Постанова

від 14.11.2017 по справі 922/1507/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2017 р. Справа № 922/1507/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Булулукова О.О., службове посвідчення №030960 від 22.12.2014;

позивача - Смірнової О.В., за довіреністю №65 від 08.06.2017;

1-го відповідача - не з'явився

2-го відповідача - ОСОБА_2, витяг з договору про надання правової допомоги №6 від 25.05.2017, ордер №22 від 14.11.2017

1-ї третьої особи та 2-ї третьої особи - Доброхотової О.В., за довіреністю б/н від 22.05.2017, за довіреністю б/н від 01.09.2017.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (вх. №3176Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017 у справі №922/1507/17

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Приватного акціонерного товариства "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок", м. Харків

2. Міністерства інфраструктури України, м. Київ

до 1. Приватного підприємства "Віктор І Я-2010", м. Харків

2. Фізичної особи підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про виселення та повернення нежитлового приміщення, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Віктор І Я - 2010", фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про виселення Приватного підприємства "Віктор І Я - 2010" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, а також будь-яких інших осіб із займаних нежитлових приміщень на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м, розміщених за адресою: АДРЕСА_1.; зобов'язання відповідачів, а також будь-яких інших осіб звільнити нежитлові приміщення на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання відповідачів передати нежитлові приміщення на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.09.2017 по справі №922/1507/17 (суддя Новікова Н.А.) позовні вимоги задоволені частково. Зобов'язано виселити ПП "Віктор І Я-2010" та ФОП ОСОБА_4 з займаних нежитлових приміщень на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщених за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано ПП "Віктор І Я-2010" та ФОП ОСОБА_4 звільнити нежитлові приміщення на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщеної за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано ПП "Віктор І Я-2010" та ФОП ОСОБА_4 передати нежитлові приміщення на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області. Стягнуто з ПП "Віктор І Я-2010" на користь прокуратури Харківської області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2400,00 грн. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь прокуратури Харківської судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2400,00 грн.

Другий відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017 скасувати, як таке, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи, та при невірному застосовані норм матеріального права. Просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Від ПАТ Харківський електротехнічний завод Трансзв'язок надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа по справі на стороні позивача погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, 3-тя особа зазначає, що державне майно є об'єктом, яке підлягає приватизації, тому має бути передано до відповідного державного органу приватизації на підставі Закону України Про приватизацію державного майна та Закону України Про Фонд державного майна України , а також інших законів України з питань приватизації.

Прокуратура Харківської області також надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017 без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 без задоволення. При цьому, прокуратура зазначила, що на її думку рішення є законним, справедливим і таким, що спрямоване на захист наявного у Держави права власності на спірне нерухоме майно. Водночас, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 не містить підстав для її задоволення, оскільки наведені у ній доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать письмовим доказам, адже спірні нежитлові приміщення є державною власністю.

Міністерство інфраструктури України, яке є третьою особою по справі без самостійних вимог на предмет спору, надало письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких також просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017 просить залишити без змін.

Перший відповідач, ПП Віктор І Я-2010 , у відзиві на апеляційну скаргу просить її задовольнити, а рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017 скасувати. Перший відповідач зазначив, що на його думку рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив орган державної влади, який наділений повноваженнями щодо реалізації прав держави як власника нежитлових приміщень.

Представник першого відповідача не скористався наданим процесуальним правом брати участь в судовому засіданні, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.

Регіональне відділення Фонду державного майна України, в інтересах якого звернулася прокуратура до господарського суду Харківської області, у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Так, на думку позивача суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що в даному випадку відповідачі безпідставно, не маючи на то жодних правових підстав, займають спірні нежитлові приміщення, чим порушують право власності держави в особі відповідних органів, в тому числі Регіонального відділення Фонду державного майна України.

Згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1-2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні 14.11.2017 уповноважених представників позивача, 2-го відповідача та третіх осіб, які підтримали свої правові позиції у справі, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 на рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017 у справі №922/1507/17 задоволенню не підлягає, з огляду на нижченаведене.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.12.2001 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Кооперативом по виробництву товарів народного споживання та послуг населенню Спутник (орендар) було укладено договір оренди №512-Н, за умовами якого орендодавець передавав орендарю в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ВАТ Харківський електротехнічний завод Трансзв'язок , яке було передане в оренду на підставі акту приймання-передачі.

Пізніше, найменування орендаря було змінено на ПП Спутник , що знайшло своє відображення в додатковій угоді №1 від 24.10.2003 до основного договору оренди.

У 2009 році ПП Спутник звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про визнання за собою права власності на спірні будівлі, рішенням якого від 24.09.2009 по справі №40/249-09 позовні вимоги було частково задоволено та визнано за підприємством право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: Україна, 61102, АДРЕСА_1.

30.12.2009, в результаті прийнятого господарським судом рішення, ПП Супутник уклало з ФОП ОСОБА_5, який є єдиним засновником ПП Супутник , договори купівлі-продажу №2062, №2063, №2064, №2065, №2066, №2067 на спірні нежитлові приміщення.

Проте, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012, за наслідком розгляду апеляційної скарги прокурора Червонозаводського району м. Харкова рішення господарського суду Харківської області від 24.09.2009 по справі №40/249-09 було скасовано та в задоволенні первісного позову ПП Супутник про визнання права власності - відмовлено.

06.12.2012 господарським судом Харківської області було прийнято рішення по справі №5023/2676/12, яким визнано недійсними договори купівлі-продажу №2062, №2063, №2064, №2065, №2066, №2067 від 30.12.2009 між ПП Супутник та ФО-П ОСОБА_5 нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Також, вказаним рішенням було встановлено, що об'єкти, які є предметом спірних договорів належать до об'єктів державної форми власності .

10.09.2013 постановою Харківського апеляційного господарського суду по справі №922/2065/13 було розірвано договір оренди №512-Н від 10.12.2001 та виселено ПП Спутник із займаних нежитлових приміщень розміщених на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано передати зазначене майно РВ ФДМУ по Харківській області.

20.03.2014 господарським судом Харківської області по справі №922/443/14 було прийнято рішення про виселення ФО-П ОСОБА_5 та ПП Вікос-2011 з займаних нежитлових приміщень на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1, одночасно зобов'язавши звільнити вказані приміщення та передати їх РВ ФДМУ по Харківській області. Вказане рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2014.

На виконання рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2014 у справі №922/443/14 судом видано відповідні накази, які було звернуто до примусового виконання до Червонозаводського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.

Поставною головного державного виконавця Червонозаводського ВДВС м.Харкова ГТУЮ у Харківській області від 24.03.2015 відкрито виконавче провадження №47008622 з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 14.10.2014 у справі №922/443/14 про виселення ФО-П ОСОБА_5 із займаних нежитлових приміщень на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, площею 958,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1.

В ході примусового виконання вже двох рішень судів у справах №922/2065/13, №922/443/14 про виселення ПП Спутник та ФОП ОСОБА_5 з вищезазначених нежитлових приміщень, 31.03.2017 державному виконавцеві були надані нові документи, згідно яких спірне нерухоме майно безпідставно передано в користування іншим пов'язаним юридичним особам.

Зокрема, було надано договір суборенди №20/12-13 від 20.12.2013 про надання ПП Вікос-2011 в суборенду ПП Віктор І Я-2010 виробничих приміщень поверху літ. А-1 , площею 958, 7 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 а також договір оренди обладнання №01/12 від 01.12.2016 укладений між ФОП ОСОБА_4 та ПП Віктор І Я-2010 .

Старший державний виконавець Червонозаводського ВДВС ХМУЮ Бардін І.С. склав акт від 31.03.2017, в якому зазначив, що візуальним оглядом під час проведення виконавчих дій представники ПП Спутник та ФО-П ОСОБА_5 у приміщенні були відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладені обставини, прокурор звернувся до господарського суду Харківської області, в зв'язку з тим, що на теперішній час нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 є державним, а суб'єкти господарювання з січня 2010 року користуються ним безоплатно, за відсутності будь-яких правових підстав, з одночасним створенням перешкод у його поверненні Державі. На думку прокурора вказане свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Керівником Харківської прокуратури №5 в березні 2017 року до господарського суду Харківської області було подано позов про визнання за Державою в особі Міністерства інфраструктури України права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2017 по справі №922/898/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017, задоволено позов Керівника Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області та визнано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 що складається з нежитлових приміщень 1-го поверху №1-:-11 площею 958,7 кв.м. в літ. А-1 ; антресолі 1-го поверху №12-:-25 площею 808,0 кв.м., в літ. А-1 , нежитлових будівель літ. Б-1 загальною площею 16,2 кв.м.; літ. В-1 загальною площею 87,5 кв.м.; літ. Г-1 загальною площею 20,0 кв.м.; літ. Д-1 загальною площею 12,9 кв.м.; літ. Ж-1 загальною площею 114,6 кв.м. за Державою в особі Міністерства інфраструктури України.

Господарський суд Харківської області, приймаючи рішення по даній справі, частково задовольняючи позовні вимоги прокурора, зазначив, що право власності Держави на спірні приміщення встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2017 по справі №922/898/17, що вказує на безпідставність користування вказаними нежитловими приміщеннями відповідачами, без жодних правових підстав, чим порушено право власності Держави в особі відповідних органів, в тому числі і РВ ФДМ України, на ці приміщення.

Другий відповідач, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те що у разі порушення прав власності Держави, з позовом повинен був звернутись прокурор в інтересах Міністерства інфраструктури України, а не в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України у Харківській області. На думку 2-го відповідача суд першої інстанції застосував ст. 391 ЦК України, яка не повинна була застосована в даному випадку. ФОП ОСОБА_4 фактично не має можливості виконати рішення суду, так як не володіє та не користується нежитловими приміщеннями.

З висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог погоджується колегія суддів. Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

По-перше, щодо тверджень заявника апеляційної скарги про звернення прокурора до господарського суду в інтересах неналежної особи, то апеляційний суд зазначає, що спірні нежитлові приміщення на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі по АДРЕСА_1 з 1970 року є державною власністю. Зазначене майно з часу його створення розміщується на земельній ділянці Харківського електротехнічного заводу Трансзв'язок , на балансі якого вказані об'єкти перебувають по теперішній час.

Відповідно до указу Президента України Про корпоратизацію підприємств від 15.06.1993 №210/93 наказу Міністерства транспорту України Про перетворення Харківського електромеханічного заводу Трансзв'язок від 23.04.2001 №240 виробниче об'єднання Трансзв'язок було перетворено у ВАТ Трансзв'язок , яке з 28.04.2011 змінило найменування на ПрАТ Завод Трансзв'язок .

З часу створення, тобто з 2001 року, єдиним засновником ПрАТ Завод Трансзв'язок є Міністерство інфраструктури України.

Відповідно до плану розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, яке створене шляхом корпоратизації (затверджений Міністерством транспорту України 29.01.2001), до статутного фонду ВАТ не увійшов 1-й поверх складу ЛМК, за адресою: АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що зазначене нерухоме майно є об'єктом державної власності та не увійшло до статутного фонду ВАТ, то правом, у випадку надання його в оренду, наділене Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області , відповідно до ст. 5 Закону України Про оренду державної та комунальної власності .

Наказом виконуючого обов'язків начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області від 01.08.2001 № 719п, на підставі листа Кооперативу по виробництву товарів народного споживання і послуг населенню Спутник від 21.06.2001 №145, було прийнято рішення про передачу в оренду нежитлових приміщень - складу лакофарбових матеріалів, розташований за адресою: АДРЕСА_1 який знаходиться на балансі ВАТ Харківський електротехнічний завод Трансзв'язок і вартість яких не увійшла до статутного фонду ВАТ Харківський електротехнічний завод Трансзв'язок при корпоратизації, після затвердження Звіту та висновків експерта щодо вартості приміщень.

На підставі викладеного, 10.12.2001 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області в особі начальника Голощапова А.О. та Кооперативом по виробництву товарів народного споживання та послуг населенню Спутник (попередник ПП Спутник ), в особі Чернова І.М. був укладений договір оренди нежитлового приміщення №512-Н.

Згідно ст. 6 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Відповідно до п.1 Положення Про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області затвердженим Головою Фонду державного майна України 16.07.2012 та зареєстрованим державним реєстратором виконавчого комітету Харківської міської ради 12.09.2012 за номером 1480105006037571, регіональне відділення є територіальним органом Фонду державного майна України, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління , діє на підставі Конституції України, Закону України Про Фонд державного майна України , а також інших нормативно-правових актів, що регулюють питання діяльності Фонду державного майна України.

Повноваження Регіонального відділення у сфері оренди державного майна визначені п.5.3 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України, яке затверджено Наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 №678 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.06.2012 за №935/21247 згідно якого, регіональне відділення виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності; здійснює контроль за надходженнями до Державного Бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням; проводить інвентаризацію, оцінку цілісних (єдиних) майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що передаються в оренду регіональним відділенням, а також нерухомого майна та майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), або виступає її замовником, укладає договори на проведення оцінки зазначеного майна та затверджує акти оцінки (висновки про вартість майна); здійснює контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств; здійснює контроль за використанням орендованого нерухомого майна, а також майна, що не увійшло у процесі приватизації (корпоратизації) до статутного капіталу господарських товариств, що перебувають у державній власності, та за виконанням умов договорів оренди; бере участь у здійсненні контролю за виконанням умов договорі оренди; бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договору оренди.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами, як це передбачено статтею 326 Цивільного кодексу України.

Статтею 1 Закону України Про Фонд державного майна України визначено поняття Фонду державного майна України, яким, відповідно, є центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

До основних його завдань належать, зокрема: реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління та ін. (ст. 4 вказаного Закону).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 5 Закону України Про Фонд державного майна України та ст. 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна , Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України у Харківській області є органом державної влади, що уповноважений реалізувати державну політику у сфері оренди державного майна, є орендодавцем державного майна, до якого в тому числі і належать нежитлові приміщення 1-го поверху окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщених за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, матеріали справи свідчать, що спірні приміщення так і не передані РВ ФДМ України, у зв'язку з неможливістю виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 по справі №922/2065/13 та рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2014 по справі №922/443/14, якими зобов'язано виселити із вказаних приміщень ПП Супутник , ФО-П ОСОБА_5, ПП Вікос-2011 та зобов'язано останніх передати їх РВ ФДМ України, оскільки ці нежитлові приміщення вже зайняті іншими особами, а саме ПП Віктор І Я-2010 та ФО-П ОСОБА_4 Тобто, відповідачі без достатніх правових підстав фактично користуються нежитловими приміщеннями які є об'єктами державної власності.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу норм пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Відповідно до статті 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

За приписами частин 1-4 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до приписів статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ( Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ) та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій не заборонених законом.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Крім того, як вже зазначалось судом першої інстанції, право власності Держави на вказані приміщення встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2017 по справі №922/898/17.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, нежитлові приміщення, загальною площею 958,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є державною власністю.

За вимогами пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України на сторону, що подала позов покладається обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Підсумовуючи вищенаведене у сукупності колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що доводи, викладені другим відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017 у справі №922/1507/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пелипенко Н.М.