Ухвала

від 15.01.2018 по справі 528/665/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 528/665/17 Номер провадження 22-ц/786/193/18Головуючий у 1-й інстанції Шевченко В. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Панченка О.О., Прядкіної О.В.,

при секретарі Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Фінансовий дім Позика про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів .

Позов обґрунтовував тим, що 19 лютого 2016 року з метою придбання автомобіля між позивачем та відповідачем ТОВ Фінансовий дім Позика укладено Договір № 002326 та Договір № 002322, за умовами яких позивач задля отримання кредиту мав сплатити 19 лютого 2016 року гарантійні платежі в сумі 5 500,00 грн. та 2 200,00 грн. на підтвердження своєї платоспроможності, а у подальшому позивач повинен був сплачувати щомісячні платежі в сумі 841,03 грн. та 336,41 грн., що ураховуються в рахунок погашення позики. Таким чином, на виконання умов договорів 19 лютого 2016 року через ПАТ КБ ПриватБанк на банківський рахунок відповідача, відкритий в АТ Райфайзен банк Аваль у м. Києві 26007372104, код отримувача 38276766, МФО 380805, позивач сплатив 2 200,00 грн. та 5 500,00 грн. Після перших гарантійних платежів у строки, зазначені відповідачем, позику позивачу надано не було, пояснивши, що дата видачі переноситься, необхідно сплатити перші щомісячні платежі, а після сплати цих платежів позивачу у телефонній розмові повідомили, що позику отримає особа, яка сплатила найбільше коштів та визначається керівництвом ТОВ Фінансовий дім Позика , і позивачу було запропоновано виплачувати щомісячні платежі більшими сумами, щоб прискорити отримання позики. Так, позивачем протягом 2016-2017 років, окрім гарантійних платежів на суму 7 700,00 грн., сплачено: 06 березня 2016 року 450,00 грн. та 900,03 грн., 06 квітня 2016 року 841,03 грн. та 559,23 грн., 11 травня 2016 року 336,41 грн. та 841,0 грн., 07 червня 2016 року - 841,03 грн. та 336,41 грн., 15 липня 2016 року - 841,03 грн. та 336,41 грн., 15 серпня 2016 року - 841,03 грн. та 336,41 грн., 11 вересня 2016 року - 841,03 грн. та 336,41 грн., 26 вересня 2016 року 336,41 грн., 06 жовтня 2016 року 841,03 грн. та 336,41 грн., 13 жовтня 2016 року 3 336,41 грн., 02 листопада 2016 року 1 010,00 грн., 05 листопада 2016 року 1 345,64 грн., 11 листопада 2016 року 841,03 грн., 17.11.2016 року 1 345,64 грн., 05 грудня 2016 року - 841,03 грн. та 336,41 грн., 10 січня 2017 року - 841,03 грн. та 3 336,41 грн. Разом з тим, попри сплату позивачем щомісячних платежів на загальну суму 31 477,02 грн. та комісії банку при перерахування щомісячних платежів у сумі 327,00 грн., відповідачем з 19 лютого 2016 року по день звернення з даним позовом до суду позику позивачу не надано, на усні та письмові претензії, в тому числі про повернення сплачених грошових коштів, що фактично є сплатою 25% суми позики, яку позивач мав намір отримати від відповідача, останнім залишено без реагування.

Просив визнати недійсними договір № 002326 та договір № 002322, укладені 19 лютого 2016 року між відповідачем ТОВ Фінансовий дім Позика та позивачем ОСОБА_2 та стягнути з ТОВ Фінансовий дім Позика на користь позивача грошові кошти в сумі 31 477,02 грн., в подвійному розмірі комісійні витрати за послуги банку у сумі 655,26 грн., інфляційні втрати від зниження купівельної спроможності у подвійному розмірі 7 289,26 грн., а всього на загальну суму 39 421,54 грн.

18 липня 2017 року в судовому засіданні ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області за клопотанням представника позивача - ОСОБА_3 відповідно до ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів повернуто позивачу ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 640,00 грн., сплачений 19 червня 2017 року за квитанцією № 0900-5661-3408-8617. (т. 1 а.с. 78)

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 до ТОВ Фінансовий дім Позика про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів задоволено частково.

