Рішення

від 21.11.2017 по справі 629/5364/13-ц

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/5364/13-ц

Номер провадження 2/629/426/17

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Попова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Габор В.В.,

позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2,

представника відповідачів за первісним позовом ОСОБА_3, ПП Агро Маркет та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3, третьої особи за зустрічним позовом ПП Агро Маркет - ОСОБА_4,

відповідача за первісним позовом, третьої особи за зустрічним позовом - ОСОБА_5, представника відповідача за первісним позовом, третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_5 - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Приватного підприємства Агро Маркет про стягнення коштів за договором позики, договором застави та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_5, Приватне підприємств Агро Маркет , приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 про визнання договору позики неукладеним та стягнення коштів -

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення 1 200 000,00 грн. за договором позики від 11.03.2013 року з ОСОБА_3 та 960 000,00 грн. вартості предмету застави з Приватного підприємства Агро Маркет .

ОСОБА_3 та Приватне підприємство Агро Маркет звернулись з зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 про визнання договору позики неукладеним, визнання договору застави недійсним та стягнення коштів, як безпідставно отриманих.

23.04.2014 року рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ПП Агро Маркет про стягнення за договором позики відповідно суми 1 200 000,00 гривень з ОСОБА_3 та 960 000,00 гривень вартості предмету застави з ПП Агро Маркет . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договору позики від 11.03.2013 року неукладеним та стягнення суми коштів в розмірі 400 000,00 гривень відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд Харківської області 05.03.2015 року своєю ухвалою прийняв відмову представника ОСОБА_3 від апеляційної скарги на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року у даній справі, у зв'язку з чим апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою закрито.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року набрало законної сили та відповідачами ОСОБА_3 та ПП Агро Маркет сплачено ОСОБА_1 1 200 000,00 та 960 000,00 гривень відповідно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 30.03.2016 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3, ухвалу апеляційного суду від 05.03.2015 року про закриття провадження у справі № 629/5364/13-ц від 05.03.2015 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.08.2016 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою апеляційної інстанції ОСОБА_3 та ПП Агро Маркет подали касаційні скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 року рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 10 серпня 2016 року скасовані, справу передано на новий розгляд до Лозівського міськрайонного суду Харківської області. Суд касаційної інстанції вказав, що поза увагою судів залишились доводи ОСОБА_3 про те, що грошових коштів за договором позики вона не отримувала, оскільки договір позики уклала на прохання ОСОБА_1, як гарантію повернення належної йому частки у статутному капіталі ПП Агро Маркет та ТОВ Славія , у зв'язку з його виходом зі складу засновників вказаних товариств, що підтверджується тим, що договір позики був укладений 11 березня 2013 року, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 665, і в цей же день ОСОБА_1 надав заяви про припинення своєї участі у складі засновників ПП Агро Маркет та ТОВ Славія , які посвідчені нотаріально та зареєстровані в реєстрі за № 666 та № 667. Крім того, суд касаційної інстанції акцентував увагу на тому, що вирішуючи спір в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення із заставодавця ПП Агро Маркет вартості предмету застави - майбутнього врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон за договором застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року, визначеної за домовленістю сторін в розмірі 960 000,00 грн., суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що п. 4.5 договору застави передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється заставодержателем у порядку, передбаченому чинним законодавством, а статтями 20, 21 Закону України Про заставу та ст. ст. 590, 591 ЦК України визначений порядок продажу заставного майна та задоволення вимог кредитора за рахунок виручених від продажу предмету застави грошових коштів, тому звернення стягнення на предмет застави шляхом стягнення вартості заставного майна, не передбачено діючим законодавством.

18.01.2017 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Приватного підприємства Агро Маркет про стягнення грошових коштів у розмірі 7 022 624,08 грн., у якій позивач зазначає, що 11.03.2013р. між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2 560 000,00 гривень 00 копійок із строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400 000,00 грн в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960 000,00 грн. в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1 200 000,00 грн. в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Гроші в розмірі 400 000,00 грн. були повернуті позикодавцю у строки встановлені договором позики, однак грошові кошти у розмірі 960 000,00 грн. у строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року повернуті не були. Оскільки позичальник здійснив порушення умов договору, не повернувши чергову частину позики в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року, то згідно з договором та законодавством України позичальник має право вимагати дострокового повернення повної суми заборгованості у розмірі 2 160 000,00 грн. Крім того, відповідно до п. 3 договору позики у разі девальвації протягом строку дії цього договору національної грошової одиниці України позичальник зобов'язується повернути суму грошей у гривнях еквівалентну 320 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день платежу, а саме: гроші в сумі 400 000,00 грн., еквівалентну 50000,00 доларам США в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960 000,00 грн., еквівалентну 120 000,00 доларів США в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1 200 000,00 грн., еквівалентну 150 000,00 доларам США в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Таким чином, з посиланням на п. 3. Договору,на ст.ст. 6, 204, 524, 533, 627 ЦК України позивач просить стягнути 5719467,00 грн. Крім того, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 84249,86 грн. та індекс інфляції у розмірі 785 434,36 грн., а також з посиланням на ст. 1048 ЦК України проценти у розмірі 433 472,86 грн. Також позивач зазначає про те, що договір позики від 11.03.2013 року було укладено за письмовою згодою чоловіка, а відтак грошові кошти отримувались в інтересах сім'ї позичальника , тому ОСОБА_3 та ОСОБА_5 несуть солідарне зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договором позики. В зв'язку з цим, ОСОБА_1 просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 7 022 624,08 гривень, яка складається з наступного: основна заборгованість за договором позики від 11.03.2013р. в розмірі 5 719 467,00 грн., 3% процентів річних в сумі 84249,86 грн., індекс інфляції (інфляційні втрати) в сумі 785 434,36 грн., проценти від суми позики 433 472,86 грн. Окрім цього, 11.03.2013 року між ОСОБА_1 (далі - Заставодержатель) та Приватним підприємством Агро Маркет (далі - Майновий поручитель) було укладено договір застави майбутнього врожаю, в силу якого, згідно п. 1.1. заставодержатель має право у разі невиконання майновим поручителем зобов'язання, забезпеченого заставою отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами майнового поручителя. Згідно п. 1.2 вказаного договору майновий поручитель надав в заставу врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, що планувалось зібрати з полів загальною площею 281 га, що знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області та належать майновому поручителю на праві власності. Вартість предмету застави була оцінена в 960 000,00 грн. (п.1.3. Договору). Вищенаведений предмет застави є забезпеченням виконання зобов'язань, які передбачені договором позики, посвідченим ОСОБА_7 приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області 11 березня 2013 року, за реєстровим № 665, укладений між заставодержателем та позичальником (ОСОБА_3) відносно виконання умов основного договору, а саме на суму 960 000,00 грн., сплати відсотків та неустойки у розмірах та строках, передбачених основним договором; строк виконання зобов'язання з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року. Оскільки позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання в сумі 960 000,00 грн. перед позикодавцем у строк встановлений основним договором, то позивач просить стягнути з Приватного підприємства Агро Маркет суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон в сумі, визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960 000,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідачів.

Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3 подала до суду зустрічну уточнену позовну заяву до ОСОБА_1, треті особи - Приватне підприємство Агро Маркет , ОСОБА_5, приватний нотаріус Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7, у якій вказує, що грошові кошти за договором позики від 11.03.2013 року їй не передавались, а тому просить суд стягнути з ОСОБА_1 у порядку повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави за неукладеним договором позики у розмірі 1 326 223,93 грн. Свої вимоги ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що 11 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було підписано договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2560000,00 грн. зі строком виплати до 20 серпня 2014 року, які ОСОБА_1 заявив до стягнення. Однак, даний договір позики не було укладено, оскільки ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_3 не передавав. Також сам договір позики від 11 березня 2013 року не містить відомостей про отримання грошових коштів позичальником. Натомість, відповідно до положень ст. 1046 ЦК України договір позики є реальним правочином і є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. 09 серпня 2013 року та 23 серпня 2013 року ОСОБА_3 безпідставно передала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн., що становить еквівалент у 49140,00 доларів США на виконання неукладеного договору, які вона передала ОСОБА_1 за його частку в статутного капіталі ТОВ «Славія» . Проте ОСОБА_1, який видав 11.03.2013 року нотаріально посвідчену заяву про відсутність у нього будь-яких фінансових претензій до ТОВ «Славія» , звернувся до господарського суду і стягнув з товариства вартість своєї частки ще раз. З посиланням на п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , ст. 1212 та ст. 533 ЦК України ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави за неукладеним договором позики у розмірі 1 326 223,93 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Крім того, ОСОБА_3 подала до суду заяву про поворот виконання рішення суду, у якій просить в поряду повороту виконання зобов'язати позивача за первісним позовом - ОСОБА_1, повернути відповідачеві за первісним позовом - ОСОБА_3 безпідставно стягнені з неї за рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року грошові кошти у розмірі 1 200 000,00 грн. Свою заяву ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що 23.04.2014 р. Лозівський міськрайонний суд Харківської області прийняв рішення по справі № 629/5364/13-ц, згідно з яким вирішив стягнути з ОСОБА_3 суму заборгованості за договором позики від 11.03.2013 року в розмірі 1 200 000,00 гривень 00 копійок; стягнути з Приватного підприємства Агро Маркет суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013р., в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960 000,00 гривень 00 копійок; в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, Приватного підприємства Агро Маркет до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 11.03.2013 року неукладеним та стягнення суми коштів в розмірі 400 000 грн. - відмовити в повному обсязі. 05.03.2015 р. ухвалою Апеляційного суду Харківської області прийнято відмову представника ОСОБА_3 від апеляційної скарги на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області по справі № 629/5364/13-ц від 23.04.2014 року та закрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою. На підставі виконавчого листа № 629/5364/13-ц від 13.03.2015 р., виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47346050. ОСОБА_3 виконала рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області по справі № 629/5364/13-ц від 23.04.2014 року в повному обсязі і сплатила на користь ОСОБА_1 1 200 000 гривень 00 копійок. Факт сплати грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 1200000,00 грн. за виконавчим листом № 629/5364/13-ц від 13.03.2015 р., виданим Лозівським міськрайонним судом Харківської області, підтверджується платіжним дорученням № Р24АР24А244959886366274 від 05.06.2015 р. з відміткою Харківського ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про проведення платежу у розмірі 300000,00 грн. та платіжним дорученням № Р24АР24А244936062723544 від 05.06.2015 р. з відміткою Харківського ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про проведення платежу у розмірі 900 000,00 грн. 05.06.2015 р. старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_8 винесено постанову про закриття виконавчого провадження від 05.06.2015 р. ВП № 47346050. У постанові про закриття виконавчого провадження від 05.06.2015 р. ВП № 47346050 зазначено: 05.06.2015р. до відділу ДВС Лозівського МРУЮ надійшли платіжні доручення № Р24АР24А244959886366274, № Р24АР24А244936062723544 від 05.06.2015 р. про сплату боргу у повному обсязі. Зважаючи на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 року скасовано рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року та з посиланням на ст. 380 ЦПК України, ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 1 200 000,00 гривень 00 копійок.

