Постанова

від 18.12.2019 по справі 528/665/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 528/665/17

провадження № 61-9806св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Панченка О. О., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика (далі -

ТОВ Фінансовий дім Позика ) про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 19 лютого 2016 року з метою придбання автомобіля між ним та ТОВ Фінансовий дім Позика укладено договір

№ 002326 та договір № 002322, за умовами яких він задля отримання кредиту мав сплатити 19 лютого 2016 року гарантійні платежі в сумі

5 500 грн та 2 200 грн на підтвердження своєї платоспроможності, а у подальшому повинен був сплачувати щомісячні платежі в сумі 841 грн

03 коп. та 336 грн 41 коп., що ураховуються в рахунок погашення позики. Таким чином, на виконання умов договорів 19 лютого 2016 року через публічне акціонерне товариство комерційний банк КБ ПриватБанк (далі - ПАТ КБ ПриватБакн ) на банківський рахунок ТОВ Фінансовий дім Позика він сплатив 2 200 грн та 5 500 грн. Після перших гарантійних платежів у строки, зазначені ТОВ Фінансовий дім Позика , позику йому надано не було, пояснивши, що дата видачі переноситься, необхідно сплатити перші щомісячні платежі, а після сплати цих платежів йому у телефонній розмові повідомили, що позику отримає особа, яка сплатила найбільше коштів та визначається керівництвом ТОВ Фінансовий дім Позика , і йому було запропоновано виплачувати щомісячні платежі більшими сумами, щоб прискорити отримання позики. Так, ним протягом 2016-2017 років, окрім гарантійних платежів на суму 7 700 грн, сплачено: 06 березня 2016 року

450 грн та 900 грн 03 коп., 06 квітня 2016 року 841 грн 03 коп. та 559 грн

23 коп., 11 травня 2016 року 336 грн 41 коп. та 841 грн, 07 червня 2016 року 841 грн 03 коп. та 336 грн 41 коп., 15 липня 2016 року 841 грн 03 коп. та

336 грн 41 коп., 15 серпня 2016 року 841 грн 03 коп. та 336 грн 41 коп.,

11 вересня 2016 року 841 грн 03 коп. та 336 грн 41 коп., 26 вересня

2016 року 336 грн 41 коп., 06 жовтня 2016 року 841 грн 03 коп. та 336 грн

41 коп., 13 жовтня 2016 року 3 336 грн 41 коп., 02 листопада 2016 року

1 010 грн, 05 листопада 2016 року 1 345 грн 64 коп., 11 листопада 2016 року 841 грн 03 коп., 17 листопада 2016 року 1 345 грн 64 коп., 05 грудня

2016 року 841 грн 03 коп. та 336 грн 41 коп., 10 січня 2017 року 841 грн

03 коп. та 3 336 грн 41 коп. Разом з тим, попри сплату щомісячних платежів на загальну суму 31 477 грн 02 коп. та комісії банку при перерахування щомісячних платежів у сумі 327 грн, ТОВ Фінансовий дім Позика

з 19 лютого 2016 року по день звернення з цим позовом до суду позику не надано, на усні та письмові претензії, в тому числі про повернення сплачених грошових коштів, що фактично є сплатою 25 % суми позики, яку він мав намір отримати, ТОВ Фінансовий дім Позика залишено без реагування.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсними договір

№ 002326 та договір № 002322, укладені 19 лютого 2016 року між ним та ТОВ Фінансовий дім Позика та стягнути з ТОВ Фінансовий дім Позика на його користь грошові кошти в сумі 31 477 грн 02 коп., в подвійному розмірі комісійні витрати за послуги банку у сумі 655 грн 26 коп., інфляційні втрати від зниження купівельної спроможності у подвійному розмірі

7 289 грн 26 коп., а всього на загальну суму 39 421 грн 54 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області

від 20 листопада 2017 року у складі судді Шевченко В. М. позов

ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсними договір № 002326 та договір № 0023222, укладені 19 лютого 2016 року між ТОВ Фінансовий дім Позика та ОСОБА_1 Стягнуто з ТОВ Фінансовий дім Позика на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 31 477 грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 289 грн 26 коп., а всього на загальну суму 38 766 грн

28 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що аналізуючи спірні договори від 19 лютого 2016 року, обсяг та зміст прав і обов`язків сторін, які передбачені зазначеними договорами, умови користування наданих за договорами послуг, які є невід`ємною частиною договорів, дослідивши наявні в матеріалах докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договору № 002326 та договору № 002322, укладених 19 лютого 2016 року між позивачем

ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Фінансовий дім Позика , оскільки судом встановлено, що, будучи юридичною особою, яка не є фінансовою установою, не маючи ліцензії на надання фінансових послуг (позики, кредитів тощо), та шляхом поширення інформації в рекламних оголошеннях, яка не містить відомостей щодо всіх умов, порядку, форми отримання позики, повного переліку платежів, їх розмірів, що мають бути сплачені партнером для отримання позики, періоду часу отримання позики, тобто шляхом поширення рекламної інформації, яка є неповною та такою, що вводить в оману внаслідок замовчування окремих фактів, що також є висновком Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, відповідач уклав з позивачем договори, предметом яких є об`єднання зусиль та вкладених коштів сторін, спрямованих на отримання позики позивачем, як партнером, шляхом створення простого товариства у відповідності до глави 77 ЦК України.

Крім того, попри поширення вищезазначеної неправдивої інформації щодо природи надання відповідачем договірних послуг, аналіз спірних договорів, названих відповідачем договорами простого товариства, не містить ознак спільної діяльності для досягнення спільної мети сторін договорів, поділу єдиного процесу діяльності на функціонально пов`язані між собою складові (окремих операцій) та розподілу їх між учасниками, відсутнє управління (самоуправління) діяльністю та настання спільних кінцевих результатів учасників товариства, терміну дії та виконання спірних договорів. При цьому відповідач, не маючи відповідної цивільно-правової дієздатності на надання фінансових послуг, в тому числі з надання позики, оскільки не є фінансовою установою та не отримував ліцензії на надання фінансових послуг, фактично поширив в рекламних оголошення неправдиву інформацію щодо надання грошових позик, уклавши з позивачем договори простого товариства, умови яких не відповідають положенням цивільного законодавства про спільну діяльність, що є введенням в оману позивача як споживача, зацікавленого такою інформацією, шляхом залучення його коштів, як оплати за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів, що містить ознаки діяльності пірамідальної схеми, є нечесною підприємницькою практикою у розумінні статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , та з таким висновком погодився Верховний Суд України у постанові від 28 січня

2013 року (справа № 6-161цс12).

Таким чином, встановивши невідповідність діючому цивільному законодавству умов укладення та дії договорів № 002326 № 002322

від 19 лютого 2016 року, введення відповідачем в оману позивача щодо обставин, що мають істотне значення, а саме: щодо природи правочинів, прав та обов`язків сторін, строків виконання та дії договорів, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання таких договорів недійсними відповідно до положень статті 230 ЦК України, як правочинів, вчинених під впливом обману із застосуванням нечесної підприємницької практики.

З огляду на вищевикладене, встановивши недійсність договорів № 002326, № 002322 від 19 лютого 2016 року як правочинів, вчинених під впливом обману, діючи в межах заявлених позовних вимог та ураховуючи особливі умови правових наслідків недійсності правочинів, вчинених під впливом обману, передбачені частиною другою статті 230 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплачених та документально підтверджених грошових коштів у сумі 31 477 грн 02 коп., а також інфляційні втрати від зниження купівельної спроможності у подвійному розмірі у сумі 7 289 грн 26 коп.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Фінансовий дім Позика задоволено частково. Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області

від 20 листопада 2017 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними договір № 002326 та договір № 0023222, укладені 19 лютого 2016 року між ТОВ Фінансовий дім Позика та

ОСОБА_1 Стягнуто з ТОВ Фінансовий дім Позика на користь

ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 31 477 грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 289 грн 26 коп., а всього на загальну суму 38 766 грн 28 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з матеріалів справи, в тому числі зі змісту договору, а також листа Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вбачається, що дії ТОВ Фінансовий дім Позика спрямовані на представлення своїх правовідносин з особами, в тому числі з позивачем, як відносини з надання послуг позики, тоді як вони не є такими. Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсними договору № 002326 та договору № 002322, укладених 19 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та

ТОВ Фінансовий дім Позика , оскільки судом встановлено, що будучи юридичною особою, яка не є фінансовою установою, шляхом поширення рекламної інформації, яка є неповною та такою, що вводить в оману внаслідок замовчування окремих фактів, відповідач уклав з позивачем договори, предметом яких є об`єднання зусиль та вкладених коштів сторін, спрямованих на отримання позики позивачем, як партнером, шляхом створення простого товариства у відповідності до глави 77 ЦК України.

