Рішення

від 20.11.2017 по справі 528/665/17

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/665/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 листопада 2017 року м. Гребінка

20 листопада 2017 року Гребінківський районний суд Полтавської області

у складі: судді Шевченко В.М.,

секретар судового засідання Кузуб В.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

свідка ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведеної Гребінківським районним судом Полтавської області із Київським районним судом м. Полтава, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів,

у с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить визнати недійсними Договір № 002326 та Договір № 002322, укладені 19.02.2016 року між відповідачем ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика (далі - ТОВ Фінансовий дім Позика ) та позивачем ОСОБА_1 та стягнути з ТОВ Фінансовий дім Позика на користь позивача грошові кошти в сумі 31 477,02 грн., в подвійному розмірі комісійні витрати за послуги банку у сумі 655,26 грн., інфляційні втрати від зниження купівельної спроможності у подвійному розмірі 7 289,26 грн., а всього на загальну суму 39 421,54 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 19.02.2016 року з метою придбання автомобіля між позивачем та відповідачем ТОВ Фінансовий дім Позика укладено Договір № 002326 та Договір № 002322, за умовами яких позивач задля отримання кредиту мав сплатити 19.02.2016 року гарантійні платежі в сумі 5 500,00 грн. та 2 200,00 грн. на підтвердження своєї платоспроможності, а у подальшому позивач повинен був сплачувати щомісячні платежі в сумі 841,03 грн. та 336,41 грн., що ураховуються в рахунок погашення позики. Таким чином, на виконання умов укладених ОСОБА_5 19.02.2016 року через ПАТ КБ ПриватБанк на розрахунковий рахунок відповідача, відкритий в АТ Райфайзен банк Аваль у м. Києві 26007372104, код отримувача 38276766, МФО 380805, позивач сплатив 2 200,00 грн. та 5 500,00 грн. Після перших гарантійних платежів у строки, зазначені відповідачем, позику позивачу надано не було, пояснивши, що дата видачі переноситься, необхідно сплатити перші щомісячні платежі, а після сплати цих платежів позивачу у телефонній розмові повідомили, що позику отримає особа, яка сплатила найбільше коштів та визначається керівництвом ТОВ Фінансовий дім Позика , і позивачу було запропоновано виплачувати щомісячні платежі більшими сумами, щоб прискорити отримання позики. Так, позивачем протягом 2016-2017 років, окрім гарантійних платежів на суму 7 700,00 грн., сплачено: 06.03.2016 року - 450,00 грн. та 900,03 грн., 06.04.2016 року - 841,03 грн. та 559,23 грн., 11.05.2016 року - 336,41 грн. та 841,0 грн., 07.06.2016 року - 841,03 грн. та 336,41 грн., 15.07.2016 року - 841,03 грн. та 336,41 грн., 15.08.2016 року - 841,03 грн. та 336,41 грн., 11.09.2016 року - 841,03 грн. та 336,41 грн., 26.09.2016 року 336,41 грн., 06.10.2016 року - 841,03 грн. та 336,41 грн., 13.10.2016 року - 3 336,41 грн., 02.11.2016 року - 1 010,00 грн., 05.11.2016 року - 1 345,64 грн., 11.11.2016 року - 841,03 грн., 17.11.2016 року - 1 345,64 грн., 05.12.2016 року - 841,03 грн. та 336,41 грн., 10.01.2017 року - 841,03 грн. та 3 336,41 грн. Разом з тим, попри сплату позивачем щомісячних платежів на загальну суму 31 477,02 грн. та комісії банку при перерахування щомісячних платежів у сумі 327,00 грн., відповідачем з 19.02.2016 року по день звернення з даним позовом до суду позику позивачу не надано, на усні та письмові претензії, в тому числі про повернення сплачених грошових коштів, що фактично є сплатою 25% суми позики, яку позивач мав намір отримати від відповідача, останнім залишено без реагування. Таким чином, позивач вважає, що господарська діяльність відповідача є нечесною підприємницькою діяльністю, якою введено в оману позивача шляхом укладення договорів задля отримання щомісячних платежів позивача та безпідставного відтермінування надання позики, без мети її надання, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

18.07.2017 року в судовому засіданні ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області за клопотанням представника позивача - ОСОБА_2 відповідно до ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів повернуто позивачу ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн., сплачений 19.06.2017 року за квитанцією № 0900-5661-3408-8617. (Том 1 а.с. 78)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, з підстав, що містить зміст позовної заяви та пояснень, наданих позивачем під час судового розгляду справи.

