Ухвала

від 15.11.2017 по справі 810/145/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/145/16 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Броварської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області в особі Перяслав-Хмельницького відділення на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області в особі Перяслав-Хмельницького відділення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів (далі - Позивач, ПАТ Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів ) звернулось до суду із адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області в особі Перяслав-Хмельницького відділення (далі - Відповідач, Броварська ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області) у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0001592202 та № 0001602202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПАТ Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів зареєстроване в якості юридичної особи починаючи з 19.02.1998. Господарська діяльність позивача пов'язана, з виробництвом м'яса; готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптовою торгівлею м'ясом і м'ясними продуктами; роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; вирощуванням овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів. Зазначене підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 639672 (т. 1 а.с.89-90).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Переяслав-Хмельницькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У квітні 2015 року контролюючим органом на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання ПАТ Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Тетрейд (далі по тексту - контрагент позивача) за період з 01.10.2014 по 30.11.2014.

За результатами перевірки складено акт від 28.04.2015 № 67/22-02/00951787 (далі по тексту - акт перевірки), в якому зафіксовано, що ПАТ Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів під час декларування податкових зобов'язань за господарською операцією з придбання у ТОВ Тетрейд робіт (послуг) не дотримано вимог пункту 44.1 статті 44 та пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень та листопад 2014 року на загальну суму 59 500 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди податковим органом встановлено, що акти приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірної форми № КБ-3), що були подані позивачем під час проведення контролюючого заходу, не містять інформації стосовно дати їх складання та дати виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а відтак не можуть слугувати підтвердженням отримання позивачем вказаних послуг.

Крім того, відповідачем зазначено, що ПАТ Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів під час проведення контролюючого заходу надано неповний пакет первинних документів податкового і фінансового обліку на підтвердження факту здійснення ним господарської операції з придбання у ТОВ Тетрейд монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Так, контролюючим органом поставлено під сумнів реальність наведеної вище господарської операції з огляду, зокрема, на неподання позивачем в ході перевірки документів на обладнання (сертифікатів та паспортів), які, на думку відповідача, мають передаватись позивачу за результатами виконаних робіт (наданих послуг).

Крім того, відповідачем поставлено під сумнів факт наявності у позивача обладнання, роботи з монтажу та налагодження якого виконував контрагент позивача, з огляду на неподання позивачем під час перевірки актів взаєморозрахунків за обладнання та документальних свідоцтв на підтвердження його транспортування.

Враховуючи наведені вище відомості, контролюючий орган дійшов висновку про те, що договір, укладений між позивачем та його контрагентом складено без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення, під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від'ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) за жовтень 2014 року у розмірі 46 750,00 грн. та про невідповідність (завищення) від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2014 року у розмірі 12 750,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.05.2015 № 0001592202 та № 0001602202, якими відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 70 125,00 грн., з яких: 46 750,00 грн. - за основним платежем, 23 375,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за листопад 2014 року на суму 12 750,00 грн. (далі по тексту - оскаржувані рішення).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що факт виконання ТОВ Тетрейд на користь позивача монтажних та пусконалагоджувальних робіт та оплати їх вартості підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про надані на користь позивача роботи (послуги), їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, з акта перевірки та вірно встановлено судом першої інстанції, у жовтні 2014 року позивачем укладено з ТОВ Тетрейд договір підряду від 01.10.2014 № 03-09/1, згідно з умовами якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати відповідно до розробленої технічної документації з використанням власних матеріалів та матеріалів замовника монтажні та налагоджувальні роботи з влаштування твердопаливної теплогенераторної з установкою твердопаливних котлів, а позивач зобов'язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

Відповідно до умов вищезазначеного договору, узгоджена сторонами вартість наведених вище робіт (послуг) є фіксованою, відповідає протоколу договірної ціни та складає 357 000,00 грн.., у тому числі ПДВ - 59 500 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання відповідно до пункту 2.2 договору від 01.10.2014 № 03-09/1 здійснювалися шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ Тетрейд у вигляді попередньої оплати у розмірі 280 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 46 750 грн., а також сплати грошових коштів у сумі 76 500 грн., у тому числі ПДВ - 12 750 грн., протягом трьох банківських днів з моменту завершення виконання робіт та підписання акту виконаних робіт.

03.11.2014 між ТОВ Тетрейд та ПАТ Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів підписано акти приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми № КБ-2в), відповідно до яких позивач прийняв виконані його контрагентом монтажні та пусконалагоджувальні роботи та оцінив їх вартість згідно із затвердженою сторонами правочину довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірної форми № КБ-3), копії яких наявні в матеріалах справи.

Грошові кошти в якості оплати за виконані роботи, а також попередньої оплати (авансування) вартості робіт у загальному розмірі 357 000 грн. були перераховані позивачем у безготівковій формі на рахунки контрагента, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (Т. 2 а.с.9-12).

На підтвердження сум ПДВ, що була сплачена ПАТ Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів у складі ціни послуг, позивачем надано суду копії виписаних ТОВ Тетрейд податкових накладних від 08.10.2014 № 9 на загальну суму 50 000 грн., у тому числі ПДВ - 8 333,33 грн. (Т. 1 а.с.38); 13.10.2014 № 15 на загальну суму 230 500 грн., у тому числі ПДВ - 38 416,67 грн. (Т. 2 а.с.49); 19.11.2014 № 21 на загальну суму 76 500 грн., у тому числі ПДВ - 12 750 грн. 00 коп. (Т. 1 а.с.37). Відповідно, ПДВ в сумі 59 500 грн. було включено позивачем до податкового кредиту за жовтень-листопад 2014 року.