Попри поширення вищезазначеної неправдивої інформації щодо природи надання відповідачем договірних послуг, аналіз спірних договорів, названих відповідачем договорами простого товариства, не містить ознак спільної діяльності для досягнення спільної мети сторін договорів, поділу єдиного процесу діяльності на функціонально пов`язані між собою складові (окремих операцій) та розподілу їх між учасниками, відсутнє управління (самоуправління) діяльністю та настання спільних кінцевих результатів учасників товариства, терміну дії та виконання спірних договорів. При цьому відповідач, не маючи відповідної цивільно-правової дієздатності на надання фінансових послуг, в тому числі з надання позики, оскільки не є фінансовою установою та не отримував ліцензії на надання фінансових послуг, фактично поширив в рекламних оголошення неправдиву інформацію щодо надання грошових позик, уклавши з позивачем договори простого товариства, умови яких не відповідають положенням цивільного законодавства про спільну діяльність, що є введенням в оману позивача.

Разом з цим, враховуючи недійсність договорів № 002326 та № 002322

від 19 лютого 2016 року як правочинів, вчинених під впливом обману наявні правові підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплачених та документально підтверджених грошових коштів у сумі 31 477 грн 02 коп., а також інфляційні втрати від зниження купівельної спроможності у подвійному розмірі у сумі 7 289 грн 26 коп.

Також суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь в подвійному розмірі комісійні витрати на послуги банку у сумі 655 грн 26 коп., оскільки комісійний збір було стягнуто на рахунок банківської установи внаслідок проведення банківської операції по перерахуванню коштів, що виключає відповідальність відповідача, з огляду на відсутність факту набуття відповідачем зазначеної суми коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ТОВ Фінансовий дім Позика , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції. Клопотання ТОВ Фінансовий дім Позика про зупинення виконання рішення суду задоволено. Зупинено виконання постанови Апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ТОВ Фінансовий дім Позика про визнання договорів недійсними та стягнення грошових коштів призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не прийнято до уваги заперечення відповідача щодо розгляду справи в суді у зв`язку з наявним третейським застереженням, чим порушено пункт 6 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року, де зазначено про залишення заяви без розгляду у разі, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду. ТОВ Фінансовий дім Позика фінансових послуг, позики чи кредитів не надає, ліцензія на ведення справ простого товариства не вимагається, так як вона не підлягає ліцензуванню. Отже, посилання позивача та суду на Закон України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг безпідставне. Позику надає саме просте товариство, а ТОВ Фінансовий дім Позика лише реалізує та оформлює правочин у відповідності до договору простого товариства як управитель. Також не підлягає застосуванню Закон України Про захист прав споживачів , тому що цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, тобто встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту, а правовідносини у цій справі регулюються главою 77 ЦК України, тому що ОСОБА_1 не є споживачем, а є стороною договору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , поданий представником - ОСОБА_2 , на касаційну скаргу

ТОВ Фінансовий дім Позика , у якому він просив відмовити у задоволенні вказаної касаційної скарги та залишити оскаржувану судову постанову без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 лютого 2016 року між ТОВ Фінансовий дім Позика та ОСОБА_1 укладено договір № 002322, додатком № 1 якого є Регламент спільної діяльності , а додатком № 2 визначено суму предмета договору, тобто суму гарантійного і щомісячного платежів.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 002322 предметом та метою цього договору є об`єднання зусиль та вкладених коштів сторін, спрямованих на отримання позики, шляхом створення простого товариства у відповідності до глави 77 ЦК України.

Згідно з пунктом 2.4 вказаного договору до обов`язків управителя (ТОВ Фінансовий дім Позика ) належить серед іншого, формування простого товариства; організовувати та проводити заходи (збори) по визначенню сторони (партнера), якому надається позика згідно регламенту; надати позику, розмір якої визначено в додатку № 2 до цього договору та забезпечити передачу у власність позики партнеру згідно регламенту.

Партнер зобов`язаний, серед іншого, одноразово сплатити платіж, який є сумою погоджених сторонами витрат, пов`язаних з передачею у власність позики, розмір яких складає відсоток від розміру позики, що зазначений у додатку № 2 до цього договору; одноразово сплатити гарантійний платіж, який підлягає сплаті в момент підписання цього договору, і є сумою погоджених сторонами витрат, пов`язаних зі створенням та функціонуванням простого товариства, розмір якого складає відсоток від розміру позики, що зазначений у додатку № 2 до цього договору (пункт 2.5 статті 2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 регламенту спільної діяльності, що є додатком № 1 до договору № 002322, позика це сума грошових коштів, що передається відповідно до умов цього регламенту на користь партнера ( ОСОБА_1 ), якому надіслано лист-повідомлення на отримання позики, з урахуванням усіх необхідних податків і зазначається у додатку № 2 до договору. Розмір позики дорівнює розміру внеску партнера.