Крім цього, у судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_3, яка пояснила, що на початку минулого року вона проживала в м. Полтава та знала про намір ОСОБА_1 взяти позику для придбання собі легкового автомобіля. ОСОБА_1 приїжджав в м. Полтава з цією метою неодноразово. Спочатку вони зверталися в банки, щоб отримати кредит, але там отримали або відмову, або запропоновані умови були вкрай невигідними. Одного разу ОСОБА_3 знаходилася на зупинці Зигіна та побачила оголошення ФД Позика стосовно надання позики, про що вона телефоном повідомила ОСОБА_1 В подальшому вони вдвох прийшли у ФД Позика за вказаною в рекламі адресою, зокрема в готель Київ , кім. 310, м. Полтава, та дізналися, що дійсно ця установа надає позики, для отримання якої необхідно сплатити перший внесок. Сама ж сума необхідної позики буде надана через три-п'ять днів після сплати укладення договору та сплати першого внеску. Дана пропозиція зацікавила їх, умови отримання позики, висловлені представником ФД Позика , цілком влаштовували ОСОБА_1, однак в нього в той момент не було грошей, тому ОСОБА_3 знайшла можливість та позичила гроші своєму знайомому, щоб він зробив перший внесок та отримав довгоочікувану позику. Наразі сама ОСОБА_3 зрозуміла, що представники ФД Позика їх цинічно ввели в оману, а після того, як ОСОБА_1 перерахував низку платежів, пройшов досить тривалий час, але позику так отримано ним і не було, сама представник цієї установи у своїх висловлюваннях дала їм зрозуміти, що їх обманули. Також свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що коли ОСОБА_1 перерахував значну суму, а позики так і не отримав, то вона з позивачем знову пішли в ФД Позика в готель Київ , а охоронець в цьому готелі їм сказав, що вони не одні, багато людей ходить в цю установу з таким самим питанням, як у них.

Представник відповідача ТОВ Фінансовий дім Позика - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, надіслав до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вважає, що спірні ОСОБА_5 не є договорами про надання послуг, та даний спір не підвідомчий суду загальної юрисдикції та має бути розглянутим третейським судом згідно ст. 5 спірних ОСОБА_5. (Том 1 а.с. 68; Том 2 а.с. 19)

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до такого.

Згідно Статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика , затвердженого зборами Учасників ОСОБА_4 (Протокол 1 від 20.06.2012 року), державна реєстрація ОСОБА_4 проведена 22.06.2012 року, місцезнаходження ОСОБА_4: м. Полтава, вул. Балакіна, б. 12, кв. 38, учасником ОСОБА_4 є - ОСОБА_7. Предмет діяльності товариства перелічено у п. 4.1. Статуту, серед видів діяльності якого відсутня діяльність щодо надання фінансових послуг (позики, кредитів тощо). (Том 1 а.с. 225-237)

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть ста¬ти будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, крім договорів, цивільні права та обов'язки виникають також з актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 19.02.2016 року між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика та ОСОБА_8 укладено Договір № 002322, додатком № 1 якого є Регламент спільної діяльності , а додатком № 2 визначено суму предмета ОСОБА_5, тобто суму гарантійного і щомісячного платежів.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ОСОБА_5 № 002322, предметом та метою даного ОСОБА_5 є об'єднання зусиль та вкладених коштів сторін, спрямованих на отримання позики, шляхом створення простого товариства у відповідності до глави 77 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.4 ОСОБА_5 № 002322, до обов'язків Управителя (ТОВ Фінансовий дім Позика ) належить серед іншого, формування простого товариства; організовувати та проводити заходи (збори) по визначенню сторони (партнера), якому надається позика згідно Регламенту; надати позику, розмір якої визначено в Додатку № 2 до цього ОСОБА_5 та забезпечити передачу у власність позики Партнеру згідно Регламенту.