Визнано недійсними договір № 002326 та договір № 0023222, укладені 19 лютого 2016 року між ТОВ Фінансовий дім Позика та ОСОБА_2

Стягнуто з ТОВ Фінансовий дім Позика на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 31 477,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 289,26 грн., а всього на загальну суму 38 766, 28 грн.

Стягнуто з ТОВ Фінансовий дім Позика в дохід держави судовий збір у розмірі 2 080,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Із даним рішенням не погодилося ТОВ Фінансовий дім Позика , яке подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_3 зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2017 року без змін.

Представних відповідача після оголошення перерви в судове засідання не з'явився будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. До суду надійшла від нього телефонограма, у якій він вказує, що хворіє.

У зв'язку із тим, що клопотання про відкладення розгляду справи він не заявив та ним уже були дані пояснення по справі, а перерва оголошувалася для надання та дослідження оригіналів договорів, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи без участі представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін , перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Колегією суддів встановлено, що відповідач не був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи 20 листопада 2017 року, на що посилається в апеляційній скарзі.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення повістку про виклик у засідання призначене на 20 листопада 2017 року відповідач отримав 21 листопада 2017 року. (т. 2 а.с. 75)

Відтак, вказана обставина є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового по суті справи.

З матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2016 року між ТОВ Фінансовий дім Позика та ОСОБА_2 укладено договір № 002322, додатком № 1 якого є Регламент спільної діяльності , а додатком № 2 визначено суму предмета Договору, тобто суму гарантійного і щомісячного платежів.

Відповідно до п. 1.1 договору № 002322 предметом та метою даного Договору є об'єднання зусиль та вкладених коштів сторін, спрямованих на отримання позики, шляхом створення простого товариства у відповідності до глави 77 ЦК України.

Згідно п. 2.4 Договору до обов'язків Управителя (ТОВ Фінансовий дім Позика ) належить серед іншого, формування простого товариства; організовувати та проводити заходи (збори) по визначенню сторони (партнера), якому надається позика згідно Регламенту; надати позику, розмір якої визначено в Додатку № 2 до цього Договору та забезпечити передачу у власність позики Партнеру згідно Регламенту.

Партнер зобов'язаний, серед іншого, одноразово сплатити платіж, який є сумою погоджених сторонами витрат, пов'язаних з передачею у власність позики, розмір яких складає відсоток від розміру позики, що зазначений у Додатку № 2 до цього Договору; одноразово сплатити гарантійний платіж, який підлягає сплаті в момент підписання цього Договору, і є сумою погоджених сторонами витрат, пов'язаних зі створенням та функціонуванням простого товариства, розмір якого складає відсоток від розміру позики, що зазначений у Додатку № 2 до цього Договору. (п.2.5 ст. 2 договору)

Згідно п 2.1 Регламенту спільної діяльності, що є додатком № 1 до договору № 002322, позика це сума грошових коштів, що передається відповідно до умов цього Регламенту на користь Партнера (ОСОБА_2Є.), якому надіслано лист-повідомлення на отримання позики, з урахуванням усіх необхідних податків і зазначається у Додатку № 2 до Договору. Розмір позики дорівнює розміру внеску Партнера.

Згідно п. 4.1, п. 4.5 Регламенту, кожного місяця Управитель організовує проведення заходів (зборів) з метою визначення Партнера, якому надається позика. Про дату, місце і час проведення зборів Управитель повідомляє Партнера письмовою поштою. Дані збори відбуваються відкрито для всіх Партнерів Товариства. Позика буде надана тим Партнерам, які матимуть найбільшу кількість внесених (сплачених) платежів. Якщо кількість платежів співпадатиме у двох і більше Партнерів, то перевагу матиме той Партнер, який раніше уклав Договір. Якщо дата укладення Договору співпадає, то перевагу має той Партнер, внесок якого більший. Якщо дата укладення Договору та розмір сплаченого внеску співпадає, то питання надання позики вирішується на зборах простого Товариства. Рішення приймається простою більшістю голосів, шляхом прямого голосування, присутніх на зборах Партнерів. (т. 1 а.с. 24-25)

Відповідно до додатку № 2 до договору № 002322, розмір позики, що має бути отриманим Партнером, становить 100 000,00 грн., гарантійний платіж 5 500,00 грн. щомісячний платіж 841,03 грн. (т. 1 а.с. 26)

Також 19 лютого 2016 року між ТОВ Фінансовий дім Позика та ОСОБА_2 укладено договір за № 002326, додатком № 1 якого є Регламент спільної діяльності , а додатком № 2 визначено суму предмета Договору, тобто суму гарантійного і щомісячного платежів.