Також Приватне підприємство Агро Маркет подало до суду заяву про поворот виконання рішення суду, у якій просить в поряду повороту виконання зобов'язати позивача за первісним позовом - ОСОБА_1, повернути відповідачеві за первісним позовом - Приватному підприємству Агро Маркет безпідставно стягнену за рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області по справі № 629/5364/13-ц суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013р., в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави у розмірі 960 000,00 гривень та судовий збір в розмірі 1720,50 грн., а всього 961 720,50 грн. Свою заяву ПП Агро Маркет обґрунтовує тим, що 23.04.2014 р. Лозівський міськрайонний суд Харківської області прийняв рішення по справі № 629/5364/13-ц, згідно з яким вирішив стягнути з ОСОБА_3 суму заборгованості за договором позики від 11.03.2013 року в розмірі 1 200 000,00 гривень; стягнути з Приватного підприємства Агро Маркет суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013р., в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960 000,00 гривень; в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, Приватного підприємства Агро Маркет до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 11.03.2013 року неукладеним та стягнення суми коштів в розмірі 400 000 грн. - відмовити в повному обсязі. 05.03.2015 р. ухвалою Апеляційного суду Харківської області прийнято відмову представника ОСОБА_3 від апеляційної скарги на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області по справі № 629/5364/13-ц від 23.04.2014 року та закрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою. На підставі виконавчого листа № 629/5364/13-ц від 13.03.2015 р., виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області, про стягнення з ПП Агро Маркет грошових коштів у розмірі 961 720,50 грн. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46910869. ПП Агро Маркет виконало рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області по справі №629/5364/13-ц від 23.04.2014 року в повному обсязі і сплатило на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 961 720,50 грн. Факт сплати грошових коштів ОСОБА_1 у розмірі 961 720,50грн. за виконавчим листом № 629/5364/13-ц від 13.03.2015 р., виданим Лозівським міськрайонним судом Харківської області підтверджується платіжним дорученням № 19 від 20.03.2015 р. з відміткою Харківського ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про проведення платежу у розмірі 961 720,50 грн. отримувачу - Червонозаводському ВДВС ХМУЮ. 23.03.2015 р. головним державним виконавцем Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_9 винесено постанову про закриття виконавчого провадження ВП № 46910869. У постанові про закриття виконавчого провадження від 23.03.2015 р. ВП № 46910869 зазначено: Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області виконано в повному обсязі. 20.03.2015 р. на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти від боржника у розмірі 961 720,50 грн., тобто рішення виконано в добровільному порядку. . Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 629/5364/13-ц від 13.03.2015 р., виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області, про стягнення з ПП Агро Маркет на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 961720,50 грн. постановлено закінчити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження , тобто на підставі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Зважаючи на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016 року скасовано рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року та з посиланням на ст. 380 ЦК України Приватне підприємство Агро Маркет просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 961 720,50 грн.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги за первісним позовом підтримали, просили первісний позов задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, а також заяв ОСОБА_3 та ПП Агро Маркет про поворот виконання рішення суду відмовити в повному обсязі. Підтримуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 11 березня 2013 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 2 560 000,00 грн. зі строком виплати до 20 серпня 2014 року. Грошові кошти позивач передав ОСОБА_3 в доларах США 11 березня 2013 року у себе вдома за адресою: Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, мікрорайон 1АДРЕСА_1, за сорок хвилин до підписання договору позики, при цьому розписки у ОСОБА_3 про передачу грошових коштів не брав. Пояснив також, що грошові кошти до підписання договору були зачиненими в його автомобілі біля офісу приватного нотаріуса, однак до оформлення усіх документів у нотаріуса ключі від автомобіля позивача знаходилися у ОСОБА_5 Також ОСОБА_1 пояснив, що до підписання договору позики між ним та подружжям ОСОБА_5 були дружні та довірительні відносини і він ніколи не міг подумати, що йому прийдеться відстоювати свої права в судовому порядку. Також пояснив, що договори позики він оформляв у даного нотаріуса не вперше, раніше він уже нотаріально посвідчував договір позики між ним та ОСОБА_10 Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що договір позики від 11 березня 2013 року не пов'язаний із його заявами, оформленими нотаріально в цей же день про його вихід зі складу учасників ПП Агро Маркет та ТОВ Славія . Зважаючи на те, що ОСОБА_3 прострочила виконання своїх зобов'язань за договором позики, він змушений був звернутися до суду про солідарне стягнення з ОСОБА_11 та ОСОБА_5 грошових коштів в примусовому порядку.

Позивач за зустрічною позовною заявою та відповідач за первісним позовом - ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 проти первісного позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні. Зустрічну позовну заяву та заяву про поворот виконання рішення суду підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, не заперечували проти задоволення заяви ПП Агро Маркет про поворот виконання рішення суду. Зокрема, ОСОБА_3 пояснила, що 11 березня 2013 року у приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 було оформлено ряд документів з послідовними порядковими номерами, зокрема, договір позики від 11 березня 2013 року, за умовами якого Позикодавець (ОСОБА_1В.) передає у власність Позичальникові (ОСОБА_3М.) грошові кошти в сумі 2 560 000,00 гривень із строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400 000,00 грн. в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960 000,00 грн. в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1 200 000,00 грн. в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Реєстровий номер договору 665; заява ОСОБА_1 від 11 березня 2013 року адресована загальним зборам Приватного підприємства Агро Маркет , у якій ОСОБА_1 заявляє про свій вихід зі складу учасників (засновників) Приватного підприємства Агро Маркет з передачею належної йому частки в статутному капіталі Приватного підприємства Агро Маркет у розмірі 50% громадянці України ОСОБА_3 на умовах послідової грошової компенсації, згідно графіку та розміру, а саме в порядку авансу відразу готівкою 240 000,00 грн., еквівалентну 30000,00 доларів США, в період з 30 березня 2013 року по 20 квітня 2013 року готівкою 400000 гривень, еквівалентну 50000,00 доларів США. Реєстровий номер заяви - 666; заява ОСОБА_1 від 11 березня 2013 року адресована загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю Славія , у якій ОСОБА_1 заявляє про свій вихід зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю Славія з передачею у повному обсязі належну йому частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність у розмірі 65% громадянці України ОСОБА_3. У заяві було зазначено, що матеріальних претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю Славія та учасника (засновника) ТОВ Славія ОСОБА_3 не має. Реєстровий номер заяви - 667; договір застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року, підписаний між ОСОБА_1 (далі - Заставодержатель) та Приватним підприємством Агро Маркет (далі - Майновий поручитель), відповідно до умов якого заставодержатель має право у разі невиконання майновим поручителем зобов'язання, забезпеченого заставою отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами майнового поручителя. Згідно п. 1.2. вказаного договору майновий поручитель надав в заставу врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, що планувалось зібрати з полів загальною площею 281 га, що знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області та належать майновому поручителю на праві власності. Вартість предмету застави була оцінена в 960 000,00 грн. (п.1.3. Договору). Вищенаведений предмет застави є забезпеченням виконання зобов'язань, які передбачені договором позики, посвідченим ОСОБА_7 приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області 11 березня 2013 року, за реєстровим № 665, укладений між заставодержателем та позичальником (ОСОБА_3) відносно виконання умов основного договору, а саме на суму 960 000,00 грн., сплати відсотків та неустойки у розмірах та строках, передбачених основним договором; строк виконання зобов'язання з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року. Реєстровий номер договору - 668; заява ОСОБА_3, як директора Приватного підприємства Агро Маркет від 11 березня 2013 року адресована ОСОБА_1, відповідно до умов якої ОСОБА_3 підтверджує той факт, що вона зобов'язується на суму 1200000,00 грн., еквівалентну 150000,00 доларів США скласти та підписати договір застави майбутнього врожаю посіву озимої пшениці 2014 року строком з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року. Реєстровий номер заяви 669; заява ОСОБА_1 від 11 березня 2013 року адресована Приватному підприємству Агро Маркет у якій ОСОБА_1 підтверджує той факт, що отримав від ОСОБА_3 як директора Приватного підприємства Агро Маркет , гроші на суму 240 000,00 гривень, еквівалентну 30000,00 доларів США в якості авансу за вихід зі складу Учасників (засновників) Приватного підприємства Агро Маркет . Дану заяву зареєстровано в реєстрі за № 670.