Партнер зобов'язаний, серед іншого, одноразово сплатити платіж, який є сумою погоджених сторонами витрат, пов'язаних з передачею у власність позики, розмір яких складає відсоток від розміру позики, що зазначений у Додатку № 2 до цього ОСОБА_5; одноразово сплатити гарантійний платіж, який підлягає сплаті в момент підписання цього ОСОБА_5, і є сумою погоджених сторонами витрат, пов'язаних зі створенням та функціонуванням простого товариства, розмір якого складає відсоток від розміру позики, що зазначений у Додатку № 2 до цього ОСОБА_5. (п.2.5 ст. 2 ОСОБА_5)

Згідно п. 10.1 ОСОБА_5, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим ОСОБА_5. (Том 1 а.с. 22-23)

Згідно п 2.1 Регламенту спільної діяльності, що є Додатком № 1 до ОСОБА_5 № 002322, позика - це сума грошових коштів, що передається відповідно до умов цього Регламенту на користь Партнера (ОСОБА_1Є.), якому надіслано лист-повідомлення на отримання позики, з урахуванням усіх необхідних податків і зазначається у Додатку № 2 до ОСОБА_5. Розмір позики дорівнює розміру внеску Партнера.

Згідно п. 4.1, п. 4.5 Регламенту, кожного місяця Управитель організовує проведення заходів (зборів) з метою визначення Партнера, якому надається позика. Про дату, місце і час проведення зборів Управитель повідомляє Партнера письмовою поштою. Дані збори відбуваються відкрито для всіх Партнерів ОСОБА_4. Позика буде надана тим Партнерам, які матимуть найбільшу кількість внесених (сплачених) платежів. Якщо кількість платежів співпадатиме у двох і більше Партнерів, то перевагу матиме той Партнер, який раніше уклав Договір. Якщо дата укладення ОСОБА_5 співпадає, то перевагу має той Партнер, внесок якого більший. Якщо дата укладення ОСОБА_5 та розмір сплаченого внеску співпадає, то питання надання позики вирішується на зборах простого ОСОБА_4. Рішення приймається простою більшістю голосів, шляхом прямого голосування, присутніх на зборах Партнерів. (Том 1 а.с. 24-25)

Відповідно до Додатку № 2 до ОСОБА_5 № 002322, розмір позики, що має бути отриманим Партнером, становить 100 000,00 грн., гарантійний платіж - 5 500,00 грн. щомісячний платіж - 841,03 грн. (Том 1 а.с. 26)

Крім того, 19.02.2016 року між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика та ОСОБА_8 укладено Договір за № 002326, додатком № 1 якого є Регламент спільної діяльності , а додатком № 2 визначено суму предмета ОСОБА_5, тобто суму гарантійного і щомісячного платежів.

Умови ОСОБА_5 за № 002326 та Регламенту до нього є аналогічними умовам, визначеним у ОСОБА_5 № 002322 та у Регламенті до цього ОСОБА_5. (Том 1 а.с. 18-19; 20-21)

Відповідно до Додатку № 2 до ОСОБА_5 № 002322, розмір позики, що має бути отриманим Партнером, становить 40 000,00 грн., гарантійний платіж - 2 200,00 грн. щомісячний платіж - 336,41 грн. (Том 1 а.с. 16)

Згідно квитанцій про оплату платежів ПАТ КБ ПриватБанк , позивачем протягом 2016-2017 років сплачено щомісячні платежі та гарантійні платежі на загальну суму 31 477,02 грн. (Том 1 а.с. 11-15; 42)

23.03.2017 року ОСОБА_1Є на адресу ТОВ Фінансовий дім Позика надіслано заяву про розірвання ОСОБА_5 № 002326 та ОСОБА_5 № 002322 з 24.03.2017 року та про повернення внесених за Договорами платежів в сумі 31 281,70 грн. однак листи ОСОБА_1 повернуто н адресу відправника за закінченням терміну зберігання. (Том 1 а.с. 31, 32, 33, 34)

На звернення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 29.05.2017 року ОСОБА_9 комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (НАЦКОМФІНПОСЛУГ) від 12.06.2016 року № 4063/16-12 повідомлено, що інформація про ТОВ Фінансовий дім Позика (код за ЄДРПОУ - 38276766) не вносилась до Державного реєстру фінансових установ, ліцензій НАЦКОМФІНПОСЛУГ ОСОБА_4 не отримувало. (Том 1 а.с. 48, 49)