Умови договору за № 002326 та Регламенту до нього є аналогічними умовам, визначеним у Договору № 002322 та у Регламенті до цього Договору. (т. 1 а.с. 18-19, 20-21)

Відповідно до додатку № 2 до договору № 002326, розмір позики, що має бути отриманим Партнером, становить 40 000,00 грн., гарантійний платіж 2 200,00 грн. щомісячний платіж 336,41 грн. (т. 1 а.с. 16)

Згідно квитанцій про оплату платежів ПАТ КБ ПриватБанк , позивачем протягом 2016-2017 років сплачено щомісячні платежі та гарантійні платежі на загальну суму 31 477,02 грн. (т.1 а.с. 11-15, 42)

Не отримавши позики 23 березня 2017 року ОСОБА_2 на адресу ТОВ Фінансовий дім Позика надіслано заяву про розірвання договору № 002326 та договору № 002322 з 24 березня 2017 року та про повернення внесених за Договорами платежів в сумі 31 281,70 грн. однак листи ОСОБА_2 повернуто на адресу відправника за закінченням терміну зберігання. (Том 1 а.с. 31-34)

На звернення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від 29 травня 2017 року листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (НАЦКОМФІНПОСЛУГ) від 12 червня 2016 року № 4063/16-12 повідомлено, що інформація про ТОВ Фінансовий дім Позика (код за ЄДРПОУ 38276766) не вносилась до Державного реєстру фінансових установ, ліцензій НАЦКОМФІНПОСЛУГ Товариства не отримувало. (т. 1 а.с. 48, 49)

Відповідно до листа Головного управління статистики у Полтавській області від 28 липня 2017 року № 07-19/507з, станом на 28 липня 2017 року в ЄДРПОУ значиться ТОВ Фінансовий дім Позика , місцезнаходження: м. Полтава, вул. Балакіна, б. 12, кв. 38, керівник: ОСОБА_4; види діяльності: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.14 діяльність посередників у торгівлі машинами промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 63.99 надання інших інформаційних послуг; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування. Дата первинної реєстрації 22 червня 2012 року; дата останньої реєстрації 24 квітня 2015 року. (т. 1 а.с. 208)

Водночас відповідно до пункту 4 частини першої статті 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів )

Судом першої інстанції правильно звернуто увагу на те, що листом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19 червня 2017 року № 02/2781 повідомлено, що відповідно до вимог Територіального відділення від 22 травня 2017 року № 02/2447 ТОВ Фінансовий дім Позика необхідно було надати завірені копії відповідних документів, на підставі яких Товариство надає послуги надання позик, кредитів тощо (ліцензій, свідоцтв, виписок тощо). У відповідь Товариство листом від 29 травня 2017 року № 36 повідомило, що послуг та коштів не надає.

Крім того, Територіальним відділенням зауважено, що інформація, поширена в рекламних оголошеннях ТОВ Фінансовий дім Позика , не містить відомості щодо всіх умов, порядку, форми отримання позики, повного переліку платежів (одноразових та щомісячних), їх розмірів, які повинні бути сплачені Партнером для отримання позики, відомостей щодо необхідності надання гарантій поручителів для забезпечення своїх зобов'язань по договору, щодо періоду часу отримання позики. Тобто, зміст поширеної рекламної інформації є неповним, що вводить в оману внаслідок замовчування окремих фактів.

Враховуючи, що ТОВ Фінансовий дім Позика не є фінансовою установою в розмінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та в нього відсутній такий вид діяльності як надання фінансових послуг, інформація, поширена в рекламних оголошеннях щодо надання грошових позик, є неправдивою.

