Вирок

від 24.11.2017 по справі 314/5462/16-к

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

ВИРОК

24 листопада 2017 року Справа № 314/5462/16-к

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює (пенсіонер), має середню технічну освіту, одружений, раніше не судимий:

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України,

встановив:

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2015 за № 12015080300000329, 13.07.2011 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯП № 480287, згідно з технічним звітом по передачі земельних часток (паїв) в натурі із земель колективної власності членам КСП «Золотий колос» Новомиколаївського району Запорізької області, членом якого він був до розпаду останнього, отримав у власність земельну ділянку (пай) загальною площею 6,0809 га, розташовану у західній околиці смт. Новомиколаївка Запорізької області, розташовану безпосередньо на території Новомиколаївської селищної ради Запорізької області, в контурі поля № НОМЕР_1 , кадастровий номер якої 2323655100:12:006:0027.

23.07.2011 ОСОБА_7 уклав договір встановлення емфітевзису вищезазначеної земельної ділянки з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який (договір) 23.07.2013 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та який з моменту вказаної дати набрав чинності. 06.09.2014 ОСОБА_8 , будучи засновником та директором ФГ «Терра Плюс», на підставі «Акту прийому-передачі прав володіння і користування земельними ділянками, які належать ФГ «Терра Плюс» до складеного капіталу господарства» передав право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2323655100:12:006:0027, яка належить ОСОБА_7 , і якою до вказаної дати фактично користувалося ФГ «Терра Плюс», - ТОВ «Терра», директором і засновником якого був ОСОБА_8

01.01.2015 між ФГ «Терра Плюс» та ТОВ «Терра» був укладений договір про сумісну діяльність, відповідно до умов якого була сумісна діяльність вказаних суб`єктів господарювання з метою отримання прибутку та обробітку земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ФГ «Терра Плюс» на підставі договорів емфітевзису, серед яких, зокрема перебувала земельна ділянка ОСОБА_9 під кадастровим номером 2323655100:12:006:0027.

В березні 2015 року ТОВ «Терра» за участю працівників за штатним розкладом вказаного товариства, з використанням сільськогосподарської техніки, необхідної для обробітку, удобрення та засівання земельної ділянки, на вищевказаній земельній ділянці, яка є власністю ОСОБА_7 , здійснило посів насіння ячменю ярого, та починаючи з моменту засівання по 09.07.2015 регулярно піддавало сільськогосподарській обробці землі в районі посіву, постачаючи на поле воду, мінеральні добрива тощо, тим самим забезпечувало повноцінне зростання даної культури, і на яку відповідно до ч. 1 ст. 410 Цивільного Кодексу України, пункту «б» ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, а також частини «б» п. 3.3 договору встановлення емфітевзису між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ТОВ «Терра» набуло право власності.

09.07.2015, у ранкову годину доби мешканець смт. Новомиколаївка Запорізької області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме вищевказаного врожаю ячменю ярого, що належало ТОВ «Терра», під приводом здійснення збору такого врожаю із поверхні земельних ділянок, що нібито належать його родичам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які фактично перебувають у контурі сусіднього поля № 195, за проханням останніх, усвідомлюючи факт того, що зазначену сільськогосподарську культуру було засіяно у вказаному місці саме ТОВ «Терра» (очевидцем чого він був), користуючись відсутністю контроля з боку власників врожаю, із залученням сільськогосподарського комбайну «НИВА СК-5», д.н. НОМЕР_2 , який він для своїх неправомірних цілей попрохав у свого знайомого ОСОБА_12 , за участю свого іншого знайомого ОСОБА_13 , який без усвідомлення злочинності дій ОСОБА_4 надав йому послуги з транспортування викраденого майна своїм вантажним автомобілем «ГАЗ-САЗ-53», д.н. НОМЕР_3 , - прибув на земельну ділянку ОСОБА_7 , кадастровий номер якої 2323655100:12:006:0027, де незаконно, умисно, з корисливих мотивів шляхом покосу вищевказаним комбайном зібрав 11 тон 505 кг ячменю ярого, вартістю 3 050,00 грн. за 1 тонну, на суму 35 227,50 грн., який у подальшому за 3 рази, за вказівкою ОСОБА_4 , з метою отримання незаконної грошової винагороди було вивезено для продажу ОСОБА_13 до ТОВ «Лідер», розташованого по вул. Набережній, 54 в с. Веселий Гай Новомиколаївського району Запорізької області.

Наступного дня, а саме 10.07.2015, у денний час ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме решти вищевказаного врожаю ячменю ярого, що належало ТОВ «Терра», який не було зібрано протягом 09.07.2015, не зупиняючись на досягнутому, під тим же уявним приводом здійснення збору такого врожаю із поверхні земельних ділянок, які фактично знаходяться у контурі сусіднього поля № 195, що нібито належать його родичам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за проханням останніх, усвідомлюючи факт того, що зазначену сільськогосподарську культуру було засіяно у вказаному місці саме ТОВ «Терра», користуючись відсутністю контроля з боку власників врожаю, із залученням сільськогосподарського комбайну «НИВА СК-5», д.н. НОМЕР_2 , який він для своїх неправомірних цілей попрохав у свого знайомого ОСОБА_14 , за участю свого іншого знайомого ОСОБА_13 , який без усвідомлення злочинності дій ОСОБА_4 надавав йому послуги з транспортування викраденого майна своїм вантажним автомобілем «ГАЗ CA3-53», д.н. НОМЕР_3 , - знову прибув на земельну ділянку ОСОБА_7 , кадастровий номер якої 2323655100:12:006:0027, де незаконно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом покосу вищевказаним комбайном зібрав 1 тонну 860 кг ячменю ярого, на суму 5 673 гривні, який завантажив у кузов вантажного автомобіля «ГАЗ CA3-53», д.н. НОМЕР_3 для подальшого транспортування з метою отримання незаконної грошової винагороди, проте не встиг виконати дії, направлені на фактичний збут викраденого майна, що вважав за необхідне для доведення поставленої цілі до кінця, оскільки був застигнутий на місці злочину спочатку власником врожаю ОСОБА_8 , а невдовзі працівниками міліції, які в ході здійснення процесуальних дій, для встановлення належності зібраного ячменю ярого, вилучили останній з кузова автомобіля ОСОБА_13 .

Таким чином ОСОБА_4 своїми діями незаконно здійснив покос та намагався вчинити крадіжку ячменю ярого, на загальну суму 40 тисяч 900 гривень 50 копійок, із частини земельної ділянки ОСОБА_7 , якою фактично користувалося ТОВ «Терра», площею 5,5 га.

Дії ОСОБА_4 , вчинені ним за вищезазначених обставин, викладених в обвинувальному акті, під час досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, а саме як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), так як особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

У судовому засіданні, ОСОБА_4 після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, заперечив свою вину у вчиненні злочину, пояснивши, що він дійсно в липні 2015 року збирав врожай ячменю з вищезазначеної земельної ділянки за усним дорученням ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , так само, як робив це на протязі багатьох років поспіль до 2014 року, оскільки вважав, що врожай ячменю в силу приписів чинного законодавства належав їм як власникам цієї землі. Так, у 2014 році обвинувачений побачив, як земельну ділянку, яку він до цього обробляв та яка, за його переконанням належала ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , почала оброблятися працівниками ТОВ «Терра», які повідомили йому, що дана земельна ділянка відтепер перебуває у користуванні цього товариства. Проте, обговоривши зазначене питання з ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , обвинувачений довідався, що вони не мають будь-яких договірних відносин з ТОВ «Терра». Також обвинувачений зазначив, що згідно з відомостями, що наявні в публічній кадастровій карті земельна ділянка ОСОБА_15 та ОСОБА_11 , накладається на іншу земельну ділянку, що належить третій особі ОСОБА_16 . Після цього, у 2015 році обвинувачений запитав у ОСОБА_15 та ОСОБА_11 про те, що слід робити з врожаєм ячменю, посіяним ТОВ «Терра» на земельній ділянці, яка ним до 2014 року оброблялася, та отримавши у відповідь доручення на збирання врожаю, обґрунтоване тим, що вони як землевласники також є власниками цього врожаю, зібрав частину врожаю ячменю, поки не був зупинений працівниками міліції.

Пояснення обвинуваченого підтверджені показаннями свідка ОСОБА_15 , яка пояснила, що вона насправді доручала ОСОБА_4 скосити врожай ячменю на належній їй земельній ділянці з кадастровим номером 2323655100:08:008:0043, що знаходиться в контурі поля № 195. Разом з цим, аналізуючи показання свідка ОСОБА_15 судом з`ясовано, що свідок не розуміється на визначенні контурів полів, а місцезнаходження своєї земельної ділянки на місцевості знає зі слів землеміра, який вказав їй земельну ділянку після розпаювання земель у контурі сусіднього поля № 196, а відтак ОСОБА_15 має переконання, що її земельна ділянка на місцевості знаходиться саме в контурі поля 196, хоча це і не відповідає інформації, наявній у публічній кадастровій карті. На думку ОСОБА_15 , без її відома відбулася зміна місцерозташування її ділянки.

Свідок ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про смерть від 04.10.2016 серії НОМЕР_4 .

Водночас, з дослідження у сукупності державного акту на право власності на земельну ділянку від 18.03.2010, виданого на ім`я ОСОБА_17 на земельну ділянку з кадастровим номером 2323655100:08:008:0016, договору оренди землі від 29.12.2011, укладеного між ОСОБА_17 та ТОВ «Терра», а також листа ТОВ «Козацькі землі ЛТД» від 26.08.2015 № 288, випливає, що станом на 18.03.2010 із земельною ділянкою ОСОБА_17 в контурі поля 196 межувала земельна ділянка ОСОБА_15 , а станом на 26.08.2015 із земельною ділянкою 2323655100:08:008:0016 межує земельна ділянка ОСОБА_7 . Причину виникнення зазначених розбіжностей стороною обвинувачення під час судового розгляду не роз`яснено.

Крім цього, пояснення обвинуваченого щодо тривалого обробітку ним земельної ділянки, з якої він в 2015 році зібрав врожай ячменю, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_8 зазначив, що під час проведення звірки укладених договорів на користування землею з кількістю земельних ділянок, що перебувають у фактичному користуванні ТОВ «Терра», було виявлено невідповідність і саме так визначено, що земельну ділянку з кадастровим номером 2323655100:12:006:0027 безпідставно використовував ОСОБА_4 . Також свідок ОСОБА_8 підтвердив, що 10.07.2015 він особисто застав ОСОБА_4 на земельній ділянці з кадастровим номером 2323655100:12:006:0027 під час збору врожаю ячменя.

Фактичні обставини справи щодо збирання ОСОБА_4 врожаю ячменя із земельної ділянки з кадастровим номером 2323655100:12:006:0027 додатково підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_12 .

Зокрема, свідок ОСОБА_13 пояснив, що в перший день збирання врожаю ним було вивезено з поля 3 машини ячменя, приблизно по п`ять тон у кожній. Показання свідка ОСОБА_13 в частині приблизного обсягу зібраного врожаю у перший день обвинуваченим не заперечувались.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 КПК України суд під час розгляду даної справи враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 06.03.2014 по справі № 5-2кс14 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 37908430), від 11.12.2014 по справі 5-23кс14 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 42202948) та приходить до таких висновків.

За нормативним визначенням крадіжка це таємне викрадення чужого майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.

Визначальною ознакою крадіжки є суб`єктивна сторона цього злочину, тобто психічне ставлення винної особи до вчинюваних нею дій. Така особа розуміє, що заволодіває чужим майном, усвідомлює, що воно належить конкретному власнику і що вона обертає його на свою користь протиправно шляхом таємного викрадення.

Специфіка предмету посягання у даній справі обумовлюється положеннями пункту «в» ч. 1 ст. 90 ЗК України, відповідно до якої право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію належить власникові земельної ділянки.

Отже, незалежно від того, хто саме засівав земельну ділянку, право власності на посіви і врожай належить саме власникові землі.

Таким чином, ОСОБА_4 отримавши від особи, яка назвала себе власником земельної ділянки ОСОБА_15 вказівку збирати врожай ячменя, незважаючи на те, що йому було відомо про засівання ділянки ТОВ «Терра», обґрунтовано мав гадане право на вчинення відповідних дій, а відтак виключається наявність у діях ОСОБА_4 вини у формі прямого умислу, що є обов`язковим елементом суб`єктивної сторони крадіжки.

Виходячи з наведеного у діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, що не виключає можливості вирішення питання про його цивільну відповідальність за ці дії в порядку цивільного судочинства.

За загальним правилом частини першої статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

За правилом частини першої статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За правилами ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1), обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3).

Згідно з ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставина, передбачена пунктом 2 частини першої цієї статті (встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення), виявляється під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов потерпілої підлягає залишенню без розгляду. Представник потерпілого у судовому засіданні також заявляв клопотання про залишення цивільного позову без розгляду у зв`язку з тим, що питання про відшкодування шкоди вирішено в порядку цивільного судочинства (справа № 322/462/16).

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України. Документально підтверджені процесуальні витрати у справі відсутні.

Клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому під час судового розгляду не заявлялось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 349, 371, 373 376, 393, 395, 532, КПК України, суд

ухвалив:

1. ОСОБА_4 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України визнати невинуватим та виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

2. Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» залишити без розгляду.

3. Речовий доказ у справі: вантажний автомобіль «ГАЗ-САЗ-53», д.н. НОМЕР_5 , що зберігається у законного власника ОСОБА_13 , повернути ОСОБА_13 ; зерно ячменю, що зберігається у товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Терра».

4. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Суддя ОСОБА_1