На звернення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ОСОБА_10 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.06.2017 року № 02/2781 повідомлено, що відповідно до вимог Територіального відділення від 22.05.2017 року № 02/2447 ТОВ Фінансовий дім Позика необхідно було надати завірені копії відповідних документів, на підставі яких ОСОБА_4 надає послуги надання позик, кредитів тощо (ліцензій, свідоцтв, виписок тощо). У відповідь ОСОБА_4 листом від 29.05.2017 року № 36 повідомило, що послуг та коштів не надає.

Крім того, Територіальним відділенням зауважено, що інформація, поширена в рекламних оголошеннях ТОВ Фінансовий дім Позика , не містить відомості щодо всіх умов, порядку, форми отримання позики, повного переліку платежів (одноразових та щомісячних), їх розмірів, які повинні бути сплачені Партнером для отримання позики, відомостей щодо необхідності надання гарантій поручителів для забезпечення своїх зобов'язань по договору, щодо періоду часу отримання позики. Тобто, зміст поширеної рекламної інформації є неповним, що вводить в оману внаслідок замовчування окремих фактів.

Враховуючи, що ТОВ Фінансовий дім Позика не є фінансовою установою в розмінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та в нього відсутній такий вид діяльності як надання фінансових послуг, інформація, поширена в рекламних оголошеннях щодо надання грошових позик, є неправдивою.

Враховуючи, що реклама стимулює зацікавленість споживачів до купівлі товарів чи отримання послуг, повідомлення в рекламі неповних відомостей внаслідок замовчування окремих фактів що можуть вплинути на наміри споживачів щодо отримання (придбання) послуг, товарів, ставить ОСОБА_4 у більш вигідне становище та надає йому переваги у конкуренції. Такими діями ТОВ Фінансовий дім Позика посилює свою конкурентну позицію не завдяки власним досягненням, а шляхом поширення інформації, що вводить в оману.

З огляду на викладене, ОСОБА_10 обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України досягнуто висновку про те, що дії ТОВ Фінансовий дім Позика , які полягали у повідомленні невизначеному колу осіб в рекламних оголошеннях неповних та неправдивих відомостей про надання грошових позик, що могли вплинути на наміри цих осіб щодо отримання (замовлення) послуг цього суб'єкта господарювання, містять ознаки порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді поширення інформації, що вводить в оману. (Том 1 а.с. 50-51; 52-54)

За даними ОСОБА_11 управління статистики у Полтавській області від 28.07.2017 року № 07-19/507з, станом на 28.07.2017 року в ЄДРПОУ значиться ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика , місцезнаходження: м. Полтава, вул. Балакіна, б. 12, кв. 38, керівник: ОСОБА_12; види діяльності: 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.14 - діяльність посередників у торгівлі машинами промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 63.99 - надання інших інформаційних послуг; 70.22 - консультування з питань комерційної діяльності й керування. Дата первинної реєстрації - 22.06.2012 року; дата останньої реєстрації - 24.04.2015 року. (Том 1 а.с. 208)

Відповідно до ч. 1 ст. 1, п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг в тому числі надання коштів у позику, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. (ч. 1, 2, 3 ст. 5 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг )

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів).

Водночас відповідно до пункту 4 частини першої статті 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів )

Відповідно до положення ч. 1, 2, 3 статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми, саме до таких висновків дійшов Верховний Суд України у Постанові від 28.01.2013 року (Справа № 6-161цс12).

Згідно положення . 1 ст. 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

За положенням ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, істотне значення має природа правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вада¬ми волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сфор¬мувалася невірно, під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною пра¬вочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Об¬ман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї із сторін. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторо¬ни ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину (ст. 230 ЦК).

Так, обман може стосуватися насамперед як елементів та обставин самого правочину, що мають істотне значення (природа правочину, права та обов'язки сторін, такі власти¬вості речі, які значно знижують її цінність або унеможливлюють використання за цільовим призначенням (ст.229 ЦК), так і обставин, що зна¬ходяться за межами правочину, в тому числі мотиву й мети правочину.

Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки сторони, повідом¬лення нею про будь-які обставини, яких насправді нема (повідомлення недосто¬вірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів на право власності на продавану річ, на право вчинення такого правочину), так і у виг¬ляді свідомого замовчування обставин, що можуть перешкодити укладенню правочину. Суб'єктом введен¬ня в оману може бути як сторона правочину, так і третя особа, яка діяла з відома або на прохання сторони правочину. Якщо ж обман здійснений третьою особою за власною ініціативою, підстав для визнання правочину недійсним нема.

Відповідно до узагальнення Верховного Суду України практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, відповідно до статей 229- 233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Варто враховувати, що обман стосовно мотиву, тобто внутрішнього спонукання особи до здійснення правочину, не має істотного значення. Зокрема, обман щодо фінансового становища контрагента як мотиву правочину не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо визнання недійсними ОСОБА_5 № 002326 та ОСОБА_5 № 002322, укладених 19.02.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Фінансовий дім Позика , позивач посилається, як на підставу їх недійсності, - укладення договорів під впливом обману з боку відповідача ТОВ Фінансовий дім Позика , шляхом введення позивача, як сторони спірних договорів, в оману щодо обставин, які мають істотне значення, вказуючи на те, що господарська діяльність відповідача є нечесною підприємницькою діяльністю, якою введено в оману позивача шляхом повідомлення в рекламі неповних відомостей внаслідок замовчування окремих фактів, та подальшого укладення ОСОБА_5 задля отримання щомісячних платежів позивача та безпідставного відтермінування надання позики, без мети її надання у подальшому, не будучи при цьому фінансовою установою та не маючи ліцензії на здійснення фінансових послуг в сфері надання позики, - що є підставою визнання спірних ОСОБА_5 у відповідності до ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст.ст. 227, 230 Цивільного кодексу України недійсними.

Відповідно до п. 20 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року № 9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Аналізуючи спірні ОСОБА_5 від 19.02.2016 року, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені зазначеними договорами, умови користування наданих за договорами послуг, які є невід'ємною частиною договорів, дослідивши наявні в матеріалах докази в їх сукупності, приймаючи до уваги пояснення сторони позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, письмові заперечення представника відповідача ОСОБА_12, керуючись положеннями діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними ОСОБА_5 № 002326 та ОСОБА_5 № 002322, укладених 19.02.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Фінансовий дім Позика , - оскільки судом встановлено, що, будучи юридичною особою, яка не є фінансовою установою, не маючи ліцензії на надання фінансових послуг (позики, кредитів тощо), та шляхом поширення інформації в рекламних оголошеннях, яка не містить відомостей щодо всіх умов, порядку, форми отримання позики, повного переліку платежів, їх розмірів, що мають бути сплачені партнером для отримання позики, періоду часу отримання позики, тобто шляхом поширення рекламної інформації, яка є неповною та такою, що вводить в оману внаслідок замовчування окремих фактів, що також є висновком ОСОБА_10 обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, - відповідач уклав з позивачем ОСОБА_5, предметом яких є об'єднання зусиль та вкладених коштів сторін, спрямованих на отримання позики позивачем, як партнером, шляхом створення простого товариства у відповідності до глави 77 Цивільного кодексу України.

Крім того, попри поширення вищезазначеної неправдивої інформації щодо природи надання відповідачем договірних послуг, аналіз спірних договорів, названих відповідачем договорами простого товариства, не містить ознак спільної діяльності для досягнення спільної мети сторін договорів, поділу єдиного процесу діяльності на функціонально пов'язані між собою складові (окремих операцій) та розподілу їх між учасниками, відсутнє управління (самоуправління) діяльністю та настання спільних кінцевих результатів учасників товариства, терміну дії та виконання спірних ОСОБА_5. При цьому відповідач, не маючи відповідної цивільно-правової дієздатності на надання фінансових послуг, в тому числі з надання позики, оскільки не являється фінансовою установою та не отримував ліцензії на надання фінансових послуг, фактично поширив в рекламних оголошення неправдиву інформацію щодо надання грошових позик, уклавши з позивачем договори простого товариства, умови яких не відповідають положенням цивільного законодавства про спільну діяльність, що є введенням в оману позивача як споживача, зацікавленого такою інформацією, шляхом залучення його коштів, як оплати за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів, - що містить ознаки діяльності пірамідальної схеми, є нечесною підприємницькою практикою у розумінні статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , та з таким висновком погодився Верховний Суд України у Постанові від 28.01.2013 року (Справа № 6-161цс12).