Зважаючи на те, що реклама стимулює зацікавленість споживачів до купівлі товарів чи отримання послуг, повідомлення в рекламі неповних відомостей внаслідок замовчування окремих фактів що можуть вплинути на наміри споживачів щодо отримання (придбання) послуг, товарів, ставить Товариство у більш вигідне становище та надає йому переваги у конкуренції. Такими діями ТОВ Фінансовий дім Позика посилює свою конкурентну позицію не завдяки власним досягненням, а шляхом поширення інформації, що вводить в оману.

З огляду на викладене, Полтавським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України досягнуто висновку про те, що дії ТОВ Фінансовий дім Позика , які полягали у повідомленні невизначеному колу осіб в рекламних оголошеннях неповних та неправдивих відомостей про надання грошових позик, що могли вплинути на наміри цих осіб щодо отримання (замовлення) послуг цього суб'єкта господарювання, містять ознаки порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим ст. 15-1 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді поширення інформації, що вводить в оману. (т. 1 а.с. 50-51, 52-54)

Допитана в якості свідка в суді першої інстанції ОСОБА_5 пояснила, що на початку минулого року вона проживала в м. Полтава та знала про намір ОСОБА_2 взяти позику для придбання собі легкового автомобіля. ОСОБА_2 приїжджав в м. Полтава з цією метою неодноразово. Спочатку вони зверталися в банки, щоб отримати кредит, але там отримали або відмову, або запропоновані умови були вкрай невигідними. Одного разу ОСОБА_5 знаходилася на зупинці Зигіна та побачила оголошення ФД Позика стосовно надання позики, про що вона телефоном повідомила ОСОБА_2 У подальшому вони вдвох прийшли у ФД Позика за вказаною в рекламі адресою, зокрема в готель Київ , кім. 310, м. Полтава, та дізналися, що дійсно ця установа надає позики, для отримання якої необхідно сплатити перший внесок. Сама ж сума необхідної позики буде надана через три-пять днів після сплати укладення договору та сплати першого внеску. Дана пропозиція зацікавила їх, умови отримання позики, висловлені представником ФД Позика , цілком влаштовували ОСОБА_2, однак в нього в той момент не було грошей, тому ОСОБА_5 позичила гроші своєму знайомому, щоб він зробив перший внесок та отримав довгоочікувану позику. ОСОБА_2 перерахував низку платежів, але позику так отримано ним і не було. Також свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що коли ОСОБА_2 перерахував значну суму, а позики так і не отримав, то вона з позивачем знову пішли в ФД Позика в готель Київ , а охоронець в цьому готелі їм сказав, що вони не одні, багато людей ходить в цю установу з таким самим питанням, як у них.

Таким чином, з матеріалів справи, в тому числі зі змісту договору, а також листа Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вбачається, що дії ТОВ Фінансовий дім Позика спрямовані на представлення своїх правовідносин з особами, в тому числі з позивачем, як відносини з надання послуг позики, тоді як вони такими не являються.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

За положенням ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України, істотне значення має природа правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки сторони, повідомлення нею про будь-які обставини, яких насправді нема (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів на право власності на продавану річ, на право вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, що можуть перешкодити укладенню правочину. Суб'єктом введення в оману може бути як сторона правочину, так і третя особа, яка діяла з відома або на прохання сторони правочину. Якщо ж обман здійснений третьою особою за власною ініціативою, підстав для визнання правочину недійсним нема.

Відповідно до ст.ст. 229, 233 ЦК правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Крім цього, згідно положення ч.1, п.1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Аналізуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсними договору № 002326 та договору № 002322, укладених 19 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ Фінансовий дім Позика , оскільки судом встановлено, що будучи юридичною особою, яка не є фінансовою установою, шляхом поширення рекламної інформації, яка є неповною та такою, що вводить в оману внаслідок замовчування окремих фактів, відповідач уклав з позивачем договори, предметом яких є об'єднання зусиль та вкладених коштів сторін, спрямованих на отримання позики позивачем, як партнером, шляхом створення простого товариства у відповідності до глави 77 ЦК України.