Також ОСОБА_3 пояснила, що незважаючи на підписання договору позики 11 березня 2013 року грошових коштів вона від ОСОБА_1 не отримувала, а в самому договорі позики немає відомостей про отримання нею грошових коштів, також жодних розписок вона не оформлювала, оскільки грошових коштів ні під час підписання договору позику, ні до його підписання, ні після його підписання від ОСОБА_1 не отримувала.

Крім того пояснила, що договір позики був гарантією повернення належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ПП Агро Маркет та ТОВ Славія , у зв'язку з його виходом зі складу засновників вказаних юридичних осіб, оскільки в цей же день ОСОБА_1 надав заяви про припинення своєї участі у складі засновників ПП Агро Маркет та ТОВ Славія , які посвідчені нотаріально.

Спори про вихід ОСОБА_1 зі складу ПП Агро Маркет та ТОВ Славія розглядалися окремо в порядку цивільного та господарського судочинства. Зокрема, ОСОБА_1 звертався із позовом до Київського районного суду міста Харкова із позовом до ПП Агро Маркет про стягнення вартості частки в статутному капіталі підприємства в зв'язку з його виходом зі складу учасників ПП Агро Маркет . Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2015 року по справі № 640/10932/15-ц у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення вартості частини майна, пропорційного його частці в статутному капіталі ПП Агро Маркет відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 березня 2016 року рішення Київського районного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року скасовано, а провадження по справі закрито в зв'язку з тим, що даний спір підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. ОСОБА_1 звертався із аналогічним позовом до господарського суду Харківської області, однак рішенням господарського суду Харківської області від 19 червня 2017 року у справі № 922/1156/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.

Стосовно виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ Славія , то постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2017 року у справі № 922/3535/15 в зв'язку з поданням ОСОБА_1 заяви про вихід зі складу учасників ТОВ Славія від 11 березня 2013 року було стягнуто з ТОВ Славія на користь ОСОБА_1 вартість частини майна, пропорційній частці в статутному капіталі в сумі 386 685,00 грн., а також три відсотки річних та інфляційні.

Також ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1, звертаючись до господарських судів про стягнення вартості частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі ПП Агро Маркет та ТОВ Славія , поступив не порядно, оскільки вона за його вихід зі складу учасників ПП Агро Маркет сплатила йому суму грошових коштів у розмірі, що еквівалентна 80 тисячам доларів США, а за його вихід зі складу учасників ТОВ Славія ще у 2013 році сплатила йому грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн., що навіть перевищує суму коштів, стягнутих за рішенням господарського суду.

ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 акцентували увагу також на тому, що договір позики від 11 березня 2013 року мав слугувати гарантією виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань щодо сплати ОСОБА_1 вартості його часток за вихід зі складу учасників ПП Агро Маркет та ТОВ Славія , оскільки в цей же день ОСОБА_1 надав заяви про припинення своєї участі у складі засновників ПП Агро Маркет та ТОВ Славія , які посвідчені нотаріально. В свою чергу, ОСОБА_1 вчиняє дії, спрямовані на стягнення грошових коштів як із ПП Агро Маркет та ТОВ Славія , так і на стягнення грошових коштів за договором позики із ОСОБА_3, хоча грошові кошти за цим договором так і не було передано.

Проти позову ОСОБА_1 ОСОБА_3 заперечувала, свій позов підтримала в повному обсязі, а також просила задовольнити заяву про поворот виконання рішення суду.

Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_6 проти первісного позову ОСОБА_1 заперечували в повному обсязі, просили у його задоволенні відмовити. Проти задоволення зустрічної позовної заяви, заяви ОСОБА_3 та ПП Агро Маркет про поворот виконання рішення суду не заперечували.

У судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що дійсно 11 березня 2013 року його дружина - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підписали ряд документів у приватного нотаріуса ОСОБА_7, пов'язаних із виходом ОСОБА_1 зі складу учасників ПП Агро Маркет та ТОВ Славія . Також ОСОБА_5 пояснив, що грошових коштів за договором позики від 11 березня 2013 року його дружина ОСОБА_3 не отримувала, оскільки договір позики був гарантією повернення ОСОБА_1 вартості майна, пропорційної його частці в статутному капіталі ПП Агро Маркет та ТОВ Славія . Вважає, що солідарне стягнення грошових коштів із нього та ОСОБА_3 є необґрунтованим, оскільки грошових коштів за договором позики ні він, ні його дружина - ОСОБА_3 не отримували, а сам ОСОБА_5 не є стороною договору позики від 11 березня 2013 року.

Представник ПП Агро Маркет ОСОБА_4 проти задоволення первісного позову заперечувала в повному обсязі, просила задовольнити заяву ПП Агро Маркет про поворот виконання рішення суду. Проти задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 та її заяви про поворот виконання рішення не заперечувала.

Представник ПП Агро Маркет ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що договір застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року є похідним правочином від договору позики від 11 березня 2013 року. Оскільки грошових коштів ОСОБА_3 за договором позики від 11 березня 2013 року не отримувала, то сам договір позики є неукладеним, а тому жодних правовідносин за неукладеним правочином у ПП Агро Маркет не виникло. Що ж стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПП Агро Маркет суми застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960 000,00 грн., то представник ПП Агро Маркет пояснила, що така вимога суперечить нормам чинного законодавства, які регулюють порядок звернення стягнення на заставлене майно.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні правовідносини.

11.03.2013 року сторонами у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 були оформлені такі документи з послідовними реєстровими номерами: Договір позики від 11 березня 2013 року, підписаний між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за умовами якого Позикодавець (ОСОБА_1В.) передає у власність Позичальникові (ОСОБА_3М.) грошові кошти в сумі 2 560 000,00 гривень із строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400 000,00 грн. в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960 000,00 грн. в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1 200 000,00 грн. в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 665; заява ОСОБА_1 від 11 березня 2013 року адресована загальним зборам Приватного підприємства Агро Маркет , у якій ОСОБА_1 заявляє про свій вихід зі складу учасників (засновників) Приватного підприємства Агро Маркет з передачею належної йому частки в статутному капіталі Приватного підприємства Агро Маркет у розмірі 50% громадянці України ОСОБА_3 на умовах послідової грошової компенсації, згідно графіку та розміру, а саме в порядку авансу зразу готівкою 240 000,00 грн., еквівалентну 30000,00 доларів США, в період з 30 березня 2013 року по 20 квітня 2013 року готівкою 400 000,00 грн, еквівалентну 50 000,00 доларів США, зареєстрована в реєстрі за № 666; заява ОСОБА_1 від 11 березня 2013 року адресована загальним зборам Товариства з обмеженою відповідальністю Славія , у якій ОСОБА_1 заявляє про свій вихід зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю Славія з передачею у повному обсязі належну йому частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальність у розмірі 65% громадянці України ОСОБА_3. У заяві було зазначено, що матеріальних претензій до Товариства з обмеженою відповідальністю Славія та учасника (засновника) ТОВ Славія ОСОБА_3 не має, зареєстрована в реєстрі за № 667; Договір застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року, підписаний між ОСОБА_1 (далі - Заставодержатель) та Приватним підприємством Агро Маркет (далі - Майновий поручитель), відповідно до умов якого заставодержатель має право у разі невиконання майновим поручителем зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами майнового поручителя. Згідно п. 1.2. вказаного договору майновий поручитель надав в заставу врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, що планувалось зібрати з полів загальною площею 281 га, що знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області та належать майновому поручителю на праві власності. Вартість предмету застави була оцінена в 960 000,00 грн. (п.1.3. Договору). Вищенаведений предмет застави є забезпеченням виконання зобов'язань, які передбачені договором позики, посвідченим ОСОБА_7 приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області 11 березня 2013 року, за реєстровим № 665, укладений між заставодержателем та позичальником (ОСОБА_3) відносно виконання умов основного договору, а саме на суму 960 000,00 грн., сплати відсотків та неустойки у розмірах та строках, передбачених основним договором; строк виконання зобов'язання з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року, зареєстрований в реєстрі за № 668; заява ОСОБА_3, як директора Приватного підприємства Агро Маркет від 11 березня 2013 року адресована ОСОБА_1, відповідно до умов якої ОСОБА_3 підтверджує той факт, що вона зобов'язується на суму 1 200 000,00 грн., еквівалентну 150000,00 доларів США скласти та підписати договір застави майбутнього врожаю посіву озимої пшениці 2014 року строком з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року, зареєстрована в реєстрі за № 669; заява ОСОБА_1 від 11 березня 2013 року адресована Приватному підприємству Агро Маркет у якій ОСОБА_1 підтверджує той факт, що отримав від ОСОБА_3 як директора Приватного підприємства Агро Маркет , гроші на суму 240 000,00 гривень, еквівалентну 30000,00 доларів США в якості авансу за вихід зі складу Учасників (засновників) Приватного підприємства Агро Маркет , зареєстрована в реєстрі за № 670.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною другою ст. 1046 ЦК України встановлено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Наведене відповідає особливостям реальних договорів, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 640 ЦК України, якою закріплено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Отже, договір позики є реальним з усіма притаманними таким договором речовими ознаками. Звідси - права і обов'язки сторін за договором позики не можуть виникнути до передачі грошей або інших речей.

Форма договору позики визначена ст. 1047 ЦК України, відповідно до частини першої якої, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Згідно з частиною другою цієї статті, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином, закон не вимагає обов'язкового нотаріального посвідчення договору позики, проте за домовленістю сторін чи на вимогу однієї зі сторін такий договір може бути нотаріально посвідчений (ч. 4 ст. 209 ЦК України). Виходячи з цього, для визначення факту укладення договору позики, нотаріальна форма договору не є визначальною.

Відповідно до ч. 4 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Однак, це положення Кодексу не застосовується до тих правовідносин, що регулюються спеціальним законодавством.

Відповідно до ст. 54 Закону України Про нотаріат , нотаріальному посвідченню підлягають правочини, щодо яких законодавством встановлено обов'язкову нотаріальну форму, а за бажанням сторін - будь-які інші правочини, в тому числі, будь-які договори.

Відповідно до ч.2 статті 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Наразі саме такий момент, як зазначалося, встановлений для договорів позики (ст. 1046 ЦК України).

Застосовуючи акти цивільного законодавства, суд зважає на необхідність дотримання положень щодо співвідношення загальних і спеціальних норм.

В цивілістичній доктрині загальними нормами зазвичай визнаються норми, які застосовуються до всіх або більшості інститутів галузі (загальна частина), а спеціальні норми належать до окремих інститутів. При цьому звертається увага на те, що загальні норми права поширюють дію на певний рід відносин, а спеціальні - на вид відносин в межах роду з метою конкретизації правового регулювання з урахуванням специфіки такого виду відносин.

Тож правило про співвідношення загальних та спеціальних норм, якого необхідно дотримуватись, наступне: під час їхнього застосування до одних і тих самих (однакових) фактичних обставин необхідно брати до уваги те, що спеціальний закон скасовує дію загального. При цьому спеціальні норми уточнюють загальні, а загальні встановлюють засади та основоположний напрям спеціального регулювання.

Статті 639 і 640 ЦК України розміщені у Розділі ІІ Загальні положення про договір Кодексу і виступають загальними нормами цивільного законодавства. Ці норми встановлюють загальні положення щодо форми договорів і моменту їх укладення.

При цьому, ч. 2 ст. 640 ЦК України поширює свою дію лише на реальні договори, тобто ті, які пов'язують момент їх укладення з фактом передачі певної речі. Такими договорами, виступають також і договори позики. Правове регулювання особливостей укладення цих договорів, включаючи положення про їх форму, зміст та момент укладення, передбачено в параграфі 1 Позика Главі 71 Позика. Кредит. Банківський вклад Розділу ІІІ Окремі види зобов'язань .

Стосовно статті 1046 ЦК України, то вона є спеціальною нормою по відношенню до ст. ст. 639 і 640 ЦК України, застосовуючи правило співвідношення загальних і спеціальних норм актів цивільного законодавства, - норми про позику підлягають пріоритетному застосуванню порівняно із загальними положеннями про зобов'язання. В частині, що не суперечить спеціальному законодавству, до позикових відносин застосовуються загальні положення про виконання зобов'язань.

Системне тлумачення ч. 4 ст. 639, ч. 2 ст. 640 та ч. 2 ст. 1046 ЦК України свідчить про те, що нотаріально посвідчений договір позики слід вважати укладеним лише у випадку, якщо такий договір позики засвідчує факт передання грошових коштів (речей). Нотаріальної ж форми договору позики не достатньо для того, щоб вважати такий договір укладеним.

Отже, приписи ч. 4 ст. 639 ЦК України щодо форми договору не є домінуючими і такими, що мають більш вищу юридичну силу, ніж норми ч. 2 ст. 640 та ст. 1046 ЦК України щодо моменту укладення договору позики (моменту передачі грошових коштів).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди, з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1050 ЦК України щодо наслідків порушення договору позичальником, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Отже, договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов?язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов'язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд в справах даної категорії.

При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

У разі встановлення отримання позичальником меншої кількості грошей або речей, ніж вказано в договорі, вважається, що договір був укладений на фактично одержану ним кількість грошей або речей.

Законодавством визначено, що момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем.

Відповідно до статті 1052 ЦК України щодо забезпечення виконання зобов'язання за договором позики, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13 Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. .

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 у справі №6-79цс14: Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів в борг.

За таких обставин будь-яка обіцянка позикодавця надати позику в майбутньому не має юридичного значення, оскільки саме факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою позичальника (частина друга статті 1047 ЦК України).

Судом встановлено, що 11 березня 2013 року приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 посвідчено договір позики між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_3 (Позичальник), який зареєстровано в реєстрі за № 665.

Згідно п. 1 цього договору передбачено, що Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти в сумі 2 560 000 гривень 00 коп.

Інших відомостей щодо передачі грошових коштів Позикодавцем, а також про їх отримання Позичальником, даний договір позики не містить.

В тексті договору позики вжито дієслово в недоконаному виді передає , що не вказує на завершену, тобто на таку, що вже відбулася дію з передачі грошових коштів, і що Позикодавець грошові кошти Позичальнику передав .

Текст договору позики також не містить окремо визначеного положення щодо моменту фактичної передачі грошових коштів та їх отримання до підписання, або в момент нотаріального посвідчення даного договору.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Проте, судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що у даному договорі позики відсутня заява Позичальника ОСОБА_3 про те, що гроші від Позикодавця ОСОБА_1 за цим договором нею отримано до його підписання, або під час підписання, відсутня її заява також і про отримання грошових коштів після підписання договору позики.

Відсутність погодженої дії двох сторін договору позики від 11.03.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зокрема щодо отримання Позичальником грошових коштів, вказує на відсутність законодавчо визначених ознак двостороннього правочину.

Сам зміст даного документу - договору позики від 11.03.2013 року не підтверджує факт передачі грошових коштів від Позичальника до Позикодавця, незважаючи на його нотаріальне посвідчення.

Вказане підтверджується наявним у справі Висновком експертного (семантико-текстуального) Центру судових експертиз Альтернатива № 52/15 від 23.11.2015 року, згідно якого значення слова передає , вжитого у тексті п.1 Договору позики від 11.03.2013, полягає у тому, що укладений договір є свідченням наміру, а можливо початку дії, - передачі коштів, але не має можливості зрозуміти коли ця дія відбулась чи буде завершена.

Тобто, даний Висновок експерта підтверджує відсутність у тексті договору позики від 11.03.2013 року визначеного моменту передачі грошових коштів, як необхідної умови визнання його укладеним відповідно до ч. 2 статті 1046 ЦК України.

Згідно експертного висновку НАпН України від 11.04.2017 року, на підставі висновку експертного (семантико-текстуального) дослідження встановлено: «слово передає не може засвідчувати факту вчинення конкретної дії, наразі факту передачі грошових коштів. Вочевидь, що підтвердженням цього факту є вживання у відповідних письмових документах слів передав та/або отримав » ….. «якщо у договорі позики, посвідченого нотаріально, текстуально не зафіксовано факт передачі грошових коштів чи інших речей, визначених родовими ознаками ( передав , отримав ), та відсутні додаткові письмові докази (заяви, розписки) про передачу/отримання грошових коштів Позичальником, такий договір позики не можна вважати укладеним» .

Таким чином, оскільки момент передачі грошових коштів у позику законодавцем визначено істотною умовою договору позики, позивач зобов'язаний, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, надати докази щодо самого факту передачі грошових коштів, а також проміжку часу їх передачі (визначення поняття моменту передачі ).

Відсутність у наданому позивачем, на обгрунтування своїх позовних вимог, нотаріально посвіченому договорі позики від 11.03.2013 року відомостей щодо моменту передачі грошових коштів у позику, потребує його підтвердження іншими додатковими письмовими доказами.

Однак, інших додаткових письмових доказів, на підтвердження моменту передачі грошових коштів у позику за договором від 11.03.2013 року, позивач ОСОБА_1 суду не надав, а відповідач ОСОБА_3 факт отримання нею грошових коштів заперечує.

Разом з тим, сам по собі лише факт підписання сторонами тексту договору позики, навіть нотаріально посвідченого, без передачі грошей або речей, не породжує у позичальника обов?язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей, а такий договір є неукладеним.

При цьому, суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1, надані ним у судовому засіданні про те, що він передав грошові кошти ОСОБА_3 в доларах США 11 березня 2013 року до підписання договору позики в квартирі, де він проживає, за адресою - смт. Орілька, Лозівського району мікрорайон 1АДРЕСА_2 у присутності ОСОБА_5 Позивач пояснив, що розписка про отримання грошових коштів ОСОБА_3 не складалась, і позивач не вимагав її складення у зв'язку з довірительними стосунками з відповідачами у справі. З цієї ж причини, він не зазначив про факт отримання ОСОБА_3 грошових коштів до підписання договору позики в тексті самого договору. При цьому він пояснив, що під час посвідчення договору позики нотаріусом в м. Лозова, грошові кошти в доларах США залишались зачиненими в його, ОСОБА_1, автомобілі та були передані ним ОСОБА_3 вже після підписання договору.

Проте, як зазначено представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_4, у судовому засіданні Апеляційного суду Харківської області 24.12.2014 року, ОСОБА_1 надані інші пояснення щодо моменту передачі грошових коштів за даним договором позики, зокрема, про передачу грошових коштів не в день підписання і нотаріального посвідчення договору, а ввечері непередодні, тобто іншого дня.

Крім того, листом № 313/01-16 від 13.06.2016 р. приватного нотаріуса ОСОБА_7В підтверджено відсутність у договорі позики від 11.03.2013 року відомостей, що на час його підписання грошові кошти в сумі 2 560 000,00 грн. вже були передані Позичальникові, як і передані Позичальникові в момент його підписання.

10.08.2016 року в судовому засіданні Апеляційного суду Харківської області третя особа нотаріус ОСОБА_7 надала пояснення та підтвердила ту обставину, що до підписання договору позики від 11.03.2013 року вона питала у сторін про факт передачі грошових коштів за цим договором позики, та вони повідомили, що грошові кошти ще не передані. У разі передачі грошових коштів до підписання або під час посвідчення даного договору позики, цей факт обов'язково був би відображений нею у тексті договору окремим пунктом, за правилами, яких вона дотримується в своїй нотаріальній практиці. Вказані обставини підтверджуються даними Журналу судового засідання за 10.08.2016 року (час 10:14:40 - 10:29:10) та технічним записом Апеляційного суду Харківської області по даній справі, які досліджені в судовому засіданні.

Також суд зазначає, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 суду не надано належних та допустимих доказів щодо наявності у нього вказаної суми.

Порівнюючи спірний договір з іншими договорами позики, посвідченими приватним нотаріусом ОСОБА_7 у різний час до 11.03.2013 року сторонами у даній справі, які також досліджені в судовому засіданні, а саме: між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 Миколаєвною від 5 травня 2012р., а також між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 від 28 квітня 2012р., суд встановив, що ці договори, на відміну від договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, містять окремий пункт 3 наступного змісту - 3.Грошова сума, вказана в пункті 1 договору, передана Позикодавцем та отримана Позичальником до підписання цього договору. .

Тим самим наявні відомості щодо моменту передачі грошових коштів безпосередньо в текстах зазначених договорів позики.

Отже, сторони спірного договору позики як ОСОБА_1 так і ОСОБА_3 станом на 11.03.2013 року були обізнані з вимогою закону щодо значення моменту передачі грошей, як умови його укладеності, у тому числі щодо необхідності фіксування цього моменту в договорі позики або його окремого документального оформлення.

Крім того, наведені нотаріально посвідчені договори позики з позичальниками ОСОБА_10 та ОСОБА_12 підтверджують, що й в нотаріальній практиці приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7, яка склалася по договорам позики, дійсно фіксується окремим пунктом договору момент передачі грошових коштів, якщо вони передані до підписання або під час підписання договору позики.

Суд, враховуючи правову позицію Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13 - Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки , встановив відсутність письмових доказів щодо моменту передачі грошових коштів у позику, як у тексті самого договору позики від 11.03.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, так і в будь-яких інших документах, у зв'язку з чим приходить до висновку, що даний договір позики, відповідно до частини 2 статті 1046 ЦК України, є не укладеним.

Обгрунтування позивачем ОСОБА_1 своїх позовних вимог виключно частиною тієї ж правової позиції Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-63цс13 - Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику , в якості доказу, яким, на його думку, одночасно встановлюється момент передачі грошових коштів за спірним договором позики було б можливим лише у випадку, якщо б договір позики від 11.03.2013 року засвідчув факт передання грошових коштів. Нотаріальної ж форми договору позики недостатньо для того, щоб вважати такий договір укладеним, що випливає із системного тлумачення ч. 4 ст. 639, ч. 2 ст. 640 та ч. 2 ст. 1046 ЦК України.

Згідно статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

ОСОБА_1 не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у позовній заяві.

Суд вважає неналежними доказами, і такими, що не підтверджують укладенність договору позики від 11.03.2013 року, нотаріально завірені заяви ОСОБА_1 про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів на загальну суму 400 000,00 грн. від 09.08.2013 року та від 23.08.2013 року за цим договором, оскільки зазначені заяви не містять фактичних даних із встановлення моменту передачі грошових коштів за спірним договором позики, відповідно до вимог ч.2 ст. 1046 ЦК України.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , визначення договору як неукладеного може бути на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Пояснення відповідача ОСОБА_3 щодо передачі зазначених грошових коштів ОСОБА_1 в якості компенсації за його частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Славія , з метою якого і складався договір позики 11.03.2013 року, кореспондується з нотаріально посвідченою 11.03.2013 року заявою ОСОБА_1 на адресу ТОВ Славія про вихід із складу учасників без будь-яких вимог і претензій фінансового характеру до цього товариства. Коли ж пізніше ОСОБА_1 такі вимоги все ж таки були заявлені, вартість його частки була визначена у сумі 386 685 грн., що підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 року у справі №922/3535/15. Тобто, за розміром вона складала майже таку ж суму, яку ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_1

Визначаючи момент вчинення правочину по даному договору позики від 11.03.2013 року суд керується п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними та приходить до висновку, що в ньому відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для його укладення, зокрема, відсутня згода за всіма істотним умовам договору, не передано грошові кошти, які відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібно передати, тобто, правочин, як такий, не вчинено.

Суд визнає, що договір позики від 11.03.2013р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є неукладеним, тому у його сторін не виникло будь-яких зобов'язань по виконанню цього договору, оскільки з неукладеного правочину не виникають договірні зобов'язання, він не породжує жодних цивільних правовідносин, а значить він і не породжує для сторін правочину будь-яких прав та обов'язків.

У зв'язку з цим, договір позики від 11.03.2013 року не породжує обов'язку ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 грошові кошти, а тому уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення 7 022 624,08 гривень, а саме: 5 719 467,00 грн. - основна заборгованість за неукладеним договором позики від 11.03.2013 р., 84 249,86 грн. - 3% процентів річних, 785 434,36 грн. - інфляційних втрат, 433 472,86 грн. - проценти від суми позики солідарно з ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_5 - задоволенню не підлягають.

Позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення на його користь вартості предмету застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013 року в сумі 960 000,00 гривень з Приватного підприємства Агро Маркет не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України Про заставу заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до п.1.4. Договору застави - вищенаведений предмет застави є забезпеченням виконання зобов'язань, які передбачені договором позики, посвідченим ОСОБА_7, приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області, 11 березня 2013 року, за реєстровим номером № 665, укладеним між Заставодержателем та Позичальником (ОСОБА_3) відносно виконання умов основного договору, а саме на суму 960 000,00 грн., сплати відсотків та неустойки у розмірах та строках, передбачених основним договором; строк виконання зобов'язання з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року .

Таким чином, зобов'язання за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 за реєстровим номером № 668, мають похідний характер і залежать від основного зобов'язання, без якого застава не може виникнути, тобто від договору позики, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 11 березня 2013 року за реєстровим номером № 665.

Згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, що його забезпечує, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З огляду на відсутність основного зобов'язання за договором позики від 11.03.2013 року, у зв'язку з його неукладеністю, виключається також, відповідно до ч. 2 статті 548 ЦК України, можливіть його забезпечення та здійснення відповідного стягнення.

Встановивши, що договір позики є неукладеним, та відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд задовольняє вимоги ОСОБА_3, пов'язані з поверненням грошей, отриманих ОСОБА_1 без достатньої правової підстави у порядку ст.ст. 1212 - 1215 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 200 000,00 грн., еквівалентній 24600,00 доларам США, згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 09 серпня 2013 року та в сумі 200 000,00 грн., еквівалентній 24540,00 доларам США, відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 23 серпня 2013 року, а всього на загальну суму 400 000,00 грн., еквівалентну 49 140,00 (24600,00 + 24540,00) доларам США.

Оскільки ОСОБА_3 зазначені суми грошових коштів передані ОСОБА_1 на виконання неукладеного договору позики, між ними виникли правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави ( ст.ст. 1212-1215 ЦК України ).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення, відповідно до ч. 2 зазначеної статті, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У зв'язку з тим, що договір позики від 11 березня 2013 року є неукладеним і не створює правових наслідків, що ним обумовлені, то грошові кошти, сплачені ОСОБА_3 на виконання неукладеного правочину, є безпідставно отриманим ОСОБА_1 майном, що підлягає поверненню.

Згідно статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. При цьому суд, керуючись ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України , застосовує аналогію закону - якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Враховуючи офіційний курс гривні до 100 доларів США, встановлений Національним банком України станом на день подання уточненої зустрічної позовної заяви, який складає 2698,8684 грн., то загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 складає 1 326 223, 93 грн. (49 140,00 доларів США х 2698,8684 - офіційний курс НБУ/100 = 1 326 223, 93 грн.).

Крім того, судом встановлено, що на виконання рішення Лозівського міськрайонного суду від 23.04.2014 р. на підставі виконавчого листа № 629/5364/13-ц від 13.03.2015 р., виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 47346050 ОСОБА_3 сплачено ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 200 000,00 грн.: за платіжним дорученням №Р24АР24А244959886366274 від 05.06.2015 р. з відміткою Харківського ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про проведення платежу у розмірі 300 000,00 грн. та за платіжним дорученням №Р24АР24А244936062723544 від 05.06.2015р. з відміткою Харківського ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про проведення платежу у розмірі 900 000,00 грн.

Постановою про закриття виконавчого провадження від 05.06.2015 р. ВП № 47346050 підтверджується, що 05.06.2015р. до відділу ДВС Лозівського МРУЮ надійшли платіжні доручення № Р24АР24А244959886366274, № Р24АР24А244936062723544 від 05.06.2015р. про сплату боргу у повному обсязі.

Також, на виконання зазначеного рішення Лозівського міськрайонного суду від 23.04.2014р. стягнуто з Приватного підприємства Агро Маркет суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013р., в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960 000,00 гривень 00 копійок.

На підставі виконавчого листа № 629/5364/13-ц від 13.03.2015 р., виданого Лозівським міськрайонним судом Харківської області, про стягнення з ПП Агро Маркет грошових коштів у розмірі 961 720,50 грн., відкрито виконавче провадження ВП № 46910869, яке закрито 23.03.2015р. у зв'язку зі сплатою ПП Агро Маркет на користь ОСОБА_1 грошових коштів, що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 20.03.2015 р. з відміткою Харківського ГРУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК про проведення платежу у розмірі 961 720,50 грн. отримувачу - Червонозаводському ВДВС ХМУЮ. У постанові про закриття виконавчого провадження ВП № 46910869 зазначено: Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області виконано в повному обсязі. 20.03.201 р. на депозитний рахунок відділу надійшли грошові кошти від боржника у розмірі 961 720,50 грн., тобто рішення виконано в добровільному порядку. .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2016р. рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014р. скасовано з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Оскільки, відповідно до ч.2 ст. 380 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням, тому суд частково задовольняє заяви ОСОБА_3 та Приватного підприємства «Агро Маркет» про поворот виконання рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 року, відмовляючи у стягненні сплачених сум, а саме зобов'язавши ОСОБА_1 їх повернути, як це передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України , суд стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 23, 533, 640, 1046, 1047, 1212-1215 ЦК України, ст. 3 Закону України Про заставу , ст.ст. 10 , 11 , 60 , 61 , 88 , 169 , 209 , 213-215 , 224-226, ч.2 ст.380 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 грошових коштів за договором позики від 11 березня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міськрайонного округу ОСОБА_7, за реєстром №665, в сумі 7022624,08 (сім мільйонів двадцять дві тисячі шістсот двадцять чотири) гривень, у тому числі основної заборгованості за договором позики в розмірі 5719467,00 грн., 3% процентів річних в сумі 84249,86 грн., індексу інфляції (інфляційних втрат) в сумі 785434,36 грн., процентів від суми позики - 433472,86 грн. та про стягнення з Приватного підприємства Агро Маркет суми застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960000,00 грн., відповідно до договору застави, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7, за реєстровим номером № 668 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який проживає за адресою: 64600, Харківська область, Лозівський район, смт. Орілька, мікрорайон 1АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, яка проживає за адресою: 64600, АДРЕСА_3, безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1326223,93 (один мільйон триста двадцять шість тисяч двісті двадцять три) гривень 93 коп.

Заяву ОСОБА_3 про поворот виконання рішення - задовольнити частково.

В порядку повороту виконання зобов'язати позивача за первісним позовом - ОСОБА_1, повернути відповідачеві за первісним позовом - ОСОБА_3 безпідставно стягнене з неї за скасованим рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 р. по справі № 629/5364/13-ц, а саме грошові кошти у розмірі 1 200 000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень 00 копійок.

Заяву Приватного підприємства Агро Маркет про поворот виконання рішення - задовольнити частково.

В порядку повороту виконання зобов'язати ОСОБА_1, повернути Приватному підприємству Агро Маркет безпідставно стягнене за скасованим рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23.04.2014 р. по справі № 629/5364/13-ц, а саме суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 (вісімсот сорок) тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013 року, в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави у розмірі 960 000,00 (дев'ятсот шістдесят тисяч) гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок), а всього 961720,50 (дев'ятсот шістдесят одна тисяча сімсот двадцять гривень) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 8000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харкiвської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.Г.Попов

Повний текст рішення виготовлений 27 листопада 2017 року