Разом тим, суд визнає безпідставним твердження представника відповідача ТОВ Фінансовий дім Позика про непідвідомчість даного спору суду загальної юрисдикції, вказуючи на підвідомчість спору третейському суду відповідно до ст. 5 спірних ОСОБА_5, оскільки Законом від 3 лютого 2011 року Про внесення зміни до ст. 6 Закону України Про третейські суди виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів.

Таким чином, встановивши невідповідність діючому цивільному законодавству умов укладення та дії ОСОБА_5 № 002326 № 002322 від 19.02.2016 року, введення відповідачем в оману позивача щодо обставин, що мають істотне значення, а саме: щодо природи правочинів, прав та обов'язків сторін, строків виконання та дії ОСОБА_5, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання таких ОСОБА_5 недійсними відповідно до положень статті 230 Цивільного кодексу України, як правочинів, вчинених під впливом обману із застосуванням нечесної підприємницької практики.

Загальним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслі¬док обману, є двостороння реституція, яка здійснюється за правилами ст. 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю.

У цивільному праві існує порядок відновлення стану речей, що існував до вчинення правочину, недійсного за законом або визнаного таким у судовому порядку - реституція. Суть її полягає у тому, що кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Наведена стаття формує загальне правило, відповідно до якого недійсний правочин не спричиняє юридичних наслідків для сторін, чи то будь-яких інших осіб, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тобто, застосування двосторонньої реституції. Двостороння реституція полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину. Таким чином, наведена стаття встановлює, що основним наслідком недійсності правочину за Цивільним кодексом України, є двостороння реституція.

Крім того, частина 2 статті 230 Цивільного кодексу України передбачає особливі умови настання правових наслідків недійсності правочину, вчиненого під впливом оману, відповідно до яких сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно положення ч.1, п.1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Крім того, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів. (Постанова Верховного Суду України у справі № 6-113цс14 від 01.10.2014 р.)

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на вищевикладене, встановивши недійсність ОСОБА_5 № 002326 № 002322 від 19.02.2016 року як правочинів, вчинених під впливом обману, діючи в межах заявлених позовних вимог та ураховуючи особливі умови правових наслідків недійсності правочинів, вчинених під впливом обману, передбачені ч. 2 ст. 230 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплачених та документально підтверджених грошових коштів у сумі 31 477,02 грн., а також інфляційні втрати від зниження купівельної спроможності у подвійному розмірі у сумі 7 289,26 грн.

Разом з тим, суд визнає необгрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь в подвійнму розмірі комісійні витрати на послуги банку у сумі 655,26 гр., оскільки комісійний збір було стягнуто на рахункок банківської установи внаслідок проведення банківської операції по перерахуванню коштів, що виключає відповідальність відповідача, з огляду на відсутність факту набуття відповідачем зазначеної суми коштів.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів підлягає до часткового задоволення, визнає недійсними ОСОБА_5 № 002326, № 002322, укладені 19.02.2016 року між відповідачем ТОВ Фінансовий дім Позика та позивачем ОСОБА_1 та ухвалює стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 31 477,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 289,26 грн., а всього на загальну суму 38 766,28 грн., в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В порядку статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд ухвалює стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 2 080,00 грн (дві тисячі вісімдесят грн 00 коп).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 202 - 204, 207, 215, 216, 227, 229, 230 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 19 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 4, 5, 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 року № 9, ст.ст. 10, 11, 58, 60, 208, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Визнати недійсними Договір № 002326 та Договір № 0023222, укладені 19.02.2016 року між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика та ОСОБА_8.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 31 477,02 грн, інфляційні втрати в розмірі 7 289,26 грн, а всього на загальну суму 38 766, 28 коп (тридцять сім тисяч сімсот шістдесят шість грн 28 коп).

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика в дохід держави судовий збір у розмірі 2 080,00 грн (дві тисячі вісімдесят грн 00 коп).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 21.11.2017.

Суддя ОСОБА_13