Попри поширення вищезазначеної неправдивої інформації щодо природи надання відповідачем договірних послуг, аналіз спірних договорів, названих відповідачем договорами простого товариства, не містить ознак спільної діяльності для досягнення спільної мети сторін договорів, поділу єдиного процесу діяльності на функціонально пов'язані між собою складові (окремих операцій) та розподілу їх між учасниками, відсутнє управління (самоуправління) діяльністю та настання спільних кінцевих результатів учасників товариства, терміну дії та виконання спірних договорів. При цьому відповідач, не маючи відповідної цивільно-правової дієздатності на надання фінансових послуг, в тому числі з надання позики, оскільки не являється фінансовою установою та не отримував ліцензії на надання фінансових послуг, фактично поширив в рекламних оголошення неправдиву інформацію щодо надання грошових позик, уклавши з позивачем договори простого товариства, умови яких не відповідають положенням цивільного законодавства про спільну діяльність, що є введенням в оману позивача.

Разом з цим, враховуючи недійсність договорів № 002326 № 002322 від 19 лютого 2016 року як правочинів, вчинених під впливом обману наявні правові підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплачених та документально підтверджених грошових коштів у сумі 31 477,02 грн., а також інфляційні втрати від зниження купівельної спроможності у подвійному розмірі у сумі 7 289,26 грн.

Також суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь в подвійному розмірі комісійні витрати на послуги банку у сумі 655,26 грн., оскільки комісійний збір було стягнуто на рахунок банківської установи внаслідок проведення банківської операції по перерахуванню коштів, що виключає відповідальність відповідача, з огляду на відсутність факту набуття відповідачем зазначеної суми коштів.

Крім того, враховуючи положення ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 080,00 грн.

Доводи наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що судом першої інстанції проігноровано заперечення позивача щодо розгляду справи у зв'язку з наявним третейським застереженням та не залишено позов без розгляду є безпідставними виходячи з наступного.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 у справі № 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду) зазначено, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 12 ГПК України), ст. 6 Закону України Про третейські суди ). Гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

При цьому, Закон України Про третейські суди передбачає виключно право, а не обов'язок сторін на звернення до цього суду. Окрім того, необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. При відсутності волі, в даному випадку, позивача, на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його права на звернення до господарського суду.

Колегія суддів не бере до уваги посилання ТОВ Фінансовий дім Позика на те, що позовна заява подана з порушенням вимог ч. 5 ст. 119 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи) так, як ухвалю суду першої інстанції позивачу повернуто судовий збір на підставі Закону України Про захист прав споживачів , оскільки у разі неподання доказів сплати судового збору суд стягує належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень ст. 141 чинного ЦПК України.

Також, посилання на те, що відповідачу завдано збитків у розмірі 1600 грн. зважаючи не те, що судом першої інстанції не повернуто судовий збір сплачений за подачу апеляційної скарги, що була повернута ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 09 серпня 2017 року на підставі ч. 2 ст. 293 ЦПК України (в редакції чинній на момент подачі скарги) є безпідставними, оскільки судовий збір повертається за заявою особи, що його сплатила, тоді як матеріали справи такої заяви не містять.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ Фінансовий дім Позика підлягає частковому задоволенню.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2017 року слідскасувати.

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Визнати недійсними Договір № 002326 та Договір № 0023222, укладені 19.02.2016 року між ТОВ Фінансовий дім Позика та ОСОБА_2

Стягнути з ТОВ Фінансовий дім Позика на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 31 477,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 289,26 грн., а всього на загальну суму 38 766, 28 грн.

Стягнути з ТОВ Фінансовий дім Позика в дохід держави судовий збір у розмірі 2 080,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика - задовольнити частково.

Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2017 року - скасувати.

Позов ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Визнати недійсними Договір № 002326 та Договір № 0023222, укладені 19 лютого 2016 року між ТОВ Фінансовий дім Позика та ОСОБА_2.

Стягнути з ТОВ Фінансовий дім Позика на користь ОСОБА_2грошові кошти в сумі 31 477,02 грн., інфляційні втрати в розмірі 7 289,26 грн., а всього на загальну суму 38 766, 28 грн.

Стягнути з ТОВ Фінансовий дім Позика в дохід держави судовий збір у розмірі 2 080,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текс постанови виготовлено 19 січня 2018 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: О.О. Панченко

ОСОБА_6