вимагають положення ст. 33 ЗУ Про оренду землі та земельні ділянки не повернув. Як стверджує позивач, внаслідок використання земельних ділянок без укладення договорів відповідач за період: 01.08.2014р. - 31.07.2017р. завдав збитків на загальну суму 244719,29 грн. у вигляді неотриманої орендної плати, а тому він просить стягнути вказану суму з відповідача та зобов'язати укласти договори оренди землі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву. Представник проти позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечуючи проти позову зазначив, що чинним законодавством не передбачено можливості продовження або зміни строку дії договору оренди землі без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого у встановленому порядку. Оскільки Дрогобицькою міською радою рішення про надання в оренду відповідачу земельної ділянки не приймалося, підстав для зобов'язання укласти договір оренди землі в судовому порядку немає. Щодо стягнення збитків представник зазначив, що в силу приписів ст. 157 ЗК України, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. У свою чергу, постановою КМУ №284 від 19.04.1993р. затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Однак, розрахунок збитків проводився позивачем всупереч вказаному Порядку, зокрема, відсутнє розпорядження виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про затвердження акту комісії з визначення збитків, а тому виконаний позивачем розрахунок збитків не може братися до уваги. Також на думку представника, позивачем не доведено, що ним вживалися заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати та заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.10.2006р. між Дрогобицькою міською радою (Орендодавець) та ТОВ Торгово-промислової компанії Екслюзивбуд (Орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір-1), який зареєстровано у Дрогобицькому міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.10.2006р.

Відповідно до п. 1.1 Договору-1 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості та комерційного використання, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. Павлика, 64.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 5.1 та 5.2 Договору-1 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 886 кв.м. у тому числі: забудовані землі - 519 кв.м., проїзди та двори - 282 кв.м., інші - 85 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлове приміщення, яке належить орендарю на праві приватної власності, а також інші об'єкти інфраструктури - по території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходяться в нормальному технічному стані. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування столярного цеху та складу. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості та комерційного використання.

Як вбачається з матеріалі справи, за Актом приймання-передачі об'єкта оренди від 09.10.2006р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 886 кв.м., яка розташована в м. Дрогобичі по вул. Павлика, 64.

Крім цього, 05.10.2006р. між Дрогобицькою міською радою (Орендодавець) та ТОВ Торгово-промислової компанії Екслюзивбуд (Орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір-2), який зареєстровано у Дрогобицькому міському відділі Львівської регіональної філії центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.10.2006р.

Відповідно до п. 1.1 Договору-2 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості та комерційного використання, яка знаходиться у м. Дрогобич на вул. Павлика, 64.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 5.1 та 5.2 Договору-2 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5733 кв.м. у тому числі: забудовані землі - 1910 кв.м., проїзди та двори - 2815 кв.м., інші - 1008 кв.м. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлове приміщення, яке належить орендарю на праві приватної власності, а також інші об'єкти інфраструктури - по території земельної ділянки проходять інженерні мережі, які знаходяться в нормальному технічному стані. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування виробничих та складських приміщень. Цільове призначення земельної ділянки - землі промисловості та комерційного використання.

Як вбачається з матеріалі справи, за Актом приймання-передачі об'єкта оренди від 09.10.2006р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку загальною площею 5733 кв.м., яка розташована в м. Дрогобичі по вул. Павлика, 64.

Відповідно до п. 3.1 Договорів, такі укладено строком на 3 роки. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Позивач стверджує, що після закінчення дії Договорів, відповідач не звертався до міської ради з проханням поновити договори, натомість відповідач не сплачував плату за землю, хоча продовжував нею користуватися, відтак спричинив позивачу збитки у вигляді неотриманої орендної плати за період з 01.08.2014р. по 31.07.2017р. у розмірі 244719,29 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтями 122 - 124 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договором купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічна норма закріплена у статті 16 Закону України Про оренду землі .

Статтями 152, 156, 157 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 N 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Згідно з положеннями статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що саме на землекористувача покладається обов'язок вчинення певних дій з оформлення договірних відносин використання земельної ділянки. Невиконання такого обов'язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі N 904/5857/14) .

Крім цього, як вбачається зі змісту статей 22, 1166 ЦК України, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного їх цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 21 січня 2015 р. у справі N 3-210гс14) .

Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено Договори оренди землі від 05.10.2006р. строком на 3 роки. Об'єктом оренди виступали земельні ділянки площею 886 кв.м. та 5733 кв.м. у м. Дрогобич на вул. Павлика, 64, які були надані в оренду для обслуговування столярного цеху, складу, виробничих та складських приміщень. Після закінчення строку дії договорів оренди землі, вказані договори припинили свою дію і в матеріалах справи відсутні докази, що їх було продовжено на той самий період і на тих самих умовах.

Відтак, враховуючи викладене, починаючи з 09.10.2009р. відповідач користується земельними ділянками площею 886 кв.м. та 5733 кв.м. у м. Дрогобич на вул. Павлика, 64 без правовстановлюючих на це документів. Факт користування відповідачем цими ділянками у вказаних розмірах не заперечується останнім та підтверджується матеріалами справи, зокрема, наявністю Актів приймання-передачі об'єкта оренди від 09.10.2009р. згідно котрих відповідач взяв в оренду земельні ділянки та відсутністю акту повернення цих ділянок з оренди.

Крім цього, як вже зазначалося, спірні земельні ділянки бралися в оренду для обслуговування столярного цеху та складу. З долученої позивачем інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №103159837 від 09.11.2017р. вбачається, що відповідач і надалі являється власником вказаного нерухомого майна у м. Дрогобич на вул. Павлика, 64, що підтверджує факт зайняття спірної земельної ділянки.

Таким чином, використання відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів є підставою для стягнення з нього збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю).

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що за змістом ст.157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вказаного порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними виконавчими комітетами міських рад. До складу комісій включаються, зокрема, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати. Натомість в матеріалах справи відсутні докази створення комісії для визначення збитків та відсутній затверджений акт такої комісії, що свідчить про порушення позивачем встановленого Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а відтак і безпідставність позову.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗК України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Так, постановою КМУ №284 від 19.04.1993р. було затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядок).

Разом з тим, в постанові №3-463гс17 від 14.06.2017р. Верховний Суд України висловив обов'язкову до застосування правову позицію, що норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов'язку позивача підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до вказаного Порядку.

Як зазначив Верховний Суд України відмова у задоволенні вимог позивача про стягнення упущеної вигоди на тій лише підставі, що її розмір не встановлено у відповідності до Порядку без дослідження інших доказів, наданих позивачем, фактично позбавляє останнього можливості відновити його порушене право, за захистом якого подано позов.

Крім цього, Вищий господарський суд України в постанові від 04.10.2017р. у справі №922/210/15 теж висловив правову позицію про можливість стягнення збитків обрахованих не у відповідності до Порядку .

Як вже зазначалося вище, матеріалами справи підтверджується загальна площа земельних ділянок у м. Дрогобич на вул. Павлика, 64, які використовує позивач без правовстановлюючих документів (886 кв.м. та 5733 кв.м.). Цільове призначення земельних ділянок - землі промисловості та комерційного використання.

Відповідно до довідки Відділу Держгеокадастру у м. Дрогобичі №3-21/4352 від 06.06.2017р. нормативна грошова оцінка ділянки площею 886 кв.м. в 2017 році становить 956419,28 грн., в 2016 році - 902282,34 грн., в 2015 році - 629645,74 грн., в 2014 році - 504119,89 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 5733 кв.м. становить в 2017 році - 2435837,04 грн., в 2016 році - 2297959,47 грн., в 2015 році - 1603600,47 грн., в 2014 році - 1283907,50 грн.

За змістом ст. 288 ПК України (в редакції за спірний період) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дрогобицької міської ради №703 від 27.07.2012 року було затверджене Положення про оренду земельних ділянок в м. Дрогобичі та порядок встановлення розмірів орендної плати на користування земельними ділянками.

Відповідно до вказаного Положення річний розмір орендної плати становить 3 відсотки від грошової оцінки на землі комерційного призначення: землі оптової торгівлі та складських господарств, роздрібної торгівлі та комерційних послуг, землі автотехобслуговування.

Як вбачається з позовної заяви, при обрахуванні розміру понесених збитків у вигляді неотриманої орендної плати за період з 01.08.2014р. по 31.07.2017р. позивач правомірно та у відповідності до затвердженого Положення керувався тим, що цей розмір становить 3% від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що такий ним зроблено правильно.

Разом з тим, до стягнення з відповідача підлягає в розмірі 244705,29 грн., оскільки як вбачається з довідки Дрогобицької об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Львівській області №3502/13-09-07-00-20 від 09.10.2017р. за спірний період відповідачем було сплачено 14,00 грн. податку за землю.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків є обгрунтованими та підлягають до задоволення в сумі 244705,29 грн.

З приводу позовних вимог про зобов'язання відповідача укласти договір на користування земельною ділянкою, то такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як зазначає позивач, оскільки в добровільному порядку відповідач відмовляється укласти новий договір оренди земельної ділянки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Однак, на переконання суду, обраний позивачем спосіб захисту є неналежним, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (положення ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За приписами ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок комунальної та державної власності та укладення відповідних договорів оренди врегульовано Законом України Про оренду землі та Земельним кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Положеннями частини 1-3 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Таким чином, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про передачу земельної ділянки в оренду. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 14.11.2011р. у справі № 3-119гс11 та у постанові ВГС України від 23.08.2017р. у справі №916/2885/16.

Відтак, лише з моменту прийняття Дрогобицькою міською радою відповідного рішення, у відповідача може виникнути законодавчий обов'язок укласти договір оренди земельної ділянки на якій розташовані належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна.

З огляду на викладене, позовна вимога про зобов'язання відповідача укласти договір оренди землі не підлягає до задоволення, оскільки серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів). Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків можна дійти висновку про те, що в разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу в оренду земельної ділянки та ухилення потенційного орендаря від укладення договору оренди земельної ділянки, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах запропонованих орендодавцем та які відповідають умовам, передбачених Типовим договором оренди землі (затв. постановою КМУ від 03.03.2004р. №220). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. у справі № 6-110цс12.

Разом з тим, враховуючи наявні обставини справи, зокрема, відсутність рішення Дрогобицької міської ради про передачу в оренду ТОВ ТПК Ексклюзивбуд земельних ділянок та відсутність доказів скерування відповідачу проекту договорів для підписання, відмови останнього від такого підписання, унеможливило б і задоволення вимоги про визнання договорів укладеними.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно цим вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Ексклюзивбуд (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Павлика, 64; код ЄДРПОУ 33678478) на користь Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04055972) 244705,29 грн. збитків та 2247,18 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16.11.2017р.

Суддя Крупник Р.В.