Згідно з пунктом 4.1, пунктом 4.5 регламенту, кожного місяця управитель організовує проведення заходів (зборів) з метою визначення партнера, якому надається позика. Про дату, місце і час проведення зборів управитель повідомляє партнера письмовою поштою. Вказані збори відбуваються відкрито для всіх партнерів товариства. Позика буде надана тим партнерам, які матимуть найбільшу кількість внесених (сплачених) платежів. Якщо кількість платежів співпадатиме у двох і більше партнерів, то перевагу матиме той партнер, який раніше уклав договір. Якщо дата укладення договору співпадає, то перевагу має той партнер, внесок якого більший. Якщо дата укладення договору та розмір сплаченого внеску співпадає, то питання надання позики вирішується на зборах простого товариства. Рішення приймається простою більшістю голосів, шляхом прямого голосування, присутніх на зборах партнерів (а. с. 24-25, т. 1).

Відповідно до додатку № 2 до договору № 002322, розмір позики, що має бути отриманим партнером, становить 100 000 грн, гарантійний платіж

5 500 грн, щомісячний платіж 841 грн 03 коп. (а. с. 26, т. 1).

Також 19 лютого 2016 року між ТОВ Фінансовий дім Позика та

ОСОБА_1 укладено договір за № 002326, додатком № 1 якого є Регламент спільної діяльності , а додатком № 2 визначено суму предмета договору, тобто суму гарантійного і щомісячного платежів.

Умови договору за № 002326 та регламенту до нього є аналогічними умовам, визначеним у договорі № 002322 та у регламенті до цього договору (а. с. 18-19, 20-21, т. 1).

Відповідно до додатку № 2 до договору № 002326 розмір позики, що має бути отриманим партнером, становить 40 000 грн, гарантійний платіж

2 200 грн, щомісячний платіж 336 грн 41 коп. (а. с. 16, т. 1).

Згідно квитанцій про оплату платежів ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_5 протягом 2016-2017 років сплачено щомісячні платежі та гарантійні платежі на загальну суму 31 477 грн 02 коп. (а. с. 11-15, 42, т. 1).

Не отримавши позики 23 березня 2017 року ОСОБА_1 на адресу

ТОВ Фінансовий дім Позика надіслано заяву про розірвання договору

№ 002326 та договору № 002322 з 24 березня 2017 року та про повернення внесених за договорами платежів у сумі 31 281 грн 70 коп. однак листи ОСОБА_1 повернуто на адресу відправника за закінченням терміну зберігання (а. с. 31-34, т. 1).

На звернення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 29 травня

2017 року листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) від 12 червня

2016 року № 4063/16-12 повідомлено, що інформація про ТОВ Фінансовий дім Позика не вносилась до Державного реєстру фінансових установ, ліцензій Нацкомфінпослуг товариства не отримувало (а. с. 48, 49, т. 1).

Відповідно до листа Головного управління статистики у Полтавській області від 28 липня 2017 року № 07-19/507з, станом на 28 липня 2017 року в ЄДРПОУ значиться ТОВ Фінансовий дім Позика , місцезнаходження:

м. Полтава , вул . Балакіна , будинок в„– 12, квартира в„– 38 , керівник: ОСОБА_6 ; види діяльності: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.14 діяльність посередників у торгівлі машинами промисловим устаткуванням, суднами та літаками; 63.99 надання інших інформаційних послуг; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування. Дата первинної реєстрації 22 червня 2012 року; дата останньої реєстрації 24 квітня 2015 року (а. с. 208, т. 1).