Як вбачається з пояснень позивача, монтажні та пусконалагоджувальні роботи замовлялись останнім з метою технічного переоснащення існуючої котельні та встановлення твердопаливних котлів для теплопостачання будівель, які належать на праві власності позивачу та використовуються ним у власній господарській діяльності.

На підтвердження даних обставин представником позивача надано суду належним чином засвідчену копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що свідчить про наявність у позивача на праві власності нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: 08420, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Привокзальна, 2, який складається з: адмінбудинку, столової, складів, пектусу, сушарок, вісових, електропідстанції, сушок, майстерні, прохідної, підстанції, автомобільного прийому, залізнодорожнього депо, автоприйому елеватора, залізничних вагів, елеватора, побутової, трансформаторної підстанції, складу матеріалів, автомобільного гаражу, підсобного корпусу, корпусу блока фільтрів, насосних станцій, котелень, навісу, корпусу мазутного господарства, комбікормового заводу, забійних цехів, матеріального складу тощо.

Також, в якості доказів, до матеріалів справи долучено витяг з проектної документації на технічне переоснащення існуючої котельні з установкою твердопаливних котлів за наведеною вище адресою; копію висновку експертизи від 04.11.2014 щодо відповідності проектної документації нормативно-правовим актам з промислової безпеки та охорони праці; копію акта від 05.12.2014 введення в експлуатацію теплогенераторної для опалення офісного приміщення та столової; копію технічної документації пелетної системи; фотоматеріали завершених монтажних робіт з встановлення котлів.

Крім того, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії первинних документів, а саме: договору поставки, рахунку-фактури, видаткової та податкової накладних, платіжного доручення, банківських виписок, витягу з книги обліку виданих довіреностей, накладної на прихід від постачальника та акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, які свідчать про придбання ПАТ Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів з метою технічного переоснащення існуючої котельні товарно-матеріальних цінностей - котлів, послуги з монтажу та налагодження яких замовлено позивачем у ТОВ Тетрейд .

Разом з тим, про отримання позивачем виконаних його контрагентом послуг свідчать також складені сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт (примірної форми № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірної форми № КБ-3), які містять повну інформацію про поставлені товарно - матеріальні цінності та надані послуги, їх кількісне та вартісне вираження.

Отже, наявність у позивача необхідних первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, та відповідність вказаних у них обсягів господарських операцій і задекларованих у податковій звітності сум від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток та сум податкового кредиту з ПДВ не заперечується контролюючим органом та підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що податковий орган ані в ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду в суді першої інстанції не надав належних та допустимих доказів про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір укладений між останнім та його контрагентом, мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, зазначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно із ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що всі вищезазначені первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, із положень зазначених правових норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманих за договором підряду послуг у власній господарській діяльності.

В даному випадку контролюючим органом не надано суду апеляційної інстанції доказів того, що позивачем не було використано у власній господарській діяльності отримані від контрагента послуги, надання таких послуг позивачу підтверджено всіма необхідними первинними документами.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції проаналізувавши наведені норми чинного законодавства України проходить до висновку, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Отже, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи апелянта, що первинні документи позивача не мають юридичної сили, у зв'язку із зазначенням у них господарських операцій з контрагентом, які фактично не відбулись, оскільки зазначене є лише припущеннями відповідача та не має належних та обґрунтованих доказів відповідно до ст. 70 КАС України.

Щодо посилань відповідача на неможливість дослідити поставку товару, а саме: встановлення котла, відсутність підтверджуючих документів на його перевезення, зокрема, на відсутність товарно-транспортних накладних, то такі доводи суд вважає необґрунтованими, оскільки чинне законодавство не передбачає для формування витрат (податкового кредиту) у платників податків обов'язкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення товарів, тобто з метою податкового обліку така не застосовується.

Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 р. № 2344-111 визначено, що перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення.

У період виконання ТОВ Тетрейд господарського зобов'язання перед ПАТ Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість, тобто не була позбавлена права на складання податкових накладних за результатами здійснення господарської операції з надання робіт (послуг) та/або постачання товарно-матеріальних цінностей.

Водночас, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД, досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання у власній господарській діяльності отриманих від контрагента робіт (послуг), що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведеної вище операції.

Між тим, податковим органом факт виконання ТОВ Тетрейд монтажних та пусконалагоджувальних робіт та їх використання у господарській діяльності позивача не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено інформацію, що ґрунтується на суб'єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відсутність сертифікатів та паспортів на обладнання, які на думку контролюючого органу повинні передаватись позивачу за результатами виконаних робіт (наданих) послуг, не є беззаперечним доказом, що спростовує обставини виконання контрагентом позивача монтажних та пусконалагоджувальних робіт, оскільки сертифікати та паспорти на товарно-матеріальні цінності є технічною документацією та слугують виключно для надання інформації про якість продукції, проте не є документами первинного податкового обліку, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного виконання послуг вказує, що позивач здійснював витрати на придбання у контрагента робіт та послуг для провадження своєї господарської діяльності, а тому, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Броварською ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області в особі Перяслав-Хмельницького відділення - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова