Ухвала

від 21.05.2018 по справі 314/5462/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 314/5462/16-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №11-кп/778/594/18 Головуючий в1-йінстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний № 314/5462/16-кДоповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія ст.185 ч.1, ст.15 ч.3 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

захисника адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015080300000329, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні, представника потерпілого ТОВ «Терра» - адвоката ОСОБА_7 на вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2017 року відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює (пенсіонер), має середню технічну освіту, одружений, раніше не судимий;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и л а:

вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2017 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Терра» залишений без розгляду.

Вирішена доля речових доказів.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2015 року за № 12015080300000329, 13.07.2011 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯП № 480287, згідно з технічним звітом по передачі земельних часток (паїв) в натурі із земель колективної власності членам КСП «Золотий колос» Новомиколаївського району Запорізької області, членом якого він був до розпаду останнього, отримав у власність земельну ділянку (пай) загальною площею 6,0809 га, розташовану у західній околиці смт. Новомиколаївка Запорізької області, розташовану безпосередньо на території Новомиколаївської селищної ради Запорізької області, в контурі поля № НОМЕР_1 , кадастровий номер якої 2323655100:12:006:0027.

23.07.2011 року ОСОБА_10 уклав договір встановлення емфітевзису вищезазначеної земельної ділянки з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який (договір) 23.07.2013 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та який з моменту вказаної дати набрав чинності. 06.09.2014 року ОСОБА_11 , будучи засновником та директором ФГ «Терра Плюс», на підставі «Акту прийому-передачі прав володіння і користування земельними ділянками, які належать ФГ «Терра Плюс» до складеного капіталу господарства» передав право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2323655100:12:006:0027, яка належить ОСОБА_10 , і якою до вказаної дати фактично користувалося ФГ «Терра Плюс», - ТОВ «Терра», директором і засновником якого був ОСОБА_11

01.01.2015 року між ФГ «Терра Плюс» та ТОВ «Терра» був укладений договір про сумісну діяльність, відповідно до умов якого була сумісна діяльність вказаних суб`єктів господарювання з метою отримання прибутку та обробітку земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ФГ «Терра Плюс» на підставі договорів емфітевзису, серед яких, зокрема перебувала земельна ділянка ОСОБА_12 під кадастровим номером 2323655100:12:006:0027.

В березні 2015 року ТОВ «Терра» за участю працівників за штатним розкладом вказаного товариства, з використанням сільськогосподарської техніки, необхідної для обробітку, удобрення та засівання земельної ділянки, на вищевказаній земельній ділянці, яка є власністю ОСОБА_10 , здійснило посів насіння ячменю ярого, та починаючи з моменту засівання по 09.07.2015 року регулярно піддавало сільськогосподарській обробці землі в районі посіву, постачаючи на поле воду, мінеральні добрива тощо, тим самим забезпечувало повноцінне зростання даної культури, і на яку відповідно до ч. 1 ст. 410 Цивільного Кодексу України, пункту «б» ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України, а також частини «б» п. 3.3 договору встановлення емфітевзису між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ТОВ «Терра» набуло право власності.

09.07.2015 року, у ранкову годину доби мешканець смт. Новомиколаївка Запорізької області ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме вищевказаного врожаю ячменю ярого, що належало ТОВ «Терра», під приводом здійснення збору такого врожаю із поверхні земельних ділянок, що нібито належать його родичам ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які фактично перебувають у контурі сусіднього поля № 195, за проханням останніх, усвідомлюючи факт того, що зазначену сільськогосподарську культуру було засіяно у вказаному місці саме ТОВ «Терра» (очевидцем чого він був), користуючись відсутністю контроля з боку власників врожаю, із залученням сільськогосподарського комбайну «НИВА СК-5», д.н. НОМЕР_2 , який він для своїх неправомірних цілей попрохав у свого знайомого ОСОБА_15 , за участю свого іншого знайомого ОСОБА_16 , який без усвідомлення злочинності дій ОСОБА_8 надав йому послуги з транспортування викраденого майна своїм вантажним автомобілем «ГАЗ-САЗ-53», д.н. НОМЕР_3 , - прибув на земельну ділянку ОСОБА_10 , кадастровий номер якої 2323655100:12:006:0027, де незаконно, умисно, з корисливих мотивів шляхом покосу вищевказаним комбайном зібрав 11 тон 505 кг ячменю ярого, вартістю 3 050,00 грн. за 1 тонну, на суму 35 227,50 грн., який у подальшому за 3 рази, за вказівкою ОСОБА_8 , з метою отримання незаконної грошової винагороди було вивезено для продажу ОСОБА_16 до ТОВ «Лідер», розташованого по вул. Набережній, 54 в с. Веселий Гай Новомиколаївського району Запорізької області.

Наступного дня, а саме 10.07.2015 року, у денний час ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме решти вищевказаного врожаю ячменю ярого, що належало ТОВ «Терра», який не було зібрано протягом 09.07.2015 року, не зупиняючись на досягнутому, під тим же уявним приводом здійснення збору такого врожаю із поверхні земельних ділянок, які фактично знаходяться у контурі сусіднього поля № 195, що нібито належать його родичам ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , за проханням останніх, усвідомлюючи факт того, що зазначену сільськогосподарську культуру було засіяно у вказаному місці саме ТОВ «Терра», користуючись відсутністю контроля з боку власників врожаю, із залученням сільськогосподарського комбайну «НИВА СК-5», д.н. НОМЕР_2 , який він для своїх неправомірних цілей попрохав у свого знайомого ОСОБА_17 , за участю свого іншого знайомого ОСОБА_16 , який без усвідомлення злочинності дій ОСОБА_8 надавав йому послуги з транспортування викраденого майна своїм вантажним автомобілем «ГАЗ CA3-53», д.н. НОМЕР_3 , - знову прибув на земельну ділянку ОСОБА_10 , кадастровий номер якої 2323655100:12:006:0027, де незаконно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом покосу вищевказаним комбайном зібрав 1 тонну 860 кг ячменю ярого, на суму 5 673 гривні, який завантажив у кузов вантажного автомобіля «ГАЗ CA3-53», д.н. НОМЕР_3 для подальшого транспортування з метою отримання незаконної грошової винагороди, проте не встиг виконати дії, направлені на фактичний збут викраденого майна, що вважав за необхідне для доведення поставленої цілі до кінця, оскільки був застигнутий на місці злочину спочатку власником врожаю ОСОБА_11 , а невдовзі працівниками міліції, які в ході здійснення процесуальних дій, для встановлення належності зібраного ячменю ярого, вилучили останній з кузова автомобіля ОСОБА_16 .

Таким чином ОСОБА_8 своїми діями незаконно здійснив покос та намагався вчинити крадіжку ячменю ярого, на загальну суму 40 тисяч 900 гривень 50 копійок, із частини земельної ділянки ОСОБА_10 , якою фактично користувалося ТОВ «Терра», площею 5,5 га.

Дії ОСОБА_8 , вчинені ним за вищезазначених обставин, викладених в обвинувальному акті, під час досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, а саме як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), так як особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Суд першої інстанції, оцінивши усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, вважав, що у діях ОСОБА_8 відсутня наявність вини у формі прямого умислу, що є обов`язковим елементом суб`єктивної сторони крадіжки, та прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок суду незаконним та таким, що не відповідає вимогам ст.ст. 409, 411 КПК України, оскільки при судовому розгляді кримінального провадження та винесенні судом виправдувального вироку, судом не взято до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини вчинення злочину, у зв`язку з чим його висновки не відповідають матеріалам кримінального провадження, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Твердження суду, що обвинувачений вважав, що збирає урожай на земельних ділянках, які належать його родичам ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , на думку апелянта, не відповідають дійсності. Адже з показань самого обвинуваченого, свідків та письмових доказів вбачається, що ОСОБА_8 ще у 2014 році знав, що земельні ділянки, які належать його родичам ОСОБА_14 та ОСОБА_18 знаходяться фактично у іншому полі контуром № НОМЕР_4 , а земельна ділянка, на якій у липні 2015 року ним було зібрано врожай ячменю ярого, перебуває у власності ОСОБА_10 . Враховуючи, що на момент збору врожаю ячменю ярого ОСОБА_8 усвідомлював той факт, що земельна ділянка знаходиться у власності іншої особи, то з урахуванням положень пункту «в» ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України, він знав, що вказаний врожай не належить його родичам ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , а тому мав умисел, направлений на незаконне заволодіння чужим майном. Таким чином, вважає, що судом не взято до уваги показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_8 , а також письмові докази у вигляді архівних витягів з розпорядження голови Новомиколаївської районної державної адміністрації № 74 від 26.02.2004 року, які мають істотне значення у визначенні наявності прямого умислу у діях обвинуваченого ОСОБА_8 на крадіжку врожаю ячменю ярого з земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ТОВ «Терра». Внаслідок чого суд прийшов до висновків, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та здійснив невірне визначення про відсутність у його діях складу злочину.

На підставі викладеного, просить повторно дослідити обставини, встановлені у ході судового розгляду кримінального провадження, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції надано неналежну оцінку цим доказам; вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України (в редакції закону від 13.05.2014 року) та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В апеляційнійскарзі представникпотерпілого ТОВ«Терра» -адвокат ОСОБА_7 вважає вирок суду незаконним та таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що обвинуваченому ОСОБА_8 було відомо, що земельна ділянка, на якій він незаконно зібрав врожай, протягом останніх років знаходилася в обробітку ТОВ «Терра», про що обвинувачений особисто підтвердив в судовому засіданні суду першої інстанції. Вважає доводи ОСОБА_8 , що врожай ячменю він скосив на прохання ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , є способом захисту від обвинувачення і спростовуються його ж свідченнями. Апелянт звертає увагу, що в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_16 , який пояснив, що він перевіз близько 15 тон ячменю на прохання ОСОБА_8 саме з земельної ділянки, засіяної ТОВ «Терра». ОСОБА_8 в судовому засіданні не довів будь-яких законних підстав, з яких би він мав право зібрати врожай з ділянки, яку він навіть не засівав. Вважає, що безкарність дій ОСОБА_8 може стати негативним прикладом для інших громадян. Минуло вже більше 2 років, а ОСОБА_8 не поніс жодного покарання та не відшкодував збитки, що дає не тільки йому, а й іншим, підстави збирати чужий врожай, продати його і збагатитись. Того ж дня, коли ОСОБА_8 зібрав врожай, він продав його в ТОВ «Лідер». Суд першої інстанції не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_20 , який підтвердив умисний характер дій ОСОБА_8 , що вказує на наявність в нього умислу і на його суб`єктивне відношення до вчиненого правопорушення.

На підставі викладеного, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий обвинувальний вирок, визнавши ОСОБА_8 винним у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, призначивши покарання у вигляді двохсот годин громадських робіт.

В запереченнях на апеляційні скарги захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 просить апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та представника потерпілого ТОВ «Терра» - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2017 року відносно ОСОБА_8 без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор не підтримала клопотання прокурора у кримінальному провадженні, яке міститься в апеляційній скарзі, про повторне дослідження доказів.

Заслухавши доповідьсудді просутність судовогорішення тааргументи скарг;в судовихдебатах:прокурора,яка частковопідтримала апеляційніскарги,прохала вирокрайонного судускасувати тапризначити новийрозгляд провадженняв судіпершої інстанціїу зв`язкуз відсутністюаналізу наданихсуду доказів;представника потерпілого,яка такожпрохала скасувативирок судута призначитиновий судовийрозгляд;обвинуваченого,зокрема ів останньомуслові,та йогозахисника,які заперечувалипроти задоволенняапеляційних скарг;перевіривши матеріалипровадження,та обговорившидоводи сторін,колегія суддіввважає,що апеляційні скарги прокурора укримінальному провадженніта представникапотерпілого ТОВ«Терра» -адвоката ОСОБА_7 задоволенню непідлягають,з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою суд у вироку зазначає формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На переконання колегії суддів, вказані вимоги судом першої інстанції були дотримані.

Підстави для виправдання ОСОБА_8 і мотиви, з яких суд відкинув докази обвинувачення, викладені у вироку в повному обсязі.

Так, на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, сторона обвинувачення посилалась на покази свідків, а також на наступні письмові докази:

- державний акт на право власності на земельну ділянку від 18.03.2010 року, виданого на ім`я ОСОБА_21 на земельну ділянку з кадастровим номером 2323655100:08:008:0016;

- договір оренди землі від 29.12.2011 року, укладеного між ОСОБА_21 та ТОВ «Терра»;

- лист ТОВ «Козацькі землі ЛТД» від 26.08.2015 року №288.

Кримінальний процесуальний закон (ст. 92 КПК України) покладає на сторону обвинувачення обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.

Покази обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_18 суд визнав такими, що підтверджують невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні крадіжки.

Так, з показань обвинуваченого ОСОБА_8 випливало, що він дійсно в липні 2015 року збирав врожай ячменю з земельної ділянки за усним дорученням ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , так само, як робив це на протязі багатьох років поспіль до 2014 року, оскільки вважав, що врожай ячменю в силу приписів чинного законодавства належав їм як власникам цієї землі. У 2014 році він побачив, як земельну ділянку, яку він до цього обробляв та яка, за його переконанням належала ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , почала оброблятися працівниками ТОВ «Терра», які повідомили йому, що дана земельна ділянка відтепер перебуває у користуванні цього товариства. Проте, обговоривши зазначене питання з ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , він довідався, що вони не мають будь-яких договірних відносин з ТОВ «Терра». Також зазначав, що згідно з відомостями, що наявні в публічній кадастровій карті земельна ділянка ОСОБА_18 та ОСОБА_14 , накладається на іншу земельну ділянку, що належить третій особі ОСОБА_22 . Після цього, у 2015 році він запитав у ОСОБА_18 та ОСОБА_14 про те, що слід робити з врожаєм ячменю, посіяним ТОВ «Терра» на земельній ділянці, яка ним до 2014 року оброблялася, та отримавши у відповідь доручення на збирання врожаю, обґрунтоване тим, що вони як землевласники також є власниками цього врожаю, зібрав частину врожаю ячменю, поки не був зупинений працівниками міліції.

Свідок ОСОБА_18 підтвердила в судовому засіданні пояснення обвинуваченого та показала, що вона насправді доручала ОСОБА_8 скосити врожай ячменю на належній їй земельній ділянці з кадастровим номером 2323655100:08:008:0043, що знаходиться в контурі поля № 195.

Проаналізувавши показання свідка ОСОБА_18 судом першої інстанції було з`ясовано, що свідок не розуміється на визначенні контурів полів, а місцезнаходження своєї земельної ділянки на місцевості знає зі слів землеміра, який вказав їй земельну ділянку після розпаювання земель у контурі сусіднього поля № 196, а відтак ОСОБА_18 мала переконання, що її земельна ділянка на місцевості знаходиться саме в контурі поля 196, хоча це і не відповідає інформації, наявній у публічній кадастровій карті. На думку ОСОБА_18 , без її відома відбулася зміна місцерозташування її ділянки.

Решта доказів також не вказувала на вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке було йому інкриміновано.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

З показів допитаних в судовому засіданні свідків, письмових і речових доказів випливало, що ОСОБА_8 , отримавши від особи, яка назвала себе власником земельної ділянки ОСОБА_18 , вказівку збирати врожай ячменя, незважаючи на те, що йому було відомо про засівання ділянки ТОВ «Терра», обґрунтовано мав гадане право на вчинення відповідних дій.

Відтак, виключається наявність у діях ОСОБА_8 вини у формі прямого умислу, що є обов`язковим елементом суб`єктивної сторони крадіжки.

Суд, проаналізувавши усі докази на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, внаслідок чого останній підлягав виправданню на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Зі вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги прокурора колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, апеляційна скарга може бути задоволена апеляційним судом у разі, якщо вона містить посилання на те, в чому полягає неправильність оскаржуваного вироку та містить визначені чинним процесуальним законом підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції. Лише за об`єктивного підтвердження таких підстав можливе скасування оскаржуваного вироку. В апеляційній скарзі прокурор ще раз цитує докази та доводи із обвинувального акта, яким надана правова оцінка судом, формально виражає незгоду із вироком суду і не спростовує об`єктивними даними висновки місцевого суду.

Щодо доводів апеляційних скарг про те, що судовий розгляд був неповний, через те, що судом не було взято до уваги показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів зазначає, що різна оцінка доказів суду, у порівнянні з їх оцінкою стороною обвинувачення, не може свідчити про їх неправильну оцінку судом або про його упередженість, а тому доводи апелянтів про необґрунтованість та незаконність судового рішення через невідповідність висновків суду, викладених у ньому, фактичним обставинам кримінального провадження, є надуманими і неспроможними.

Доказів на беззаперечну вину ОСОБА_8 , у скоєнні інкримінованого йому злочині, поза розумним сумнівом, стороною обвинувачення надано не було як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду.

Посилання апелянтів в апеляційних скаргах на наявність у діях ОСОБА_8 прямого умислу на крадіжку врожаю ячменю ярого з земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ТОВ «Терра», є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 , отримавши від ОСОБА_18 (особи, яка назвала себе власником земельної ділянки) вказівку збирати врожай ячменя, незважаючи на те, що йому було відомо про засівання ділянки ТОВ «Терра», обґрунтовано мав гадане право на вчинення відповідних дій, а іншого з боку обвинувачення не доведено.

Доводи про відсутність у вироку оцінки наявних у матеріалах провадження доказів носять суто формальний характер, так як вони є лише інформативними, оскільки для цілей та завдань у цьому кримінальному провадженню, для доказування незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) обвинуваченим, доказового значення не мають.

Що стосується клопотання прокурора про повторне дослідження обставин, встановлених у ході судового розгляду кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що обставини, які б вказували про необхідність повторного дослідження доказів, як того вимагають положення ч. 3 ст. 404 КПК України, прокурором зазначені не були. Також прокурор не обґрунтував в чому полягає неповнота дослідження доказів місцевим судом або в чому було допущено порушення при їх оцінці, відтак підстав для задоволення клопотання апелянта в цій частині колегія суддів не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що виправдувальний вирок суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Порушень кримінального процесуального законодавства, що тягнуть безумовне скасування вироку, при апеляційному розгляді справи, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги прокурора укримінальному провадженніта представника потерпілого ТОВ «Терра» - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 24 листопада 2017 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4