Постанова

від 04.08.2006 по справі 38/99

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/99

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

31.07.2006 р.                                                                                       справа №38/99

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондратьєвої  С.І.

суддівКалантай  М.В., Москальової  І.В.,

Судова колегія змінена Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 31.07.06р.

при секретареві судового засіданняЧерторижських К.І.

за участю представників сторін:

від позивача:Воробйова Н.А. по Дов. №04-1735 від 28.07.06,

від відповідача:Лєсніков Є.Є,-ліквідатор, постанова від 02.08.05р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКрасноармійського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м.Красноармійськ

на постанову  господарського суду

Донецької області

від29.05.2006 року

по справі№38/99 (суддя Радіонова О.О.)

за позовомКрасноармійського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м.Красноармійськ (далі-Центр зайнятості)

доВідкритого акціонерного товариства "Красноармійський ремтехсервіс" м.Красноармійськ

простягнення 20 949,20 грн.

Згідно із п.6,п.7 розділу У11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами адміністративного судочинства.

В С Т А Н О В И В:

У березні  2006 року  Красноармійськй міський центр зайнятості –робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м.Красноармійськ звернувся з позовом до господарського суду Донецької області про стягнення суми штрафу 20949грн.20коп. з ВАТ “Красноармійський ремтехсервіс”.

Позов вмотивовано тим, що  відповідач не виконує  зобов”язань, які покладені на нього Законом України “Про зайнятість населення” №803-ХІІ від 01.03.1991р. (далі –Закон України №803-ХІІ від 01.03.1991р.) щодо подання інформації про наступне та фактичне вивільнення громадянина Панкова М.М. за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (далі –КЗпП України), чим порушив п.5 ст.20 цього Закону.

Постановою господарського суду Донецької області від 29.05.2006 року по справі №38/99, ухваленою суддею Радіоновою О.О., в позові відмовлено з тих підстав, що  відповідно до чинного законодавства позивач не має права застосовувати та стягувати штраф, оскільки вимоги кредиторів по зобов”язанням, які виникли в процедурі банкротства, повинні пред”являтись виключно в межах строків ліквідаційної процедури. Позивач не скористався цим правом. Згідно з ч.1, 2 ст.23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” №2343-ХІІ від 14.05.1992р. (далі –Закон України №2343-ХІІ від 14.05.1992р.) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості та припиняються  повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівник банкрута звільняється з роботи у зв”язку з банкрутством  підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Ухвалою від 10.07.2006р. Донецьким апеляційним господарським судом  за апеляційною скаргою Красноармійського міського центру зайнятості відкрито апеляційне провадження з перегляду  постанови господарського суду Донецької області від  29.05.2006р. у справі №38/99 з мотивів її невідповідності нормам матеріального права. Скаржником зазначено, що нарахування штрафу за порушення вимог п.5 ст.20 Закону України №803-ХІІ від 01.03.1991р. не є економічною санкцією за порушення строку платежів у фінансово-правових відносинах, а відповідно до ч.1 абз.3 ст.23 Закону України №2343-ХІІ від 14.05.1992р. з дня прийняття господарським судом постанови про визнання  боржником банкрута і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості.

В судовому засіданні  скаржник висловився на підтримку своєї апеляційної скарги, а відповідач - на підтримку постанови господарського суду, доводи  скаржника вважав необґрунтованими.

Вислухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи  та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом  норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип змагальності судового процесу, положень ст..ст.2,3,6 Закону України „Про судоустрій” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів усім су”єктам правовідносин незалежно і неупереджено.

Господарським судом встановлено, що ВАТ “Красноармійський  ремтехсервіс” значиться  в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як юридична особа (ідентифікаційний код 03739094); зареєстроване як платник страхових внесків  до Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в Красноармійському  міському центрі зайнятості від 14.10.1997р. за  №52721042.

За результатами перевірки інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Донецького обласного центру зайнятості щодо  додержання законодавства про зайнятість населення за період з 01.01.2004р. по 27.12.2005р. складений акт №274 від 27.12.2005р. із доповненнями до акту  від 02.02.2006р., за висновками яких встановлено вивільнення працівників за п.1 ст.40 КЗпП України, в тому числі Панкова М.М., ненадання до служби зайнятості інформації про наступне та фактичне вивільнення його, чим  порушено  п.5 ст.20 Закону України №803-ХІІ від 01.03.1991р. та застосовано штраф за наведене порушення у розмірі 20949грн.20коп.

З вказаними актами відповідач не згоден. Проте наведені у ньому порушення та факти, розмір нарахованого штрафу –не спростовуються, дії Центру зайнятості у встановленому законом порядку не оскаржені, сума штрафу не сплачена.

Причиною спору зі справи стало питання про правомірність застосування Центром зайнятості штрафу до відповідача.

При вирішенні судом спору досліджувалась правомірність застосування санкцій за виявленні порушення за рішеннями контролюючого органу з огляду оцінки результатів перевірки, доведеності факту порушень.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини у сфері загальнообов"язкового державного соціального страхування врегульовані Основами законодавства України про загальнообов"язкове державне соціальне страхування, прийнятими 14.01.98р., які набули чинності в силу                 ст.32 Основ з моменту їх опублікування 19.02.98р. ( Урядовий кур"єр,  19.02.98р., №33-34).

          Одним із видів загальнообов"язковго державного соціального страхування  в силу ст.4 Основ, Закону України №803-ХІІ від 01.03.1991р. та інших  нормативно-правових актів  є страхування на випадок  безробіття.

В силу ст.8 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створююється для управління страхування на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. При цьому, Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

          Відповідно до ч.3 вказаної норми, діяльність фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов"язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про зайнятість населення", Законом України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України №803-ХІІ від 01.03.1991р. для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної  підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, у складі якої створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від  форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями (п.4 ст.18 Закону України №803-ХІІ від 01.03.1991р.)

Згідно абз.2 п.3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов”язкове державне  соціальне страхування на випадок безробіття” №1533-ІІІ від 02.03.2000р., Фонд загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є правонаступником державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідується.

Суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що інформація стосовно попереднього та фактичного вивільнення працівника відповідача Панкова М.М. не надавалася до центру зайнятості, тобто є склад правопорушення п.п.5,6 ст.20 Закону України №803-ХІІ від 01.03.1991р.

Разом з тим, господарським судом встановлено, що підприємство відповідача визнано банкрутом у справі №27/44Б згідно ухвали господарського суду від 02.08.2005р. та відкрита ліквідаційна процедура  по справі строком на шість місяців до 02.02.2006р. Ухвалою господарського суду у справі №27/44Б  від 06.03.2006р.продовжено строк ліквідаційної процедури до 02.05.2006р.

Вивільнення працівника здійснено на підставі  п.1 ст.40 КЗпП України у зв”язку з ліквідацієй підприємства з причин визнання його банкрутом.

Відповідно до ст.ст. 238, 241 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення вимог Закону України №803-ХІІ від 01.03.1991р. є адміністративно-господарськими санкціями  і можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення відповідно до положень ст.250 Господарського кодексу України.

Доводи скаржника про те, що на застосування та стягнення зазначеного штрафу не поширюється положення  абз.3 ч.1 ст.23 Закону України № 2343-ХІІ від 14.05.1992р., оскільки штраф за порушення  вимог п.5 ст.20 Закону України №803-ХІІ від 01.03.1991р не є економічною санкцією є помилкові.

З таким висновком не можна погодитись із таких підстав.

В судових актах встановлено, що відносно відповідача 05.04.2005р. господарським судом Донецької області порушено провадження  про визнання товариства банкрутом та введено мораторій, а постановою суду від 02.08.2005р. –визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

За змістом ст.12 Закону України №2343-ХІІ від 14.05.1992р. боржник повинен виконувати зобов”язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не повинні нараховуватись.

Законом передбачено застосування до боржника такої судової процедури як ліквідація банкрута, скаржник не враховує, що платоспроможність боржника не відновлена, тому суд першої інстанції обґрунтовано розглянув спор по суті і до майнових відносин застосував норми ч.1 ст.23  Закону України №2343-ХІІ від 14.05.1992р. і дійшов правильного висновку про безпідставність застосування  штрафу до відповідача.

Беручи до уваги всі наведені обставини та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування постанови  господарського суду.

Керуючись ст.ст.160,167,195,198,200,205, п.6,п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія  Донецького апеляційного господарського суду,            

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Красноармійського міського центру зайнятості –робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов”язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття м.Красноармійськ на постанову господарського  суду   Донецької області  від 29.05.2006 року у справі №38/99 залишити без задоволення.                         

Постанову господарського суду Донецької області від 29.05.2006 року у справі №38/99  залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складення постанови в повному обсязі.

Ухвала  виготовлена в повному обсязі 04.08.2006 року.

Головуючий:          С.І.  Кондратьєва

Судді:           М.В.  Калантай

          І.В.  Москальова

Надруковано 6екз. :позивачу-1екз., відповідачу-1екз., в справу –1екз., ДАГС-2екз., Господарському суду Донецької області-1екз.,  Черторижських К.І.