Листом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19 червня 2017 року № 02/2781 повідомлено, що відповідно до вимог територіального відділення

від 22 травня 2017 року № 02/2447 ТОВ Фінансовий дім Позика необхідно було надати завірені копії відповідних документів, на підставі яких товариство надає послуги надання позик, кредитів тощо (ліцензій, свідоцтв, виписок тощо). У відповідь товариство листом від 29 травня 2017 року № 36 повідомило, що послуг та коштів не надає. Крім того, територіальним відділенням зауважено, що інформація, поширена в рекламних оголошеннях ТОВ Фінансовий дім Позика , не містить відомості щодо всіх умов, порядку, форми отримання позики, повного переліку платежів (одноразових та щомісячних), їх розмірів, які повинні бути сплачені партнером для отримання позики, відомостей щодо необхідності надання гарантій поручителів для забезпечення своїх зобов`язань по договору, щодо періоду часу отримання позики. Тобто, зміст поширеної рекламної інформації є неповним, що вводить в оману внаслідок замовчування окремих фактів. Враховуючи, що ТОВ Фінансовий дім Позика не є фінансовою установою в розмінні Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та в нього відсутній такий вид діяльності як надання фінансових послуг, інформація, поширена в рекламних оголошеннях щодо надання грошових позик, є неправдивою. Зважаючи на те, що реклама стимулює зацікавленість споживачів до купівлі товарів чи отримання послуг, повідомлення в рекламі неповних відомостей внаслідок замовчування окремих фактів що можуть вплинути на наміри споживачів щодо отримання (придбання) послуг, товарів, ставить товариство у більш вигідне становище та надає йому переваги у конкуренції. Такими діями

ТОВ Фінансовий дім Позика посилює свою конкурентну позицію не завдяки власним досягненням, а шляхом поширення інформації, що вводить в оману.

З огляду на викладене, Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України дійшло висновку про те, що дії

ТОВ Фінансовий дім Позика , які полягали у повідомленні невизначеному колу осіб в рекламних оголошеннях неповних та неправдивих відомостей про надання грошових позик, що могли вплинути на наміри цих осіб щодо отримання (замовлення) послуг цього суб`єкта господарювання, містять ознаки порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15-1 Закону України Про захист від недобросовісної конкуренції у вигляді поширення інформації, що вводить в оману (а. с. 50-51, 52-54, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ Фінансовий дім Позика задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає у повному обсязі.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

За положенням частини першої статті 229 ЦК України, істотне значення має природа правочину, права та обов`язки сторін, такі властивості і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

При вчиненні правочину під впливом обману формування волі потерпілого відбувається не вільно, а вимушено, під впливом недобросовісних дій інших осіб, які полягають у навмисному створенні у потерпілого помилкового уявлення про обставини, які мають істотне значення: природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Внутрішня воля потерпілого на вчинення правочину відповідає його зовнішньому волевиявленню, однак її формування відбувається не вільно, а під впливом обману з боку інших осіб. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до вчинення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки сторони, повідомлення нею про будь-які обставини, яких насправді нема (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів на право власності на продавану річ, на право вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, що можуть перешкодити укладенню правочину. Суб`єктом введення в оману може бути як сторона правочину, так і третя особа, яка діяла з відома або на прохання сторони правочину. Якщо ж обман здійснений третьою особою за власною ініціативою, підстав для визнання правочину недійсним нема.

Відповідно до статей 229, 233 ЦК України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв`язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Крім цього, згідно положення статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та про те, що будучи юридичною особою, яка не є фінансовою установою, шляхом поширення рекламної інформації, яка є неповною та такою, що вводить в оману внаслідок замовчування окремих фактів, відповідач уклав з позивачем договори, предметом яких є об`єднання зусиль та вкладених коштів сторін, спрямованих на отримання позики позивачем, як партнером, шляхом створення простого товариства у відповідності до глави 77 ЦК України. При цьому відповідач, не маючи відповідної цивільно-правової дієздатності на надання фінансових послуг, в тому числі з надання позики, оскільки не є фінансовою установою та не отримував ліцензії на надання фінансових послуг, фактично поширив в рекламних оголошення неправдиву інформацію щодо надання грошових позик, уклавши з позивачем договори простого товариства, умови яких не відповідають положенням цивільного законодавства про спільну діяльність, що є введенням в оману позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що судом не прийнято до уваги заперечення відповідача щодо розгляду справи в суді у зв`язку з наявним третейським застереженням є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд зазначив, що необхідна наявність волі обох сторін для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті. При відсутності волі, в цьому випадку позивача, на звернення до третейського суду, чинне законодавство України жодним чином не позбавляє його права на звернення до суду загальної юрисдикції.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанову суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Отже, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо поновлення виконання судових рішень

Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін, суд касаційної інстанції поновлює його виконання.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фінансовий дім Позика залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 15 січня 2018 року у залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Полтавської області

від 15 січня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович