Постанова

від 14.09.2017 по справі 200/9499/15-а

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/9499/15-а

Провадження № 2а/200/146/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Ферронік , Приватне будівельно-монтажне підприємство Строїтель-П про скасування містобудівних умов,-

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради про скасування містобудівних умов.

Вказана справа перебувала в провадженні судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Яковлева Д.О.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями зазначену адміністративну справу передано до розгляду судді Женеску Е.В.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 22 березня 2016 року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Поруч з будинком, де проживає позивач, розпочато будівництво. Коли там ведуться роботи, стіни у будинку позивача дрижать, що на його думку, свідчить про те, що роботи ведуться неналежним чином. Дрижання стін викликає в нього занепокоєння, порушує звичний образ життя, від будівництва спостерігається пил, шум, бруд, вібрація грунту, по вулиці їздить важкий транспорт, що також наносить людям суттєву шкоду. По закінченню будівництва новозведені будівлі будуть підключені до загальних систем електро-, газо-, водо- і теплопостачання мікрорайону, в якому проживає позивач, що приведе до погіршення їх роботи, а отже, будуть порушенні законні інтереси багатьох громадян. Позивач зазначає, що замовником будівництва є ТОВ Ферронік , яке є малим підприємством, та не може мати значних коштів, які необхідні для оплати такої масштабної роботи. Крім того, будівництво ведеться на земельних ділянках, які мають кадастрові номери 1210100000:03:276:0034; 1210100000:03:276:0037; 1210100000:03:276:0002; 1210100000:03:276:0004; 1210100000:03:276:0001; 1210100000:03:276:0003; 1210100000:03:276:0035; та частина з них не були відведені для цієї мети, до того ж того скінчився строк дії договору оренди земельних ділянок. Такі висновки позивач зробив на підставі даних Публічної кадастрової карти та інформації ОСОБА_2 управління Держземагентства у Дніпропетровській області. Будівельні роботи ведуться згідно з погодженням відповідача, та відповідно до виданих ним Містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки , однак при існуючій плутанині з земельними ділянками відповідач не мав права видавати зазначені Містобудівні умови…

На підставі викладеного, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (том 1, а.с. 91) позивач просив суд скасувати Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки Головного архітектурно-планувального управління Дніпропетровської міської ради № 09/136 від 25.02.2015 року, а також додаток до нього. Допустити негайне виконання рішення.

02 березня 2017 року у судовому засіданні був замінений відповідач ОСОБА_3 благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на ОСОБА_2 архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 архітектурно-планувальне управління Дніпропетровської міської ради надав письмові заперечення на позов, де зазначив, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.12.2007 року № 183/26 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,1415 г (кадастровий номер 1210100000:03:276:0034), та площею 0,1050 га (кадастровий номер 1210100000:03:276:0035) і передачі їх ТОВ фірма Ферронік в оренду строком на п'ять років для проектування та будівництва багатофункціонального комплексу громадського та житлового призначення з благоустроєм. Цим же рішенням ТОВ фірма Ферронік надано дозвіл на будівництво зазначеного об'єкта на земельних ділянках площею 0,0432 га (кадастровий номер 1210100000:03:276:0004) та площею 0,0812 га (кадастровий номер 1210100000:03:276:0003), які вже знаходилися у власності цього підприємства. На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 26.12.2007 року № 183/26 між міською радою та ТОВ фірма Ферронік укладено договори оренди земельних ділянок (кадастровий номер 1210100000:03:276:0034 та кадастровий номер 1210100000:03:276:0035), в подальшому на підставі рішення від 24.04.2013 року № 125/34 Дніпропетровська міська рада договори оренди названих земельних ділянок поновила, та на даний час вони знаходяться в оренді ТОВ фірма Ферронік на строк до 21.05.2018 та 22.04.2018 року відповідно, з правом пролонгації. 18 лютого 2015 року ТОВ фірма Ферронік звернулося до ОСОБА_2 міської ради із заявою про підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок за адресою: вул. Жуковського в районі будинків 16-24. Відповідно до наданої замовником документації, намірами ТОВ фірма Ферронік є здійснення нового будівництва об'єкта Багатофункціональний комплекс громадського та житлового призначення з благоустроєм в межах вищезазначених чотирьох земельних ділянок в районі будинків 16-24 по вул. Жуковського. ОСОБА_2 міської ради перевірило відповідність намірів забудовника вимогам чинної містобудівної документації, та визнало, що вони відповідають цим вимогам, тому підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок у відповідача були відсутні. Вже після видачі містобудівних умов та обмежень забудови з'ясувалось, що під час їх складання було допущено технічну помилку, яка була виправлена шляхом підготовки відповідних змін і доповнень. Вважає, що дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства та просить у задоволенні позову відмовити (том 1, а.с.55-58).

Відповідач ОСОБА_2 архітектурно-планувальне управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у судове засідання не зявився був повідомлений належним чином, причини не явки не повідомив.

Треті особи у судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином, причини не явки не повідомили.

Третя особа ТОВ фірма Ферронік надала письмові заперечення на позов, де вказала, що відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 1210100000:03:276:0034 та 1210100000:03:276:0035 здійснювалось за рахунок земель, раніше переданих ТОВ фірма Ферронік - 0,5729 га, за рахунок земель, не переданих у власність або користування - 0,5686 га, за рахунок земель загального користування - 0,1050 га. Відповідно до Висновку на проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Управління земельних ресурсів у м. Дніпропетровську № 3.07/Ш-Ю від 07.12.2007 року, до складу земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:276:0034 входять земельні ділянки з кадастровими номерами 1210100000:03:276:0001 та 1210100000:03:276:0002., тобто за їх рахунок було сформовано нову земельну ділянку загальною площею 1,1415 га. Крім того, ОСОБА_2 управління Держземагентства у Дніпропетровській області, яке надавало інформацію позивачу щодо земельних ділянок, не має жодного відношення до земельних ділянок, що розташовані на території міста, оскільки завдання щодо стану, статусу та обліку земельних ділянок та прав на території міста Дніпропетровська виконує Управління Держземагенства у місті Дніпропетровську. Щодо публічної кадастрової карти, на яку посилається позивач, то інформація у ній не носить офіційного характеру і відповідно до ч.2 ст.5 Закону України Про державний земельний кадастр у разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Зазначає також, що Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є дозволом на будівництво, а є лише документом, що відноситься до вихідних даних для здійснення проектування та будівництва. Містобудівні умови були отримані третьою особою відповідно до вимог чинного законодавства, з наданням відповідачу повного пакету документів необхідних для цього. Зауважує також, що позивач не довів, що діями відповідача безпосередньо порушені будь-які його права. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити (том 1, а.с. 148-153).

Суд, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, приходить до наступного висновку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Так, у Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб'єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС.

Разом з тим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені саме відповідачем.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Суд акцентує увагу на тому, що правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, неодноразово висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.15р. у справі №21-5361а15, від 01.12.15р. у справі №21-3222а15, від 08.12.15р. у справі №21-5435а15.

За правилами абзацу 2 частини 1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Разом з тим, в якості основного аргументу в обґрунтування своєї позиції про порушення інтересу позивач наводить лише ті обставини, що будівництво спричиняє шум, пил та бруд. Стверджує, що його інтерес полягає в тому, щоб будівництва не було . Доводи щодо майбутнього порушення прав мешканців будинку у випадку підключення новозбудованих об'єктів до комунікаційних мереж взагалі ґрунтуються на обставинах, яких ні на момент подачі позову до суду, ні на момент розгляду справи ще не існує. Отже, порушення своїх прав позивач обґрунтовує тим, що сам процес будівництва завдає йому дискомфорту, а також незаконною передачею земельних ділянок замовнику будівництва, при цьому жодним чином не обґрунтовує, яким саме чином його права порушує акт, який позивач оскаржує в суді - Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки .

Таким чином, судом не встановлено будь-яких порушень прав позивача з боку відповідача.

Щодо клопотання позивача від 07.08.2015 року про винесення окремої ухвали підстав судом не встановлено.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що під час розгляду справи не встановлено порушення прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись 2-12, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Ферронік , Приватне будівельно-монтажне підприємство Строїтель-П про скасування містобудівних умов - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску